Третє тисячоліття висуває на перші позиції знання і високі технології, інформація в такому суспільстві стає першочерговою потребою. Можна перефразувати відомий вислів – хто володіє інформацією, той володіє світом. Тому інформаційна культура стає частиною загальної культури людини.

Тільки за таких умов людина зможе постійно бути в курсі всіх новинок, своєчасно отримувати інформацію і самостійно відповідально приймати рішення, підтримувати всій культурний і професійний рівень. Адже в умовах постійного оновлення технологій неможливо навчитися всьому один раз на все життя, кожному необхідно навчатися безперервно, а до цього треба готувати дітей вже в дитячому садку. Саме тому на перший план виходять технології, що допомагають отримувати знання, виховувати критичне ставлення до інформації. Серед них чільне місце посідають інформаційні технології, але для їхнього опанування необхідне розвинене мислення.

У 2000 р. започатковано Програму ЮНЕСКО "Інформація для всіх" – єдину міжурядову програму, повністю спрямовану на досягнення всезагального доступу до інформації і знань в інтересах розвитку. Концепція Програми – уявлення про світ, де кожна людина має доступ до інформації, важливої саме для неї, де кожен має можливість і необхідні навики використання отриманої інформації для побудови більш досконалого суспільства. Згідно зі Стратегічним планом дій Програми на 2008–2013 рр., основна увага приділяється п’яти основним пріоритетам: інформація з метою розвитку; інформаційна грамотність; збереження інформації; інформаційна етика; доступність інформації.

Інформаційна культура вже давно є невід’ємною частиною загальної і спеціальної освіти, адже без інформаційної культури не може бути повноцінної всебічної безперервної освіти. Тому змалку ми маємо виховувати початки культури мислення, культури діалогу, культури арґументації, культури користування технікою і засобами зв’язку тощо. Лише спільні зусилля науковців, педагогів і співробітників ЗМІ можуть привести до бажаного результату.

Сьогодні вкрай важливо, щоб діти під час навчання в дитячих садках та школі отримали тверді, глибокі знання, стали всебічно розвиненими особистостями. Але паралельно постає й інша проблема: зробити навчання дітей нешкідливим (не зашкодити психічному та фізіологічному розвитку дитини).

Дослідження медиків переконливо довели: систематичне навчання дітей дошкільного віку з використанням комп’ютера недоцільно. Виявлено, що невідповідність морфофункціональних можливостей зростаючого організму дитини факторним і навчальним навантаженням при роботі на комп’ютері і систематичне перевищення їх за інтенсивністю і тривалістю призводить до зриву адаптаційних можливостей організму дитини і створює передумови для формування патологій.

Одна з головних проблем полягає сьогодні в тому, що в Україні майже відсутня інформаційна і комп’ютерна грамотність у справжньому розумінні цих понять (часто ці поняття пов’язують, тому що комп’ютери допомагають працювати з інформацією). Адже комп’ютерна грамотність уже давно не зводиться лише до вміння працювати з програмним забезпеченням – сьогодні це скоріше комп’ютерна безграмотність.

Комп’ютерну грамотність можна визначити як: знання комп’ютерів, уміння програмувати прикладні задачі; роботу з базами даних і базами знань, уміння їх проектувати і підтримувати; знання інформаційно-комунікаційних технологій та їхнє використання у вирішенні практичних завдань. До розуміння категорії інформаційної грамотності входять такі питання, як уміння шукати, аналізувати, використовувати, оцінювати достовірність і захист інформації; оцінювати значення нових інформаційно-комп’ютерних технологій і вміти їх використовувати. Інформаційна грамотність є основою навчання впродовж усього життя. Слухач добирає інформацію раціонально та ефективно, оцінює інформацію критично і компетентно, використовує інформацію точно і творчо (Гриценко В.І., 2008). Тож у дошкільному віці можна говорити про інформаційну, а не комп’ютерну грамотність дітей.

У зв’язку із цим на сучасному етапі розвитку суспільства перед педагогами на перший план постає завдання дати дітям основи інформаційної грамотності, а перед ученими – дати визначення цим поняттям і основні критерії стосовно дітей різного віку.

