Люди з порушеннями зору складають спеціальну групу людей з обмеженими можливостями, які стикаються з труднощами в процесах здобуття освіти й самореалізації на ринку праці. В останні роки великого значення набула ідея загального доступу осіб із функціональними обмеженими до різноманітної інформації, незалежно від сенсорних, фізичних недоліків.

Уперше про необхідність забезпечення повноцінної взаємодії незрячих з іншими людьми, способи спілкування між ними, можливості однаковою мірою як користуватися плодами інтелектуальної діяльності людей, так і самим робити їх, висловився Д. Дідро, обґрунтувавши можливість і необхідність як навчання, так і соціальної інтеґрації незрячих, а також звертав увагу широкої громадськості на це питання [2]. Теоретичне обґрунтування необхідності й можливостей соціальної компенсації дефекту за рахунок побудови "обхідних шляхів" культурного розвитку належить Л.С. Виготському [1].

З 1999 року оголошені паралельні ініціативи: "Електронна Європа – інформаційне суспільство для всіх" і "Електронна доступність" [9], націлені на доступ людей з обмеженими візуальними можливостями у сферу інформаційних технологій і телекомунікацій, через організацію програм навчання, корегування правил стандартизації. На особливому значенні для соціальної інтеґрації молоді з вадами зору, забезпечення їхньої ефективної участі в інформаційному обміні, можливості, нарівні з іншими членами суспільства, отримувати інформацію й надавати суспільству результати власної діяльності, наголошують такі дослідники, як [4; 5; 7; 8; 9].

Однак участь у процесі суспільного інформаційного обміну ускладнюється неможливістю сприйняття візуальних форм представлення інформації. Глибоке порушення зору, перш за все, змінює механізм здобуття інформації про довколишню дійсність, її якісний і кількісний склад. Основним джерелом інформації при зоровій недостатності стає слух, проте він не може точно відображати багато сприйманих зором властивостей. Крім того, і дотикове й слухове сприйняття мають послідовний характер і, на відміну від зорового, не здатні забезпечити одномоментний загальний огляд. Перераховані відмінності породжують основні особливості й труднощі процесу інформаційної взаємодії з довкіллям, які вносять деякі обмеження до діяльності, змінюючи механізми реалізації практично всіх її видів, з одного боку, а з іншого – вимагають створення спеціальних умов для її реалізації й компенсаторного пристосування. Традиційні шляхи доступу людей із глибокими вадами зору до інформаційних ресурсів, засновані на звуковому або рельєфно-крапковому їхньому представленні, вимагають значних часових і матеріальних витрат, і не забезпечують адекватного сучасному рівню розвитку суспільства задоволення інформаційних потреб у різних сферах діяльності. Ефективний засіб забезпечення участі в суспільному інформаційному обміні – це комп’ютерні тифлотехнології, які за допомогою спеціальних апаратних і програмних засобів забезпечують доступність комп’ютерної техніки як ефективного інструменту вільного самостійного доступу до суспільних інформаційних ресурсів. Масове поширення і значне здешевлення комп’ютерної техніки робить використання комп’ютерних тифлотехнологій ще актуальнішим.

Перший підхід до реалізації принципу доступності комп’ютерної техніки полягав у створенні спеціального комп’ютера із вбудованими засобами мовного й рельєфно-крапкового виведення інформації й спеціального, розробленого з урахуванням невізуального доступу програмного забезпечення. Основний недолік цього підходу – нестандартність техніки і програм, що породжує високі ціни і труднощі в експлуатації.

Інший (найбільш поширений) підхід полягає в тому, аби за допомогою додаткових апаратних і програмних засобів рельєфно-крапкового й звукового виводу компенсувати зорову недостатність у роботі зі звичайним персональним комп’ютером і програмами загального призначення (MS Word, Internet Explorer та інші). У результаті користувачі з вадами зору дістають можливості, багато в чому схожі з можливостями користувачів із нормальним зором [4].

Серед спеціалізованих технічних засобів можна вказати: спеціальні комп’ютерні програми мовного доступу до екрана ("JAWS for Windows", "MAGic"); засоби апаратного забезпечення (прилади для читання вголос плоскодрукованих книг, брайлівські дисплеї, відеозбільшувачі; брайлівські принтери, призначені для створення тексту, рельєфної графіки, тактильних малюнків, діаграм, математичних знаків; спеціальні звукові програми, які забезпечують самостійність у використанні мобільного телефону, кишенькових комп’ютерів та комунікаторів ("Mobile Speak", "Mobile Magnifier"; "Mobile Speak Pocket")) [3].

