Необхідність створення єдиного освітнього простору в Україні обумовлено сучасними тенденціями розвитку світового співтовариства – прагненням побудувати високорозвинену економіку, засновану на знаннях. Під поняттям освітнього простору ми розуміємо певну соціальну сферу, що пов’язана з явищами та процесами в галузі освіти, в якій здійснюється освітня діяльність; також це сфера освітньої галузі, що найбільшою мірою визначає рівень розвитку людини, суспільства, галузі, нації та держави, відтворює та нарощує її інтелектуальний, духовний та екологічний потенціал (Кадемія М.Ю., 2008). Отже, в освітньому просторі людина знайомиться та взаємодіє з освітнім середовищем, що її оточує, в процесі чого осмислює, пізнає світ та навчається. Сьогодні, інтенсивно розвиваються окремі його складові, і останнім часом у цьому напрямі досягнуто певних результатів. Створення такого простору можна розглядати як систему взаємозалежних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, виробничих, управлінських процесів, спрямованих на задоволення знанієвих потреб його учасників.

На наш погляд, входження України у відкритий освітній простір, тобто середовище, в якому існує, циркулює, розповсюджується інформація, що призначена передавати знання особистості, в якому інформаційно-комунікаційні технології відіграють провідну роль, надає ряд переваг щодо оперативного її отримання. Досвід передових країн світу підтверджує гіпотезу про те, що становлення інформаційного суспільства ініціює формування прогресивних тенденцій розвитку продуктивних сил, зміну структури суспільних взаємин, взаємозв’язків і, перш за все, інтелектуалізацію діяльності всіх членів суспільства в усіх його сферах, у тому числі у сфері освіти. У свою чергу, умовою вступу суспільства до інформаційної ери виступає також загальний закон експонентного росту обсягу знань. За підрахунками науковців, із початку нашої ери для подвоєння знань треба було 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 році, а третє – до 1950 року, тобто вже за 50 років, при зростанні обсягу інформації за ці піввіку в 8–10 разів (Коптюг В., 1994).

Під впливом глобалізаційних факторів, які сьогодні не може ігнорувати жодна країна, відбуваються кардинальні зміни і в освіті. Проблеми формування відкритого суспільства знаходять відображення в теоріях відкритого освітнього простору. Сьогодні освіта для повноцінного свого розвитку не може бути замкнутою системою. Це пояснюється зміною освітньої парадиґми – від навчання для життя до навчання впродовж всього життя. І починатись таке навчання має значно раніше, ніж у школі, – в дошкільний період.

Відкритий освітній простір сьогодні нерозривно пов’язаний із поняттям "інформаційний освітній простір". Термінологічний словник з інноваційних методик навчання на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій трактує інформаційний простір як форму існування інформаційних систем, що характеризується структурною протяжністю і диференційованістю. Дефініція "інформаційний простір" розглядається через призму поняття інформаційного середовища – тобто сукупності інформаційних елементів, які оточують інформаційну систему і впливають на неї, а також великої кількості технічних і програмних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, інформаційних ресурсів, інформаційно-комунікаційної інфраструктури, засобів інформатизації, що дозволяє істотно підвищити якість засвоєння знань (Меньшиков И.В., Харитонова В.А., 2003).

Сучасне суспільство живе, існує та функціонує в інформаційно-комунікаційному середовищі, яке містить безліч інформаційних об’єктів та зв’язків між ними; засоби і технології збору, накопичення, передачі, трансляції, обробки, продукування і розповсюдження інформації, засоби відтворення аудіовізуальної інформації, що дозволяє найбільш швидко реагувати на сучасні зміни в суспільному житті та швидко оновлювати знання та здобувати інформацію.

Поява інформаційно-комунікаційних технологій сприяла процесам відкритості наукового, інформаційного, культурного простору, інноваційної педагогічної діяльності. Стрімкі зміни не залишили осторонь від цих процесів дитину-дошкільника. Якщо порівняти темпи життя та обсяги знань дитини нашого століття і дитини, яка жила 200–300 років тому, то результати цього порівняння не завжди будуть на користь дітей третього тисячоліття. Серед негативних факторів, які сьогодні здійснюють небажаний вплив на здоров’я та психіку дитини, ми виділимо такі: екологічні фактори (забруднення життєвого середовища, хімічні й мутагенні продукти харчування); надзвичайний обсяг інформації (телебачення, радіо, Інтернет, література, спілкування); зростання ролі техніки в житті людини (іноді батьки дитини в силу життєвих ситуацій значну частину часу проводять біля комп’ютера, різних механізмів, а відпочинок – біля телевізора); недостатній фізичний ритм життя (іноді рух дитини обмежується лише шляхом до школи); патологічний вплив телебачення, преси, Інтернету (нав’язлива реклама, фривольні програми, втома очей). Надзвичайний обсяг інформації, який сьогодні її оточує, вимагає підготовки дитини до життєдіяльності і освіти в такому насиченому середовищі вже на етапах підготовки до школи.

