| |
|
І.В. МАКАРЕНКО Україна, м. Луганськ, Інститут педагогіки і психології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДТРИМКИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ З ПРОБЛЕМАМИ ЗДОРОВ’Я
Необхідність забезпечення демократизації дитячого життя, поширення юридичних свобод вимагає пошуку нових механізмів сприяння успішній соціалізації дітей на початкових етапах життя. Уявлення про виховні ситуації і виховну діяльність відображають якісну характеристику гуманістично організованого педагогічного простору. У нашій статті педагогічний простір розглядається як система взаємозв’язаних коректувальних і виховних ситуацій, суб’єктами яких є дитина й дорослі, які оточують її. У педагогічний простір ми також включаємо виховний вплив середовища найближчого оточення дитини. Ідеї видатних психологів (Л.С. Виготський, Л.І. Божович, П.Я. Гальперін, О.В. Запорожець, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.) про можливості, шляхи й засоби розвитку дитини в умовах її цілеспрямованого виховання і навчання є важливою основою для обґрунтування систем психолого-педагогічного впливу на дитину. Виховання і розвиток – дві сторони єдиного процесу. За ствердженням С.Я. Рубінштейн, дитина не навчається і розвивається, але розвивається, виховуючись і навчаючись. Із самого народження дитина є істотою соціальною, і лише завдяки сприятливій для її розвитку взаємодії соціального оточення і виховання з дитини формується особистість. Особливого значення проблема соціалізації набуває стосовно дітей раннього віку з проблемами здоров’я, оскільки розв’язання завдань гармонізації суспільних та особистісних інтересів таких дітей, визначення їхніх майбутніх соціальних перспектив лягає переважно на плечі сім’ї, батьків. Такі сім’ї потребують різнобічної педагогічної підтримки. Адже батьки, у яких народилася дитина з особливими потребами, переживають кризу, перебувають у ситуації морально-духовної травми, пов’язаної з невизначеністю соціального статусу дитини, відчуттям дисгармонії власного особистісного стану й водночас педагогічної бездіяльності за відсутності чіткої програми реабілітації стану дитини, цілеспрямованих дій, скерованих на забезпечення її подальшого життя [4]. В Україні соціально-педагогічні аспекти виховання дитини досліджують такі вчені та практики, як-от: О.В. Безпалько, І.Д. Бех, Н. Бугаєць, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська та ін. Проблема соціально-педагогічної роботи з дітьми з особливими потребами теоретично й практично розробляється А.Й. Капською, Н.П. Красновою, В.В. Тесленком, С.Я. Харченком та ін.; проблеми ранньої соціалізації дітей дошкільного віку досліджують В.В. Абраменкова, А.М. Богуш, Н. Головіна, С.М. Курінна, І.П. Печенко та ін.; проблеми лікувальної педагогіки раннього й дошкільного віку розробляють О.М. Мастюкова, Н.С. Жукова та ін. Отже, констатуючи суттєвий внесок учених у розробку загальних основ проблеми виховання дітей на ранніх етапах соціалізації, відзначимо, що цілеспрямованого дослідження питання соціально-педагогічної підтримки батьків дітей раннього віку з проблемами здоров’я не проводилося. Водночас соціальна потреба в інноваційній організації роботи з батьками загострилася, виявилася її недостатня науково-теоретична розробленість у теорії й практиці соціальної педагогіки за наявності передумов для її розв’язання. Метою статті було визначення особливостей організації соціально-педагогічної підтримки батьків дітей із проблемами здоров’я і створення соціально-педагогічного середовища, враховуючи розроблену комплексну сімейну програму "Щаслива родина", розраховану на співробітництво сім’ї та соціальних інститутів на один рік. Програму складено з 4 етапів: І етап – організаційно-пропедевтичний; ІІ етап – діагностичний; ІІІ етап – компенсаторно-корекційний; ІV етап – контрольно-підсумковий. На кожному етапі визначено: мету, зміст, напрями роботи (соціально-медичний, соціально-педагогічний та соціально-психологічний), форми діяльності та здійснено прогнозування очікуваного результату. Вважаємо за доцільне детально розглянути етапи програми в системі створення соціально-педагогічного середовища підтримки батьків дітей першого року життя з проблемами здоров’я. І етап – організаційно-пропедевтичний. Мета етапу: встановити емоційно-психологічний контакт із батьками дітей першого року життя з проблемами здоров’я, дати батькам первинну інформацію про стан психофізичного здоров’я дитини й