В умовах реформування вітчизняної системи освіти, пошуку шляхів і засобів її оновлення нормативні акти, що розробляються на державному рівні, відіграють для освітніх закладів, педагогічних працівників і науковців роль ідеологічного орієнтиру і правової рамки, яка визначає і конкретизує межі їх дій.

Звертаючись до обговорення проекту Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010—2016 рр., слід зазначити її значущість і актуальність як нормативного документа, що визначає найближчі перспективи розвитку цієї важливої ланки вітчизняної системи освіти. Вкрай важливо, що в цьому документі наголошується на визнанні державою пріоритетної ролі дошкільної освіти у вихованні нового покоління незалежної України, громадян суспільства ХХІ ст.

Слід погодитися з тим, що дошкільна освіта потребує радикальних змін у своєму статусі і соціальному призначенні, принципах і напрямах функціонування. Проте ці позитивні й прогресивні в цілому тези фактично не відображені у змісті запропонованого проекту Концепції.

Передусім дивує думка авторів про здобуття дошкільної освіти, що позбавляє її специфіки як соціального інституту розвитку й виховання дитини.

Прирівнювання дошкільної освіти до інших ланок освітньої системи зводить нанівець усі рекомендації науковців і практиків щодо збереження за дитиною дошкільного віку права на вільний і всебічний розвиток природних обдарувань, які не можуть бути обмеженими здобуттям освіти певного (дошкільного) рівня.

Не зрозуміло, чому автори Концепції розвитку дошкільної освіти не посилаються і не враховують у своєму проекті положень Національної доктрини розвитку освіти в Україні ХХІ ст., яка є визнаним у суспільстві і затвердженим Президентом України нормативним документом для визначення перспектив розвитку всіх ланок системи.

На нашу думку, вступ, що передує викладу основного змісту проекту Концепції, має загальний декларативний характер і не характеризує всіх обставин, які актуалізують потребу розвитку дошкільної освіти і зумовлюють напрями її реформування й удосконалення. Теза "модернізація змісту дошкільної освіти України вимагає визначення чітких методологічних засад, що враховують сучасні світові та європейські тенденції розвитку дошкільної освіти і водночас ґрунтуються на національних надбаннях, вітчизняній культурі" за змістом Концепції не розкривається і залишається гаслом, не підтвердженим відповідним текстом.

Розділ 2 "Мета, завдання і засади розвитку дошкільної освіти" починається твердженням, що розвиток дошкільної освіти регламентується відповідними законодавчими актами, до низки яких поряд із Законом України "Про дошкільну освіту" автори відносять Базовий компонент дошкільної освіти в Україні та Державну базову програму розвитку дитини дошкільного віку. Дивує те, що автори не бачать відмінності між законодавчими актами, які приймаються на рівні Президента України і Верховної Ради України, і розробками педагогів, які рекомендує для впровадження Міністерство освіти і науки України (за Конституцією це не є законодавчим, а лише розпорядчим органом). Тобто всі програми, які розробляються і впроваджуються в системі освіти загалом і дошкільній освіті зокрема, мають рекомендаційний характер, а не характер документа, невиконання якого призводить за законом до покарання.

Зауваження викликає формулювання мети розвитку дошкільної освіти, яку автори вбачають у «… реалізації державної політики щодо забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям дошкільного віку на здобуття дошкільної освіти...» (і далі за текстом). У такому трактуванні мети складається враження, що дошкільна освіта має існувати і функціонувати не заради самої дитини, а заради держави, щоб вона могла реалізувати свої функції у межах життєдіяльності дитини дошкільного віку. Виникає запитання: про який прогрес і які світові та європейські тенденції тоді йдеться? Гуманізації чи демократизації освіти? Особистісної зорієнтованості виховного процесу чи визнання гармонійного розвитку дитини пріоритетом, які автори визначають принципами розвитку освіти?

