|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вы загляните в детские глаза, когда все хорошо у малыша. Там глубина Души и блеск Огня. ПУСТЬ СОХРАНИТСЯ ЭТО НАВСЕГДА! |
Катерина Крутий доктор педагогических наук, профессор |
У двуязычных детей мозг имеет две «записывающие дорожки» Система, по которой маленькие дети учат сразу два языка, принципиально отличается от той, которую используют взрослые, когда учат второй язык. Эта система, которую выявили ученые в университете Итаки, позволяет детям «записывать» параллельно как лексику, так и фонетические особенности сразу двух разных языков, не перегружая мозг и память.
На первый взгляд, процесс познавания языка кажется очень сложным процессом, который требует распознавания слов по их звучанию, укладывания их в сложную систему лексических и морфологических взаимоотношений, свойственных конкретному языку, не говоря уже о фонетических особенностях. Так оно и есть, когда речь идет о взрослом человеке, который взялся за изучение иностранного языка. Что касается ребенка, то для того, чтобы запомнить и правильно употреблять слово ему достаточно один раз его услышать, как бы удивительно это ни было. Долгое время идут споры на тему того, каким фонетическим набором распоряжается ребенок, говорящий на двух языках — либо это один универсальный набор звуков, либо это две фонетические системы, характерные для двух разных языков. Ученые решили это выяснить, попытавшись измерить сложность производимых детьми языковых конструкций и слов из разных языков. Руководил исследованием профессор в области разговорной речи, патологий и аудирования из университета Итаки (США) Скотт Фридман. Он измерял эту сложность с точки зрения формы слов, в частности, произнесения последней согласной и сочетания согласных в слове на примере английского языка. Например, если ребенок произносит слово «tar» вместо «star» (звезда), это означает, что он воспроизвел слово с 75%-ной точностью. Еще несколько лет назад учеными была выдвинута гипотеза, в соответствии с которой двуязычные дети, несмотря на то, что они могут по-разному произносить слова из разных языков, сохраняют примерно равную степень языковой точности. Правда, подтверждена эта гипотеза была лишь на примере детей, говорящих на Венгерском и Английском. Фридман решил проверить ее верность на испано— и англо-говорящих детях, поскольку испанский язык на сегодня является одним из самых быстро развивающихся и распространенных языков. Гипотеза была полностью подтверждена, и даже с некоторыми дополнениями. В тестах на называние того, что нарисовано на картинках, приняли участие как двуязычные англо— и испано-говорящие дети, так и дети, которые говорили только на английском или только на испанском языке. Во время выполнения заданий, несмотря на то, что двуязычные дети использовали более сложные языковые конструкции, когда говорили на испанском, уровень языковой точности был сохранен в обоих языках. Вполне вероятно, что в процессе изучения языка ребенок вырабатывает некий внутренний алгоритм, определяющий, насколько полной и точной должна быть артикуляция для того, чтобы собеседник тебя понял. К тому же, произношение у двуязычных детей было ничуть не хуже, чем у одноязычных, которые говорили лишь на родном языке. Это позволило профессору Фридману сделать вывод о том, что двуязычные дети используют совершенно независимые фонетические системы из двух разных языков, которые не смешиваются. Иными словами, дети обладают невероятными способностями в выучивании сразу нескольких языков, и не стоит бояться, что двух— или трех-язычная среда может перегрузить их восприятие и память, считают ученые. http://news.rambler.ru/20110243/ Добавить комментарий
(только для зарегистрированных пользователей) |
Зауважимо, що всі останні роки використання чинних на цей час програм розвитку, навчання і виховання практиків налаштовували на те, що це — програми перехідного періоду, що вони не є обов’язковими, що їх не треба виконувати, а треба орієнтуватися лише на БКДО, фактично здійснюючи рейдерську атаку на демократичну модель програмового забезпечення дошкільної освіти та знижуючи якість дошкільної освіти у державних ДНЗ для монополізації ринку.
За дорученням та від імені багатьох викладачів кафедр дошкільного профілю, практиків системи дошкільної освіти: Концепція — це ідейний задум чогось, система доказів певного положення, це проект розбудови якогось задуму.