можливі варіанти соціально-медико-педагогічної підтримки сім’ї. Зміст: організація діяльності сім’ї з медичними закладами; організація діяльності сім’ї із психолого-педагогічними службами; організація діяльності сім’ї із соціальними установами. Напрями роботи: Соціально-медичний: інформованість подружжя про стан здоров’я одне одного; знання впливу шкідливих факторів на здоров’я майбутньої дитини (приймання під час вагітності антибіотиків, радіаційне опромінення, отруєння хімічними речовинами, куріння, пияцтво, алкоголізм, наркоманія та несприятливі умови праці); знання, вміння та навички допологової підготовки матері; орієнтування матері в якості здоров’я дитини та його оцінці за шкалою Апгар; комплексна оцінка з визначенням групи здоров’я новонародженого; розуміння батьками стану психофізичного здоров’я дитини; отримання кваліфікованої медичної допомоги з організації побуту і проведення санітарно-гігієнічних і лікувально-оздоровлювальних заходів; співробітництво сім’ї й фахівців медичних закладів. Соціально-педагогічний: культура сім’ї та знання закономірностей розвитку дитини першого року життя; наявність умінь і навичок догляду за дитиною першого року життя; усвідомлення батьками проблем психофізичного здоров’я або нездоров’я дитини; формування нових функцій сім’ї, оволодіння батьками новими позиціями та новою тактикою сімейних відносин; розуміння важливості й значення активної взаємодії з дитиною та реалізація потенційних виховних можливостей батьків; отримання кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги із формування розвивально-виховної системи відносин із дитиною в умовах сім’ї. Соціально-психологічний: установлення емоційно-психологічного та довірливого контакту із сім’єю; формування конструктивного характеру ставлення батьків до дитини та спрямування активності сім’ї на прийняття дитини такою, яка вона є, попередження й психофізична корекція порушень розвитку дитини раннього віку; усвідомлення батьківських прав і обов’язків та розуміння відповідальності за створення умов щодо розвитку та виховання власної дитини; забезпечення інформацією про психологічну, медичну, юридичну, матеріальну допомогу, яка спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім’ї та соціумі, у взаємовідносинах з тими, хто оточує, у професійному та міжособистісному спілкуванні; встановлення зв’язку між сім’єю і державними установами, організаціями і фахівцями служб освітньо-медичних реабілітаційних послуг; попередження виникнення конфліктів, дискомфорту в сім’ї, зумовлених переживаннями батьків, що пов’язані з проблемами дитини; обговорення й розробка індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків і дітей першого року життя з проблемами розвитку. Очікуваний результат: установлення емоційно-психологічного контакту з батьками дітей першого року з проблемами здоров’я; розуміння та усвідомлення батьками проблем дитини; підготовка до реалізації індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків і дітей першого року життя з проблемами розвитку. II етап – діагностичний. Мета етапу: виявити соціально-психологічний статус сім’ї та мікросоціальні умови виховання дітей першого року життя, стан психофізичного здоров’я дитини й вид порушення розвитку та характер ставлення сім’ї до дитини, її реабілітаційну активність і рівень батьківської мотивації відносно співпраці з корекційно-освітніми закладами. Зміст етапу: діагностика соціально-психологічний статусу сім’ї та мікросоціальних умов виховання дитини: рівень освіти батьків; загальний культурний рівень сім’ї; матеріальна забезпеченість; житлово-побутові умови; взаємостосунки в сім’ї; наявність шкідливих звичок у батьків; стан здоров’я батьків; діагностика стану психофізичного здоров’я дитини й визначення виду порушення розвитку; організація форм діяльності сім’ї зі зміни характеру ставлення до дитини та корекції порушеного здоров’я дитини в системі реабілітаційно-медичних і корекційно-освітніх закладів. Напрями роботи: Соціально-медичний: комплексне медико-ґенетичне обстеження і консультування батьків у спеціалізованих медичних закладах; комплексне медичне обстеження дитини: збір анамнестичних даних про стан у період вагітності, проходження пологів, стан розвитку дитини з урахуванням антропометричних даних, висновки педіатра, невролога, хірурга, офтальмолога й сурдолога (за потреби); інформованість подружжя про стан здоров’я дитини та встановлений діагноз. Соціально-педагогічний: комплексне