В основі соціально-економічного розвитку інформаційного суспільства лежить не матері­альне виробництво, а виробництво інформації та знань. Для будь-якої країни ступінь її економічного і технологічного розвитку, добробуту суспільства пропорційні середньому рівню знань, умінь, навичок і кваліфікацій її активного населення (Биков В.Ю., 2009). Розвиток високих технологій у все більших масштабах підвищує попит на інтелектуальність в освіті широких мас населення будь-якої країни. Це кардинально змінює стан системи освіти в суспільстві, її інституційний статус. Освіта стає не лише інструментом взаємопроникнення знань і технологій у глобальному масштабі, а й капіталу, засобом боротьби за ринок, розв’язання геополітичних завдань.

Сучасному постіндустріальному суспільству потрібна масова якісна освіта, яка спроможна забезпечити нові вимоги до споживача та виробника матеріальних і духовних благ. Виконати соціальне замовлення суспільства через збільшення асигнувань на освіту, збільшення кількості навчальних закладів та іншими традиційними способами не в змозі навіть заможні країни. Тому поява дистанційної освіти (далі – ДО) не випадкова, це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до сучасних умов.

Питання "бути чи не бути" дистанційній освіті вже не є актуальним. У всьому світі дистанційна освіта існує, посідає своє соціально значуще місце в освітній сфері. У кінці 1997 року в 107 країнах діяло близько 1000 навчальних закладів дистанційного типу. Кількість тих, хто здобув вищу освіту в системі ДО, в 1997 р. становила близько 50 млн. осіб, у 2000 р. – 90 млн., за прогнозами, у 2023 р. становитиме 120 млн. осіб.

ДО є перспективним сучасним механізмом і інструментом досягнення цілей освіти на сучасному етапі її розвитку. Це відносно новий розділ знань і практики, де понятійний апарат ще остаточно не визначився. Спираючись на відомі означення дистанційної освіти, наведемо характерні риси цієї багатовимірної категорії (Биков В.Ю., 2009).

ДО є однією із форм здобуття неперервної освіти, що покликана реалізувати права людини на освіту й одержання відомостей; ця форма освіти існує й буде існувати поряд із традиційними формами освіти – очною, очно-заочною і вечірньою, і є результатом узагальнення й розвитку цих форм освіти.

Дистанційне навчання (далі – ДН) – універсальна, синтетична, інтеґральна, гуманістична форма навчання, на основі якої створюються умови для тих, хто навчається, щодо вільного вибору складу навчальних дисциплін, викладацького складу з кожної дисципліни та конкретного навчального закладу; ця форма освіти адаптивна щодо базового рівня знань і конкретних цілей навчання тих, хто навчається. Зазначимо, що ДН – це одночасно і технологія, що ґрунтується на принципах відкритої освіти, в якій широко використовуються комп’ютерні навчальні програми різного призначення та створюється за допомогою сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для постачання навчальних матеріалів та спілкування (Лукашенко М.А., 2002).

ДН як прогресивна педагогічна технологія активно застосовується в післядипломній педагогічній освіті (далі – ППО) для підвищення кваліфікації педагогічних працівників та їхнього освітньо-кваліфікаційного рівня за маґістерськими програмами, в тому числі для підготовки керівників навчальних закладів та їхнього резерву. У таких варіантах, як показує досвід Державного вищого навчального закладу "Університет менеджменту освіти" (далі – УМО) АПН України та обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (далі – ОІППО), ДН застосовується в оптимальному поєднанні з очним навчанням слухачів. Зазначимо, що система післядипломної освіти, яка нараховує у своєму складі приблизно 30 вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, має свою структуру, своєрідні цілі, завдання, умови функціонування, форми, методи й засоби навчання тощо. Тому надається можливість на підставі загальних закономірностей навчання в сучасній вищій школі, низки вже впроваджених інноваційних технологій у ППО, при детальному обліку специфіки функціонування системи модернізувати організацію навчального процесу із використанням відкритих систем освіти взагалі, ДН зокрема. У структурі ППО найбільшою специфікою відрізняється система підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти (далі – СПККПКО). Це система соціального типу, організаційно-педагогічна, головною метою якої є створення оптимальних умов виконання замовлення суспільства на рівень і якість (професіоналізм, компетентність, культура, здібності тощо), підготовка науково-педагогічних працівників освіти, реалізація ідей і підходів концепції "навчання протягом усього життя".

