Входження України в європейський освітній простір по суті організації навчального процесу у вищій школі обумовлено не географічним положенням країни чи загальною тенденцією реформування педагогічної ниви в багатьох країнах, а виступає логічним наслідком сукупності внутрішніх трансформацій у державі. Саме із цієї, об’єктивно обумовленої причини, виникла необхідність реорганізації вищої освіти на шляху об’єднання Європи в контексті впровадження загальноєвропейської освітньої системи в нашій країні, так званого Болонського процесу.

Для забезпечення реалізації всіх завдань адаптації українського освітнього простору до вимог Болонського процесу необхідно також запровадити нову стандартизовану модель організації професійної підготовки, що виражається в кредитно-модульній системі навчання, яка виступає невід’ємною складовою вищезазначених новоутворень. Аналіз літературних джерел дозволив дійти висновку, що їй відводяться такі функції: сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходу з одного університету до іншого, а також акумулювальна, що передбачає чітке визначення обсягу проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності.

Вивчення наукових праць, присвячених висвітленню питання залучення української освітянської ниви в європейське співтовариство, переконливо засвідчує великі переваги реалізації Болонської декларації перед існуючою в останні десятиліття в нашій державі системою вищої школи. За визначенням В. Кременя, запровадження кредитно-модульної системи є важливим фактором для стимулювання ефективної роботи викладача і студента, збільшення часу їхнього індивідуального спілкування в процесі навчання. Крім того, відбувається посилення ролі самостійної роботи студентів, інтенсифікація застосування інноваційних технологій. На думку автора, вищезазначена система дозволяє уникнути такого функціонального недоліку контролю знань, як "відстрочка зворотного зв’язку" до сесійного періоду, що вирішує проблему своєчасного діагностування професійного становлення студентів та поліпшення його якості. Визначення позитивного впливу впровадження кредитно-модульної системи знаходимо в роботах В. Беха, який провів ґрунтовний аналіз перетворень, спричинених упровадженням Болонського процесу в межах гуманітарної підготовки педагогічних кадрів.

Функціональне наповнення окресленої системи обумовило конкретизацію рядом вітчизняних учених цілей впровадження кредитно-модульної системи на теренах вищої школи України з урахуванням сучасного її стану та специфічних особливостей: 1) досягнення відповідності стандартам Європейської системи освіти, яка виходить зі знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника; 2) затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці; 3) затвердження загальноприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів; 4) впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого було розроблено Європейською Комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускників; 5) стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки знань; 6) забезпечення "прозорості" системи вищої освіти та слушного академічного і професійного визначення кваліфікацій [5].

Вищезазначені цілі повною мірою відповідають вимогам глобалізації життєвого простору особистості, яка формується, але їхня реалізація підпорядкована часу, що обумовлює досить тривалий термін періоду впровадження. Природно, неможливий одномоментний перехід від десятиліттями існуючої системи організації навчального процесу до нової, тому зміни, що відбуваються, є адекватними та послідовними: освітній процес насичується педагогічними технологіями, за суттю своєю близькими до кінцевої перспективи реалізації Болонського процесу, але більш гнучкими на перехідному, адаптаційному етапі. На підставі аналізу літературних джерел, що свідчить про велику кількість варіацій застосування модульної технології, та базуючись на спробі Г. Мельниченко їх диференціаціювати, можна виокремити: модульно-рейтинґову (Н. Базарнова, В. Бондар, Р. Вернидуб, С. Вітвицька, Г. Єгорова, О. Квасниця, Р. Кобецький, В. Козаков, Н. Корнілова, В. Кравець, С. Кривощапова, В. Кругликов, А. Крючков, М. Кулик, Т. Куликова, М. Любник, В. Маркін, Т. Мартинова, Н. Медведенко, Ф. Мухаметзянова, Л. Романишина, І. Романюк, П. Тамаров, Т. Цехмістрова, Н. Шиян, О. Ярошенко та ін.); проблемно-модульну (Л. Гуляєва, Т. Коваленко, В. Скнарь, Л. Смоліна, М. Чошанов); модульно-розвивальну (А. Алексюк, О. Гуменюк, О. Кучерявий, В. Огнев’юк, М. Пащенко, А. Фурман); модульно-тьюторську (В. Андронов, В. Зінкевічус, О. Попович); модульно-проективну (В. Кузнєцов, Ж. Холодов); інформаційно-модульну (І.М. Богданова); модульно-дистанційну (П. Стефаненко).

