Національна доктрина розвитку освіти України серед пріоритетних напрямів державної політики визначає формування національних і загальнолюдських цінностей, пропаганду здорового способу життя. У світлі визначених педагогічних цінностей особливої ваги набуває формування творчої особистості, що вміє орієнтуватися в умовах соціальних змін, має високий рівень адаптивних можливостей, прагне до збереження власного здоров’я та здоров’я тих, хто оточує.

У сучасній науці поняття "здоров’я" розглядається як інтеґративна величина (Г. Апанасенко, В. Єрмаков, О. Ізуткін, В. Казначеєв, А. Семенко та ін.). У той же час оздоровлювальна стратегія школи переважно спрямована на створення умов для збереження фізичного здоров’я учасників освітнього процесу.

Згідно з численними дослідженнями, 20–40 % негативних впливів, що погіршують здоров’я дітей, пов’язані з некомфортними умовами організації освітнього процесу. Дослідженнями лабораторії під керівництвом В. Базарного встановлено фактори, що призвели до загострення цієї проблеми: згасання в дітей здібностей координації довільних рухів у просторі; напруга, зумовлена порушеннями санітарно-гігієнічних умов; емоційно-духовна депресія, яка закладена в інструктивно-примусову дидактику стосунків між суб’єктами освітнього середовища; постійний вплив сенсорно збідненого освітнього середовища. За іншими даними, погіршення здоров’я учнів викликають: стресова педагогічна тактика, інтенсифікація навчального процесу; невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям учнів; нераціональна організація навчальної діяльності; низька функціональна грамотність педагогів і батьків із питань збереження та зміцнення здоров’я [6].

Спираючись на теоретичні висновки ряду досліджень (О. Аксьонова, В. Базарний, О. Дубогай, Л. Нагавкіна, Л. Татарнікова), визначено протиріччя між соціальною програмою освіти й біологічним розвитком і рівнем (кількістю та якістю) здоров’я учнів.

Ми вважаємо авторитетною думку вчених Л. Нагавкіної, Л. Татарнікової щодо необхідності валеологічного супроводу індивідуального освітнього маршруту, який виступає як-от: педагогічна діяльність, прогнозований результат якої – здоров’я, безпека і збережена гідність дитини, учня, педагога; як технологія – дозволяє враховувати індивідуальні особливості сприйняття та рефлексії інформації, використовувати на практиці методи, що характерні кожній дитині, учню для їхнього відчування дива, відчуття власної значущості; як метод – виступає в якості специфічної діяльності педагога, спрямованої на створення умов, що відповідають розвитку кожної дитини, учня в освітньому середовищі на рівнях цілей, принципів, методів, критеріїв [3].

Оскільки в школі основною формою організації навчального процесу є урок, необхідно будувати його на засадах здоров’язбережувальної та здоров’яформувальної педагогіки, в якій на першому плані – формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я засобами освіти. Виходячи з вищезазначеного, набуває актуальності проблема здійснення аналізу уроку з позиції збереження здоров’я учнів.

Мета статті: розробити та обґрунтувати схему аналізу уроку з позиції здоров’язбереження.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних даних; вивчення психолого-педагогічного досвіду в контексті зазначеної проблеми.

З метою розробки схеми аналізу уроку з позиції збереження здоров’я учнів ми визначилися у формулюванні опорних дефініцій: "аналіз", "урок", "педагогічний аналіз". Спираючись на зазначені дефініції, ми надаємо власне формулювання поняття "аналіз уроку з позиції збереження здоров’я учнів".

Аналіз уроку з позиції збереження здоров’я учнів – це процес його розпізнання, спрямований на розкриття методів формування, збереження, зміцнення та відтворення здоров’я учнів, виявлення шляхів та причин формування фактичного (наявного) рівня здоров’я школярів, визначення перспектив здоров’язбережувальної та здоров’яформувальної діяльності.

Тематика багатьох досліджень у галузі педагогіки присвячена аналізу уроку в різних його аспектах (В. Введенський, Ю. Конаржевський, Т. Леонтьєва, М. Лук’янова, М. Махмутов, Н. Островерхова, А. Хуторськой та ін.). Але надзвичайно рідко урок аналізується з позиції педагогіки здоров’я або цей аналіз носить переважно фраґментарний характер.