На сучасному етапі система ПККПКО функціонує стійко, володіє визначеним науковим, кадровим, організаційним потенціалом, здатна до сприйняття інноваційних підходів та модернізації освітньої діяльності. Найбільш масштабна інновація сучасного періоду розвитку системи – це перехід до очно-дистанційної форми підвищення кваліфікації слухачів.

Головним навчальним закладом у ППО на сьогодні є УМО АПН України, який, згідно зі Статутом, виконує функції головного наукового, дослідницького, методичного та інформаційного центру в ППО, впровадження інноваційних педагогічних технологій в освітню діяльність інститутів ППО.

До структури УМО входить Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти (далі – ЦІППО), основний профіль якого – підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти. Інститут має наукові та науково-педагогічні кадри високої кваліфікації, достатні матеріально-технічні можливості, здійснює планове підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти (контингент ~3000 слухачів/рік, кількість категорій до 50-ти) і є дійсним підґрунтям для проведення досліджень щодо впровадження дистанційної форми навчання слухачів.

Зробимо спробу конкретизації загальних положень теорії та практики ДН відповідно до підвищення кваліфікації педагогічних працівників на прикладі досвіду освітньої діяльності УМО АПН України та ОІППО. Розроблений і активно діє на практиці узагальнений алґоритм впровадження ДН у ППО, який передбачає таку послідовність дій: оцінку реальних можливостей та прийняти обґрунтованого рішення; за результатами аналізу ситуації приймається рішення, в якому визначаються першочергові завдання, континґент слухачів і основні технології дистанційного навчання; у разі прийняття позитивного рішення розробляється, обговорюється та затверджується цільова програма впровадження дистанційного навчання підвищення кваліфікації педагогічних працівників; організація роботи з розробки основних видів забезпечення дистанційного навчального процесу; конструювання змісту ДН здійснюється на основі модульного підходу; основними видами контролю та звітності слухачів за самостійну роботу є тестування, виконання домашніх завдань, написання випускної роботи тощо; повний цикл дистанційного підвищення кваліфікації не перевищує 6-ти місяців; послідовність і конкретні терміни роботи слухача над навчальним матеріалом, види і форми контролю та звітності визначаються слухачем самостійно, узгоджуються з деканатом (навчальним відділом) і фіксуються в його індивідуальному плані.

Організація навчального процесу при підвищенні кваліфікації педагогічних працівників за дистанційною формою навчання проводиться відповідно до нормативних документів Міністерства освіти і науки України (далі МОНУ), виду технології ДН ("кейс", мережева, змішана тощо), можливостей навчального закладу ППО, рівня володіння персональним комп’ютером потенційних слухачів.

Типова організація підвищення кваліфікації педагогічних працівників за технологіями ДН включає чотири основні етапи: прийом і оформлення слухачів на навчання; планування дистанційного підвищення кваліфікації; керівництво самостійною роботою слухачів; проведення організаційно-залікових сесій.

Прийом і оформлення слухачів на дистанційне підвищення кваліфікації відбувається відповідно до максимально спрощених умов. Відсутні обмеження за віком, статтю, освітою, посадою, стажем роботи, станом здоров’я та ін. Єдиною умовою є робота слухача в системі освіти. Інформація про зміст і організацію дистанційного підвищення кваліфікації, а також про умови прийому й оформлення на навчання розміщується на Web-сайтах навчальних закладів ППО і органів державного управління освіти, у друкованому вигляді – розсилаються в органи управління освіти, рекламуються в ЗМІ та на телебаченні.

Для зарахування на навчання слухач подає заяву на ім’я ректора (директора) інституту ППО, в якому зазначає спеціалізацію (управління, методична робота тощо) і найменування навчальних блоків, послідовність і орієнтовний термін їхнього вивчення, орієнтовні строки прибуття на організаційно-залікову сесію, робочу та домашню адресу, електронну пошту. В заяві слухач вказує також дні тижня і час можливого оперативного зв’язку з навчальним закладом.

Документи про прийом на підвищення кваліфікації за ДН подаються слухачем особисто або надсилаються поштою, в тому числі й електронною, протягом усього навчального року. Навчальні групи, як правило, комплектуються за категоріями і блоками, що вивчаються. Кількість слухачів у групі має не перевищувати 20–25 осіб. Мінімальна кількість не лімітується. Зарахування слухачів на навчання оформлюється наказом ректора (директора) інституту ППО, про що повідомляється поштовим повідомленням, в якому зазначається термін прибуття слухача в інститут ППО на організаційно-залікову сесію.

