Дитинство – це особливий етап розвитку суспільства. Сучасна наука має численні дані про визначну роль періоду дошкільного дитинства в житті кожної людини. Саме в цей період формуються психологічні новоутворення, які надають можливості здійснювати всебічний гармонійний розвиток дитини. На характер та зміст окремих періодів дошкільного дитинства в першу чергу впливають конкретні соціально-економічні умови та етнокультурні особливості суспільства, в яких зростає та виховується дитина, а також система організації та зміст дошкільної ланки освіти. Головним фактором впливу на дитину дошкільного віку виступають батьки та сім’я, які складають особливий предмет наукового аналізу сьогодення психологічної та педагогічної науки. Тому так важливо вивчати ступінь батьківської зрілості, ступінь розвиненості батьківської відповідальності за розвиток дитини дошкільного віку та психологічні чинники, що їх детермінують.

Недостатня увага суспільства до проблем дошкільного дитинства, недбайливе ставлення батьків до виконання своїх обов’язків та функцій, а іноді навіть нехтування ними, зумовили необхідність здійснювати науковий пошук кола означених проблем.

Враховуючи актуальність проблеми становлення батьківської відповідальності, ми визначили мету, завдання, об’єкт та предмет власного дослідження. Мета дослідження – визначити психологічні чинники становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку. Для досягнення поставленої мети в дослідженні та перевірки гіпотези в роботі ми поставили такі завдання: визначити концептуалізації батьківства, відповідальності в сучасній психології; визначити структуру батьківської відповідальності; проаналізувати актуальний рівень сформованості відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку, а також розкрити особливості формування навичок відповідального батьківства у взаємодії з дитиною в умовах сімейного виховання; розробити систему психолого-педагогічної підтримки батьківства в умовах роботи дошкільних навчальних закладів; визначити психологічні чинники становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку. Об’єкт дослідження – батьківство як особливі відносини батьків із дитиною дошкільного віку. Предмет дослідження – психологічна характеристика батьківської відповідальності в контексті здійснення виховних впливів на дитину дошкільного віку.

Роботу було розпочато з огляду науково-методичної психологічної, педагогічної, філософської літератури з проблем розвитку батьківства, материнства, відповідних соціальних ролей, материнського холдинґу, відповідальності.

Встановлено, що окреме місце в процесі розвитку батьківської відповідальності посідають такі явища, як психологічна готовність створювати сім’ю, виконувати батьківські обов’язки та функції, психологічна та педагогічна компетентність родини, рівень психолого-педагогічної культури батьків. Здійснено оглядовий аналіз державних документів з охорони дитинства. На прикладі результатів суміжних досліджень наведено трактування змісту прав, обов’язків та відповідальності батьків за неповнолітніх дітей, визначено важелі правового забезпечення охорони материнства та дитинства в Україні.

Було встановлено, що феномен "батьківська відповідальність" не розглядався вченими як окреме соціально-психологічне явище. Лише в деяких дослідженнях, присвячених становленню та формуванню батьківських умінь та навичок, його висвітлено як складову усвідомленого батьківства або як структурний компонент феномену "батьківство". Батьківську відповідальність можна розуміти як одну зі складових моральної свідомості особистості, яка передбачає піклування з боку батьків про якісне виховання та розвиток своїх дітей, їхнє утримання. Якісне виконання батьками виховних функцій залежить від соціально-педагогічного досвіду сім’ї, ідейно-моральної зрілості, світогляду та моральних установок дорослих. Такий крок, пов’язаний із визначенням рівня розвитку батьківської відповідальності в дорослих, зумовив необхідність визначення структури феномену, що вивчається. У структурі батьківської відповідальності ми виділили три компоненти: мотиваційний, коґнітивний, поведінковий. Ураховуючи визначені складові означених структурних компонентів, ми склали комплекс діагностичних методик для визначення актуального рівня розвитку відповідальності батьків, до якого увійшли методики, спрямовані на визначення особливостей батьківського ставлення до процесу розвитку дитини, їхніх виховних позицій, особливостей взаємодії з дітьми та їхнього емоційного боку. Зазначений діагностичний комплекс було використано на пошуково-розвідувальному етапі дослідження.

Вибірку досліджуваних склали 234 родини, що мають дітей дошкільного віку. Континґент дітей склав 268 осіб. Результати пошуково-розвідувального етапу експериментального дослідження підтвердили існування проблеми відповідального ставлення батьків щодо дітей дошкільного віку та надали можливості виокремити ті діагностичні методики, які є найбільш об’єктивними в питанні визначення актуального рівня розвитку батьківської відповідальності.

Із загального континґенту досліджуваних ми виділили пари респондентів для проведення подальшого експериментального вивчення психологічних чинників становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку, така вибірка слала 65 пар респондентів. За результатами проведеного обстеження, нами було визначено підгрупи респондентів відповідно до рівнів розвитку кожного компонента батьківської відповідальності.

