Зважаючи на переконливу думку науковців та світових експертів освітніх систем про те, що кінець ХХ ст. характеризується глобальною кризою в освіті (Кумбс Ф., 1970), виникає необхідність у здійсненні пошуку відповіді на такі суперечності: між зростаючою вартістю навчання (продовження строків навчання, зростання його масовості, збільшення вартості технічних засобів) та його недостатньою соціальною ефективністю; між формальним отриманням особистістю в освітньому процесі суми знань та формуванням відповідної культурної творчої і соціальної відповідальності особистості; між традиційною освітньою стратегією "підготовки" та "формуванням", що спрацьовувала в умовах ведення стабільного народного господарства, та освітнім процесом, що покликаний забезпечити реалізацію всього багатства потенціалів особистості для адаптації особистості до мінливого та ризикового інформаційного суспільства.

Зрозуміло, що усталена освітня система вже не може природно-еволюційним шляхом подолати закономірно породжені суспільні розриви та суперечності. Отже, йдеться про необхідність проектування та запуску нових ефективних рішень стосовно побудови освітнього простору в системі професійної підготовки. У зв’язку із цим викликає інтерес думка (Радіонова Н.Ф., 2008) про те, що "ключовими поняттями", які характеризують цілі основних завдань проектування освітнього простору, можуть бути: нова освітня система, освітня програма, модель діяльності, нові параметри освітнього середовища, педагогічна технологія, психологічний механізм, освітня потреба, педагогічна ситуація, нова здатність особистості. Умовами врівноваженого інноваційного супроводу освітнього простору є достатня різноманітність ліній розвитку кожної окресленої складової як підсистеми та вибудова горизонтальних зв’язків кооперування і координація поряд із вертикальними зв’язками наступності та ієрархічного підпорядкування.

Освітній простір у системі маґістерської підготовки майбутніх керівників закладів освіти розглядаємо як сукупність спеціально організованих умов, що відповідають сучасним вимогам із позиції загальнолюдських цінностей, і як полімірне соціокультурне явище, яке орієнтує маґістранта на взаємодію, завдяки якій студент визначає для себе важливі смислоутворювальні зв’язки і вибудовує ієрархію ставлень до майбутньої професійної управлінської діяльності в процесі вирішення навчальних завдань. Педагогічний сенс проектування та визначення взаємодії структурних складових освітнього простору вбачається в підсиленні позитивних факторів розвитку та нейтралізації негативних, що дозволяє співвідносити вибудований внутрішній освітній простір із зовнішніми перетвореннями, сприятливими для підтримки та підкріплення творчого потенціалу суб’єкта розвитку, в цьому розумінні маґістранта.

Основними принципами, що визначають характер освітнього простору в системі маґістерської підготовки майбутніх менеджерів освіти, нами визначено: принцип міждисциплінарності, принцип модульності, принцип реалізації гуманітарних технологій, принцип самостійної роботи.

Необхідність реалізації принципу міждисциплінарності зумовлено вимогами суспільства до сучасного фахівця, коли конкретні знання, уміння та навички виявляються недостатніми для вибудови його успішної кар’єри та подальшого повноцінного суспільного буття. Осмислення сутності управлінської діяльності, формування управлінської компетентності маґістранта можливе за умови синтезу наукових знань про ці об’єкти пізнання. Зазначимо, що синтез можливий за умови дотримання принципів цілісного відображення цього об’єкта пізнання, що передбачає структурну інтеґрованість при аналізі об’єкта та комплексність охоплення різноякісних виявів об’єкта (Панферов В.М., Семікін В.В., 2008).

Принцип модульності побудови освітнього простору процесу підготовки майбутніх керівників навчальних закладів доповнює принцип міждисциплінарності та відповідає тенденціям розвитку вищої освіти у світі. Модульна побудова змісту і структури професійного навчання забезпечує формування важливих професійних компетенцій, які закладено в освітньо-кваліфікаційній характеристиці майбутнього менеджера освіти.

Такий принцип – реалізація гуманітарних технологій. Поява цього принципу зумовлена сутністю гуманітарних технологій, їхньою орієнтацією на особистість студента та їхньою можливістю забезпечити розвиток індивідуального творчого потенціалу кожного маґістранта. Освоєння гуманітарних технологій є найважливішою умовою повноцінного розвитку особистості, становлення самосвідомості, готовності і здатності до здійснення свідомого вибору, до роботи з різноманітними інформаційними потоками. Гуманітарні технології – це важливий інструмент, використання якого допоможе майбутньому менеджеру освіти не лише адаптуватися до особливостей сучасного суспільства, але й знайти своє унікальне місце в ньому.

Специфіка Болонського процесу вимагає в системі маґістерської підготовки значного підвищення частки самостійної роботи порівняно з традиційними формами навчальної роботи. Реалізація самостійної роботи здійснюється як в аудиторній роботі, так і в позааудиторній. Важливими є позиції і ролі викладача (помічник, консультант-тьютор, модератор, партнер, координатор, наставник) та мотивація маґістранта. Організація самостійної роботи вимагає необхідного інформаційно-методичного забезпечення (структура завдань, оцінки завдань, система відбору завдань).

Зазначимо, що для забезпечення готовності до успішної управлінської діяльності майбутніх менеджерів освіти актуальною є прийняття ідеї про оволодіння майбутнім фахівцем такими ключовими компетенціями: діяти автономно, використовувати засоби в інтерактивному режимі, функціонувати в соціально неоднорідних групах (Богословський В.І., Глубокова О.М., 2008). Йдеться про розвиток почуття власної гідності, вміння здійснювати вибір, бути зорієнтованим на майбутнє, визначати та реалізовувати власні проекти, використовувати засоби (мова, текст, символи, інформація, знання, технології) в інтерактивному режимі для досягнення цілей, створювати соціальний капітал, кооперуватися, управляти та вирішувати конфлікти.

Отже, побудова освітнього простору в системі маґістерської підготовки майбутніх менеджерів освіти потребує подальшої наукової розробки методології та педагогічного проектування, що забезпечить готовність майбутніх фахівців до управління процесами перетворення та зміни освітніх систем відповідно до запитів споживачів освітніх послуг.