На початку XXI століття закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і плекала людину, здатну будувати демократичну державу. Сучасна школа повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, уміти адаптуватися до соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально-виховного процесу.

Сьогодні технологія проектної діяльності вважається однією з перспективних технологій навчання, тому що вона створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Сучасні вчені К. Бабій, А. Бахтарова, І. Литвиненко використовують проектну технологію навчання під час нетрадиційного уроку в школі; І. Базарницька, Н. Коваль, С. Іванісова, Н. Котелянець, Н. Пархоменко, Л. Сиротюк, Г. Хабазня описують особливості реалізації технологій проектної діяльності в початковій школі; Т. Бєлявцева та П. Лернег застосовують метод проектів при формуванні пізнавальної активності учнів; В. Вербицький обґрунтовує проектну форму навчання і виховання в загальноосвітніх школах та позашкільних закладах; В. Ворона, Л. Семешко, С. Стах розглядають метод проектів у позакласній роботі; Л. Іванова, У. Литвинова, Н. Савенко, Г. Ковганич, О. Тимошенко розглядають проектування у виховному процесі школи; Є. Ксьондзік, Н. Христюк – проектні технології в роботі з обдарованими дітьми; С. Мартиновець – метод проектів як організаційна форма роботи; Т. Матвійчик – проблема успіху в проектній діяльності;

М. Заліщук – використання методу проектів у закладах нового типу. Дослідженням особливостей використання проектної технології в навчальному процесі сучасної загальноосвітньої школи займалися такі вчені: Є. Єжак, І. Журавська, І. Зайцева, І. Зозюк, І. Кохан, Л. Порохня. Проектна діяльність у процесі вивчення навчальних дисциплін розглядається в працях багатьох учених, зокрема: О. Коберник (на уроках праці), О. Комдюк, О. Топузов, І. Чорноморець, Д. Яценко, Г. Леонтьєва (на уроках географії), Т. Медведєва, В. Півтора, Н. Подранецька, О. Садовнікова, В. Шуляр (на уроках української мови та літератури), І. Петровська (на уроках зарубіжної літератури), Г. Підтиченко, Б. Ходос (на уроках іноземної мови), В. Сердюченко (на уроках фізики й астрономії), Л. Хуртенко (на уроках хімії). Аналіз спеціальної літератури і досвіду діяльності шкіл свідчить про недостатню інтенсивність застосування технології проектної діяльності в практиці роботи навчальних закладів. Причина нереалізованості проектної технології полягає в тому, що її впровадження не підготовлене ні в організаційному, ні в технічному, ні, найголовніше, в особистісному, психологічному плані. Тому чітке розуміння змісту, критеріїв технології проектної діяльності, володіння методикою її застосування дозволяє як окремим учителям, так і керівникам навчальних закладів об’єктивно оцінювати й прогнозувати її впровадження. Однією з основних причин такої ситуації є відсутність у школах відповідної морально-психологічної обстановки, яка забезпечується комплексом заходів організаційного, методичного, психологічного характеру, що допомагає впроваджувати проектну технологію в освітній процес школи.

Мета статті – сприяти більш широкому й інтенсивному використанню технології проектної діяльності в практиці сучасної школи через розкриття науково-теоретичних основ технології проектної діяльності, які необхідно враховувати вчителям, керівникам навчальних закладів. Підвищення рівня наукових знань про сутність, головні умови, вимоги, етапи впровадження технології проектної діяльності, критерії оцінювання сприятимуть формуванню морально-психологічної готовності вчителів до більш широкого використання означеної технології в практиці сучасної школи.

Завдання статті: 1) визначити цілі й завдання проектної технології в сучасній школі; 2) з’ясувати сутність проектної технології; 3) охарактеризувати типи навчальних проектів, які можуть використовуватися в загальноосвітній школі; 4) сформулювати головні організаційно-педагогічні умови роботи над проектом; 5) визначити вимоги до використання методу проектів; 6) розкрити етапи технології проектної діяльності в освітньому закладі; 7) з’ясувати оптимальні критерії оцінювання результатів проектної діяльності учнів загальноосвітньої школи.

На сучасному етапі розвитку освіти, коли в українській школі виникла необхідність у якісно нових характеристиках освітніх систем (поліфункціональність, цінніснодоцільність, варіативність тощо), метод проектів має велику педагогічну цінність. В основі методу проектів лежать: розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів; уміння орієнтуватися в інформаційному просторі; уміння самостійно конструювати свої знання; уміння інтеґрувати свої знання з різних галузей науки; уміння критично мислити [3]. Мета проектного навчання, підкреслює Т. Шамова та Т. Давиденко, полягає в тому, щоб створити умови, завдяки яким учні: 1) самостійно й охоче набувають необхідних знань із різних джерел; 2) навчаються використовувати отримані знання для вирішення пізнавальних і практичних завдань; 3) набувають комунікативних умінь, працюючи в різних групах; 4) розвивають дослідницькі вміння (уміння визначати проблеми, збирати інформацію, спостерігати, проводити експеримент, аналізувати, формулювати гіпотези, узагальнювати); 5) розвивають системне мислення [4].

