Україна для свого майбутнього потребує творчого, здорового, стратегічно й усвідомлено діючого, мислячого, компетентного покоління сучасної молоді, здатної до самопізнання, самовдосконалення, самореалізації, адаптованої до життя та активної ролі в суспільстві зі сформованими духовними, морально-етичними та культурними цінностями, життєвими пріоритетами, навичками.

Ця потреба в умовах швидких суспільних змін зумовлює необхідність інтенсивних революційних змін в освітній галузі [2], спрямованих на надання дітям якісної освіти, яка забезпечується багатьма факторами: здатністю особистості до навчання, творчості та інновацій, вмінням спілкуватися та співпрацювати, адаптуватися та знаходити правильний вихід із будь-якої життєвої ситуації; здатністю та прагненням учителя вплинути педагогічними методами на реальну поведінку учнів шляхом розвитку в них життєвих навичок, сприятливих для здоров’я, розвитку та безпеки. Тому серед основних чинників якісної освіти на першому місці знаходиться пріоритет збереження здоров’я учнів, приведення змісту освіти та форм навчання у відповідність до вікових та індивідуальних особливостей школярів.

Відомо, що стан здоров’я нації є вагомою складовою національного багатства кожної країни, а для кожної людини здоров’я – це найважливіша потреба, яка є основою її існування та індикатором успішної реалізації всіх її талантів, можливостей та здібностей.

Тому життя і здоров’я в Україні визнано найвищою соціальною цінністю (Конституція України, ст. 3), а пріоритетним завданням національної освіти, передбаченим цілою системою нормативно-правових документів нашої держави (закони: "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства", програми: "Здорова нація на 2009–2013 рр.", "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 р., "Освіта (Україна. ХХІ століття)", наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження заходів, спрямованих на реформування системи фізичного виховання учнів та студентської молоді у навчальних закладах України" тощо), є перетворення цього постулату в реально сповідуваний принцип кожного громадянина, починаючи з дошкільника.

Складність та пріоритетність проблеми здоров’я в країні зумовлено до того ж низькими показниками фізичної та розумової працездатності підростаючого покоління, зменшенням частки практично здорових дітей та збільшенням кількості таких дітей, які потребують корекції фізичного та психічного розвитку, а також негативним впливом на здоров’я навколишнього, у тому числі шкільного, середовища, напруженого та інтенсивного навчально-виховного процесу, і, як наслідок, виникненням нових, так званих "шкільних" хвороб дидактогенної спричиненості.

Так, захворюваність дітей шкільного віку за останні 10 років у країні зросла на 26,8 %; у 50 % школярів виявляються функціональні відхилення в роботі різних систем організму; у 42 % школярів спостерігаються різні хронічні захворювання, за рахунок яких зростає серед неповнолітніх рівень загальної інвалідизації; зберігається тенденція до зростання хвороб ендокринної системи, злоякісних новоутворень. Продовжує збільшуватись частка дітей та молоді із соціально-небезпечними хворобами та хворобами, що передаються статевим шляхом, значна частина яких пов’язана з ризикованою поведінкою. І далі погіршується ситуація щодо ВІЛ / СНІДу. Головну роль у розповсюдженні соціально-небезпечних хвороб відіграє поширення в молодіжному середовищі таких явищ, як уживання психоактивних та наркотичних речовин, наявність випадкових і незахищених сексуальних стосунків, проституція, гомосексуалізм. За даними європейського опитування учнівської молоді, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, лише 10 % випускників українських шкіл упродовж року не вживали алкоголь, а понад 25 % опитаних – уже були знайомі з наркотиками.

У більш ніж 50 % учнів знижений рівень фізичного розвитку (порушення постави, зменшення показників окружності грудної клітки, зменшення життєвої ємкості легенів) та фізичної підготовленості (зменшення м’язової сили, зниження аеробних та координаційних можливостей організму), 82 % дітей молодшого шкільного віку не виконують окремі завдання програмних тестів із фізичного виховання.

Особливу тривогу викликають порушення психічного здоров’я дітей та молоді. Уже наприкінці першого року навчання 60–70 % дітей мають нервово-психічні розлади граничного характеру. У школах нового типу захворюваність дітей іще більша, що є наслідком психологічних травм та фізіологічних перевантажень, пов’язаних із високою напруженістю та інтенсивністю освітньо-виховного процесу. Як вважають автори, дається взнаки вплив ґенетичних, соціальних, екологічних факторів, але основним негативним чинником все ж таки виявляється школа. До першого класу вступають лише 27 % здорових дітей [3], а за період навчання в школі кількість здорових дітей зменшується в 4 рази.