Алла БОГУШ, завідувач кафедри теорії і методики дошкільної освіти, дійсний член АПН України; д-р пед. наук, професор; Пропонуємо створити творчу групу з розробки такого документа. Просимо призначити керівниками цього проекту групу провідних учених у галузі дошкільної освіти з різних регіонів України. До складу пропонуємо залучити: Катерина КРУТІЙ, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри дошкільної і початкової освіти комунального закладу "Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти", д-р пед. наук, професор Слід погодитися з тим, що дошкільна освіта потребує радикальних змін у своєму статусі і соціальному призначенні, принципах і напрямах функціонування. Проте ці позитивні й прогресивні в цілому тези фактично не відображені у змісті запропонованого проекту Концепції. Елла КАРПОВА, завідувач кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету, д-р пед. наук, професор, м. Одеса
Модель програмового забезпечення дошкільної освіти: на шляху становлення
Що являє собою освітня програма дошкільного навчального закладу? Які види програм можуть існувати? Як вони мають узгоджуватися між собою? Якою має бути модель програмового забезпечення дошкільної освіти у демократичному суспільстві? Чи не застаріла та модель, що розроблена наприкінці минулого століття та законодавчо затверджена у системі дошкільної освіти в Україні? Чи відповідає вона реаліям сучасного розвитку нашого суспільства? Чи має вона передбачати існування кількох способів досягнення державних стандартів, власне, існування кількох основних програм дошкільної освіти? Чи може бути така програма однією для всієї країни? Які проблеми виникають у сучасному програмовому забезпеченні дошкільної освіти? Розглянути детальніше поставлені запитання ми запросили відомих науковців Віру КУЗЬМЕНКО, доктора психологічних наук, професора, НПУ їм. М. П. Драгоманова, одного з авторів програми «ДИТИНА» (м. Київ), і Катерину КРУТІЙ, доктора педагогічних наук, професора КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, керівника авторського колективу програми «Дитина в дошкільні роки» (м. Запоріжжя).
Самостійна діяльність дітей у дошкільному закладі
Змістовне буття слід розуміти як повноцінне проживання дитиною кожного дня, під час якого максимально задовольняються її фізіологічні, пізнавальні, духовні, естетичні, комунікативні та інші потреби, запити, інтереси з урахуванням її можливостей, здібностей і нахилів. Ось чому освітній процес має домірно містити різні види дитячої діяльності, адекватні віку вихованців і сприятливі для подальшого розвитку кожної маленької особистості в усіх сферах життєдіяльності, а насамперед ті, у межах яких виникають важливі вікові новоутворення. Від вихователів же вимагається вільне володіння широким арсеналом форм, засобів, методів і прийомів освітнього впливу на вихованців.
Дитиноцентризм - лейтмотив базової програми
Матеріал пропонується для ознайомлення на засіданнях творчих груп та під час проведення семінарів – практикумів у дошкільних навчальних закладах Запорізької області
Про базову програму розвитку дошкільника "Я у Світі".
Нині Базову програму розвитку дошкільника "Я у Світі" доведено вже до видавничого етапу, який технологічно потребує певного часу. І це саме той період, коли кожен має не лише усвідомити невідворотність переходу на новий стиль роботи, конкретизований Програмою, а й знову перегорнути сторінки Базового компонента дошкільної освіти та Коментаря до нього й поновити свої знання. Тобто дієво налаштуватися на роботу за Програмою нового покоління, осмислити її відмінність від традиційних, уточнити те, що ще залишилося недостатньо зрозумілим.
Базова Програма «Я у Світі» уже у світі»
Сьогодні, як ніколи, актуальною є проблема модернізації освітньої політики взагалі й дошкільної зокрема. На часі приведення навчально-виховного процесу в кожному дошкільному закладі у повну відповідність державному стандарту.
ПРОГРАМА ЧИ ПРОГРАМИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ?
Багато в дитячих садках залежить від людей, які в них працюють, і програм, за яки вони працюють. Скільки програм має бути? Можливо, одна, а, можливо, багато, адже, з одного боку, люди різні, а з другого — у них має бути спільна мета. Отже, ознайомтеся, з одним із поглядів на програми в дитячих садках.
