Мета: збагачувати активний словник дітей на основі знань і уявлень про довкілля. Познайомити зі словами-назвами свійських тварин. Дати уявлення про їхній зовнішній вигляд та характерні повадки, відрізняти і називати їхні дії, відповідати на запитання “Що робить?”, “Чим корисна людям?”.

Ключові слова: кішка, собака, тварина, свійська, бігає, дрімає, стереже, будка.
Іменники: кішка, собака, тварина, вуха, вуса, лапи, хвіст, кошеня, цуценя, будка.
Дієслова: дрімати, муркотіти, хлебтати, бігти, кусатися, стерегти.
Прикметники: вусатий, смугастий, чепурний, грайливий, ласкавий, домашній, свійський.

Вправляти дітей у вживанні дієслів зі змінами в основі, у творенні дієслівних форм: муркотати – муркоче, муркочеш, хлебтати – хлебче, хлебчеш.

Познайомити з фразеологізмом “Не все коту масниця”.

Учити переказувати знайому казку “Ріпка” за запитаннями та з допомогою дорослого.

В українській народній рухливій грі “Кицька” закріпляти слова і рухи.

Сприяти розвиткові елементарної оцінно-контрольної діяльності.

Хід заняття

1 частина. Комунікативна діяльність

Діти традиційно вітаються із вихователем і Грайликом та закріплюють ввічливі форми звертання, які запам’ятали на попередніх заняттях.

– Діти, сьогодні Грайлик приніс нам цікаві загадки:

Хто з хвостиком і з вушками?
У кого лапки з подушками?
Як ступає – ніхто не чує,
Тихо, крадучись, полює…
І маленькі сірі мишки
Утікають геть від… (кішки).
(Додають діти).
– Грайлику, правильно діточки відгадали? Послухайте ще одну загадку:

Його робота усім відома:
Він охоронець дому.
І день, і ніч свій голос подає,
Щоб знали – у дворі господар є!
(П.В. – Собака).

– Діти, ви правильно відгадали загадки. Грайлик загадував нам їх недарма, він прийшов сьогодні зі своїми друзями.
Поруч із Грайликом вихователь виставляє іграшки собаки і кішки і звертається до дітей.
– Діти, хто це?
(П.В. – Це собака (кішка)).
– А чи знаєте ви, чим корисні собака і кішка?
(П.В. – Собака стереже будинок. Кішка ловить мишей).

2 частина. Етап пізнавальної діяльності. Надбання необхідної інформації.

– Діти, де живуть собака і кішка?
(П.В. – У квартирі (вдома)).
– Правильно, діти. Через те, що ці тварини живуть удома, їх і називають домашні, або свійські, тварини.
(Діти повторюють ці назви разом та індивідуально, після чого вихователь пропонує запам’ятати ці слова).

– Діти, розкажіть Грайликові, де сплять собачка і кішка, коли вони живуть у квартирі?
(П.В. – На килимку (на дивані, ліжку) тощо).
– У селі собака спить у будці, а кішка – на печі.
(Вихователь пропонує дітям повторити декілька разів це речення).

– Діти, що вміє робити кішка?
(П.В. – Бігати, нявчати, їсти).
– Правильно, а ще вона вміє дрімати (показує картинку).
– Сонечко, що робить кішка?
(П.В. – Кішечка дрімає).
– А ще кішечка вміє муркотіти.
– Ніно, що робить кішка?
(П.В. – Муркоче).
– Тарасику, як вона муркоче?
(П.В. – Мур-мур).

Вихователь пропонує всім дітям відтворити муркотіння кішки.

– Діти, а коли кішці дають молоко, то вона його хлебче.
(Діти за аналогією повторюють).

– Діти, а що вміє робити собака?
(П.В. – Гавкати (спати)).
– Правильно. А ще він уміє стерегти будинок і кусатися.
– Повтори, Сергійку (Максимку), тощо.

Далі вихователь разом з дітьми розглядає зовнішній вигляд кішки і з’ясовує з дітьми, що у кішки є: голова, тулуб, лапи, хвіст тощо. Потім дорослий зосереджує увагу дітей на вусах і запитує:

– Діти, що це у кішки?
(П.В. – Це вуса).
– Якщо у кішки є вуса, то її можна назвати вусатою.

Вихователь пропонує декілька раз повторити індивідуально і разом і запам’ятати це слово. За аналогією вихователь працює над словами
смугаста, чепурна.
Розглядаючи іграшку собаки, вихователь уводить нові слова грайливий, ласкавий.

Вихователь виставляє малюнок кота, який сидить перед закритими дверима, а на вулиці йде дощ.

Вихователь запитує дітей:

– Діти, як ви думаєте, коту холодно?
(П.В. – Холодно, бо йде дощ).
– А в народі про це кажуть: “Не все коту масниця”.
(Діти індивідуально та разом декілька разів повторюють цей фразеологізм).

– Ми з Грайликом бачимо, що ви вже втомилися, відпочиньмо. (Фізкультурна хвилинка)

– Котик-воркотик – (Діти гладять себе по животику,
Червоний ротик. гладять свої щічки,
Сів до нірки нишком: присідають,
Виглянь, Мишко! сваряться пальчиком).
3 частина. Перетворювальна діяльність

Вихователь виставляє іграшку кішки і вмикає аудіозапис її муркотіння. Після прослуховування вихователь запитує:

– Діти, що робить кішка?
(П.В. – Кішка муркоче).

– Дениско, запитай кішку: “Кішко, ти муркочеш?”.
(Дитина запитує: “Кішко, ти муркочеш?”).
Вихователь замість кішки відповідає: “Так, я муркочу”).
– Діти, скажіть мені: “Так що вміє робити кішка?”
(П.В. – Кішка вміє муркотати).

4 частина. Оцінно-контрольна діяльність

Вихователь показує малюнки з казки “Ріпка”.
– Діти, як називається ця казка?
(П.В. – Ця казка називається “Ріпка”).
– Ми її будемо розповідати.

Вихователь запитує відповідно до змісту казки, а діти виконують потрібні дії.

– Хто посадив ріпку?
(П.В. – Дід).
– Яка виросла ріпка?
(П.В. – Велика-превелика).
– Кого погукав дід?
(П.В. – Онучку) тощо.

Запитання до дітей на формування оцінно-контрольних дій:

– Чого навчилися?
– Чим саме ти пишаєшся після заняття?
– Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому?
– Що тобі не вдалося на занятті?

Наприкінці діти сідають на підлогу і на слова “Тягнуть-потягнуть” удають, що витягують ріпку, тощо.

Далі Грайлик пропонує дітям пограти у гру “Кицька”:

– Де ти, кицька, ходила?
– У млині сиділа.
– Що там, кицька, робила?
– Житечко молола.
– Що ти, кицька, заробила?
– Шапочку дукатів.
– Що ти, кицька, купила?
– Бубликів багато.
– З ким ти бублики поїла?
– З гостями у свято – няв-няв.

Діти ходять по колу з відповідними рухами.

Наприкінці заняття традиційно складають слова до скриньки-скарбнички, прощаються з вихователем і Грайликом.

Тривалість заняття до 15-18 хвилин.