Дослідження в галузі акмеології і психології професійної діяльності (О.С. Анісімов, О.О. Бодальов, А.А. Деркач, Р.Л. Кричевський, В.М. Максимова, Е.А. Суслова, І.Н. Сємьонов, Ю.В. Синягін та ін.) пов’язують продуктивність професійної діяльності в нових умовах життя з розвитком механізмів самоорганізації і саморозвитку спеціалістів, із підготовкою інтелектуальної та управлінської еліти в процесі безперервної освіти, післядипломної зокрема.

Акмеологічна модель цілісного розвитку особистості в процесі освіти поєднує процес досягнення особистісної, професійної, духовної і життєвої зрілості в єдиному полі розвитку, що знаходиться в освітньому середовищі, яке містить відповідні цілі, зміст, технології, результат освіти. Серцевиною цього процесу є акмеологічна позиція педагога, що обумовлює вектор індивідуально-особистісного, суб’єктного розвитку професіонала.

Акмеологія як метанаука обґрунтовує якісні характеристики нового типу освіти, його суттєвої позиції, такі як-от: гуманність; звернення до цілісного розвитку людини як суб’єкта життєдіяльності; методологічність, пріоритетність засобів самостійного й системного пізнання світу крізь призму відносин "Я – світ"; міждисциплінарність, оперування загальнонауковими категоріями й методами як більш продуктивними порівняно з вузько предметними евристичними інструментами пізнавальної і креативно-перетворювальної діяльності; інтеґративність як провідний принцип методології проектування освітніх систем і оцінка їхньої якості, як можливість кількох підходів, нелінійних закономірностей, висновків і результатів; проективність, націленість на створення образів майбутнього, проектів самореалізації творчого потенціалу особистості, домінування проектних технологій навчання, формуючих конструктивно-прогностичне мислення; діалогічність як засіб суб’єкт-суб’єктної взаємодії в освітньому процесі; синергетичність, саморозвивальний і самоорганізуючий засіб буття сфери освіти як її акме-форма розвитку; акмеологічність, висока якість стану, процесу і результату освіти.

Акмеологічний підхід у якості мети освіти пропонує цілісний розвиток людини і в якості найвищої цінності розглядає індивідуальність. Індивідуальність як вищий рівень цілісного розвитку особистості, його акме досліджувались Б.Г. Ананьєвим, який довів, що вища точка розвитку досягається на перехресті гетероґенних процесів, коли з’являються нові структурно-функціональні інтерактивні утворення, які забезпечують вищі форми поведінки й діяльності людини. Сучасній школі потрібний новий тип педагога: педагог-акмеолог, якому властиві такі якості: це спеціаліст з питань розвитку дитини з відповідного предмета навчання, який володіє корекційно-розвивальними технологіями й технологіями розвитку обдарованості та творчості; методологічна культура вчителя в контексті сучасної філософії освіти, здатність здійснювати методологічно-орієнтовану освіту, яка необхідна людині в професійній діяльності в умовах постійного зростання вагомості інформації; нове професійне мислення педагога, яке складається не тільки з предметних установок, але й мотиваційно-ціннісних орієнтацій, відображаючи нові парадиґми освіти, нове ціннісне усвідомлення вчителя щодо свого духовного розвитку; науково-педагогічна компетентність педагога, яка забезпечує професійність його діяльності, включаючи нові види професійної грамотності: методологічну, предметно-розвивальну, психологічну, валеологічну, акмеологічну тощо; нові професійні й особистісно значущі якості, які забезпечують творчу самореалізацію індивідуальності педагога:

• духовну зрілість як високий рівень духовного розвитку особистості, його силу духу й моральність, як мудрість життя, осмислення необхідності жити й працювати на совість, творити добро, нести любов людям;
• особистісну зрілість як самостійність і відповідальність за прийняті життєві і професійні рішення, за їхній вибір і прогнозування результатів;
• професійну зрілість як готовність до інноваційної професійно-педагогічної діяльності;
• акмеологічну позицію педагога як похідну його професійного, особистісного й духовного розвитку, як гуманістичну установку на забезпечення успіху і здоров’я кожного учня, на досягнення результатів у педагогічній діяльності, на розвиток творчості вчителя й учня в їхній щільній взаємодії.