Навчання слухачів за технологіями ДН планується деканатами (навчальними відділами) відповідно до типових навчальних планів, індивідуальних планів дистанційного підвищення кваліфікації слухачів, даних про прийом (кількість, категорії, групи тощо) і оформляються у вигляді плану-графіка підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання на рік.

Сьогодні в УМО АПН України відповідно до виконання держбюджетної теми "Організація кредитно-модульного навчання за дистанційною формою підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти" (0109U002231) в межах наукового експерименту (2009–2010 рр.) на основі освітніх стандартів, освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів розроблено навчальні та індивідуальні плани для різних категорій слухачів на весь період очно-дистанційної курсової підготовки за кредитно-модульною організацією навчального процесу (1 кредит – 36 год.; при 216 год. – 6 кредитів). Зміст навчального плану включає: соціально-гуманітарну підготовку – 15–20 % годин від їхньої загальної кількості, професійно-орієнтовну та спеціальну – 70–77 %, організаційно-контрольні заходи – 8–10 % та розподіляються за етапами навчання.

Перший етап (очно, 90 год., 2,5 кредита) – ознайомлення слухачів із навчальним матеріалом шляхом проведення переважно аудиторних занять (лекції, тематичні дискусії, практичні заняття та ін.), зовнішній вхідний педагогічний контроль. Другий етап (дистанційно, 108 год., 3,0 кредита) – керована самостійна робота – 1,5 кредита, виконання індивідуальних завдань – випускної роботи (1 кредит), навчальної практики (0,5 кредита), модульний педагогічний контроль. Третій етап (очно, 18 год., 0,5 кредита) – проводяться виїзні заняття, конференція з обміну досвідом, підсумковий контроль (вихідний педагогічний контроль, захист випускної роботи, диференційований залік) та атестація.

Зазначимо, що зміст кожного етапу підвищення кваліфікації для конкретних категорій слухачів визначається відповідно до освітніх стандартів і відображається в поетапних навчально-тематичних планах.

Розроблений навчальний план розраховано для навчання слухачів за змішаною технологією ДН. Другий етап навчання, який проводиться дистанційно, проводиться у віртуальному навчальному середовищі "Веб-кафедра" (що становить розвиток середовища "Веб-клас ХПІ"), яке базується на чинній системі адміністрування мереж університету та допомагає розв’язати існуючі на цьому етапі психолого-педагогічні проблеми дистанційного навчання. Ця система постійно розвивається і зараз задовольняє всім вимогам віртуального навчального середовища, які визначені педагогами світу.

Основним завданням веб-кафедри є якнайкращим способом і в повному обсязі представити відкриті системи освіти та надати можливості слухачам в асинхронному режимі, самостійно планувати навчальні заняття, тобто дати можливість отримання знань у зручній формі за зручним графіком.

Веб-кафедра дає можливість створення бази науково-методичних розробок для вивчення модулів та дистанційних курсів, які викладають фахівці кафедри, з метою методичного забезпечення навчального процесу, а також презентації наукових досягнень кафедри та її творчих доробок.

Цільовою аудиторією веб-кафедри є потенційні відвідувачі вузла – слухачі курсів підвищення кваліфікації, а також викладачі кафедр УМО.

Середовище містить повну інформацію, а також реалізує комп’ютерну підтримку процесу навчання, яка полягає в розробці комп’ютерної допомоги відповідно до інформаційно-методичних рекомендацій. Ця розробка призначена для покращення організації ефективності керованої самостійної роботи слухача.

Для користувача, який проводитиме за комп’ютером достатньо тривалий час (особливо якщо користувач працює в режимі самоосвіти), ураховані вимоги інженерної психології і ергономіки.

У основі веб-кафедри лежить ідея об’єднання методично і під однією програмною оболонкою окремих програм у комплекс, що забезпечує цілісну комп’ютерну підтримку методичного забезпечення навчального матеріалу в дистанційному режимі.

