Зовнішнє незалежне тестування, запроваджене в Україні кілька років тому, мало на меті забезпечити рівний доступ до вищої освіти за допомогою прозорої вступної кампанії, визначити рівень навчальних досягнень на основі об’єктивного контролю знань випускників, поєднати вступні іспити до ВНЗ із державною підсумковою атестацією. Крім того, впровадження зовнішнього незалежного тестування сприяє моніторінґовим дослідженням якості освіти на рівні навчальних загальноосвітніх закладів і вдосконаленню на цій основі методики навчання окремих дисциплін.

Звісно, впровадження такого тестування потребувало розробки відповідного інструменту вимірювання навчальних досягнень випускників – тестів, стандартизації тестових завдань і створення банку тестів, розробки системи інтерпретації її результатів і відповідного програмного забезпечення для обробки результатів тестування і створення бази даних, а також інструкцій щодо організації і проведення тестових процедур. Очевидно, зміст тестів за кожним предметом мав відповідати навчальним програмам та державному стандарту базової і середньої освіти, бути апробованим, перевіреним на надійність, валідність, не містити нечітких відповідей і неоднозначних трактувань та помилок, включати завдання з різним рівнем складності, що передбачали відтворення знань та їхнє практичне застоcування, а кількість завдань із певного розділу чи теми мала бути пропорційною до їхнього загального обсягу в навчальній програмі.

Досвід останніх років дозволяє проаналізувати, наскільки зовнішнє незалежне тестування з математики дозволило вирішити означені проблеми, наскільки воно задовольняє цим вимогам, а також висловити свої міркування із цього приводу. На наш погляд, зовнішнє незалежнє тестування з математики має ряд недоліків, які супроводжують будьяке нововведення. Найголовнішим серед них є нерозголошеність критерію переведення отриманих за тест балів на 200-бальну шкалу вимірювання, що використовується при зарахуванні до ВНЗ. Лише в цьому році випускники отримали можливість підрахувати свої бали за кожним виконаним завданням і за тест у цілому (максимальний бал – 53). Дотепер ані численні офіційні видання, що кожен рік потрапляли в продаж і пропонували різноманітні варіанти тестів, ані офіціний сайт Українського центру оцінювання якості освіти не розголошували жодної інформації про те, як оцінювати завданння різних рівнів у тестах із математики і вийти на можливих 200 балів. З одного боку, такі видання надавали абітурієнтам можливість ознайомитися з тестовими технологіями оцінювання, потренуватися й усвідомити ступінь власних теоретичних знань із математики й умінь розв’язувати різні за складністю практичні завдання з усіх тем курсу, а з іншого боку, – унеможливлювали кількісну оцінку результатів у балах. Крім того, вчителі, які працюють у випускних класах, також позбавлені такої можливості. Остання інформація щодо підрахування балів знов обмежує можливості абітурієнтів та викладачів оцінити результати тестування з математики за 200-бальною шкалою. Не менш важливим недоліком в організації зовнішнього незалежного тестування з математики є відсутність належної кількості варіантів тесту. Адже математика, як ніякий інший навчальний предмет, має величезні можливості щодо збільшення кількості типових за змістом завдань. Цілком зрозуміло, що такий підхід спрощує процедуру перевірки й прискорює отримання абітурієнтами оцінок. Проте власний досвід свідчить про те, що, незважаючи на однакові інструкції для всіх викладачів, які безпосередньо спостерігають за процедурою тестування, випускники потрапляють у різні умови, що не виключають списування і певних порушень під час її проведення. Неоднакові умови під час тестування уможливлюють необ’єктивність оцінок, що їх отримують випускники.