Акмеологічний підхід до якості педагога з позиції нових методологічних категорій (акме, акмеограма, саморозвиток тощо) дозволяє по-новому підійти до аналізу і проектування педагогічної реальності в сучасній школі. Так, акмеологічний підхід до професійної діяльності (А.А. Деркач, О.С. Анісімов, Н.В. Кузьміна, А.А. Реан, В.М. Максимова, Н.М. Політаєва та ін.) визначає акмеологічні інваріанти в суб’єктивних якостях практичного психолога, педагога-акмеолога і валеолога (М.Г. Колеснікова). Акмеологічні інваріанти суб’єктивних якостей розглядаються вищезазначеними вченими і відображені в акмеограмах спеціалістів, які працюють з людьми. Це дві групи якостей. Одна група характеризує позитивну тенденцію особистісного й професійного розвитку спеціаліста, особистість професіонала, здатного досягти вершин у своїй діяльності: відкритості для освоєння нового; інтеґративного засобу мислення щодо розробки оптимальних моделей професійної діяльності; здатності до об’єктивної самооцінки своєї професійної поведінки; високої мотивації досягнень у професійній діяльності та ін. Друга група якостей характеризується такими суб’єктивними проявами, які є протипоказаннями в роботі з дітьми: прихильність до єдиної точки зору на навчання, виховання, до стереотипних методів і форм роботи; невміння впливати на учнів і їхніх батьків, на гуманізацію міжособистісних відносин; відсутність поваги до людини, категоричність суджень, роздратованість у процесі спілкування, конфліктність, невміння співпрацювати з колеґами; незнання психології дорослого, дитини, учня, небажання разом із ними вирішувати їхні проблеми, егоїзм; відсутність емпатії, здатності до співпереживання, співчуття, байдужість до чужої біди; відсутність зацікавленості до саморозвитку, небажання затверджувати свій престиж на засадах самореалізації, низький рівень мотивації до творчості й рефлексії; низький рівень професійної та культурної компетенції і духовної зрілості тощо.

Акмеологічні характеристики можна використовувати в процесі атестації керівних і педагогічних кадрів. Застосування сукупності загальних і спеціальних акмеологічних категорій дозволяє по-новому підійти до вирішення давно відомих проблем освіти. Одна з них – проблема педагогічної якості, досліджена з позиції акмеології Ю.А. Гагіним. Педагогічна досконалість у концепції Ю.А. Гагіна становить акмеологічний синтез якості педагога і якості його діяльності. Педагогічна досконалість синтезує в собі такі якості, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, педагогічна культура і майстерність. Акмеологічне подання досконалості пов’язане з повною внутрішньою свободою духу педагога як засобу існування його духовності.

У переліку показників педагогічного вдосконалення варті уваги: педагогічні здобутки (освіта, знання, нагороди); педагогічні досягнення (концептуальність педагога, сформована професійна поведінка, результативність педагогічної діяльності, креативність як життєва позиція, керівництво потенціалом здоров’я, креософічність, добропорядність); здійснення якостей людяності педагога, динамізм життєвих перспектив, осмислення "ідеального Я", активність життєвої позиції; нормативність педагогічної діяльності; педагогічне мистецтво конструювання освітніх ситуацій, їхнє використання в педагогічній діяльності, реалізація провідних ідей педагогічного досвіду, психічний і етичний вплив на інших. Акмеологічна теорія освіти охоплює всі компоненти освітньої системи школи: мету, зміст технології навчання, виховання й розвитку, діагностику, результати, управління, якість педагога і якість учня. Аналіз теорії і практики (вивчення досвіду роботи шкіл, які працюють за проектом "Акмеологічна школа" у м. Санкт-Петербурзі) дозволили сконструювати акмеологічну модель педагога-акмеолога. Ця модель містить акмеологічну позицію педагога у зв’язку з його професійною, особистісною та духовною зрілістю.