Але чи можна добитися інформаційної грамотності лише завдяки вивченню питань, пов’язаних з інформаційними технологіями напряму? Чи буде в такому випадку глибина знань у дітей? І чи не залишаться ці знання не використаними під час навчання і в повсякденному житті? Адже зараз насправді інформаційні технології потрібні людям будь-якої професії: вони дають можливість постійного здобуття нової інформації, вільної комунікації, дистанційного навчання, вивільнення часу від рутинної роботи, автоматизації процесів роботи з інформацією тощо.

І ще важливе питання – активне використання інформаційних технологій не тільки під час навчання (за завданням педагога), а й за власною потребою (самонавчання, повсякденне життя тощо). Ця потреба неодмінно виникне, якщо дитині буде цікаво пізнавати навколишній світ, якщо вона здатна самостійно здобувати знання, якщо прагнення до знань підтримає оточення. І для цього не потрібні ніякі технічні засоби, а потрібне (серед інших умов) розвинене мислення, здатність до нестандартних рішень, прагнення знаходити різні варіанти, аналізувати їх, слухати і чути інших тощо. І все це можна й необхідно розвивати під час занять у дитячому садку.

Як тільки потреба у використанні інформаційних технологій виникла, на перший план виходить питання грамотного використання інформаційних технологій і технічних засобів, проблема безпеки. Адже не лише технічні засоби, а й інформація може стати небезпечною – недостовірна інформація сприяє паніці, неадекватному ставленні до подій, людина приймає неправильні рішення, нездатна контролювати ситуацію; неправильне ставлення до інформації може призвести навіть до комп’ютерної залежності, психічних розладів тощо. Саме тому кожна людина має обов’язково вміти перевіряти інформацію на достовірність, захищати, аналізувати і зберігати інформацію. Це все складові інформаційної грамотності. Отже, людина має бути здатною до критичного мислення. А грамотне використання інформації буде лише за наявності широкого кругозору.

Технічні засоби – не об’єкти вивчення дошкільника (та й учня початкових класів), а помічники в пізнанні навколишнього світу. І використовувати їх краще або коли це набагато пришвидшує і полегшує доступ до інформації, або коли іншими способами інформацію отримати взагалі неможливо. А паралельно з таким використанням технічних засобів дошкільник буде і вивчати їх, але лише в тому обсязі, який потрібен йому саме зараз для вирішення завдань. Інформаційні технології не обов’язково пов’язані з використанням комп’ютерів. Тому комп’ютер має стати засобом, що допомагає оперативно працювати з інформацією, обґрунтовувати свої думки, знаходити нестандартні методи вирішення завдань, позбутися великої кількості рутинної роботи. Саме такий підхід до використання комп’ютера й допомагає сформувати початки інформаційної культури і комп’ютерної грамотності в дітей.

Теорія навчання дошкільників накопичила багатий досвід методик розвитку мислення дітей, на який раціонально спиратися сьогодні. Певні методики можуть допомогти дорослим навчити дітей засвоювати інформацію без шкоди для здоров’я, підготувати їх до оволодіння комп’ютерною грамотністю. Тому важливим аспектом пропедевтики інформатики виділяю розвиток мислення дітей.

Отже, технології, спрямовані на розвиток мислення, неодмінно варто використовувати і для ознайомлення з деякими поняттями інформатики, і для формування основ інформаційної грамотності.

На звичайних заняттях можна вивчати з дітьми теми, пов’язані з комп’ютером: будувати алґоритми, вивчати алгебру висловлювань, множини… Діти навчаються орієнтуватися в інформаційному просторі: вчаться розбиратися, яка саме інформація їм потрібна, швидко знаходити її, оцінювати її достовірність, самостійно аналізують інформацію і використовують, в тому числі і для отримання нових знань. Діти навчаються наводити власні приклади джерел інформації, розуміють, навіщо вона існує, як вона допомагатиме вирішувати проблеми. Малюки оволодівають основами піктографічної "грамотності" – вони вчаться придумувати і використовувати знаки і малюнки для занотовування власних думок.

Діти на простих наочних прикладах вивчають зміст основних понять інформатики (алґоритм, логічна операція, інформація, множина, висловлювання, система числення тощо), їхні основні властивості, вчаться активно й коректно ними користуватися. Звичайно, не всі з означених понять даються дітям за схемою – визначення, ознаки, правила використання. Нові поняття одразу дітям зрозуміти важко, тому вони вводяться поступово і пояснюються дітям настільки, наскільки знання про ці поняття потрібні ним саме зараз і діти готові до їхнього сприйняття. Спочатку вони вчаться використовувати нові поняття, хоч терміни, що їх позначають ще не вводяться. Поступово під час розв’язування задач діти все більше і більше дізнаються про них.

