Флешмоб “Збережемо ялиночку!”. Відкритий лист проф. Катерини Крутій до освітянської спільноти

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ВСІХ,

ХТО ПІДТРИМАВ  ФЛЕШМОБ «ДЕНЬ БЕЗ ІГРАШОК».

І НЕ ТІЛЬКИ ДО НИХ!

Шановні колеги та колежанки, батьки! Щиро вдячна за підтримку моєї ідеї провести «День без іграшок». Отриманий зворотній зв’язок довів необхідність проведення такого заходу не одноразовим фактом, а якомога частіше.

Але це вже бажання тих, хто отримав від першого флешмобу професійне задоволення, навіть інсайт – це просто, це – круто, це – можливо! Для дітей – це радість творчості та вияв самостійності.

Переглядаючи фото і відео зі флешмобу, я не могла не тішитись дорослими і дітьми, які (можливо, хтось і вперше) в цей день були єдиною спільнотою.

Вдячність колег за  мою ідею розглядаю як аванс до наступних дій.

Отже, пропоную наступний флешмоб.

Проте відразу попереджую, що участь у ньому буде ще одним кроком до дійсно нових підходів і нового бачення сучасності, до зламу наших педагогічних стереотипів, до позбавлення того ментального мотлоху, який не дає нам рухатись уперед.

Тому організаторам і послідовникам треба бути готовими до «методичної інквізиції» з боку і колег, і батьків J

Назва флешмобу «Збережемо ялиночку».   Попереду підготовка до новорічних свят. На жаль, щорічно в цій підготовці забуваємо про головного героя свята. Ні, не про Діда Мороза чи Снігурку.

Ми забуваємо про Дитину.

Ми, дорослі, починаємо «догравати» своє дитинство, свої нездійснені мрії про свято…

Ми самостійно, без участі дітей, розробляємо такі складні сюжети в сценаріях, що навіть дорослий, який спостерігає за дійством, навряд чи зможе розібратись у всіх перипетіях із героями…

Хочу висловити власні думки щодо присутності на новорічному святі або запрошеного аніматора, або перевдягненої виховательки в ролі Діда Мороза.

Передусім – аніматор, у більшості випадків, погано орієнтується в сценарії, у вікових особливостях дітей у залі, часто-густо це професійний актор-танцюрист і «працює» на дорослу аудиторію. Він подобається присутнім жінкам, вони фільмують його на телефони та виставляють у соціальних мережах.

Діти, як загіпнотизовані кролики, дивляться на Діда, який шаленіє від можливості показати нижній брейк-данс. Йому вже ніколи прослухати віршики, які приготували діти. Але й тут – обмеження за сценарієм, будуть розповідати 2-3 дитини, бо the show must go on.

Але й перевдягнена вихователька в ролі Діда Мороза – це теж не найкращий варіант. Діти швидко вгадують жіночі риси і починають шепотіти, що «Дід не справжній!».

А як же ж диво? А його немає, ми, дорослі, прикладаємо багато зусиль, щоб це диво не зберегти, розвіяти, зім’яти…

Потім починається розподіл-роздача подарунків від Діда Мороза.

Подарунки всім однакові. Їх купувала «трійка» матусь-активісток, які на свій розсуд і смак вирішили, що канцтовари – це безпрограшний варіант, або хлопчикам-машинки, а дівчаткам – лялечки. Але ж діти пишуть листи Діду Морозу, просять особистий подарунок! У більшості випадків подарунок буде вдома, але від нібито якогось іншого Діда Мороза. А потім ще дитину поведуть на свято до палацу культури, на інший «новорічний ранок» тощо, там теж буде Дід Мороз. Якесь нескінчене коло цих дідів.

А якщо повернути сім’ї право виховання власної дитини? Поставити перед фактом – вашу дитину передусім виховуєте ви! Це батьки першими формують цінності, світогляд, ставлення до релігії, близьких, родини та України в цілому.

На жаль, ми й дотепер перебуваємо у впевненості, що дитячий садок виконує функцію «суспільного дошкільного виховання».  І всіма своїми заходами намагаємось підтримати вже давно не життєдайну функцію.

ПРОПОНУЮ:

віддати в сім’ю те, що їй належить за фактом народження дитини  – виховання. Суспільство, дитячий садок, як суспільна інституція, може лише допомогти у вихованні, але не замінити сім’ю.

Дід Мороз хай приходить у родину! У дитячому садочку – свято зими! А не новорічне! Досвіду в дітей святкування ще немає, свято буде потім, із батьками. Можна провести після новорічних свят бесіди, пограти в ігри, але потім, а не до свята. Тоді й ігри будуть іншого практичного наповнення!

Наступне – ялинка в груповій кімнаті та в музичній залі.

Можна скільки завгодно працювати над річними завданнями ЗДО щодо формування екологічного мислення в дітей і дорослим, але потім притягнути зрублену ялинку до зали, ще й в групи роздати для прикрашання. По закінченні святкових дійств – викинути ялинку, яка могла б ще в лісі рости й рости, як непотріб – на смітник.

Говоримо одне, думаємо інше, а робимо – третє…

ПРОПОНУЮ:

підвести дітей до рішення виготовити ялинку для групи самостійно, звісно – потім і прикрасити її власноруч зробленими іграшками та гірляндами. Ялинку можна зробити з різних матеріалів.

Інформаційна підтримка з мого боку буде постійна щодо варіантів виготовлення ялинок. Для початку можна подивитись тут:

https://www.pinterest.com/pin/568509152954175435/

https://www.facebook.com/groups/919279068082786/

Це буде ще одна спільна, цікава і креативна діяльність дітей і дорослих. Обіцяю незабутні емоції і радість від дійства.

Усвідомлюю, що висловлені  пропозиції й дотепер є дискусійними.

Але впевнена, що будуть послідовники, ті, хто поділяє мої думки.

Бажаю всім, хто підтримає флешмоб «Збережемо ялиночку»поруч мати однодумців і помічників!

Успіхів!

Ми це обов’язково зробимо!

Повний текст листа проф. Катерини Крутій про флешмоб для обговорення в спільноті тут:

Відкритий лист до колег