Зокрема йдеться про аналіз уроку з фізіолого-гігієнічних позицій (С. Кульневич, Т. Лакоценіна), вивчення санітарно-гігієнічних умов уроку та психологічний аналіз (А. Богоявленська, С. Кульневич, Т. Лакоценіна, Є. Муравйов).

Автор Є. Бондаревська пропонує аналіз екології уроку як один з етапів аналізу уроку в системі особистісно-орієнтованої освіти. Але, на нашу думку, в сучасній школі в результаті освітніх реформ кожен урок має бути особистісно-орієнтованим та відповідати вимогам валеологічної безпеки [2].

Численними дослідженнями встановлено, що від правильної організації уроку, ступеня його раціональності значною мірою залежить функціональний стан учнів у процесі навчальної діяльності, здатність довгий час підтримувати розумову працездатність на високому рівні й попереджувати передчасну втомлюваність.

Ученим М. Смірновим розроблено критерії здоров’язбереження на уроці, їхня стисла характеристика й рівні гігієнічної раціональності уроку, які можуть бути використані в процесі аналізу уроку. Запропонована ним схема є зручною для використання як адміністрацією школи, так і педагогами з метою самоконтролю, оскільки вона містить критерії для здійснення аналізу уроку.

Автор О. Совєтова, взявши за основу запропоновані вченим критерії, пропонує власну схему аналізу уроку з позицій здоров’язбереження за компонентами: позитивний вплив на здоров’я учнів (до початку уроку), хід уроку, психологічний клімат на уроці [5]. На нашу думку, такий підхід не є системним. Окрім того, для кожного компонента пропонується різна система оцінювання та відсутні критерії оцінювання.

Автори М. Безруких, С. Єфімова для оцінки впливу уроку на рівень втомленості учнів пропонують ураховувати співвідношення показників: складності, насиченості, емоційності, їхній ступінь прояву на конкретних уроках та сприятливі й несприятливі комбінації цих факторів.

Аналіз уроку з позиції здоров’язбережувальної технології [1] надає можливість вивчити здоров’язбережувальну діяльність педагога за напрямами, які збігаються з основними складовими здоров’я. Проте автори цього аналізу не передбачають інтерпретації результатів. Це ж зауваження стосується експертної оцінки здоров’язбережувальних умов на уроці.

Іншими авторами запропоновано модель валеологічного уроку, що включає в себе методичний інструментарій щодо проектування валеологічного уроку, розкриває його зміст та доводить валеологічну цінність методичного інструментарію. Проте ця модель не повною мірою розкриває вплив уроку на фізичне здоров’я учнів; завищена увага приділяється інноваційним оздоровлювальним технологіям. Такий підхід обмежує поняття "здоров’язбережувальна технологія", яке стосується якісної характеристики будь-якої освітньої технології.

Досвід роботи окремих навчальних закладів свідчить про актуальність цієї проблеми і спроби розробити власні підходи до оцінки уроку в зазначеному аспекті. Зокрема деякі навчальні заклади м. Запоріжжя пропонують протокол гігієнічної оцінки уроку, який передбачає спостереження за напрямами: оцінка санітарно-гігієнічних умов кабінету, хронометраж уроку, валеологічний супровід, моніторинґ групи ризику шкільної втомлюваності. На нашу думку, не досить повно аналізується здоров’язбережувальна діяльність учителя; не завжди можна безпомилково передбачити, які учні ввійдуть до групи ризику за рівнем утомлюваності. Запропонований моніторинґ утомлюваності не має логічного продовження в рекомендаціях щодо роботи із цими учнями.

Аналіз науково-методичної літератури та досвіду роботи навчальних закладів, власний практичний досвід дозволяють зробити спробу розробки схеми аналізу уроку з позиції збереження здоров’я учнів.