На превеликий жаль, наше суспільство ще й досі стикається з такими негативами проявами, як дитяча безпритульність, бездоглядність, насильство, торгівля людьми, у тому числі торгівля дітьми.

Ситуація зі здоров’ям усього населення, а також дітей і молоді Дніпропетровщини, є дзеркальним відображенням стану в державі. Наші діти страждають від хвороб серця, шкіри, органів травлення, дихання, сечостатевої системи, і навіть більше, ніж десь-інде, через високе навантаження промислових факторів мегаполісу. В області залишається незадовільною демографічна ситуація. Деяке збільшення народжуваності все ще не перекриває людські втрати через високу смертність, турбує зростаюче поширення хронічних та інфекційних хвороб, збільшення кількості інвалідів. Результати тестування учнів області виявили тенденцію до все більш раннього вживання дітьми психоактивних (тютюн, алкогольні напої), і навіть наркотичних речовин, що, у свою чергу, спричинює поширення серед неповнолітніх тютюнокуріння, пияцтва, токсикоманії, наркоманії, підліткової вагітності, венеричних хвороб, ВІЛ / СНІДу та порушення норм поведінки, зростання підліткової злочинності. Залишається дуже актуальною в області проблема дитячої ауто- та гетероагресії, бездоглядності, безпритульності, проявів насильства й торгівлі дітьми.

У таких складних умовах проблема виховання інтелектуально, фізично, психоемоційно і соціально здорової, гармонійно розвинутої, інноваційної особистості з необхідними життєвими пріоритетами, цінностями, переконаннями, навичками, сприятливими для здоров’я, успішного навчання і самореалізації, стає питанням державної ваги і першочерговим завданням національної системи освіти.

Вирішення цієї проблеми бачиться сьогодні через розбудову та цілісне перетворення всієї освіти в здоров’язбережувальну, здоров’яформувальну життєтворчу інституцію, яка базується на гуманних, демократичних, ґендерних принципах управління, організації і здійснення навчально-виховного процесу [4], надає науково-обґрунтовані знання щодо збереження і зміцнення здоров’я, формує навички здорового й безпечного способу життя, створює сприятливі умови для здоров’я, розвитку, навчання й особистісної реалізації.

Першим кроком у модернізації реґіональної освіти на основі принципів здоров’язбереження є перетворення кожного навчального закладу в школу культури здоров’я, в школу, в якій усі складові діяльності спрямовані на збереження здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу [1].

На основі узагальнення багаторічного практичного досвіду роботи передових закладів здоров’язбережувальної спрямованості, а також дослідно-експериментальної роботи педагогів і науковців області, було зроблено висновок, що для того, щоб кожна школа стала школою здоров’я, необхідно виконати цілу низку першочергових завдань, а саме:

• створити сприятливе до дитини шкільне освітнє середовище із забезпеченням, в першу чергу, санітарно-гігієнічного благополуччя;
• облаштувати всі навчальні заклади пандусами та внутрішніми санвузлами;
• привести у відповідність до міжнародних стандартів спортивні майданчики для масового заняття фізкультурою та спортом;
• домогтися 100 % забезпечення учнів чистою питною водою й гарячим збалансованим харчуванням, яке б відповідало національним традиціям, не допускаючи використання ґенно-модифікованих продуктів;
• у співпраці з батьками вирішити обов’язкове літнє оздоровлення учнів із використанням природних чинників загартування;
• вирішити самостійно або з обласним управлінням охорони здоров’я питання медичного забезпечення школярів;
• відновити заняття фізичною культурою учнів, які за станом здоров’я відносяться до спеціальної медичної групи;
• розробити й запровадити цілісну неперервну реґіональну систему освіти на основі розвитку життєвих навичок (далі ООЖН).

