У сучасному суспільстві особливо гостро й актуально постає проблема повноцінного естетичного розвитку особистості. Засадничими позиціями сучасної освіти є не лише визнання важливості загальної культури для повноцінного розвитку особистості, але й усвідомлення її сутнісної ролі в ефективному виконанні особистістю професійних функцій. Професія вчителя, як жодна з інших, висуває високі вимоги до культурного рівня як до базової складової фахової підготовки педагогів. Сьогодні школа чекає на висококультурних фахівців, готових до культуровідповідного включення в суспільне життя, здатних до творчої самоактуалізації та самовдосконалення як на професійному, так і на особистісному рівнях.

Однією з найяскравіших граней загальної культури людства є кольористична культура, яка завдяки емоційній впливовості кольору містить у собі величезний потенціал для духовного й культурного вдосконалення особистості. Кольористична культура дає змогу розвивати здібності художнього й естетичного сприйняття, яке значною мірою обумовлює ширину й різноманітність чуттєвих контактів людини із зовнішнім світом.

Утілюючи в собі не лише естетичний, але й моральний ідеал, кольористична культура із закладеними в ній смисложиттєвими цінностями й особистісно-розвивальними можливостями виступає як один із засобів вирішення об’єктивних протиріч соціального буття людей, як форма людського самовизначення і самоактуалізації.

Слід зазначити, що багато сутнісних аспектів культури втілюється завдяки мові кольору, завдяки різноманітним смислам, приписам, викладеним у колірній формі. Для їхнього розуміння людина повинна мати належний рівень розвитку кольористичної культури, що формується на основі рефлексійного опанування надбань світової і вітчизняної кольористичної культури. Становлення кольористичної культури людини не пов’язане жорстко з розвитком суто специфічних здібностей. Кольористична культура виступає водночас необхідним фактором і результівним проявом розвитку базових здібностей до творчої самоактуалізації в різноманітних сферах життєдіяльності. Саме тому сучасній особистісно-орієнтованій школі потрібен учитель, здатний до фасилітації особистісного розвитку дитини на засадах і засобами кольористичної культури. Безумовно, такий учитель має сам виявляти високий рівень кольористичної культури. Кольористична культура виступає значущим компонентом професійно-особистісної підготовки сучасного вчителя. Наявність цього компонента набуває вирішального значення в структурі педагогічної спроможності вчителя початкової школи у зв’язку з віковими особливостями психічного розвитку учнів молодших класів.

Проте, незважаючи на значущі інновації у сфері змісту і технологій педагогічної освіти, педагогічні навчальні заклади не забезпечують належний рівень розвитку кольористичної культури, а значить і особистісно-професійної готовності фахівців освітньої галузі до роботи з формування особистості, здатної до творчої самореалізації, яка відповідала б оновленню цільових, змістових і процесуальних характеристик освіти ХХІ.

Слід відзначити, що сучасними вченими досліджено шляхи формування в майбутніх педагогів професійної (М.О. Пічкур), оцінної (О.П. Рудницька) та кольористичної (Л.В. Бичкова) культури, композиційних знань (В.С. Щербина), художньо-естетичного досвіду (О.Л. Шевнюк); обґрунтовано напрями образотворчої підготовки вчителів початкових класів (Л.В. Бабенко, С.В. Коновець, Н.М. Сокольникова); проаналізовано зарубіжний досвід підготовки вчителів до естетичного виховання і можливості його використання сучасною українською школою (М.П. Лещенко). В педагогічних дослідженнях доведено, що важливими складовими будь-якого компонента професійної готовності майбутніх учителів є спеціальні знання та вміння, які повинні забезпечити готовність педагогів здійснювати керівництво особистісним розвитком учнів у навчальній діяльності. Однак поза спеціальною увагою науковців залишилися теоретичні та методичні аспекти формування в майбутніх учителів початкових класів базових знань та вмінь із кольористичної культури як важливої і незамінної складової професійної культури, детермінуючої умови подальшого професійно-особистісного розвитку та самореалізації, основоположного фактора ефективної розвивально-виховної діяльності.

Розглядаючи проблему розвитку і формування кольористичної культури вчителів у ракурсі необхідності приведення якості професійної підготовки у відповідність до сучасних вимог, важливо відзначити подвійну роль творчих здібностей, художніх зокрема, стосовно до професійних знань, умінь та навичок. З однієї позиції, творчі здібності є необхідною умовою сучасної професійної підготовки вчителів, що забезпечує ефективність набуття ерудиційних знань, інтеґрованих умінь і навичок. А з іншої – це результат продуктивного оволодіння специфічними знаннями, уміннями, навичками, що обумовлює виконання професійних функцій на засадах багатопозиційності та інтеґративності.