психолого-педагогічне обстеження й визначення рівня розвитку дитини; залучення батьків до комплексного психолого-педагогічного обстеження дитини; оволодіння вміннями і навичками психолого-педагогічного контролю за розвитком дитини першого року життя; усвідомлення батьками необхідності абілітаційної роботи з дитиною; розуміння важливості й значення активної особистої участі й взаємодії з дитиною; отримання кваліфікованої психолого-педагогічної підтримки щодо створення розвивальних умов і виховної системи в умовах сім’ї. Соціально-психологічний: комплексне психолого-педагогічне обстеження соціально-психологічного статусу сім’ї та мікросоціальних умов виховання дитини (соціальний статус сім’ї, економічне положення, соціально-побутові умови, матеріальний рівень, рівень соціальної й реабілітаційної культури); забезпечення інформацією про психологічну, медичну, педагогічну допомогу, що спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім’ї, у взаємовідносинах з тими, хто оточує, та міжособистісному спілкуванні; виявлення рівня володіння методами та прийомами спілкування батьків із дитиною; формування позитивного ставлення батьків до дитини та спрямування активності сім’ї на психофізичну корекцію порушень розвитку дитини раннього віку; встановлення зв’язку й співробітництва між сім’єю й установами освітньо-медичних реабілітаційних послуг; узгодження індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків та індивідуальної абілітаційної програми дитини першого року життя; визначення рівня комфортності й задоволеності взаємодією батьків, дитини і фахівців. Очікуваний результат: оптимальний вибір напрямів роботи, методів диференційованої допомоги батькам відповідно до соціально-психологічного статусу і соціального рівня культури; визначення напрямів соціально-реабілітаційної роботи та розробка індивідуальної абілітаційної програми корекції дитини; встановлення широких зовнішніх зв’язків і соціальних контактів та створення соціально-реабілітаційного доцільного середовища сім’ї (зміна організаційних форм медичного обслуговування, розширення видів медичних, педагогічних і психологічних послуг); забезпечення оптимальних умов для повноцінного фізичного, психічного і соціального розвитку дитини в сім’ї; корекція ставлення до дитини й підвищення рівня реабілітаційної активності і культури батьків; формування співробітництва різного рівня батьків, дитини і фахівців в умовах реабілітаційного центру з метою забезпечення комфортності й задоволеності. III етап – компенсаторно-корекційний. Мета етапу: здійснити адекватний, ефективний психолого-педагогічний супровід сім’ї дитини з порушеннями розвитку в соціально-медичному, соціально-педагогічному й соціально-психологічному напрямах. Зміст: активне залучення батьків до реалізації цілей корекції через формування в них реабілітаційної культури сім’ї, адекватної оцінки психічного розвитку своєї дитини; зміна батьківської позиції у ставленні до дитини першого року життя, оволодіння батьками відповідними способами спільної діяльності з фахівцями і дитиною в системі реабілітаційно-медичних і корекційно-освітніх закладів; навчання батьків елементарних практичних методів і прийомів корекційної роботи з метою підвищення їхньої компетентності для надання допомоги дитині. Напрями роботи: Соціально-медичний: реалізація нового ставлення до дитини, адекватна адаптація сім’ї до її стану здоров’я, активний пошук шляхів і можливостей та джерел медичної допомоги, активізація потенціалу батьків у розвитку й оздоровленні дитини в нестандартних, відмінних від загальноприйнятих сімейних умов; формування реабілітаційної культури сім’ї, її медичної складової, зокрема коґнітивного компонента, шляхом конструктивного підходу до здобування знань із різних галузей медичної науки та практики (медико-біологічні, гігієнічні, соціально-правові, психо-терапевтичні), що сприяють реабілітації стану здоров’я матері й батька та організації реабілітаційної допомоги дитині в спеціалізованих медичних закладах, уявлення про її мету і про свою роль у ній; активізація соціокультурної взаємодії батьків і фахівців на засадах партнерства в процесі реабілітації психофізичного здоров’я дитини, реалізації особистісно-зорієнтованого підходу до дитини, комплексності й системності зусиль сім’ї та фахівців-медиків в умовах реабілітаційного центру й інших медичних закладів (поліклініки, диспансери, дитячі санаторії); залучення батьків до оволодіння окремими