Основним нормативно-організаційним документом слухача є його індивідуальний план, який відображає структуру, зміст та результати підвищення кваліфікації. Як свідчить практика організації навчального процесу в УМО, на цьому етапі, до появи нових нормативних документів МОНУ за нормами часу для планування та обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників ВНЗ ППО, розрахунок навчального навантаження викладачів варто зберегти існуючий, в академічних годинах. Але навчальне навантаження слухачів уже зараз необхідно оцінювати в кредитах, для чого потрібно провести відповідні перерахунки в навчальних планах, програмах тощо. При цьому необхідно дотримуватися порівняльної трудомісткості кредитів: труднощі засвоєння слухачами змісту різних кредитів мають бути на одному рівні.

Керівництво самостійною роботою слухачів здійснюється куратором-тьютором.

Основний зміст роботи куратора-тьютора інституту ППО відображає Положення про куратора-тьютора навчальної групи підвищення кваліфікації.

Наприклад, у Положенні про куратора-тьютора навчальної групи слухачів курсів підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою УМО АПН України куратором-тьютором може бути викладач, який користується авторитетом, відзначається високими моральними якостями, володіє необхідною педагогічною майстерністю та організаторськими здібностями, технологіями дистанційного навчання та може забезпечити позитивний вплив на слухачів. Персональний склад кураторів-тьюторів на навчальний рік закріплюється за навчальними групами слухачів розпорядженням директора інституту ППО за поданням завідувачів кафедр. За куратором-тьютором, як правило, закріплюється не більше 3-4 навчальних груп слухачів. Заміна кураторів-тьюторів протягом навчального року допускається у виключних випадках за рішенням адміністрації.

Куратор-тьютор здійснює свою діяльність у взаємодії з кафедрами та іншими структурними підрозділами Університету. В межах виконання своїх функцій куратор-тьютор підпорядкований заступнику директора з організаційно-навчального процесу та завідувачу кафедри.

Основними видами діяльності куратора-тьютора є: організаційна робота, навчальна робота, контрольні заходи, методичне та дидактичне забезпечення.

Педагогічний контроль – важливий компонент навчальної роботи. В УМО АПН України, з метою підвищення об’єктивності, достовірності та надійності педагогічний контроль складається із зовнішнього та внутрішнього.

Зовнішній контроль здійснюється відділом змісту та якості підвищення кваліфікації і включає вхідний, модульний та вихідний контроль.

Вхідний контроль – для визначення стартового рівня знань та умінь слухачів. Проводиться під час прибуття слухачів на навчання (в період організаційно-настановної сесії) методом комп’ютерного тестування. Результати вхідного контролю можуть бути використані для обґрунтованого вибору змісту навчання слухачів, розробки індивідуальних планів підвищення кваліфікації слухачів тощо.

Модульний контроль – проводиться з метою виявлення результатів засвоєння слухачами змістових модулів.

Тести модульного контролю пропонуються слухачам на дистанційному етапі підвищення кваліфікації не раніше як пройде половина терміну його загальної тривалості. Технологія проведення модульного контролю (тестування) визначається спеціальною інструкцією.

Вихідний контроль призначено для оцінювання результатів підвищення кваліфікації слухачами. Проводиться в період залікової сесії методом комп’ютерного тестування за тестами близькими за змістом до тестів вхідного контролю. Організація та забезпечення такі самі, як при вхідному контролі.

Тести для проведення зовнішнього педагогічного контролю складаються відділом змісту та якості підвищення кваліфікації для кожної навчальної групи відповідно до навчально-тематичного плану на основі бази тестових завдань. Куратор-тьютор складає матрицю тесту для кожної навчальної групи.

Внутрішній педагогічний контроль здійснюється кафедрами УМО АПН України та включає поточний контроль, захист випускних робіт та диференційований залік.

Самоконтроль призначено для самооцінювання слухачами ефективності особистої навчальної роботи щодо засвоєння змісту модулів (тем) програми. Із цією метою в навчально-методичних комплексах (навчальних посібниках тощо) для кожного модуля передбачаються питання для самоконтролю. Найбільша ефективність самоконтролю забезпечується спеціальними програмами в структурі дистанційних модулів.

Конкретні форми та методи педагогічного контролю встановлюються для кожної категорії слухачів навчальними, навчально-тематичними планами. Проведення педагогічного контролю, що не передбачено навчальним, навчально-тематичними планами, не допускається. Результати всіх видів педагогічного контролю фіксуються в розділі "Успішність підвищення кваліфікації" індивідуального плану слухача.

За результатами всіх видів педагогічного контролю куратор-тьютор розраховує індивідуальні навчальні досягнення кожного слухача, індивідуальну успішність підвищення кваліфікації слухача та успішність підвищення кваліфікації слухачами навчальної групи.