Здатність до продуктивної творчої самоактуалізації (особливо в професійній сфері) проявляється на певній (розвинутій, сформованій) психофізіологічній основі. Відомо, що високого рівня розвитку сприйняття можливо досягти за умов спеціального навчання й практики. Виходячи зі сказаного, у контексті обговорюваної проблеми можна зазначити, що розвиток кольорочутливості виступає необхідною умовою як для підвищення ефективності засвоєння професійних умінь, так і для формування професійно необхідних здібностей майбутніх учителів. У зв’язку із цим у контексті забезпечення умов для становлення кольористичної культури в майбутнього вчителя набуває значення розвиток колірного зору як основи для розвитку здатності до ефективного сприйняття навчальної інформації, представленої у візуальній формі. Але в доступній нам літературі відсутні дані щодо змісту й рівня розвитку показників кольористичної культури в майбутніх учителів початкових класів. А без цих даних неможливо розробляти програми відповідної професійної підготовки.

Вищезазначені положення обумовили актуальність зазначеного дослідження, метою якого є визначити роль кольористичної культури в професійному становленні особистості майбутніх учителів початкових класів.

Як зазначає Л.В. Бичкова [2], кольористична культура особистості – це невід’ємний компонент загальної культури особистості, який є результатом формувального впливу процесу освоєння різноманітних надбань кольористичної культури людства і відображає рівень залучення до цієї культури у формі знань, переконань та вмінь, а також рівень розвитку здібностей до творчої діяльності з кольором.

Слід відзначити, що кольористична культура як явище суспільної свідомості, пов`язане в широкому розумінні з освітньою практикою, має давні історичні корені і впродовж майже всієї історії не згасає інтерес до «педагогічного» використання різних явищ, пов’язаних із колористикою. Проте, попри достатнє насичення сучасного книжкового ринку прекрасно ілюстрованими художньо-історичними виданнями, їхня коштовність та заборона на використання поданої в них інформації без згоди автора значно звужують поле її застосування в практиці шкільного вчителя. Звичайно, певною мірою можуть бути використані ресурси Internet, однак вони теж поки що не загальнодоступні, та й не завжди можуть задовольнити потреби вчителя.

У сучасній предметно-диференційованій науці кольористична культура досліджується переважно в суто мистецтвознавчих колах.

В Україні на сьогодні проблемою кольористичної культури (у тому числі і в педагогічному аспекті) ґрунтовно займається доцент кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Л.В. Бичкова. Любов Володимирівна досліджує широке коло питань щодо специфічного періоду в історії кольористичної культури країн Європи, коли було закладено основи сучасної естетики кольору, його символіки і семантики. Нею було виокремлено напрями наукового дослідження проблем кольору та кольоросприйняття в межах підготовки учителів образотворчого мистецтва, визначено східноєвропейський характер кольористичної культури України. Саме наукові доробки Л.В. Бичкової склали методологічну основу нашого дослідження.

В якості найважливіших складових кольористичної культури особистості Л.В. Бичкова розглядає базові знання з кольористики, кольористичну глядацьку свідомість, естетичне ставлення до явищ кольористичної культури, кольористичну професійну і кольористичну національну свідомість. Усі зазначені складові кольористичної культури індивідуума розвиваються під двостороннім впливом загальносоціальних і конкретно-професійних факторів-вимог до особистості, які оформилися в конкретному суспільстві.

З одного боку, в процесі довготривалого розвитку кольористична культура накопичила в собі величезний запас інформації, який відображає всю багатогранність цього явища. Кожна людина, з огляду на унікальність життєвих шляхів, має свої можливості залучення до цієї інформації і свої потреби в освоєнні її змісту та обсягу. Однак існує культурологічний мінімум, необхідний для того, щоб людина могла себе реалізувати як повноцінний член суспільства, як успішний професіонал. Природно, кожне суспільство визначає свій мінімум і доводить його до своїх членів через систему освітніх заходів.

З другого боку, кожна професія, ставлячи певні вимоги до особистості професіонала, визначає свій зміст і обсяг цих знань, навичок і вмінь, наявність яких забезпечується спеціальною професійною підготовкою. Тому повний обсяг базових кольористичних культурологічних знань окремої особистості визначається не лише відповідно до визначеного суспільством мінімуму, але й охоплює знання, необхідні для виконання професійних обов’язків. Інші складові кольористичної культури надбудовуються на інформаційно-знаннєвій основі в умовах спеціально організованої підготовки. Ця підготовка має забезпечити високий рівень розвитку кожного з компонентів у їхній композиційній єдності. Показниками такого розвитку виступають певні характеристики психічної діяльності фахівців. Наприклад, стосовно діяльності вчителя початкової школи сформованість професійно-кольористичної свідомості проявляється в рівні усвідомлення доцільності використання явищ кольористичної культури для потреб особистісного розвитку дитини.