Професійна зрілість – це готовність педагога до інноваційної професійно-педагогічної діяльності. Структура професійної зрілості педагога охоплює такі компоненти: професійна компетентність як система знань і умінь педагога; педагогічна майстерність як здатність до творчості, нестандартного вирішення професійних задач; педагогічна спрямованість професійної діяльності як система домінуючих мотивів роботи в школі, стійка мотивація педагогічної діяльності. В означеній моделі мотивація і педагогічна діяльність мають гуманістичний характер. З накопиченням досвіду педагогічної діяльності рівень професійної зрілості зростає або знижується (залежно від якості післядипломної педагогічної освіти).

Особистісна зрілість – це самостійність, відповідальність за прийняті життєві і професійні рішення. Педагог у професійній діяльності постійно приймає ті чи інші рішення (вибір мети, цілей, завдань навчання, виховання, розвитку учнів, вибір навчального матеріалу, технологій і методів, критеріїв оцінки результатів, стилю спілкування з дітьми і колеґами, засобів співробітництва з батьками тощо). У процесі особистісного зростання педагога, його самовдосконалення відбувається самоаналіз і корекція професійно значущих якостей особистості, зростає відповідальність за прийняті рішення, результати, вміння вибору оптимальних програм діяльності. Особистісна зрілість педагога проявляється в його здатності до визначення своєї зони найближчого професійного розвитку, перспективних напрямів і варіантів засобів і шляхів розширення саморозвитку. Педагог-акмеолог визначає перспективи свого саморозвитку в контексті акмеологічних завдань школи й акмеологічної моделі педагога, вершину якої складає духовна зрілість.

Духовна зрілість педагога – це мудрість життя, осмислення необхідності жити й працювати на совість і творити добро, нести любов дітям, це високий рівень духовного розвитку людини, його сили духу й моральності, це цілеспрямований розвиток духовно-морального потенціалу кожного учня і вчителя у своїй професійній діяльності, динамічна система вищих потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій людини, в яких виражене її ставлення до світу і до самої себе. Духовна зрілість постає як моральність життєвої і професійної позиції педагога.

На "перехресті" процесів духовного, особистісного і професійного розвитку педагога формується його акмеологічна позиція. Це гуманістична арґументація педагога на забезпечення успіху і здоров’я кожного школяра, на високі результати й досягнення педагогічної праці, на розвиток учителя й учня за наявності стійких моральних і правових установок та мотивів професійної діяльності. Така позиція спонукає до постійного пошуку нових розвивальних технологій навчання, до освоєння нових засобів, відмови від стереотипів у професійній діяльності, до об’єктивної самооцінки й рефлексії. Акмеологічна модель педагога може стати орієнтиром у забезпеченні якості безперервної педагогічної освіти. Акмеологічний розвиток педагога відбувається найбільш інтенсивно, якщо він охоплюється в дослідно-експериментальну роботу. Включення в інноваційну діяльність формує нову професійну позицію вчителя, під якою розуміються ціннісні орієнтації і спрямованість професійної діяльності педагога.

За методикою К. Ушакова "Портрет хорошого вчителя очима учнів", проведено дослідження в школах області: Михайлівській ЗОШ Вільнянського району, Верхнетерновській ЗНЗ Якимівського району, ЗОШ N 69 і гімназії N 25 м. Запоріжжя. Результати дослідження такі: I місце – порядність, справедливість; II місце – гуманізм, доброта; III місце – інтелектуальний розвиток; IV місце – креативність, здатність до творчості; V місце – урівноваженість, організованість. Показово те, що учні на перші місця ставлять гуманістичні якості педагога. Акмеологічна позиція вчителя стимулює розвиток рівнів продуктивності його педагогічної діяльності: від репродуктивного до системно-моделюючого знання і системно-моделюючого розвитку особистості (Кузьміна Н.В., 2002). У дослідах В.М. Максімова, Н.М. Полєтаєва, М.А. Восторова, Н.Д. Санітарова виділяють три групи педагогів щодо ступеня їхнього акмеологічного розвитку: I – педагоги нормативного рівня – "виконавці"; II – педагоги пошукового рівня – "новатори"; III – педагоги творчого рівня – "акмеологи".