лікувальними навичками і прийомами: надання першої медичної допомоги, масажу, ЛФК, загартовування, психотерапії, раціонального харчування, режиму дня, контролю за станом розвитку дитини з урахуванням антропометричних даних із метою здійснення неперервного реабілітаційного процесу в умовах сім’ї з участю фахівців; інформованість про профілактику можливих захворювань дитини за двома напрямами: імунізації (щеплення БЦЖ, АКДС – 4 щеплення, АДС – 3 щеплення) та протиепідемічні заходи в комплексі в домашніх і поліклінічних умовах; усвідомлення нового соціального статусу сім’ї, забезпечення умов для розвитку та здійснення профілактичних заходів щодо власного здоров’я та стилю життя: консультування у фахівців, сеанси психотерапії. Соціально-педагогічний: формування реабілітаційної культури сім’ї, її педагогічної складової, а саме: підвищення адаптивних можливостей сім’ї шляхом формування нової системи цінностей, педагогічних ідей, знань, і навичок; шляхом конструктивного підходу до здобування знань із різних галузей педагогічної науки і практики відповідно до нових потреб й інтересів у процесі самоосвіти, оволодіння практичними педагогічними вміннями та навичками організації взаємодії дитини, фахівців і батьків, що допомагають вирішити конкретні питання сім’ї й виховання дитини; обізнаність із наявними освітніми програмами розвитку дітей раннього віку та розробка і здійснення у взаємодії з фахівцями індивідуальної програми корекції розвитку власної дитини першого року життя з урахуванням індивідуальних можливостей дитини та особливостей сім’ї; організація виховних впливів різнопланових соціальних структур, сім’ї, медичних, освітніх, реабілітаційних закладів як суб’єктів педагогічного процесу в доцільне педагогічне середовище для забезпечення всебічного розвитку й пошуку компенсаторних впливів на дитину першого року життя відповідно до її можливостей та індивідуальної програми корекції розвитку, що підпорядковані певній меті й координують впливи і контролюють результативність; залучення батьків до оволодіння комунікативними вміннями налагоджувати контакт і взаємодію з фахівцями, батьками і дітьми допомагає зосередитися на потребах і розвитку дитини, забезпечує єдність й цілісність освітньо-виховного простору, який залежно від поєднання складових (медичної, педагогічної і психологічної) забезпечує оптимальні умови для розвитку дитини першого року життя відповідно до основних ліній розвитку й життєдіяльності: фізичної, емоційно-соціальної, пізнавальної, мовленнєвої, екологічної, художньо-естетичної; усвідомлення батьками необхідності абілітаційної роботи з дитиною, розуміння важливості й значення активної власної участі і взаємодії з дитиною передбачає отримання кваліфікованої педагогічної підтримки щодо оволодіння методами педагогічної корекції раннього розвитку, ігротерапією, йоготерапією, вміннями і навичками оздоровлювально-валеологічного, пізнавально-розвивального, мовленнєво-комунікативного, екологічного, художньо-естетичного виховання; формування базисної особистісної культури батьків, здатності до самоорганізації, саморегуляції та самоконтролю особистої діяльності, активності, самостійності та творчості в процесі співробітництва, самостійного оволодіння методиками необхідними для розвитку й корекції дитини, у якій позиція педагога є провідною, він – партнер, порадник і товариш дитини і батьків. Соціально-психологічний: подолання кризової ситуації сім’ї, зумовленої народженням дитини з проблемами психофізичного здоров’я, розробка й реалізація сімейної програми психокорекції з метою усунення страху оприлюднення, невідомості майбутнього, почуття особистісної неповноцінності, прийняття нового статусу сім’ї, зміна життєвих планів стосовно майбутніх перспектив, забезпечення психологічного комфорту взаємовідносин у сім’ї; розробка й реалізація індивідуальних програм психокорекції матері й батька з метою усунення почуття вини, стану хронічного стресу, почуття роздратування, внутрішньої постійної напруги й невдоволення сімейною атмосферою, формування позитивного ставлення батьків до дитини та спрямування активності сім’ї на психофізичну корекцію порушень розвитку дитини раннього віку; вдосконалення реабілітаційної культури сім’ї, її психологічної складової, зокрема оволодіння системою психологічних знань і навичок із різних галузей психологічної науки і практики відповідно до нових потреб та інтересів у процесі самоосвіти, що допомагають у вирішенні