Сучасний стан розвитку України як незалежної держави визначається відкритістю, достатньою прозорістю і вимагає від особистості активної життєвої позиції, критичного ставлення до процесів державотворення та оцінки стану соціально-економічної політики. Розвиток України значною мірою залежить від інноваційного потенціалу суспільства, який характеризується здатністю особистості до цілісного сприйняття світу, сформованістю філософської рефлексивної позиції, розвинутістю вмінь швидко й ефективно орієнтуватися в інформаційних потоках, приймати грамотні нестандартні рішення та відповідати за їхні наслідки.

У цьому контексті важливим є те, що Національна доктрина розвитку освіти одним із пріоритетних напрямів державної політики визначає особистісну орієнтацію освіти, наголошує на створенні умов для розвитку і саморозвитку кожної особистості, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж усього життя.

У зв’язку із цим важливим є запровадження в системі вищої освіти якісно інших систем і моделей підготовки фахівців, застосування інформаційних технологій та навчальних інновацій.

Відомо, що цілі, зміст та вимоги до професійної вищої освіти закладено в галузевих стандартах вищої освіти. Саме в галузевому стандарті вищої освіти України "Підготовка магістра за спеціальністю специфічних категорій: 8.000009 "Управління навчальним закладом" подано освітньо-професійну характеристику та освітньо-професійну програму підготовки майбутнього керівника навчального закладу, визначено систему виробничих функцій і типових завдань діяльності та вмінь для їхньої реалізації. Однак у системі професійної підготовки майбутніх керівників шкіл у маґістратурі існує цілий ряд суперечностей. Зокрема між новими вимогами до якості підготовки маґістрів та недостатньою розробленістю науково-методичних основ процесу підготовки як у частині його технологізації, діагностики отриманих навчальних результатів, так і методики формування необхідних професійних умінь. Ми поділяємо думку А. Алексюка, В. Андрєєва, Б. Коротяєва, М. Лазарєва, В. Лозової, О. Савченко, С. Сисоєвої та ін., що основний шлях подолання окреслених суперечностей – це запровадження різних варіантів стандартів і творчості з пріоритетами дослідницької, інноваційної позиції, евристичної діяльності тих, хто навчається. У зв’язку із цим актуалізується проблема: які саме дослідницькі вміння майбутнього керівника школи мають бути сформовані, який механізм та методика їхнього формування, їхнього розвитку, як такі вміння мають бути органічно введені до структури майбутньої управлінської діяльності, зорієнтованої на підтримку та розвиток інноваційних перетворень в освіті.

Аналіз останніх досліджень. Суттєвий внесок у дослідження проблеми формування вмінь та навичок учнів і студентів зробили педагоги і психологи Ю. Бабанський, Д. Богоявленська,

B. Беспалько, Л. Виготський, Є. Кабанова-Меллер, О. Леонтьєв, М. Махмутов, В. Паламарчук, К. Платонов, С. Рубінштейн та ін. Формуванню дослідницької діяльності учнів і студентів присвячено праці Ю. Кулюткіна, М. Махмутова, М. Скаткіна, Г. Щукіної та ін. Проблему формування професійних і дослідницьких умінь та навичок особистості подано в роботах А. Бойко, С. Гончаренка, Г. Селевка, В. Шадрікова та ін. Окремі аспекти формування та розвитку дослідницьких умінь фахівців у процесі професійної підготовки представлено в дисертаційних дослідженнях

C. Бреус, 1995; В. Введенського, 1999; В. Гришина, 2000; І. Канівської, 1989; А. Козирєвої, 1995; О. Кривонос, 2008; О. Лазарєвої, 2003; Н. Плешкової, 1985; У. Голинова, 2004 та ін.

Дослідницьку діяльність педагогів, організацію та управління експериментом у закладі освіти висвітлено в працях В. Базелюка, В. Безрукава, В. Загвязинського, Ю. Гільбуха, Л. Даниленко, М. Дробнохода, Л. Калініної, О. Козлової, В. Краєвського, К. Макагон, М. Поташника, Т. Шамової та ін.

Проте, незважаючи на значну наукову розробку проблеми дослідницької діяльності, слід зазначити, що проблема формування дослідницьких умінь майбутніх керівників, розвиток їхньої інноваційної мобільності поки що не знайшли свого відображення в теорії та практиці маґістерської підготовки майбутніх менеджерів освіти. Саме аналіз окресленої проблеми і є метою представленого матеріалу.

Незаперечним є те, що вміння є найважливішим засобом діяльності особистості, показником її професійної спроможності та майстерності. На думку дослідників у галузі психології (Л. Виготський, К. Платонов, С. Рубінштейн та ін.), вміння – це використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору та здійснення прийомів дії відповідно до поставленої мети. Нині в психолого-педагогічній літературі існує достатня кількість тлумачень поняття "вміння" (Ю. Бабанський, Л. Баршиніков, Є. Бойко, С. Гончаренко, В. Дружиніна, М. Каган, Н. Кузьміна, Є. Мілерян, Л. Спірін, О. Щербаков та ні.). Зокрема Ю. Бабанський під умінням розуміє свідоме володіння яким-небудь прийомом діяльності [1]; Є. Бойко [3] – прояв діяльності в усіх можливих варіантах; М. Каган [4] – єдність знань і навичок, здібностей особистості; Н. Кузьміна [5] – новий сплав знань, навичок, досвіду і творчих можливостей людини. Отже, можна стверджувати, що вміння розкриваються через: цілеспрямованість, усвідомленість, здатність особистості до узагальнення та реалізації творчого характеру діяльності.