Виходячи з результатів огляду психолого-педагогічної літератури, присвяченій організації навчально-пізнавальної діяльності у вищій школі взагалі і вищій педагогічній зокрема, ми дійшли висновку, що вітчизняні автори найбільшу увагу приділяють модульно-рейтинґовій системі навчання. Слід відзначити, що наукові пошуки сутності модульно-рейтинґової системи ведуться навколо декількох аспектів організації освітнього процесу: модульно-рейтинґова організація роботи в умовах шкільної освіти (Н. Корнілова, Ф. Мухаметзянова, П. Тамаров, П. Сікорський, Т. Шамова та ін.); загальні підходи до використання модульно-рейтинґової системи на лавах вищого навчального закладу та її вплив на успішність фахової підготовки (К. Базарнова, А. Галочкіна, Р. Кобецький, В. Маркіна, Л. Пшенична, І. Сенновський, П. Третьяков, Н. Чеботарьова, В. Шевцова, О. Ярошенко), специфічність роботи в умовах ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (Н. Медведенко, В. Сосонко); застосування модульно-рейтинґової системи в ході професійної підготовки фахівців різних профілів: педагогічних кадрів (Л. Пшенична, Л. Романишина, А. Чорноштан, Н. Шиян та ін.), фахівців технічних спеціальностей (Г. Єгорова, Н. Коробова, С. Кривошапова, М. Кулик, Н. Ладогубець, Е. Лузік, Т. Мартинова, Т. Щеднова), військових (Т. Кулікова, І. Романюк); використання рейтинґової технології контролю та оцінки знань (А. Андрющук, Ю. Аркатов, В. Брага, Н. Гладушина, А. Гнатовська, О. Задорожна, Г. Капустина, О. Квашніна, Є. Кобилянський, Ю. Корнієнко, В. Кузнєцов, А. Погорєлов, А. Полякова, В. Роганков, Л. Сергієнко, О. Сидорко, П. Сікорський, З. Слєпкань, І. Харитонова, С. Яцюк та ін.).

Отже, аналіз літературних джерел переконливо свідчить про великий інтерес до модульно-рейтинґової системи, який, за переконанням вітчизняних педагогів Р. Вернидуба та О. Ярошенко, обумовлений функціональністю окресленої системи роботи, що дозволяє максимально наблизитися до кредитно-модульної технології навчання, тобто певною мірою слугує перехідним етапом до впровадження останньої.

Вивчення наукових праць дозволяє констатувати відмінність у формулюваннях – почасти використовується дві дефініції: "модульно-рейтинґова технологія" і "модульно-рейтинґова система". Для кращого розуміння ми звернемося до самого поняття "технологія навчання". На початку нашого дослідження ми спробували з’ясувати, що вміщує в себе поняття "педагогічна технологія". Перш за все, необхідно бачити різницю та співвідношення між основними поняттями освітньої царини: "педагогічна система", "педагогічний процес" та "педагогічна технологія". Виходячи із твердження С. Гончаренко, що "система – це спосіб побудови чогось", та базуючись на визначенні Словника іноземних слів, що характеризує "систему" як дещо цілісне, що становить єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться в певному зв’язку, правомірно окреслити педагогічну систему як побудований відповідний об’єкт, які його організація та структура. Педагогічний процес містить усі ті процеси, що відбуваються в цьому об’єкті. А педагогічна технологія – як відбуваються зміни та процеси в об’єкті [1]. Отже, система навчання – це порядок, розчленування змісту навчання, групування його частин і послідовність оволодіння ними учнями, а визначення педагогічної технології яскраво свідчить про її особливу властивість, що виступає в статусі операційного компонента.

Тобто відмінності формулювань обумовлюються різницею в підході до розуміння: оцінка роботи з акцентом на процесуальність застосування педагогічного інструментарію позиціонується як технологія, а перцепція цього явища як основобудівного фактора організації навчального процесу в сукупності його змістової й операційної складової становить систему.

Конкретизуючи твердження авторів, ми переконані, що певна педагогічна система, незалежно від змісту принципових положень її організації, не може бути лише теоретичним підґрунтям побудови навчального процесу: вона більшою мірою становить його організаційну складову, а технологія – операційну частину, хоч і це розмежування має умовний характер. Саме таке розуміння поняття "система" і його співвідношення з поняттям "технологія" і лягло в основу нашого подальшого дослідження.

Ми схиляємося до думки, що більшою мірою правомірним буде твердження "модульно-рейтинґова система", аніж "модульно-рейтинґова технологія", виходячи з того факту, що остання складається із двох різних педагогічних технологій, що мають власне цілепокладання та шляхи реалізації, і це вимагає диференційованого підходу, навіть в умовах інтеґрованого застосування – отже, стає очевидним, як презентований комплекс створює систему. Крім того, слід відзначити, що кожна з них відповідає за виконання певних функцій – модульно-рейтинґова система організації навчання за своєю суттю складається з двох основних частин: змістовно-організаційної та контрольно-оцінної, що дозволяє говорити про цілісне утворення.

У процесі з’ясування сутності самого поняття "модульно-рейтинґова система" серед достатньої кількості визначень, на нашу думку, найбільше заслуговує на увагу ракурс розкриття поняття, що висвітлений українською дослідницею Н. Шиян, яка в ході проведення дисертаційного дослідження визначає цю систему як "дидактичну організацію педагогічного процесу, яка базується на персоналізації, диференціації та інтеґрації змісту навчального матеріалу, забезпечує стимулюючу, розвиваючу і особистісно-творчу функції одержаних знань, їх самостійність і мобільність, можливість вибору у процесі професіонально-особистісного навчання, контролю, саморозкриття і самостановлення педагога" [7]. Сукупність вищезазначеного, за твердженням автора, слугує основою підготовки компетентного фахівця.