"Я У СВІТІ": нова світоглядна позиція
Тепер, коли Програму опубліковано, настав час її презентації, варто акцентувати увагу освітян дошкілля на моментах, які істотно вирізняють цей документ з тих, що вже існують, спрямовують на кардинальний поворот у бік незвичних, проте вкрай важливих для сучасників аспектів навчально-виховної роботи. Сьогоднішні наші вихованці — діти нової епохи, з відмінними від їхніх однолітків з попередніх поколінь цінностями, пріоритетами, життєвими установками.
За что исключают из детских садов?
В США детей чаще всего отчисляют не из школ и университетов, а из детских садов. Виной тому – агрессивное поведение маленьких американцев. По результатам проведенного недавно исследования, в США процент отчислений детей из детских садов в девятнадцать раз больше по сравнению с этим показателем в начальных и средних школах. Самые распространенные "преступления" маленьких американцев - попытки отравить чужую еду и нападения на воспитателей с использованием тупых предметов, а также с применением укусов и пинков ногами. Анализ, проведенный Йельским университетом, демонстрирует, как по экспоненте растет число подобных случаев в американских детских садах, что вызывает опасения за будущее Америки, сообщает Tgcom. Список хулиганств, которые ежедневно терпят воспитатели, родители, а также остальные дети, разнообразный: от традиционных капризов и справления нужды в штанишки, чтобы досадить взрослым, вплоть до самых тревожных проявлений детского недовольства, например, порчи стоящих в классе компьютеров, попыток отравления и полного неприятия каких-либо указаний со стороны взрослых. Как обычно, в ошибках детей винят родителей. Слишком большая загруженность взрослых на работе и вседозволенность, которой пользуются их чада, по мнению сотрудников Йельского университета, приводят к тому, что американские детские сады превращаются в настоящие змеиные гнезда. (Newsru.com, май 2005 г.)
Пятилетний рэкетмен
Скандал вызвало решение аргентинского судьи рассмотреть иск против пятилетнего мальчика. По предварительным данным, малыш отнял у своего сверстника игрушку и потребовал за него выкуп. Это возмутило мать пострадавшего, которая подала на обидчика иск в суд. Согласно аргентинским законам решение о целесообразности рассмотрения дел несовершеннолетних принимает судья. Намерение судьи Энрике Веласкеса дать ход этому делу вызвало возмущение многих его коллег. "Абсолютно бессмысленно осуждать этого мальчика. Дети до пяти лет не могут отличить добро о зла," - убеждена судья Марта Паскуаль. Теперь ответчику предстоит дать показания в суде. Кроме того, сотрудники детского сада, где произошло это "преступление", должны предстать перед судьями в качестве свидетелей. (Интерфакс, 2004 г.)
Агресивное поведение не передается генетически
Биолог Дарио Мэстрипери (Dario Maestripieri) из университета Чикаго (University of Chicago) решил выяснить, каким образом жестокое обращение с детьми передаётся через поколения — в чём причина: в личном опыте или в генах, в воспитании или природе? С этой целью адъюнкт-профессор отправился в центр исследования приматов в Джорджии (Yerkes National Primate Research Center), где, в частности, содержатся макаки резус со своим потомством. Мэстрипери уже было известно, что примерно 5-10% детёнышей макак в разной степени страдают от физической агрессии своих матерей. А также то, что и среди людей, и у приматов жестокое обращение с детьми передаётся через поколения, причём около 70% агрессивных родителей сами подвергались насилию в детстве. Учёный помещал детёнышей в клетки с другими макаками-матерями, чужими и своими, жестокими и заботливыми. В итоге 9 из 16 обезьян, воспитанных агрессивными матерями, впоследствии негуманно обращались со своим потомством. Ни один детёныш, выращенный заботливой мамой, этого не делал. Биолог пришёл к выводу, что жестокое обращение передаётся не на генетическом уровне, а из-за пережитого в детстве опыта. Он осторожно предполагает, что результаты этого исследования можно «примерить» и на человеческие семьи. (Membrana.ru, 30 июня 2005 г.)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Инструкция: Как зарегистрироваться на форуме |
|
|