Зміст проекту Концепції чітко простежується у визначенні основних напрямів розвитку дошкільної освіти, де першим пунктом визначено не узагальнення й упровадження інновацій, розробка нових технологій розвитку дитини в умовах дошкільної освіти, а «оновлення нормативно-правових актів». Невже це головний напрям розвитку дошкільної освіти? Чому нормативно правові акти, які завжди у цивілізованому суспільстві відіграють роль інструмента державного управління, для авторів проекту Концепції більш важливі, ніж інтереси дитини, заради якої має створюватися і розвиватися система дошкільної освіти?

Пункт 2.1 проекту Концепції може бути доречним у будь-якому статистичному звіті або у вступі. За своїм змістом він ніяким чином не обґрунтовує і не розкриває того, як може бути забезпечене право дитини на доступність і безоплатність дошкільної освіти. Наявність мережі дошкільних закладів гарантує лише матеріальні умови для забезпечення права, а не саме право. Авторам доцільно ознайомитись зі змістом категорії «право» та інструментами його забезпечення. Викликає сумнів доречність посилання в Концепції розвитку на обмеженість фінансування дошкільної освіти та її на слідків, зумовленості цієї ситуації лише реформуванням аграрного сектору економіки, а не всієї економіки держави; доцільність дій для виправлення ситуації з матеріальною базою дошкільних навчальних закладів. Складається враження, що наведені авторами аргументи зібрані для звіту керівника районної ланки державного управління закладами освіти, а не для документа, що має визначати перспективи розвитку цілої галузі освіти на державному рівні.

Пункт 2.2 "Модернізація змісту дошкільної освіти" логічно не упорядкований і не відповідає своїй назві. Зокрема, навіть на рівні здоровогоглузду не можна уявити, що модернізація змісту дошкільної освіти може передбачати "посилення інтеграційних процесів в освіті" або "відмову від жорсткої регламентації буття дошкільника та педагогічної діяльності вихователя; надання суб’єктам освітнього процесу, у тому числі педагога, батькам права на відповідальне самовизначення". Постає запитання: чому дитина для авторів проекту не є суб’єктом освітнього процесу? Крім того, вбачається необхідним уточнити розуміння авторами проекту поняття "зміст освіти", оскільки те, що запропоновано і розглядається ними, не відповідає загальноприйнятому в педагогіці тлумаченню цієї категорії (див. праці Скаткіна, Лернера, Загв’язинського; педагогічний словник С. У. Гончаренка та ін.).

Модернізація змісту дошкільної освіти за суттю має торкатися таких питань: що нове треба ввести в коло усвідомлюваних дитиною явищ і процесів довкілля? Які нові способи і види діяльності вона має опанувати саме у дошкільному віці для того, щоб максимально виявити свої здібності і бути успішною у своєму подальшому житті і в різноманітних формах діяльності з урахуванням усіх тих нових обставин і тенденцій розвитку суспільства, які вже сьогодні прогнозуються для майбутнього? Яким досвідом творчої діяльності вона має оволодіти, щоб надалі спрямованість на творчість стала однією з головних її особистісних якостей?

Замість відповідей на ці запитання автори проекту рекомендують передбачити таке:

• "… орієнтацію освітян на важливість урахування об’єктивних закономірностей фізичного, психічного, інтелектуального, емоційного, соціального та духовного розвитку дитини від народження до шести (семи) років життя"; (не зрозуміло, навіщо про це згадувати в Концепції розвитку дошкільної освіти, якщо це один з основних принципів діяльності педагогів з дошкільної освіти, який вони усвідомлюють на першому-другому роках підготовки у ВНЗ із курсів загальної і дошкільної педагогіки?);
• "... створення і запровадження новаційних технологій розвитку, навчання та виховання дитини дошкільного віку" (по-перше, потребує уточнення, що розуміється під терміном "новаційні" технології, оскільки в теорії педагогіки поширеним є термін "інноваційні технології"; по-друге, будь-яка технологія є інструментом упровадження певного змісту в навчально-виховному процесі, а не самим змістом. Тобто пропозиція авторів проекту некоректна з погляду її розгляду у контексті модернізації змісту дошкільної освіти).