Знання дітей весь час поглиблюються, щоразу діти дізнаються про нові властивості понять, їхнє використання в житті людей. Нові знання лише уточнюють ту інформацію, що діти вже знають: у жодному випадку нові знання не перекреслюють ті, що вже є в дитини. Таким чином, у дітей поступово формуються нові знання відповідно до їхніх потреб і готовності до сприйняття, не лякаючи незрозумілими визначеннями. У результаті старшокласники і студенти можуть спиратися на вже знайомий матеріал і швидше опановувати нові поняття.

Навчальний розвивальний курс "Логіки світу" – для дошкільнят і учнів початкових класів, саме розвитку мислення приділяється значна увага. Задачі курсу допомагають навчити дітей самостійно і нестандартно міркувати, грамотно обґрунтовувати свою точку зору, самостійно приймати рішення, не боятися задач із багатьма варіантами розв’язку, розвивають диверґентне мислення, уяву дітей, творчі здібності, здібність до дослідницької діяльності, гнучкість та оригінальність мислення. Під час розв’язання задач формується вміння дітей знаходити, аналізувати та використовувати інформацію, діти вчаться самостійно отримувати знання і використовувати їх.

Задача (для дітей 5-7 років). Дітям пропонується уважно розглянути малюнок і визначити, у якому порядку намальовано ялинки, а потім завершити ланцюжок.

Розв’язуючи цю задачу, діти запропонували варіанти розв’язання, наведені на наступному млюнку. Іноді діти в першому варіанті розв’язку не малюють останню (найменшу) ялинку, деякі – малюють пеньок або обводять олівцем порожнє місце (це тільки посіяна ялинка і її ще не видно). Третій розв’язок діти пояснюють, наприклад, так: уявіть, що ялинки намальовано на дуже тонкому папері. Перегортаючи цей аркуш, ми отримуємо намальований ряд ялинок.

Аналогічну задачу діти розв’язують із кружечками.

Цікавий варіант розв’язку задачі "з кружечками" представлено на наступному малюнку. Діти образно представили від’ємні числа в 6 років.

Задачі з використанням алґоритмів дошкільники можуть розв’язувати вже з 4-х років. Діти навчаються правильно розуміти алґоритми й виконувати означені дії. Здебільшо на заняттях використовується графічний спосіб запису алґоритмів.

Спочатку діти будують силуети з геометричних фігур, що є в наборі, за різноманітними зразками. Алґоритми побудови силуетів показують, які геометричні фігури необхідно взяти і як їх розташувати, щоб скласти певний силует.

Пізніше (з 5–6-ти років) діти ознайомлюються з алґоритмами знаходження будинків для геометричних фігур. Цей алґоритм намальовано у вигляді карти міста, де живуть геометричні фігури. Правила руху геометричних фігур доріжками міста вказують, як знайти будинок для кожної геометричної фігури. Діти не тільки вчаться користуватися алґоритмом, а й роблять перші спроби намалювати власний алґоритм, придумати власні правила руху геометричних фігур.

Далі (6 років) діти ознайомлюються з алґоритмом побудови дерев із геометричних фігур. Ці дерева незвичайні: всі листочки в них – геометричні фігури. Скільки в дерева гілочок? Як розташовані листочки? З яких геометричних фігур складаються дерева? На всі ці запитання допомагає відповісти правило побудови дерева. Для кожного дерева воно своє. Спочатку діти будують дерева за правилами ("читають" алґоритми і виконують дії, записані в них), потім – складають власні правила побудови дерев.

Таким чином, спочатку діти вчилися користуватися алґоритмами, а також складали власні алґоритми, навіть не вживаючи поняття "алґоритм" і не ознайомлюючись із його основними властивостями.

Із шести років починається ознайомлювання дітей із поняттям "множина", "універсальна множина", "об’єднання множин", "перетин множин".

ЛІТЕРАТУРА

1. Гриценко В.И. Фундаментальные проблемы е-обучения / В.И. Гриценко. – К. : ВД "Академпериодика" НАН Украины, 2008. – 38 с.