Знижують об’єктивність результатів оцінювання не тільки умови, за яких відбувається тестування, але й відстутність в абітурієнтів необхідних навичок роботи з тестовими технологіями. Незважаючи на те, що на українському освітньому просторі тестові технології оцінювання знань розповсюджені досить широко, їх використовують не так давно. На відміну від вищих навчальних закладів, де застосовуються модульно-рейтинґові технології оцінювання, що передбачають тестування студентів за різними дисциплінами, у середніх загальноосвітніх закладах тестові методики оцінювання знань, умінь і навичок школярів майже не використовуються. Можна погодитися з тим, що частково цю проблему вирішує пробне тестування й наявність тих офіційних видань, у яких публікуються варіанти тестів. З їхньою допомогою випускники можуть ознайомитися з тестами, правилами оформлення завдань і відповідей до них, але це не дозволяє набути необхідних навичок роботи з тестами (тим більше, що тести з різних навчальних предметів мають свої специфічні особливості). Доцільно також додати, що неоднаковий рівень викладання математики в сільських і міських школах, у звичайних загальноосвітніх закладах і ліцеях, гімназіях також ставлять абітурієнтів у різні умови щодо написання тестів та їхнього оцінювання. Така ситуація протирічить меті тестування – надати всім абітурієнтам однаковий доступ до отримання вищої освіти.

Одним із недоліків зовнішнього незалежного тестування, зокрема з математики, на наш погляд є відсутність у ВНЗ можливостей установлювати прохідний бал (звісно, вищий за мінімальний – 124) і регулювати прийом абітурієнтів не за престижністю обраної спеціальності серед інших, а за рівнем математичної підготовки випускників, необхідним для оволодіння обраною спеціальністю. На жаль, прохідний бал до ВНЗ сьогодні диктується саме престижністю тієї чи іншої спеціальності. Із цього приводу слід зауважити, що абітурієнти, які обирають математичні спеціальності (що не входять до переліку престижних), повинні мати зовсім інший рівень математичної підготовки, ніж, наприклад, майбутні економісти або інженери. Тому виникає необхідність у додатковому іспиті з математики у ВНЗ при вступі на математичні спеціальності (зараз ВНЗ позбавлені такої можливості) або в урахуванні цієї проблеми через додаткові завдання в загальних тестах, вищого рівня складності. Такої проблеми при вступі на мистецькі спеціальності не існує, адже ВНЗ мистецького профілю мають можливість самі оцінювати здібності своїх абітурієнтів. Що стосується змісту тестів із математики, то наявність готових відповідей до завдань першого рівня складності не виключає можливості вгадування правильної відповіді (ймовірність такого вгадування досить велика). Цей недолік притаманний усім закритим тестовим завданням, незалежно від навчального предмета, за яким відбувається оцінювання. Така ситуація також негативно впливає на об’єктивність результатів зовнішнього незалежного тестування з математики. Використання завдань різного рівня складності (першого, другого й третього) уможливлює оцінювання абітурієнтів із різним рівнем математичної підготовки, але не виключає розглянуті вище проблеми. Імпонує використання в тестах інтеґрованих завдань, що потребують від випускників умінь поєднувати знання й практичні навички з різних тем і розділів математики. Разом із тим завдання такого інтеґрованого характеру відсутні в шкільних підручниках із математики і майже не розглядаються, а розв’язуються певною мірою лише в класах природничого профілю.

Як відомо, оцінювання тесту з математики базується на відповідях, вписаних абітурієнтами у відповідний бланк. Комп’ютеризація процесу перевірки й оцінювання тестів має як позитивний бік, так і негативний. З одного боку, комп’ютеризація такої процедури спрощує й прискорює процес оцінювання, тим більше що всі випускники працюють за одними й тими завданнями, а з іншого – знижують об’єктивність такого оцінювання, оскільки за неправильною відповіддю може бути прихована як технічна помилка при вписуванні відповіді в бланк (описка), розрахункова помилка на прикінцевому етапі розв’язання, так і помилка глобального характеру, пов’язана з відсутністю в абітурієнта теоретичних знань або вмінь вирішувати завдання за певною темою чи розділом математики. Вирішення цієї проблеми полягає в розробці такої процедури оцінювання, що буде оптимально поєднувати "машинну" перевірку з так званою "ручною" традиційною перевіркою. Безумовно, це ускладнить процедуру оцінювання, збільшить її тривалість, але підвищить об’єктивність результатів тестування. Ми зупинилися на деяких проблемах, з якими вже кілька років стикаються випускники загальноосвітніх закладів. Усвідомлення цих проблем зумовлює необхідність й відкривають шляхи їхнього вирішення для покращення процедури зовнішнього незалежного тестування з математики.