Дуже часто дитина залишається самотньою в цьому людино-машинному світі. Майже повна відсутність спілкування з однолітками, недостатня увага з боку батьків, за причин зайнятості, які змушують займатись процесами матеріального забезпечення свого існування в складних соціально-економічних умовах. Усі ці причини дуже часто підштовхують дитину до занурення в комп’ютерне задзеркалля. Хоча ідеалом має бути стан повної гармонії у взаєминах дитина–машина, який спричинений освітньою парадиґмою "навчання впродовж усього життя", згідно з якою особистість має оволодіти навичками самостійного пошуку інформації, самоосвіти, самовиховання з метою оновлення знань у зв’язку зі швидкоплинним застаріванням інформації. І саме в цьому їй у пригоді мають стати інформаційно-комунікаційні технології (комп’ютер, Інтернет, програмне забезпечення та ін.). Комп’ютерні засоби мають бути для дитини інструментом отримання знань, а не засобом створити таку віртуальну реальність, за якої можна сховатись від реалій життя.

Теорія ігрової діяльності сьогодні набуває змін залежно від тих процесів, які притаманні сучасному освітньому простору, в тому числі змінюється парадиґма теорії ігрової діяльності дітей. Парадиґма – це система форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального стану. Все частіше в повсякденний ужиток входить поняття інформаційного суспільства як суспільства, в якому реалізовано загальний доступ до інформації і її автоматизованої обробки, в якому самостійне виробництво і споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація є найзначнішим ресурсом. На сьогодні інформаційне суспільство надає великих можливостей для пошуку та здобуття інформації людині з метою самоосвіти – на цьому, аналізуючи зростання ролі та якості інформації в сучасному суспільстві, наголошував російський філософ О. Ракітов. Він виділив такі необхідні елементи інформаційного соціуму: будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація в будь-якій точці країни й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату чи безкоштовно на основі автоматизованого доступу і систем зв’язку будь-яку інформацію і знання, що необхідні для їхньої життєдіяльності та рішення особистих і соціально значимих завдань; у суспільстві виробляється, функціонує і доступна будь-якому індивіду, групі чи організації сучасна інформаційна технологія; відбувається процес прискореної автоматизації і роботизації всіх сфер і галузей виробництва та управління; відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності і послуг (Ракитов А.И., 1994).

Отже, саме сфера послуг та доступ до інформації виступають ключовими аспектами становлення нового суспільства, а з іншого боку, їхній власний розвиток і став основою для оформлення нової теорії соціального прогресу. Розглянемо два можливих напрями розвитку подій для дитини-дошкільника в цьому інформаційному суспільстві.

Один із них полягає в тому, що батьки, які власне самі досконало володіють комп’ютерними технологіями, знають як позитивні, так і негативні впливи, які персональний комп’ютер здійснює на організм, та уникають його, поступово вводять дитину у світ сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Позитивний розвиток таких подій передбачає: пояснення дитині тривалості роботи-гри за комп’ютером і те, як вона може заподіяти лиха здоров’ю; дотримання встановленого часу роботи на комп’ютері; дуже ретельний підбір техніки за параметрами мінімальної фізичної шкоди дитячому організму; особливий контроль за тими програмами, з якими буде працювати дитина. На наш погляд, одна з найскладніших проблем полягає у фільтрації батьками тих програмних продуктів, які пропонує сучасний ринок для дітей 3-6 років. Батьки, які піклуються про розвиток і здоров’я своєї дитини, ніколи не посадять її на "голку ігроманії". Тому перевагу буде віддано музичним дитячим творам, аудіоказкам, абеткам, іграм, що імітують професійну діяльність, розмальовкам, логічним комп’ютерним розвивальним програмам, іноземним аудіословникам, азбукам, конструкторам мультиплікаційних фільмів тощо.