Досягнення допоміжних технологій справили істотний вплив на освітню й професійну перспективу осіб із вадами зору. Кваліфіковане використання комп’ютерних технологій надає людям із порушеним зором недоступні раніше можливості, у сфері суспільного інформаційного обміну: доступу до інформації на електронних носіях, у тому числі до інформаційних ресурсів Internet; доступ до плоскодрукованих текстів (шляхом їхнього сканування й розпізнавання); перетворення електронної інформації на доступну матеріальну форму представлення, наприклад, друк тексту рельєфним укрупненим шрифтом); самостійна підготовка різноманітних документів; використання сучасних програмних засобів роботи з інформацією (інформаційно-пошукові системи, бази даних тощо). Це підвищує доступність інформаційного середовища, істотно компенсує недолік або відсутність зору і, у результаті, розширює можливості освітньої, професійної, соціальної діяльності осіб із порушеним зором, сприяє їхній справжній інтеґрації в сучасне суспільство.

Аналіз світового досвіду [4; 6; 7; 8; 9] показує, що найбільш ефективні й економічно доцільні шляхи професійної самореалізації осіб із глибокими порушеннями зору – у сфері висококваліфікованої праці, а тому вимагають високого освітнього рівня. Криза традиційної вітчизняної системи працевлаштування незрячих, у якій домінувала некваліфікована ручна праця, з одного боку і посилення активності молоді з вадами зору – з іншого, обумовили те, що необхідною умовою успішності освітньої й подальшої професійної діяльності стала можливість вільного оперативного інформаційного обміну, а отже, й освоєння комп’ютерних тифлотехнологий як інструменту його забезпечення.

Результати дослідження М.А. Рощиної показують, що зараз відбувається стихійне "самодіяльне" освоєння комп’ютерних тифлотехнологий: найбільш соціально активна частина незрячих і слабозорих використовує їх в освітній, професійній і соціально-побутовій діяльності. При цьому основними чинниками гальмування цього процесу вважають недоступність комп’ютерної техніки (головним чином – фінансову); нестачу необхідних знань і навичок, грамотної технічної підтримки [4].

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про необхідність розробки сучасних методик і програм соціальної реабілітації й інтеґрації осіб із вадами зору; навчальних програм і методичних матеріалів, відповідних різним потребам незрячих і слабозорих; організації методичного, консультативного, технічного супроводу процесу використання інформаційних тифлотехнологій у реабілітаційних цілях; організації заходів із забезпечення рівних можливостей доступу до інформаційного середовища і формування адекватного ставлення суспільства до проблем і можливостей цієї соціальної групи на державному рівні.

Отже, у сучасних умовах процес тифлокомп’ютеризації набуває високої соціальної значимості й допомагає здолати різні типи перешкод інтеґрації в соціум: економічних, географічних, освітніх. Проте тифлокомп’ютеризація в нашій країні досі не отримала відповідної своєму значенню уваги, має стихійний характер за відсутності необхідного методологічного опрацювання й підтримки у сфері соціальної політики і, як наслідок, організаційної, освітньої й матеріально-технічної бази. Це арґументує своєчасність усебічного осмислення вмісту і труднощів цього процесу, розробки науково обґрунтованих рекомендацій із його розвитку, а також, актуальності розширення участі держави в процесі тифлокомп’ютеризації, розвитку освітніх ресурсів і створення системи методичного й технічного супроводу використання комп’ютерних тифлотехнологий.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Основы дефектологии // Полное cобр. соч. : в 6-ти т. / Лев Выготский. – Т. 5. – М. : Педагогика, 1983. – 368 с.
2. Дидро Д. Письмо о слепых в назидание зрячим // Избр. произведения / Д. Дидро. – М. : Наука, 1978. – Кн. 1. – С. 45–47.
3. Інтеграція молоді з обмеженими фізичними можливостями в суспільство: громадсько-правові, соціально-психологічні та інформаційно-технологічні аспекти : метод. посібник / Є.А. Клопота, В.Г. Бондаренко, О.А. Клопота, С.А. Бондаренко. – Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – 114 с.
4. Рощина М.А. Процесc тифлокомпьютеризации как фактор социальной интеграции лиц с глубокими нарушениями зрения : автореф. дис… канд. социол. наук : 22.00.04 / М.А. Рощина ; Нижегородский государственный университет им. Н.И. Лобачевского. – Нижний Новгород, 2006. – 17 с.
5. Сінгілевич Т.В. Сучасні інформаційні технології навчання і виховання дітей з порушеннями зору / Т.В. Сінгілевич, Л.П. Карасюк, М.А. Ратовська // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова.
6. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія : зб. наук. праць. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. – N 10. – С. 163–169.
7. Bloemers W. Towards Inclusion in Europe / W. Bloemers, V. Hajkova. – Berlin : Frank & Timme Verlag flir wissenschaftliche Literatur, 2006. – 301 с.
8. Maurer M. Presidential report / М. Maurer // The Braille Monitor, – 1998. – Vol. 41. – N 8. – P. 547–559.
9. Hunt N. Exceptional Children and Youth: An Introduction to Special Education / N. Hunt, K. Marshall. – N.Y. : Houghton Mifflin Company, 2005. – 516 р.
10. Raver Sh. The emergence of inclusion for students with disabilities in Ukraine / Sh. Raver // International journal of special education. – 2007. – Vol. 22. – N 1. – Р. 11–19.