|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вы загляните в детские глаза, когда все хорошо у малыша. Там глубина Души и блеск Огня. ПУСТЬ СОХРАНИТСЯ ЭТО НАВСЕГДА! |
Катерина Крутий доктор педагогических наук, профессор |
Найден ген речи Ученые обнаружили в геноме человека ген, который может объяснить, почему у людей развились такие понятия, как язык и речь, тогда как у наших ближайших биологических родственников, шимпанзе, нет. Обнаруженный ген FOXP2 является так называемым транскрипционным фактором, то есть он регулирует другие гены.
Прежние исследователи пришли к выводу, что этот ген оставался относительно стабильным на протяжении большей части эволюционного процесса млекопитающих, но лишь до того момента, как люди и шимпанзе разошлись в эволюционном развитии. Ученые установили, что примерно 200 000 лет назад, когда люди в их современном виде только возникли, у данного гена возникли две новых аминокислоты, являющиеся строительными элементами белков. Оставалось неизвестным, смогли ли две аминокислоты настолько сильно изменить свойства гена или нет. Чтобы выяснить это, ученые взяли данный ген на анализ у людей и шимпанзе. Пробы были взяты из одного и того же региона нейронных клеток, которые не имеют дополнительных зависимостей от FOXP2 или протеинов, которые несут те или иные сторонние генные инструкции. В результате анализа самого гена и 116 других зависимых от него генов ученые из Университета Калифорнии установили, что именно FOXP2 отвечает за большую часть изменений лингвистического аппарата, причем у шимпанзе большинства этих изменений не выявлено. «Мы детально рассмотрели человеческую версию FOXP2 и такой же вариант гена у шимпанзе и установили, что гены не только различаются по составу, но и функционируют по-разному. Эти различия, скорее всего, и объясняют тот феномен, что человек изначально рождается со способностью говорить, тогда как обезьяны нет», — говорит Даниэль Гешвинд из Университета Калифорнии.По его словам, некоторые из функций FOXP2 также отвечают за лицевые моторные функции, а это тоже важно в процессе использования речевого аппарата. Другая часть зависимых от FOXP2 генов связана с рядом важных функций в развитии мозга и связей между нейронами, установили ученые. «Мы уверены, что FOXP2 не только важен для высших когнитивных и лингвистических аспектов речи, но и для самой моторики речи», — говорят ученые. Ранее ученые из этого же университета установили, что подъязычная кость имеет те же генные корни, что и лингвистический аппарат людей. Вероятно, подъязычные кости были и у неандертальцев, предполагают исследователи. www.psychologov.net Добавить комментарий
(только для зарегистрированных пользователей) |
Зауважимо, що всі останні роки використання чинних на цей час програм розвитку, навчання і виховання практиків налаштовували на те, що це — програми перехідного періоду, що вони не є обов’язковими, що їх не треба виконувати, а треба орієнтуватися лише на БКДО, фактично здійснюючи рейдерську атаку на демократичну модель програмового забезпечення дошкільної освіти та знижуючи якість дошкільної освіти у державних ДНЗ для монополізації ринку.
За дорученням та від імені багатьох викладачів кафедр дошкільного профілю, практиків системи дошкільної освіти: Концепція — це ідейний задум чогось, система доказів певного положення, це проект розбудови якогось задуму.
Алла БОГУШ, завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти, дійсний член АПН України; д-р пед. наук, професор; Пропонуємо створити творчу групу з розробки такого документа. Просимо призначити керівниками цього проекту групу провідних учених у галузі дошкільної освіти з різних регіонів України. До складу пропонуємо залучити: Катерина КРУТІЙ, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри дошкільної і початкової освіти комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти", д-р пед. наук, професор Слід погодитися з тим, що дошкільна освіта потребує радикальних змін у своєму статусі і соціальному призначенні, принципах і напрямах функціонування. Проте ці позитивні й прогресивні в цілому тези фактично не відображені у змісті запропонованого проекту Концепції. Елла КАРПОВА, завідувач кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету, д-р пед. наук, професор, м. Одеса
Модель програмового забезпечення дошкільної освіти: на шляху становлення
Що являє собою освітня програма дошкільного навчального закладу? Які види програм можуть існувати? Як вони мають узгоджуватися між собою? Якою має бути модель програмового забезпечення дошкільної освіти у демократичному суспільстві? Чи не застаріла та модель, що розроблена наприкінці минулого століття та законодавчо затверджена у системі дошкільної освіти в Україні? Чи відповідає вона реаліям сучасного розвитку нашого суспільства? Чи має вона передбачати існування кількох способів досягнення державних стандартів, власне, існування кількох основних програм дошкільної освіти? Чи може бути така програма однією для всієї країни? Які проблеми виникають у сучасному програмовому забезпеченні дошкільної освіти? Розглянути детальніше поставлені запитання ми запросили відомих науковців Віру КУЗЬМЕНКО, доктора психологічних наук, професора, НПУ їм. М. П. Драгоманова, одного з авторів програми «ДИТИНА» (м. Київ), і Катерину КРУТІЙ, доктора педагогічних наук, професора КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, керівника авторського колективу програми «Дитина в дошкільні роки» (м. Запоріжжя).
Самостійна діяльність дітей у дошкільному закладі
Змістовне буття слід розуміти як повноцінне проживання дитиною кожного дня, під час якого максимально задовольняються її фізіологічні, пізнавальні, духовні, естетичні, комунікативні та інші потреби, запити, інтереси з урахуванням її можливостей, здібностей і нахилів. Ось чому освітній процес має домірно містити різні види дитячої діяльності, адекватні віку вихованців і сприятливі для подальшого розвитку кожної маленької особистості в усіх сферах життєдіяльності, а насамперед ті, у межах яких виникають важливі вікові новоутворення. Від вихователів же вимагається вільне володіння широким арсеналом форм, засобів, методів і прийомів освітнього впливу на вихованців.