Педагоги-акмеологи характеризуються високим рівнем творчих досягнень у професійній діяльності, яка передбачає: створення авторських навчальних програм, які відповідають вимогам акмеологічного підходу до освіти, меті цілісного розвитку людини як індивіда, особистості, індивідуальності; забезпечують результат (соціальна зрілість особистості та творча індивідуальність); упровадження інноваційних технологій, забезпечення успіху кожного учня, його саморозвитку і самореалізації, рефлексивного управління творчою діяльністю; досягнення учнями високих результатів в освітній і творчій діяльності за інтересами. Аналіз якості діяльності педагогів-акмеологів спирається на критерії і показники творчості як педагога, так і учня, їхню взаємодія в освітньо-творчому процесі. Педагог-акмеолог – інтеґральна якісна характеристика особистості й діяльності педагога в його взаємодії з творчим розвитком учнів.

Саме виявлення зв’язку між діяльністю педагога та результатами діяльності учнів є підґрунтям моніторинґу якості освіти з позиції акмеологічного підходу. Управління якістю освіти – це управління зв’язками взаємодії в освітньому процесі. Акмеологічний підхід педагога до управління якістю освітнього процесу полягає в проектуванні та реалізації педагогічних систем, націлених на розвиток творчої індивідуальності учня на засадах принципів індивідуалізації і самореалізації, саморозвитку та саморефлексивного управління. Учені К.А. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, С.Л. Рубінштейн розглядають індивідуальність як прояв вищих характеристик духовного розвитку людини, його унікальності; як цілісну духовну організацію, яка відтворює її внутрішній світ, її самобутність; як вищий рівень цілісного розвитку особистості. Творча індивідуальність розуміється як стійка спрямованість особистості на творчу діяльність, яка стає цінністю й змістом життя та створює оригінальні продукти, відтворюючи індивідуальні особливості людини.

Членами творчої групи керівників закладів освіти при ЗОІППО вивчено проблеми акмеології освіти та розроблено модель творчої індивідуальності як критерію якості освіти, включаючи післядипломну педагогічну освіту. Модель охоплює такі параметри: стійка мотивація творчої діяльності; вибіркова спрямованість інтересів; креативність; логіко-інтуїтивне і конструктивне мислення; мобільна активність у творчій діяльності; творчість як ціннісна орієнтація особистості; вольові якості; присутність індивідуальної програми творчої самореалізації. Розроблену модель апробовано в діяльності закладів освіти під керівництвом директорів – учасників творчої групи при ЗОІППО. Отже, аналіз освітніх потреб, розробка моделі нового типу педагога, моделі його творчої індивідуальності сприяє обґрунтуванню й розробці акмеологічної концепції післядипломної педагогічної освіти, яка, у свою чергу, підвищить якість безперервної освіти в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акмеология : учеб. пособие / А. Деркач, В. Зазыкин. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.
2. Бранский В.П. Социальная синергетика и акмеология / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2002. – 476 с.
3. Гагин Ю.А. Акмеологические очерки педагогического совершенства / Ю.А. Гагин. – СПб. : БПА, 1999. – 156 с.
4. Деркач А.А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований / А.А. Деркач. – М. : Изд-во РАГС, 1999. – 309 с.
5. Кузьмина Н.В. Предмет акмеология / Н.В. Кузьмина. – СПб. : Политехника, 2002. – 189 с.
6. Максимова В.Н. Акмеология последипломного образования педагога / В.Н. Максимова, Н.М. Полетаева. – СПб. : Изд-во ГНУ "ИОВ РАО", 2004. – 226 с.
7. Психолого-акмеологическое обеспечение саморазвития личности в системе непрерывного образования / под. ред. А.А. Деркача. – М. : Изд-во РАГС, 2002. – 357 с.