Проектне навчання – один із варіантів продуктивного навчання, метою якого є не засвоєння суми знань і не проходження освітніх програм, а реальне використання, розвиток та збагачення власного досвіду учнів та їхнє уявлення про світ [2]. Сутність проектного навчання полягає в то­му, що, виходячи зі своїх інтересів, діти разом з учителем проектують вирішення якого-небудь практичного завдання. Матеріал різних навчальних предметів групується навколо комплексів-проектів. Навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу.

Існують різни типи проектів та різна тематика. Тему можуть запропонувати як учителі, так і самі учні. У сучасній педагогічній літературі розрізнюють такі основні типи проектів:

1. Творчі проекти. Не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їхнього представлення – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо.
2. Ігрові проекти. Учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їхні соціальні і ділові стосунки.
3. Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів.
4. Практико-орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено із самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників із визначенням функцій кожного з них. Важливим є координація роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів.
5. Дослідницькі проекти потребують обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості експериментальних методів та методів обробки результатів [2].

Ефективність використання технології проектної діяльності в освітньому закладі залежить від дотримання організаторами низки педагогічних умов:

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає пошуку її розв’язання.
2. Відповідність проектів тематиці та дидактичним цілям теми заняття.
3. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.
4. Самостійна діяльність учнів.
5. Визначення кінцевих цілей проектів.
6. Структурування змістовної частини проекту.
7. Використання дослідницьких методів.
8. Результати виконаних проектів мають бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб (відеофільм, газета, презентація тощо).
9. Володіння керівником проекту технологією проектної діяльності.
10. Активна творча позиція кожного учасника проекту.

Керівнику проектної діяльності учнів необхідно враховувати вимоги, які висуваються до на-вчального проекту: проект розробляється з ініціативи учнів; проект варто робити значущим для учнів; робота над проектом має дослідницький характер, і тому необхідно розробити апарат дослідження; проект заздалегідь сплановано, сконструйовано спільними зусиллями вчителя й учнів; проект рекламується в межах класу, школи з метою підвищення мотивації учнів у його реалізації; проект реалістичний, має практичну значимість, зорієнтований на можливості учнів.

Організатору проекту необхідно оволодіти технологією проектної діяльності. На нашу думку, технологія проектної діяльності – це послідовність дій педагога за зразком, розробка, підготовка проекту, залучення учнів до проектної діяльності, виконання, підбиття підсумків та результатів проектної діяльності.

Узагальнюючи вищевикладені факти, підкреслимо, що структура побудови проекту в багатьох випадках залежить від його типу, специфіки навчального предмета, авторських педагогічних розробок конкретної теми проекту, тому й різна кількість етапів. У нашому дослідженні ми визначили такі етапи:

1. Пошуково-дослідницький: пошук та обґрунтування проблеми, виділення підтем у темі проекту, вибір підтеми, формування творчих груп, підготовка матеріалів для дослідницької роботи, визначення форм подання підсумків проектної діяльності.
2. Технологічний: опрацювання ідей, організація пошукової діяльності, стимулювання діяльності, самоконтроль діяльності, контроль якості.
3. Оформлення результатів: оформлення проекту за правилами в командах, проблемних групах; оцінка результатів проектної діяльності; оцінка проекту.
4. Презентація (захист проекту): організація роботи експертів, доповіді про результати роботи, оформлення результатів.
5. Рефлексія: самооцінка проекту, самооцінка діяльності, самооцінка результатів, аналіз успіхів і помилок.

Критерії оцінки проекту в літературі представлені неоднозначно. На нашу думку, більш зручний і більш об’єктивний спосіб оцінювання проекту – рейтинґовий, запропонований В. Голобородьком [1]. Анкета заповнюється в процесі захисту самим проектантом, присутніми на захисті учнями, вчителем (членом журі). Визначено 11 критеріїв за трьома рівнями (5, 10, 20 балів) (див. табл. 1).

Таблиця 1 Оцінювання проекту (за В.В. Голобородьком)

Оцінку визначають за підрахунками середньої арифметичної величини колективної оцінки, оцінки вчителя (члена журі) та самооцінки. За сумою балів: 190–140 балів – "відмінно"; 139–100 балів – "добре"; 99–65 балів – "задовільно".

Висновок. Формування морально-психологічної готовності вчителів до більш широкого використання технології проектної діяльності в практиці сучасної школи здійснюється через розкриття науково-теоретичних знань про мету, сутність, головні умови, вимоги, етапи впровадження технології проектної діяльності, критерії оцінювання проекту. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямі вбачаємо в розробці методичних рекомендацій для вчителів загальноосвітніх шкіл із наукових основ використання технології проектної діяльності в сучасній школі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Голобородько В.В. Наукова робота учнів : програма організації науково-дослідної діяльності учнів / В.В. Голобородько, В.М. Гнєдашев. – Х. : Вид. група "Основа", 2005. – 208 с.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Х. : Вид. група "Основа", 2009. – 176 с. – (Серія "Золота педагогічна скарбничка").
3. Єлькін А. Проектна технологія навчання: данина моді чи нагальна потреба? / А. Єлькін // Газета "Хімія. Шкільний світ". – N 12. – 2008. – С. 36–37.
4. Шамова Т.И. Управление образовательным процессом в адаптивной школе / Т.И. Шамова, Т.М. Давыденко. – М. : Педагогический поиск, 2001. – 384 с.