Другий напрям розвитку подій має негативні тенденції. Коли батьки, придбавши сучасну комп’ютерну техніку, не здійснюють контролю за комп’ютеризованою ігровою діяльністю дитини, а саме: не контролюють час, проведений за комп’ютером, та не приділяють уваги і контролю за програмами, які використовують їхні діти. Не кожна ігрова програма, і далеко не кожний дитячий мультиплікаційний фільм дасть дитині користь. Науковці всього світу б’ють тривогу з причин негативного впливу на дитячу психіку ряду мультиплікаційних серіалів, мережевих "броділок", "стрелялок", "аркади", які несуть бездушність, агресію, жорстокість, відразу. Це підтверджує А. Федоров, який довів, що сьогодні маніпулятивний вплив медіазасобів здійснюється на особистість на декількох рівнях, а саме – на психофізіологічному рівні вплив на прості емоції, соціально-психологічному рівні (який здійснюється на ефекті компенсації, коли в читача, слухача, глядача створюється ілюзія реалізації своїх типових заповітних бажань шляхом ідентифікації з персонажем медіатексту); інформаційному рівні (відображення корисних для людей утилітарно-побутових відомостей), естетичному рівні (наголос на майстерність творців медіатексту). Маніпулятивний вплив медіа спирається також на такі широко відомі фактори, як стандартизація, мозаїчність, серійність, фольклорність (чарівна могутність персонажів, стійкість метафор, символів, щасливий фінал тощо). При цьому використовується два види механізмів роботи: знання – ідентифікація (ототожнення, наслідування) і компенсація ("проекція") (Федоров А.В., 2004). Крім того, як відзначає Г.П. Максимова, в умовах швидко прогресуючих мультимедійних технологій виникає ризик видалення зі свідомості молодого покоління абсолютних цінностей (Максимова Г.П., 2007).

Результатом, який ми виявляємо, постає порушення психіки дитини, яка отже або закривається та самоізолюється від зовнішнього світу, тому що їй краще та комфортніше в тому світі, який вона собі створила та в якому вона ні від кого не залежить. Або ігрова залежність починає прогресувати і дитина майже весь час знаходиться в зазомбованому стані. Коли дитина дорослішає, то психологічні стійки звички не дають їй вирватись із цього кола і дуже часто затягують в гральну безодню, внаслідок чого маємо жахливу статистику дорослої ігроманії. Робити вигляд, що нічого не змінилось у нашому житті, і продовжувати виховувати дитину відірвано від реалій нашого життя теж не вихід. Науковий підхід, на наш погляд, полягає в тому, щоб правильно навчитися використовувати та застосовувати інформаційно-комунікаційні засоби на користь дитячої особистості.

Дитина мешкає в просторі, який утворюють її близькі, знайомі, друзі й зовсім незнайомі люди. Вона засвоює норми поведінки, виховується, досліджує свою власну територію та середовище, в якому вона існує. Соціальне оточення дитини формується в дошкільних навчальних закладах, родині, серед однолітків. Чим більше життєвого досвіду та "живих" контактів отримує дитина, чим більше ігрових дій із партнерами здійснює, тим більша вірогідність її успішного розвитку і самовираження. Ось чому дошкільні навчальні заклади, на нашу думку, мають концептуально змінювати тенденції свого розвитку, в том числі бачити себе як складову відкритого освітнього простору. Це, у свою чергу, потребує змін в організації процесу виховання і пошуків нових, ефективних механізмів щодо розвитку творчого потенціалу дитини. Від правильно організованої підготовки в дошкільний період дитини залежить її успішність у подальшому житті в інформаційному середовищі, її вміння швидко пристосуватися до будь-якого нового елемента інформаційного суспільства.

Використання комп’ютерів для занять дітей у дитячих садках ще тільки починається. Ідея виховання покоління, з ранніх років психологічно підготовленого до користування комп’ютером – важлива і перспективна для розвитку суспільства, промисловості, науки, культури. Саме для таких людей персональний комп’ютер буде частиною їхнього життя. Введення комп’ютерів у систему дидактичних засобів дитячого садка може стати важливим та вирішальним чинником інтелектуального, естетичного, морального і фізичного розвитку дитини. Широке впровадження комп’ютерів та комп’ютеризованого виховання підніме загальний рівень навчально-виховної роботи в дитячих закладах. Використання комп’ютерів – не мета, а технологічний засіб виховання й розвитку творчих здібностей дитини, формування її особистості. В сучасному суспільстві не може бути такого, щоб дитина не мала уявлення про комп’ютер. Вона має бути пристосована до сучасного інструментарію отримання знань та вміти користуватися інформаційно-комунікаційними засобами, вміти швидко орієнтуватися в нових технологіях та програмах. Якщо згадати період, коли Інтернет став доступним та реалізував відкритий доступ до світової інформації, то ми можемо зауважити, що досить невелика кількість людей змогла в ньому правильно зорієнтуватись, переважна більшість почала активно користуватися ним набагато пізніше. Дошкільним навчальним закладам на чолі з дирекцією та вихователями необхідно створювати інформаційно-освітнє середовище, тобто програмно-телекомунікаційне середовище, що забезпечує навчально-виховний процес.