проблем сім’ї й питань виховання дитини; конструювання адекватної психологічної батьківської позиції, як збалансованого варіанта, що супроводжується активною психологічною підтримкою, прийняттям нового статусу сім’ї й дитини, пошуку ефективних засобів медичної, педагогічної та психологічної допомоги, залучення батьків до співробітництва із фахівцями й дитиною; формування готовності до розуміння й участі в житті власної дитини, відкритої позиції в спілкуванні з фахівцями й дитиною, адекватного стилю комунікативної поведінки у ставленні до дитини й створення оптимальних умов компенсації відхилень у розвитку шляхом поєднання допомоги медичних, освітніх і соціальних закладів; навчання й оволодіння навичками індивідуальної допомоги (допомога-заохочення, психологічна підтримка, стимулююча, організуюча допомога), саморегуляції, аутотренінґу з метою керування власним настроєм, поведінкою, конкретною ситуацією в стосунках з тими, хто оточує, фахівцями й дитиною при подоланні конфліктних ситуацій із порушенням прав дитини; психологічне консультування, яке спрямоване на допомогу, пояснення стану дитини і можливостей абілітаційного процесу, виявлення рівня володіння методами і прийомами спілкування батьків із дитиною у вирішенні завдань корекційного процесу й створення сприятливого мікроклімату в сім’ї; узгодження індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків та індивідуальної абілітаційної програми дитини першого року життя з визначення рівня комфортності й задоволеності взаємодією батьків, дитини і фахівців у процесі її реалізації. Очікуваний результат: активне навчання батьків умінь налагоджувати контакт і взаємодію з фахівцями соціальних інститутів і дитиною в процесі забезпечення основних ліній розвитку й життєдіяльності дитини: фізичного, емоційно-соціального, пізнавального, мовленнєвого, екологічного, художньо-естетичного; залучення батьків до здійснювання індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків та індивідуальної абілітаційної програми дитини першого року життя в умовах реабілітаційного центру з визначення рівня комфортності й задоволеності взаємодією батьків, дитини і фахівців у спільній роботі; створення соціально-реабілітаційного доцільного середовища сім’ї на основі співробітництва різного рівня батьків, дитини і фахівців в умовах реабілітаційного центру для забезпечення оптимальних умов для повноцінного фізичного, психічного і соціального розвитку дитини в сім’ї. ІV етап – контрольно-підсумковий. Мета етапу: здійснити диференційований підхід до визначення умов оптимального психолого-педагогічного супроводу сім’ї та дитини першого року життя з порушеннями розвитку в такій віковій фазі й соціально-педагогічному ступені неперервного освітньо-розвивального простору на основі взаємодії реабілітаційно-медичних і корекційно-освітніх закладів. Зміст етапу: залучення батьків до умовно-підсумкового процесу виконаної індивідуальної реабілітаційної програми дитини першого року життя на основі взаємодії батьків, дитини і фахівців різного профілю із забезпечення оптимально комфортних умов повноцінного фізичного, психічного і соціального розвитку дитини в межах єдиної сімейної програми "Щаслива родина"; визначення батьківської позиції щодо подальших цілей абілітаційного процесу дитини першого року життя з порушеннями розвитку в такій віковій фазі на основі реабілітаційної культури сім’ї й адекватної оцінки результативності впливів системи заходів в умовах реабілітаційно-медичних і корекційно-освітніх закладів на психофізичний розвиток дитини; перевірка педагогічної компетентності як підсумку виконаної індивідуальної програми соціально-педагогічної підтримки батьків, зокрема володіння знаннями, елементарними практичними методами та прийомами психолого-педагогічної діяльності з метою формування реабілітаційної культури в межах єдиної сімейної програми "Щаслива родина". Напрями роботи: Соціально-медичний: залучення батьків до процесу умовно-підсумкової оцінки результативності виконаної індивідуальної абілітаційної програми дитини першого року життя на основі взаємодії батьків, дитини і фахівців-медиків різного профілю із забезпечення реабілітації стану здоров’я матері й батька та організації абілітаційної допомоги дитині в умовах реабілітаційного центру й інших медичних закладів (поліклініки, диспансерів, дитячих санаторіїв); інформованість батьків про власний стан і стан здоров’я дитини в наявний період та диференційований підхід