Акумулюючи результати наукового пошуку багатьох авторів, ми дійшли висновку, що модульно-рейтинґова система організації навчальної діяльності майбутніх фахівців повною мірою реалізує три основні компоненти професійної готовності:

Мотиваційний компонент. Модульна технологія реалізує блоковий розподіл інформації, що створює комфортне підґрунтя для розвитку мотивації сприйняття навчального процесу завдяки постійній роботі зворотного зв’язку, який дозволяє викладачеві діагностувати стан засвоєння матеріалу і будувати навчальну діяльність за допомогою різнорівневих контрольних дій у необхідному для досягнення максимального результату напрямі. А відкрита система останніх дозволяє студентам свідомо регулювати рівень власних здобутків і відповідати за них.

Змістовний компонент. Організована за певним принципом інформація сприяє більш легкому (завдяки контекстності) закарбуванню, а систематичність рейтинґового контрою сприяє системності відкладення отриманих відомостей, адже вимагає послідовності їхньої обробки, що активізує кібернетичні процеси.

Організаційний компонент. Диференційований підхід до селекції навчального матеріалу дозволяє побудувати навчальний процес таким чином, щоб піраміда практичних навичок зростала на міцному ґрунті теоретичних знань, а специфіка організації контрольних дій за рейтинґовою системою на основі багаторівневих за складністю завдань дозволяє реалізувати індивідуальний підхід і на високому рівні впливу конструювати механізм професійного зростання та креативного й особистісного розвитку.

Отже, все вищезазначене дозволяє зробити висновок, що модульно-рейтинґова система становить найбільш яскраву демонстрацію сукупності змістовно-організаційної та контрольно-оцінної складових професійної підготовки на шляху реалізації базисних компонентів фахової готовності. Крім того, вона дає змогу всеосяжно враховувати індивідуально-особистісні здібності кожного студента й максимально реалізовувати та розвивати його творчі потенції опосередковано через підвищення рівня сформованості мотиваційної сфери, почасти абсолютно свідомої. Ми пересвідчуємося, що поєднання структуробудівних можливостей модульної технології та діагностично-стимулювальних рейтинґової створює єдину систему організації навчальної діяльності, здатну забезпечити максимально ефективну професійну підготовку, адже реалізує основні компоненти фахової готовності. Вивчення наукового доробку зарубіжних та вітчизняних педагогів засвідчує мотивовані переваги застосування модульно-рейтинґової системи, адже вона передбачає використання таких підходів, що дозволяють інтенсифікувати професійну підготовку та максимально реалізувати фахово спрямовану інтроспекцію з подальшим самовдосконаленням завдяки створенню комфортних умов навчання, в яких студент самостійно обирає темп власного учіння, але знаходиться під постійним стимулювальним впливом діагностично-оцінних дій рейтинґової технології, і отже, забезпечується найвищий ступінь адекватності оцінки успіхів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров Г.Н. Основы теории педагогических систем и педагогических технологий / Г.Н. Александров, А.А. Дзарасов, А.И. Науменко. – Владикавказ, 2001. – 516 с.
2. Бех В.П. Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору України / В.П. Бех ; укл. // Болонський процес: тенденції, проблеми, перспективи / укл. В.П. Бех, Ю.Л. Маліновський ; за ред. акад. В.П. Андрущенка. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – С. 88–95.
3. Вернидуб Р.М. Про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі / Р.М. Вернидуб // Болонський процес: тенденції, проблеми, перспективи / укл. В.П. Бех, Ю.Л. Маліновський ; за ред. акад. В.П. Андрущенка. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – С. 146–168.
4. Мельниченко Г.В. Педагогічні засади модульної технології навчання у формуванні професійної компетентності майбутніх вчителів англійської мови і літератури : автореф. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук / Г.В. Мельниченко. – Одеса, 1994. – 21 с.
5. Освіта і наука в Україні : матеріали Українсько-Німецької конференції, Бонн, лютий 2001 / відповід. за вип. В.Г. Кремень, М.Ф. Степко, К.М. Левківський. – К. : Вид-во Міністерства освіти і науки України, 2001.
6. Професійна освіта : словник / уклад. С.У. Гончаренко. – К. : ВШ, 2000. – 380 с.
7. Шиян Н.І. Педагогічна ефективність технології модульно-рейтингового навчання в процесі підготовки майбутнього вчителя / Н.І. Шиян // Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. – Ч. І. – К., 1998.– С. 89–94.
8. Ярошенко О.Г. Модульно-рейтингове навчання – крок до впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівця / О.Г. Ярошенко // Болонський процес: тенденції, проблеми, перспективи / укл. В.П. Бех, Ю.Л. Маліновський ; за ред. акад. В.П. Андрущенка. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – С. 197–204.