Дитиноцентризм - лейтмотив базової програми
Матеріал пропонується для ознайомлення на засіданнях творчих груп та під час проведення семінарів – практикумів у дошкільних навчальних закладах Запорізької області
Про базову програму розвитку дошкільника "Я у Світі".
Нині Базову програму розвитку дошкільника "Я у Світі" доведено вже до видавничого етапу, який технологічно потребує певного часу. І це саме той період, коли кожен має не лише усвідомити невідворотність переходу на новий стиль роботи, конкретизований Програмою, а й знову перегорнути сторінки Базового компонента дошкільної освіти та Коментаря до нього й поновити свої знання. Тобто дієво налаштуватися на роботу за Програмою нового покоління, осмислити її відмінність від традиційних, уточнити те, що ще залишилося недостатньо зрозумілим.
Базова Програма «Я у Світі» уже у світі»
Сьогодні, як ніколи, актуальною є проблема модернізації освітньої політики взагалі й дошкільної зокрема. На часі приведення навчально-виховного процесу в кожному дошкільному закладі у повну відповідність державному стандарту.
ПРОГРАМА ЧИ ПРОГРАМИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ?
Багато в дитячих садках залежить від людей, які в них працюють, і програм, за яки вони працюють. Скільки програм має бути? Можливо, одна, а, можливо, багато, адже, з одного боку, люди різні, а з другого — у них має бути спільна мета. Отже, ознайомтеся, з одним із поглядів на програми в дитячих садках.
"Я У СВІТІ": нова світоглядна позиція
Тепер, коли Програму опубліковано, настав час її презентації, варто акцентувати увагу освітян дошкілля на моментах, які істотно вирізняють цей документ з тих, що вже існують, спрямовують на кардинальний поворот у бік незвичних, проте вкрай важливих для сучасників аспектів навчально-виховної роботи. Сьогоднішні наші вихованці — діти нової епохи, з відмінними від їхніх однолітків з попередніх поколінь цінностями, пріоритетами, життєвими установками.
За что исключают из детских садов?
В США детей чаще всего отчисляют не из школ и университетов, а из детских садов. Виной тому – агрессивное поведение маленьких американцев. По результатам проведенного недавно исследования, в США процент отчислений детей из детских садов в девятнадцать раз больше по сравнению с этим показателем в начальных и средних школах. Самые распространенные "преступления" маленьких американцев - попытки отравить чужую еду и нападения на воспитателей с использованием тупых предметов, а также с применением укусов и пинков ногами. Анализ, проведенный Йельским университетом, демонстрирует, как по экспоненте растет число подобных случаев в американских детских садах, что вызывает опасения за будущее Америки, сообщает Tgcom. Список хулиганств, которые ежедневно терпят воспитатели, родители, а также остальные дети, разнообразный: от традиционных капризов и справления нужды в штанишки, чтобы досадить взрослым, вплоть до самых тревожных проявлений детского недовольства, например, порчи стоящих в классе компьютеров, попыток отравления и полного неприятия каких-либо указаний со стороны взрослых. Как обычно, в ошибках детей винят родителей. Слишком большая загруженность взрослых на работе и вседозволенность, которой пользуются их чада, по мнению сотрудников Йельского университета, приводят к тому, что американские детские сады превращаются в настоящие змеиные гнезда. (Newsru.com, май 2005 г.)
Пятилетний рэкетмен
Скандал вызвало решение аргентинского судьи рассмотреть иск против пятилетнего мальчика. По предварительным данным, малыш отнял у своего сверстника игрушку и потребовал за него выкуп. Это возмутило мать пострадавшего, которая подала на обидчика иск в суд. Согласно аргентинским законам решение о целесообразности рассмотрения дел несовершеннолетних принимает судья. Намерение судьи Энрике Веласкеса дать ход этому делу вызвало возмущение многих его коллег. "Абсолютно бессмысленно осуждать этого мальчика. Дети до пяти лет не могут отличить добро о зла," - убеждена судья Марта Паскуаль. Теперь ответчику предстоит дать показания в суде. Кроме того, сотрудники детского сада, где произошло это "преступление", должны предстать перед судьями в качестве свидетелей. (Интерфакс, 2004 г.)
Агресивное поведение не передается генетически
Биолог Дарио Мэстрипери (Dario Maestripieri) из университета Чикаго (University of Chicago) решил выяснить, каким образом жестокое обращение с детьми передаётся через поколения — в чём причина: в личном опыте или в генах, в воспитании или природе? С этой целью адъюнкт-профессор отправился в центр исследования приматов в Джорджии (Yerkes National Primate Research Center), где, в частности, содержатся макаки резус со своим потомством. Мэстрипери уже было известно, что примерно 5-10% детёнышей макак в разной степени страдают от физической агрессии своих матерей. А также то, что и среди людей, и у приматов жестокое обращение с детьми передаётся через поколения, причём около 70% агрессивных родителей сами подвергались насилию в детстве. Учёный помещал детёнышей в клетки с другими макаками-матерями, чужими и своими, жестокими и заботливыми. В итоге 9 из 16 обезьян, воспитанных агрессивными матерями, впоследствии негуманно обращались со своим потомством. Ни один детёныш, выращенный заботливой мамой, этого не делал. Биолог пришёл к выводу, что жестокое обращение передаётся не на генетическом уровне, а из-за пережитого в детстве опыта. Он осторожно предполагает, что результаты этого исследования можно «примерить» и на человеческие семьи. (Membrana.ru, 30 июня 2005 г.)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Инструкция: Как зарегистрироваться на форуме |
|
|