Перша підгрупа батьків відрізняється високим рівнем розвитку батьківської відповідальності. Батьки цієї підгрупи дотримуються принципів гуманності, поваги до особистості та інтересів кожного члена родини, поважають думку одне одного, враховують бажання та потреби дитини. Під час побудови взаємодії з дитиною батьки орієнтуються на її емоційний стан, спираються на поведінкові прояви, постійно намагаються зрозуміти причини тих чи інших емоційних проявів дитини. Наявність у батьків цієї підгрупи психолого-педагогічних знань виявляється в їхніх батьківських позиціях, загальному культурному розвитку. Другу підгрупу з достатнім рівнем розвитку батьківської відповідальності склали сім’ї, в яких було зафіксовано нестачу взаєморозуміння між членами родини, поваги, що, в свою чергу, не сприяє створенню позитивного внутрішньо-сімейного психологічного клімату. Ці батьки не завжди розуміють, що їхні дії впливають на подальший розвиток дитини, на процес формування її особистісних якостей у цілому. Знання батьків щодо виховання та розвитку дітей обмежуються власним досвідом виховання, характеризуються вузькістю та усталеністю поглядів. До третьої підгрупи (низький рівень розвитку батьківської відповідальності) увійшли батьки, у яких найчастіше виникають проблеми в побудові взаємовідносин із власною дитиною. Суперечливі стосунки між батьками впливають на ставлення до власної дитини. Для таких сімей характерна не тільки відсутність взаєморозуміння під час здійснення виховного впливу, а також зневага до потреб дитини й урахування її індивідуально-психологічних особливостей розвитку. У четверту підгрупу було об’єднано батьків, серед яких зафіксовано недиференційований рівень розвитку батьківської відповідальності. Це батьки, які мають найбільш суперечливі позиції щодо виховання та розвитку власних дітей. Їхні взаємини з дітьми мають хаотичний характер. Вирішального значення під час побудови взаємин із дитиною набувають індивідуальні якості батьків.

На основі чотирьох визначених підгруп респондентів за рівнем розвитку батьківської відповідальності було побудовано такий, формувальний, етап дослідження, в ході якого було розроблено програму психолого-педагогічної підтримки батьківського загалу в умовах роботи дошкільного навчального закладу. Представлена програма підтримки родин, розрахована на впровадження в умовах діяльності дошкільних навчальних закладів, передбачає системний вплив на батьків за допомогою інтерактивних засобів та озброєння їх теоретичними знаннями й практичними навичками ефективної взаємодії з дітьми. Серед провідних завдань програми слід відокремити такі: озброєння батьків мінімумом необхідних знань щодо виховання та розвитку особистості дитини дошкільного віку; надання рекомендацій щодо створення сприятливої психологічної атмосфери в сім’ях та гуманізації внутрішньородинних взаємин; ознайомлення батьків із методами ефективного педагогічного впливу на дитину; розширення та активізація виховного потенціалу родини засобами народної мудрості; ознайомлення з новітніми доробками в галузях дитячої психології та психології сім’ї. Певного значення ми надали визначенню особливостей її впровадження в практику освітньо-виховної діяльності ДНЗ, основними постулатами якого є: відсутність умови обов’язкового виконання всіх компонентів програми; відсутність оцінного компонента; допомога батькам у питаннях виховання та розвитку власної дитини; розширення кола психолого-педагогічних знань батьків; вправляння батьківських навичок ефективної взаємодії та спілкування з дитиною.

На нашу думку, саме ненав’язлива, делікатна форма передачі змістовних компонентів програми до батьківського загалу дозволила активізувати, залучити до участі в реалізації завдань програми батьківської підтримки більшу кількість матусь, татусів та інших членів родин. Відсутність оцінного компонента дозволила батькам більш щиро, критично поставитися до аналізу власної особистості в контексті виконання батьківських функцій та обов’язків, зумовила становлення психологічної готовності до змін у галузі внутрішньородинних взаємин. Аналіз зіставлення результатів обстеження батьків на констатувальному та контрольному етапах емпіричного дослідження психологічних чинників становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку засвідчив позитивну динаміку в процесі становлення батьківської відповідальності та підтвердив ефективність впровадження програми психолого-педагогічної підтримки батьків в умовах роботи дошкільних навчальних закладів.

Основна мета нашого дослідження була реалізована через поглиблення знань про структуру батьківської відповідальності, що дозволяє підвищити рівень свідомості та відповідальності дорослих щодо якості дитинства; розширити можливості участі дорослого населення у виконанні виховних функцій та створити позитивну психологічну атмосферу навколо проблем дитинства. Важливо підкреслити, що саме взаємодія дорослого з дитиною є провідним фактором становлення та експертною оцінкою рівня розвитку батьківської відповідальності. Результати дослідження надали підстави для висновків.