Необхідними умовами виконання вищеперерахованих завдань, і, відповідно, створення здоров’язбережувальної та здоров’яформувальної освіти, а також освітнього закладу культури здоров’я, мають стати:

• системна підготовка за інтенсивними та ефективними технологіями кваліфікованих учителів, які будуть мати високий рівень інформованості з базових питань здоров’я, здорового способу життя, безпечної поведінки, володітимуть усіма засобами, методами й технологіями здоров’язбережувальної освіти і постійно застосовуватимуть їх у своїй роботі (підготовка здійснюється через виїзні курси-тренінґи на базі реґіонів та через курси підвищення кваліфікації при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти);
• обов’язкове використання нових інноваційних підходів, тренінгових інтерактивних методик у навчально-виховному процесі, найефективніших світових педагогічних технологій превентивного впливу, особливо технології ООЖН (освіти на основі розвитку життєвих навичок), яка має високу доказову ефективність, як на уроках, так і в позакласній роботі;
• упровадження в освітніх закладах державної програми нового шкільного предмета "Основи здоров’я" на основі оновленого змісту, застосування здоров’язбережних підходів і використання інтерактивних методів навчання (тренінґів), у т.ч. у викладанні предметів: "Валеологія", "Основи безпеки життєдіяльності", "Основи медико-санітарної підготовки", "Фізична культура";
• реалізація превентивних програм проектів "Діалог", "Рівний – рівному", "Школа проти СНІДу" щодо захисту учнів від ризикованої поведінки та щодо формування в них здорового та безпечного способу життя освітніми засобами;
• створення оптимальних шкільних умов для розвитку, навчання і здоров’я дітей через демократизацію та оздоровлення всіх аспектів навчально-виховного процесу;
• залучення й розбудова співпраці педагогічного колективу, дітей, учнівської молоді, батьків на основі партнерських стосунків, посильної взаємодопомоги з метою інтенсифікації процесів оздоровлення шкільного освітнього середовища;
• створення цілісної превентивної освіти, яка базується на неперервності, наступності та комплексності взаємодоповнюючого впливу на особистість від дошкільника до старшокласника;
• застосування конкурсної системи стимуляції розбудови шкіл культури здоров’я через щорічне проведення обласного конкурсу-захисту моделей шкіл культури здоров’я області;
• щорічне проведення інноваційних, інформаційно-просвітницьких молодіжних заходів, акцій щодо формування здорового способу життя, безпечної поведінки, культури здоров’я, профілактики ВІЛ-інфекції, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД ("Молодь за здоров’я", "Здорова дитина – майбутнє України", "Ми – проти СНІДу", "16 днів проти ґендерного насильства", П’ятихвилинка безпеки, "Тиждень безпеки дитини" та ін.);
• забезпечення кожного учня фізіологічно виправданою та індивідуально скорегованою руховою активністю за рахунок упровадження різноманітних форм і методів урочної та позакласної фізкультурно-оздоровлювальної, спортивної роботи;
• запровадження обов’язкового моніторинґу щодо санітарно-гігієнічної оцінки освітнього закладу, виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я дітей і чинниками шкільного середовища на підставі їхнього системного аналізу й оцінки ризику для здоров’я, а також оцінки ефективності превентивних навчальних програм (за методикою, розробленою Харківським інститутом охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України та апробованою працівниками науково-дослідної медико-педагогічної лабораторії моніторинґу та проектування здоров’язбережувального освітнього середовища кафедри культури здоров’я Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти);
• обов’язкове створення тренінґового кабінету з основ здоров’я для ефективного використання навчально-оздоровлювальних можливостей технології ООЖН, інших інтерактивних педагогічних методик;
• цільове використання та системне забезпечення якісною навчально-методичною літературою, розробленою на основі сучасних наукових підходів та передових педагогічних технологій із доведеною ефективністю, а саме – освіти на основі розвитку життєвих навичок.

Здійснення всього комплексу цих завдань можливе на основі цілеспрямованого об’єднання зусиль усіх відповідальних та зацікавлених інституцій, на основі системної і систематичної співпраці освіти, освітніх закладів із науковими лабораторіями, інститутами, міжнародними, державними, громадськими, батьківськими організаціями, які щиро й віддано опікуються здоров’ям дітей та учнівської молоді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Від школи культури здоров’я до Школи майбутнього : науково практично зорієнтована збірка / за ред. В.Б. Письменного, В.В. Морозової, О.В. Марусова та ін. – Дніпропетровськ, 2008. – 210 с.
2. Драйден Г. Революція в навчанні : пер. з англ. Мирослави Олійник / Гордон Драйден, Джаннет Вос. – Львів : Літопис, 2005. – 542 с.
3. Кочур Н.І. Здоров’язберігаючі технології у навчально-виховному процесі початкової школи / Н.І. Кочур, Л.С. Гармаш // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. – К. : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. – Вип. 49. – С. 132–136.
4. Смирнов М.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в работе учителя и школы / М.К. Смирнов. – М. : АРКТИ, 2003. – 272 с.