Для інформаційно-освітнього забезпечення навчального середовища необхідно і далі впроваджувати комп’ютерно-ігрові комплекси, що дасть змогу раціонально використовувати комп’ютерні технології та вдало поєднувати освоєння комп’ютера з навчальними та розвивальними програмами. Теорія ігрової діяльності переживає великі зміни при появі комп’ютера та комп’ютерних ігор, адже вони дуже відрізняються від звичайних тим, що встановлюють нові зв’язки між усіма системами знань, доповнюють та збагачують педагогічний процес новими можливостями, спонукаючи педагогів вихователів та дітей до активізації та здійснення творчого педагогічного процесу.

Комп’ютерні ігри та програми потрібно розглядати як стимулюючий засіб активності, творчості та зацікавленості дітей. На сьогодні комп’ютер дає змогу дитині вийти на новий інформаційний рівень, спробувати самостійно знайти інформацію і використати її. При вдалому використанні він сприяє розвитку теоретичного мислення, здатності самостійно оперувати програмним засобом, самостійно обирати правильні варіанти вирішення поставленого завдання та працювати в індивідуальному темпі. В сучасному суспільстві дошкільні навчальні заклади мають підготувати дитину до використання інформаційних технологій, виробити в неї певні вміння і навички та пристосувати до інформаційного світу.

Ось чому дошкільні навчальні заклади потребують прискіпливої уваги з боку держави, спрямовують зусилля на якісні зміни традиційної освітньої практики, створення закладів відкритого типу, найбільш повну реалізацію можливостей творчого особистісного розвитку дитини, гуманні засади виховання. На думку Л. Іванової, освітня система має задовольнити потреби сьогодення адекватними мірами, у відкритому освітньому просторі механіко-детерміністська основа світосприйняття має трансформуватись у синергетично-еволюційну, з орієнтацією на інформаційну стратегію розвитку освітнього простору. А дошкільні навчальні заклади спрямовуватимуть власний розвиток на відкритість соціально-виховного закладу, а також на підготовку інформаційно розвиненої та освіченої особистості дитини. До ключових факторів розвитку відкритого освітнього простору багато вчених відносять орієнтацію на формування високого творчого потенціалу, активне включення дитини в соціокультурні відносини, свободу вибору дитиною того напряму діяльності, якій є для неї найбільш привабливим, цікавим і в якому вона буде корисною соціуму. У свою чергу, освітній простір має забезпечити розвиток знанієвої компоненти дитини тим пластом необхідної, вкрай важливої інформації, підтримати на "плаву" човен самостійного пошуку й опанування знань. Це обумовлено тим, що інформація кожні п’ять років не лише багатократно збільшується, а й тим, що надзвичайно швидко застаріває. Тому основним твердженням, із яким уже зустрічається дошкільник, є те, що головним принципом нового тисячоліття виступає вміння вчитись, здобувати необхідну інформацію, фільтрувати потік "інформаційного сміття", вчитися формувати власну думку, виховувати самосвідомість. Якщо таке виховання починається вчасно, то результатом є свідомі члени суспільства. Але сьогодні, на жаль, ми ще не володіємо достатнім рівнем педагогів та необхідним рівнем матеріально-технічного забезпечення в дошкільних навчальних закладах, щоб упроваджувати принципи відкритого освітнього простору, формувати активу свідому особистість-патріота у своїй країні.

Отже, сучасна теорія ігрової діяльності потребує подальшого детального розвитку у зв’язку з надзвичайним впливом інформаційно-комунікаційних технологій на процеси життєдіяльності особистості, в тому числі на виховання, розвиток та навчання дитини. Дошкільні навчальні заклади мають включати підготовку дітей до взаємодії з інформаційними технологіями, до самостійного та впевненого їхнього використання, правильного та здорового вжитку без шкоди для психічного, морального та фізичного розвитку. Комп’ютерні ігри вже настільки вжилися в життя дітей та людини, що не можуть бути викорінені, а отже, єдине, що можна зробити, це докладати найбільше зусиль для їхнього безпечного та раціонального використання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Термінологічний словник з інноваційних методик навчання на основі інформаційно-телекомунікаційних технологій навчання / укладач М.Ю. Кадемія ; за ред. Р.С. Гуревича. – В . : Ландо-ЛТД, 2008. – 103 с.
2. Коптюг В. Корабль цивилизации надо суметь провести между Сциллой и Харибдой / В. Коптюг // Правда. – 1994. – 13 апреля. – С. 2.
3. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции / А.И. Ракитов. – М. : Политиздат, 1991. – 287 с.
4. Федоров А.В. Специфика медиаобразования студентов педагогических вузов / А.В. Федоров // Педагогика. – 2004. – N 4. – С. 43–51.
5. Максимова Г.П. Модернизация воспитания в высшей школе на основе интеграции педагогики и искусства в медиасреде : автореф. дис… д-ра пед. наук / Г.П. Максимова. – Ростов-н/Д, 2007. – 49 с.