Існують різні традиції концептуалізації материнства та батьківства. У традиційному дискурсі материнства саме матір забезпечує якісний холдинґ прийняття дитини, емоційне тепло для неї, що є найважливішою основою розвитку дитини. Батько, як правило, виступає фігурою, яка відсторонена від процесу виховання. Разом із тим, дослідження останніх років показали важливість фігури батька у вихованні дитини. Батьківська відповідальність передбачає єдність батька та матері в здійсненні виховного впливу на дитину, їхню максимальну зануреність у процес розвитку власної дитини і визначається як свідоме ставлення людини до виконання батьківських обов’язків та функцій, їхню реалізацію за будь-яких умов та обставин, які сформовані на основі уявлень батьків про виховні ідеали, що базуються на власному досвіді виховання, родинних традиціях, особистісних якостях, рівні розвитку мікросоціуму та суспільства в цілому. Батьківська відповідальність може бути представлена як структура, що має такі компоненти: мотиваційний (моральна свідомість, емоційна зрілість, ціннісні орієнтації, любов до дітей, психологічна готовність бути батьками, виконувати батьківські обов’язки та функції); коґнітивний (батьківські позиції стосовно розвитку дитини, уявлення батьків про способи взаємодії з дитиною, усвідомлення значення періоду дошкільного дитинства в процесі формування особистості дитини, усвідомлення впливу власних дій на розвиток дитини, психолого-педагогічні знання батьків, психолого-педагогічна культура батьків); поведінковий (взаємодія з дитиною, її стиль, тип виховання, ставлення батьків до дитини, врахування потреб дитини, врахування індивідуальних особливостей із дитиною, гармонізація внутрішньосімейних відносин).

У структурі батьківської відповідальності найсуттєвіший внесок у процес психічного розвитку дитини дошкільного віку забезпечує поведінковий компонент батьківської відповідальності, оскільки саме в єдності життєдіяльності з дитиною, поряд, разом із нею, батьки мають можливість реалізувати весь особистий виховний потенціал. Саме в реальних діях батьків, що спричиняють виховний влив на дитину дошкільного віку, знаходить свій відбиток рівень розвитку і мотиваційного, і коґнітивного компонентів батьківської відповідальності, на їхній основі формуються особливі відносини з дитиною. Розроблено програму психолого-педагогічної підтримки батьківства в умовах роботи дошкільних навчальних закладів із питань підвищення рівня розвитку батьківської відповідальності. Основна мета програми – розширити та активізувати виховний потенціал родини, в якій виховується дитина дошкільного віку, підвищити рівень психолого-педагогічної компетентності батьків шляхом передачі знань із дитячої психології, дошкільної педагогіки, психології сім’ї тощо. За результатами експериментального впровадження програма визнана ефективною та може бути рекомендованою до використання в практиці роботи дошкільних навчальних закладів.

Визначені психологічні чинники становлення батьківської відповідальності: конструктивний характер взаємодії з дитиною, який забезпечує врахування потреб дитини, її індивідуальних особливостей (поведінковий компонент); загальний особистісний розвиток дорослої людини, в якому певне місце посідають моральна свідомість, ціннісні орієнтації, психологічна готовність виконувати батьківські функції та обов’язки (мотиваційний компонент); психологічна та педагогічна компетентність батьків, яка реалізується шляхом проявів у взаємодії з дитиною батьківських позицій, уявлень, очікувань, усвідомлення власної ролі в процесі особистісного становлення дитини (коґнітивний компонент). Проведене дослідження відкриває перспективи подальшої розробки проблеми становлення відповідальності батьків за розвиток дітей дошкільного віку, що передбачає вивчення низки питань щодо підготовки особистості до свідомого виконання батьківських обов’язків та функцій. Перспективними напрямами суміжних досліджень ми вбачаємо такі: розробка проблеми успішного оволодіння батьківськими навичками, пошук засобів формування психологічної готовності до виконання батьківських функцій, вивчення проблеми формування батьківської компетентності, соціально-психологічна просвіта батьків, психолого-педагогічної взаємодії дошкільних навчальних закладів із родинами вихованців з питань формування відповідального ставлення батьків щодо розвитку та виховання власних дітей та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Хартман О.Ю. Відповідальне батьківство як об’єкт психологічного дослідження / О.Ю. Хартман // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перший крок у науку". – Т. 3. – Луганськ : Поліграфресурс, 2008. – С. 263–266.
2. Хартман О.Ю. Відповідальність батьків за розвиток дитини дошкільного віку як складова психолого-педагогічної культури сім’ї / О.Ю. Хартман // Актуальні проблеми психології : [зб. наукових праць / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України ; за ред. С.Д. Максименка]. – Т. 7 : Екологічна психологія. – Вип. 18 : Психологія освітнього простору. – К. : Миколаїв : ТОВ "Фірма "Іліон", 2009. – С. 415–418.
3. Хартман О.Ю. До вивчення проблеми становлення відповідального батьківства / О.Ю. Хартман // Вісник. Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія : Психологічні науки. – Вип. 11. – К. : КиМУ, 2007. – С. 205–213.