Важливим є трактування поняття "професійні вміння" особистості. Зокрема К. Платонов (1972) розуміє їх як готовність особистості до виконання трудової дії (чи їхньої сукупності) свідомо, підбирати і правильно використовувати доцільні за цих умов способи їхнього виконання і досягати завдяки цьому високих якісних і кількісних результатів праці. Розкриваючи проблему дослідницьких умінь керівників шкіл, В. Безрукава, В. Загвязинський, Л. Калініна, М. Фалько та ін. єдині в тому, що дослідницькі вміння лежать в основі управлінської діяльності керівника школи. В. Базелюк визначає дослідницькі вміння як "здатність усвідомлено здійснювати дії з пошуку, відбору, переробки, аналізу, створення, проектування й підготовки результатів пізнавальної діяльності, спрямованої на виявлення (створення, відкриття) об’єктивних закономірностей управління функціонуванням і розвитком загальноосвітнього навчального закладу" [2]. Керівник навчального закладу, який реалізує інноваційну діяльність, покликаний проектувати головні перспективні напрями розвитку закладу, вибудовувати стратегії накопичення, поповнення та використання життєстверджувальних ресурсів, визначати та реалізовувати умови для розвитку нового педагогічного мислення. Для цього керівник повинен володіти вміннями розробляти та застосовувати цілісні методи вивчення конкретних шкільних проблем. Відтак майбутній директор школи має вміти визначати об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження відповідно до прогнозованих, імовірнісних, гіпотетичних передбачень шляхів розвитку навчального закладу [2]. Йдеться про необхідність застосування сучасним керівником широкого комплексу методів наукового дослідження, проведення констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту.

Зазначимо, що керівник школи як суб’єкт дослідницької діяльності повинен володіти комплексом знань і вмінь щодо реалізації інноваційної діяльності в закладі освіти, бути готовим до підтримки та стимулювання інноваційної, експериментальної та науково-дослідної діяльності всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Зрозуміло, що здійснення такої діяльності вимагає від майбутнього керівника володіння сучасними знаннями і вміннями в галузі менеджменту та інноваційної педагогіки, глибоке усвідомлення управлінських функцій як традиційних, так і модернізованих, продиктованих соціальними змінами. Запорукою ефективної інноваційної діяльності закладу є сформовані дослідницькі вміння як керівника школи, так і всіх суб’єктів управління. Вважаємо, що такими важливими дослідницькими вміннями керівника школи є аналітико-діагностичні вміння (визначення, диференціація та класифікація головних ознак існуючих суперечностей та проблем в управлінській системі; аналіз та інтерпретація діагностичних даних щодо стану навчально-виховного процесу в школі; становлення невідповідностей та розривів у системі управління), прогностичні (виокремлення професійних завдань; визначення перспектив стратегій та пріоритетів розвитку навчального закладу; формування гіпотези розв’язання конкретного нестандартного управлінського завдання на етапах прийняття та реалізації управлінського рішення; прогнозування моделі професійної управлінської діяльності з метою узгодження та забезпечення взаємодії всіх структурних компонентів управлінської системи; передбачення близьких та віддалених результатів у здійсненні управління навчально-виховним процесом), конструктивні (створення системи управління навчальним закладом; проектування та розробка моделі управління розвитку освітньої та виховної підсистем; складання комплексно-цільових програм розвитку закладу освіти; здійснення вивчення динаміки результатів навчально-виховного процесу та ефективності взаємодії всіх структурних компонентів управлінської системи).

Новий етап розвитку освіти вимагає дослідницької, експериментальної та інноваційної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Дослідницькі вміння керівника школи є важливою передумовою здійснення ним ефективної управлінської діяльності, зорієнтованої на реалізацію нововведень у навчально-виховному процесі. Отже, актуалізується проблема формування і розвитку дослідницьких умінь майбутніх керівників шкіл. Важливим бачиться виокремлення та класифікація таких умінь та розробка методики формування дослідницьких умінь майбутніх керівників шкіл у процесі маґістерської підготовки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанський Ю.К. Рациональная оптимизация учебной деятельности / Ю.К. Бабанський. – М. : Знания, 1984. – 96 с.
2. Базелюк В.Г. Формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти : автореф. дис… канд. пед. наук / В.Г. Базелюк ; Університет менеджменту освіти АПН України. – К., 2008. – 20 с.
3. Бойко Е.И. Еще раз об умениях и навыках / Е.И. Бойко // Вопросы психологии. – 1957. – N 1. – С. 133–139.
4. Каган М.С. Человеческая деятельность: опыт системного анализа / М.С. Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
5. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В. Кузьмина. – М. : Высш. шк., 1990. – 119 с.