Отже, кольористична культура особистості – це складна багаторівнева система своєрідних якостей особистості, які можуть бути сформовані лише в результаті освоєння здобутків кольористичної культури людства. Її розвиткові сприяє спеціально організована суспільством система освітніх заходів, яка дозволяє досягти такого рівня кольористичної культури його членів, який необхідний для існування і відтворення цього суспільства.

Кольористична культура вчителя початкової школи також є складною багаторівневою структурою. Створення умов для вияву і розвитку якостей, які входять до цієї структури, потребує аналізу вихідного рівня їхньої сформованості в конкретної особистості. Багатовимірність явища кольористичної культури обумовлює необхідність використання різноманітних методів для його діагностики. В якості доцільного прийому орієнтовної оцінки рівня розвитку кольористичної культури індивіда може бути використано методику контент-аналізу особливостей мовної діяльності, пов’язаної з кольористичною тематикою. Основою для цього судження стали такі розмірковування:

• кольористика, як і будь-яка наука, оперує специфічною системою категорій і понять: колір, кольоросполучення, контраст, гама тощо. Правильне використання цих понять – необхідна умова культуровідповідного функціонування людини, і може виступати одним із критеріальних показників рівня її кольористичної культури;
• важливе значення згаданих понять полягає в тому, що вони виступають у ролі категоріальних кодів, необхідних для розвитку категоріального мислення. Розвиток категоріального мислення впливає на функціонування абстрактно-теоретичного дискурсивного мислення. Як було доведено О.Р. Лурією, розвиток категоріального мислення сприяє тому, що людина починає спиратися на коло широких логічних міркувань, створюється можливість раціонального керування проявами творчої уяви. Збільшення кількості категоріальних назв, як показали дослідження

О.Р. Лурії, є результатом культурного впливу і веде до розширення можливостей формування дискурсивного мислення [3]. Першоосновою категоріального мислення є оволодіння системою категоріального кодування.

Велика роль кольоросприймання в структурі пізнавальних процесів, значення кольору як однієї з основних об’єктивних характеристик навколишнього середовища і як унікального за психологічною дією художнього засобу виразності обумовлює необхідність відповідного розвитку компонентів кольористичної культури всіх членів суспільства. Але особливого значення проголошені положення набувають для формування особистості вчителя у зв’язку з високим рівнем вимог до його професійно-особистісних якостей.

Отже, кольористична культура, яка може забезпечити розвиток як образних, так і логічних систем індивідуально-психологічної структури особистості майбутнього вчителя початкових класів потребує спеціальних заходів з організації її цілеспрямованого формування (на основі доцільної діагностики).

Наявність високого рівня загальної культури – необхідна для діяльності вчителя властивість. Кольористична культура, як складова загальної культури, містить у собі багатовіковий досвід духовного пізнання світу та його художнього освоєння, відображений в чуттєво-предметних продуктах активно-перетворювальної діяльності людини.

Як елемент естетичної культури суспільства, кольористична культура дає змогу розвивати здібності художнього й естетичного сприйняття, що забезпечує широту й різноманітність чуттєвих контактів із зовнішнім світом. Естетичні почуття й естетичні погляди, що формуються при цьому, синтезуються в естетичному ідеалі, який поряд зі змістовно-смисловими й емоційно-психологічними компонентами естетичного характеру виражає також певні світоглядні принципи, знання, установки й переконання.

Кольористичний ідеал, як і будь-який інший, допомагає людині духовно впорядковувати дійсність і визначати життєві орієнтири. Найбільш адекватною формою втілення естетичного ідеалу є прекрасне, об’єктивною характеристикою якого виступає гармонія. Колірна гармонія, відображаючи естетичний ідеал, служить одним із критеріїв естетичної оцінки й регулятивним принципом естетичної і кольористичної діяльності. Тому кольористична культура постає як необхідний елемент структури гармонійно розвиненої особистості майбутнього вчителя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Беспалов Б.И. Действие. Психологические механизмы визуального мышления / Б.И. Беспалов. – М. : Моск. ун-т, 1984. – 189 с.
2. Бичкова Л.В. Навчально-методичний комплекс колористичної підготовки майбутнього вчителя / Л.В. Бичкова // Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів : зб. доповідей Всеукраїнської наукової практичної конференції (Полтава, 1-3 березня 2000 року) / Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. – Полтава, 2000. – С. 29–33.
3. Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов / А.Р. Лурия. – М. : Наука, 1974. – 172 с.