щодо наданні медичної допомоги відповідно до віку та групи здоров’я дитини; усвідомлення нового соціального статусу дитини й забезпечення умов для розвитку та здійснення профілактичних заходів щодо власного здоров’я та дитини. Соціально-педагогічний: залучення батьків до процесу умовно-підсумкової оцінки результативності впливів відповідно до індивідуальної абілітаційної програми дитини першого року життя на основі взаємодії батьків, дитини і педагогів щодо забезпечення всебічного розвитку дитини за визначеними основними лініями розвитку й життєдіяльності: фізичним, емоційно-соціальним, пізнавальним, мовленнєвим, екологічним, художньо-естетичним; вибір освітньої програми й умов для подальшої абілітаційної роботи з дитиною першого року життя з порушеннями розвитку в такій віковій фазі й розробка нової індивідуальної реабілітаційної програми розвитку з урахуванням індивідуальних можливостей дитини, що допоможуть вирішити конкретні питання сім’ї й виховання дитини; проведення контролю результативності реалізації індивідуальної абілітаційної програми, контролю за психолого-педагогічним розвитком дитини, взаємодії фахівців, батьків і дитини, що забезпечує стан задоволеності і комфортності життєдіяльності; перевірка якості реабілітаційної культури батьків, здатності до самоорганізації, саморегуляції і самоконтролю власної діяльності, активності, самостійності та творчості в процесі співробітництва, самостійного оволодіння методиками необхідними для розвитку і корекції дитини. Соціально-психологічний: перевірка психологічного комфорту взаємовідносин у сім’ї, сімейної атмосфери, ставлення батьків до дитини та цінностей сім’ї відповідно до нових потреб та інтересів у вирішенні проблем сім’ї й питань виховання дитини; володіння методикою психолого-педагогічної діагностики розвитку дитини та здатність вибору відповідно до можливостей засобів психологічної корекції, виявлення рівня володіння методами і прийомами спілкування батьків із дитиною у вирішенні завдань корекційного процесу й створення сприятливого мікроклімату в сім’ї; перевірка результативності індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків та індивідуальної реабілітаційної програми дитини першого року життя з визначення рівня комфортності й задоволеності взаємодією батьків, дитини і фахівців у процесі її реалізації. Очікуваний результат: визначення та розробка подальшої індивідуальної сімейної програми соціально-педагогічної підтримки батьків та індивідуальної реабілітаційної програми дитини першого року життя з порушеннями розвитку в такій віковій фазі із залученням до співробітництва сім’ї, батьків, дитини і фахівців різного профілю для забезпечення оптимальних умов для повноцінного фізичного, психічного і соціального розвитку дитини. Організаційні форми діяльності на всіх етапах роботи: колективні: загальні батьківські збори, дні відкритих дверей реабілітаційних закладів; групові: батьківські збори з переглядом фраґментів занять; співбесіда про результати психологічного впливу, аналіз причин недостатнього руху в розвитку окремих сторін психічної діяльності й сумісне вироблення рекомендацій із подолання негативних тенденцій у розвитку дитини; індивідуальні: спостереження, сумісне обговорення з батьками ходу й результатів коректувальної роботи, надання батькам інформації про динаміку розвитку дитини (початок і кінець року), індивідуальні бесіди й обговорення психологічних проблем батьків, рекомендації щодо створення умов удома, обговорення процесу й результатів виховних ситуацій дитини, рекомендації щодо читання спеціальної педагогічної літератури; наочно-письмові: інформація про спеціальну літературу, дитячі виставки, анкетування, опитування. Проведений нами аналіз діяльності батьків дітей першого року життя з проблемами здоров’я в умовах створеного соціально-педагогічного середовища дає можливість зробити висновок, що батьки, залучені до комплексної сімейної програми "Щаслива родина", які старанно її виконували впродовж чотирьох етапів, набули теоретичних знань і практичних умінь стосовно власної дитини. Це дало змогу сподіватися, що розробка індивідуально скоригованої освітньої програми на подальших етапах реабілітаційної роботи з дитиною в такій віковій фазі, розробка індивідуальної реабілітаційної програми розвитку разом із фахівцями (медичними працівниками, психологами, педагогами) мінімізує реальні проблеми сім’ї та сприятиме успішній соціалізації дитини. ЛІТЕРАТУРА
|
|