Основним документом, що відображає роботу тьютора (планування, організаційна робота, консультування тощо), є "Журнал тьютора", форма та структура якого розробляється інститутами ППО.

Організаційно-залікові сесії проводяться згідно з планом-графіком дистанційного підвищення кваліфікації інституту протягом усього навчального року. Кількість сесій на рік залежить від конкретної ситуації, але, як правило, не менш від однієї на два місяці. Тривалість сесії також залежить від конкретних умов і, як правило, не перевищує двох–трьох тижнів. Основним змістом організаційно-залікових сесій є:

• прийом та оформлення слухачів на навчання;
• розробка, погодження та затвердження індивідуальних планів дистанційного підвищення кваліфікації слухачів;
• забезпечення слухачів навчально-методичними комплексами;
• проведення інструктажів, консультацій, оглядових лекцій, тьюторіалів;
• співбесіда (тестування, прийом заліків) та захист випускних робіт.

Про конкретні строки проведення сесій слухачі повідомляють завчасно за існуючими каналами зв’язку (поштове повідомлення, e-mail тощо).

Організаційно-залікові сесії можуть проводитися як у реґіональних інститутах ППО, так і на базі місцевих ОКП ДН (виїзні сесії), а також із використанням можливостей Інтернету.

До проблем упровадження дистанційного підвищення кваліфікації, які потребують прискореного розв’язання, на нашу думку, в першу чергу слід віднести:

• стан методичного і дидактичного забезпечення підвищення кваліфікації визначених категорій слухачів. Існуюче забезпечення не має комплексного характеру і за низкою показників не відповідає вимогам технологій ДН;
• підготовку викладачів до освітньої діяльності в умовах дистанційної (очно-дистанційної) форми підвищення кваліфікації. Проблема складна, включає низку аспектів і мотивацій, психолого-педагогічні, організаційні і технологічні особливості, матеріальне та інші види забезпечення. В УМО розроблені та реалізуються програма і навчально-тематичні плани поетапного підвищення кваліфікації викладачів в умовах дистанційної (очно-дистанційної) форми навчання;
• стан локальної телекомунікаційної мережі вищого навчального закладу ППО;
• управління самостійною роботою слухачів під час дистанційного етапу підвищення кваліфікації. Проблема потребує розв’язання низки організаційних і технічних питань, розроблення дистанційних курсів (модулів), педагогічних тестів поточного контролю тощо.

При вирішенні зазначених вище проблем повномасштабне впровадження технологій дистанційного навчання в підвищенні кваліфікації педагогічних працівників здатне забезпечити новий більш високий рівень післядипломної педагогічної освіти. Таким чином, буде забезпечена реальна, а не декларована неперервність. З'явиться можливість у міжкурсовий період задовольняти інтереси та запити педагогічних працівників у змістовній професійній інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні. – К., 2002. – 12 с.
2. Закон України про освіту // Освіта України : нормативно-правові документи. – К. : Міленіум, 2001. – С. 7–38.
3. Концепція дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації працівників освіти. – К., 1999. – 11 с.
4. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : монографія / В.Ю. Биков. – К. : Атіка, 2009. – 684 с. : іл.
5. Лукашенко М.А. Открытое образование: понятие, цели, экономические предпосылки становления / М.А. Лукашенко // Информатика и образование. – 2002. – N 9. – С. 109–112.
6. Олійник В.В. Наукові основи управління підвищенням кваліфікації педагогічних працівників профтехосвіти : монографія / В.В. Олійник. – К. : Міленіум, 2003. – 594 с.
7. Олійник В.В. Проблеми підвищення фахового рівня працівників: організаційно-управлінські аспекти зарубіжного досвіду / В.В. Олійник // Професійна освіта: теорія і практика : наук.-метод. журн. – 1999. – N 1 (9). – С. 138–143.
8. Олійник В.В. Модернізація системи ППО України в контексті змін / В.В. Олійник // Управління освітою. – 2009. – 16 серпня (220). – С. 3-7.
9. Підготовка керівника середнього закладу освіти : навч. посібник / за ред. Л.І. Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 272 с.
10. Положення про куратора-тьютора навчальної групи слухачів курсів підвищення кваліфікації за очно-дистанційною формою навчання. – К. : УМО, 2009. – 15 с.