Ми приймаємо позицію Н. Островерхової, яка пропонує, аналізуючи урок як цілісну складну педагогічну систему, використовувати метод редукції, тобто зведення складного до більш простого [4]. Здійснюючи аналіз уроку з позиції збереження здоров’я учнів, ми вважаємо за доцільне розглядати компоненти, які збігаються зі складовими здоров’я. Такий підхід дає можливість поглиблено вивчити, проаналізувати та оцінити стан реалізації окремого компонента, який є об’єктом переважного спостереження, або їхню систему в органічному взаємозв’язку та взаємозумовленості.

Виходячи з вищезазначеного, ми виокремлюємо такі компоненти: збереження та формування фізичного здоров’я учнів; збереження та формування психічного здоров’я учнів; збереження та формування соціального та духовного здоров’я учнів.

Щоб забезпечити об’єктивність аналізу, ми пропонуємо ввести бальну систему оцінювання: "1" – параметр учитель реалізує повністю, раціональна організація; "0" – параметр учитель реалізує частково, недостатньо раціональна організація; "–1" – параметр учитель не реалізує, нераціональна організація.

За результатами оцінювання можна обчислити ефективність реалізації кожного напряму та уроку в цілому з позиції здоров’язбереження. Запропонована схема є зручною для використання, оскільки в результаті аналізу можна зробити висновки щодо здоров’язбережувальної діяльності вчителя по кожному з напрямів та розробити рекомендації. У поданій нижче схемі окреме місце відводиться приміткам із метою осмислення зібраної інформації.

Коефіцієнт ефективності реалізації компонента пропонуємо обчислювати за формулою: К_еф=О_ф/О_м, де К_еф – коефіцієнт ефективності, О_ф – сума фактичних балів оцінки, О_м – максимально можлива сума балів.

Критерії ефективності реалізації компонента: 0 ≤ К_еф ≤ 0,5 – низький рівень ефективності; 0,5 ≤ К_еф ≤ 0,75 – середній рівень ефективності; 0,75 ≤ К_еф ≤ 1 – високий рівень ефективності.

Загальний коефіцієнт ефективності уроку (К_еф у) з позиції збереження здоров’я учнів обчислюємо так: К_еф у = (К_еф1 + К_еф2 + К_еф3) / 3.

Критерії ефективності уроку: 0 ≤ К_еф у ≤ 0,5 – низький рівень ефективності; 0,5 ≤ К_еф у ≤ 0,75 – середній рівень ефективності; 0,75 ≤ К_еф у ≤ 1 – високий рівень ефективності.

Теоретичний аналіз науково-методичної літератури та вивчення психолого-педагогічного досвіду навчальних закладів у контексті зазначеної проблеми надав інформацію про необхідність системного підходу до аналізу уроку в аспекті здоров’язбереження. Розроблена схема дозволить фахівцям (адміністрації та педагогам) здійснювати аналіз та самоаналіз уроку за основними напрямами, що відповідають складовим здоров’я. Ці матеріали можуть бути використані в процесі підвищення валеологічної компетенції суб’єктів освітнього середовища.

Наявність зазначених вище недоліків та потреби практики визначають актуальність систематизації комплексу норм та вимог до організації уроку в контексті збереження здоров’я його учасників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барылкина Л.П. Завуч начальной школы: методические, организационные, психолого-педагогические материалы / Л.П. Барылкина, Н.А. Королева. – М. : ВАКО, 2005. – 192 с.
2. Ким С.В. Валеологическое обеспечение гимназического образования : метод. реком. / С.В. Ким. – СПб. : СПбГУПМ, 2002.
3. Нагавкина Л.С. Валеологические основы педагогической деятельности : учеб.-метод. пособие / Л.С. Нагавкина, Л.Г. Татарникова. – СПб. : КАРО, 2005. – 272 с.
4. Островерхова Н. Аналіз уроку як цілісної складної педагогічної системи / Н. Островерхова // Газета "Завуч" (Наша вкладка). – 2004. – N 25 (211), вересень. – С. 5–19.
5. Советова Е.В. Оздоровительные технологии в школе / Е.В. Советова. – Ростов-н/Д : Феникс, 2006. – 288 с.