Аналогічний висновок можна зробити і стосовно пропозиції "… підвищення рівня контролю за якістю освітньої роботи у дошкільних навчальних закладах, успішністю розвитку дітей дошкільного віку". Крім того, зі змісту цієї фрази не зовсім зрозуміло, який саме рівень контролю треба підвищувати, у чому він має виявлятись і хто його має здійснювати. Словосполучення "успішність розвитку", на наш погляд, є науково некоректним, оскільки будь-який розвиток, якщо він є, вже є успішним.

Важко зрозуміти пропозицію авторів, яка висловлена так: "… сприяння формуванню особистісної зрілості дитини, презентованої базовими якостями, оптимальною для віку моделлю провідної діяльності та основними формами її активності". Одразу виникає низка запитань: про яку особистісну зрілість може йти мова у дошкільному віці, якщо за даними наукових досліджень така зрілість зазвичай припадає на вік 25-30 років і це не завжди? Що розуміють під базовими якостями, хто їх визначав і досліджував? Яку модель провідної діяльності дитини автори мають на увазі і для яких умов вона вважається оптимальною для дошкільного віку? Як зрозуміти, що саме ця модель є оптимальною? Чим основні форми активності дитини відрізняються від її діяльності?

На наш погляд, принциповим недоліком проаналізованого підрозділу проекту Концепції є нерозуміння авторами відмінності між змістом дошкільної освіти, шляхами, принципами та засобами її модернізації.

Некоректними, з погляду науковості запропонованої концепції, є речення, які визначені авторами як «вихідні наукові тези» щодо основ модернізації змісту і структури дошкільної освіти. По-перше, вони за своєю конструкцією не є тезами, тобто розгорнутими твердженнями; по-друге, вони не стосуються безпосереднього змісту і структури дошкільної освіти; по-третє, вони не є новими, оскільки повторюють те, що давно відоме і широко використовується у практиці дошкільної освіти й розробках науковців. Тобто вони лише відображають і констатують доробки, які вже є у теорії і практиці дошкільної освіти і ніяк не висвітлюють ідеї щодо їх подальшого розвитку.

Аналогічний висновок можна зробити з аналізу подальших розділів проекту Концепції (зміст дошкільної освіти, освітній процес, створення умов для підвищення якості дошкільної освіти тощо). З погляду логіки, доцільно спочатку визначити зміст дошкільної освіти (розділ 3), а потім вже говорити про його модернізацію. Основні процеси, що спрямовані на підвищення якості дошкільної освіти, за логікою доречно визначати у підрозділі "Освітній процес", а не у підрозділі "Зміст дошкільної освіти". Підрозділ "Створення умов для підвищення якості дошкільної освіти" потребує уточнення: що мається на увазі, коли йдеться про якість дошкільної освіти і що треба підвищувати у перспективі розвитку? Що автори розуміють під терміном «умови підвищення якості» і в чому вони полягають?

Найбільш вдалим можна вважати підрозділ проекту «Підготовка кадрів і їх професійне вдосконалення», у якому подано основні ідеї щодо поліпшення цього процесу. Проте і в цьому підрозділі автори не уникають загальних слів і декларацій, посилань на погане фінансування, замість чіткого визначення перспективних напрямів і завдань, на яких мають бути сконцентровані увага і зусилля фахівців, які відповідають за підготовку педагогічних кадрів для дошкільної освіти і забезпечують її.

На жаль, у визначенні очікуваних результатів упровадження цього проекту Концепції розвитку дошкільної освіти жодним словом не згадується про дитину, заради якої нібито створювався цей документ і тільки для підтримки якої має право існувати сама система дошкільної освіти. Спадає на думку, що, мабуть, це не той суб’єкт, про якого дбали автори проекту і заради якого розроблялася Концепція розвитку дошкільної освіти.

Отже, на підставі аналізу й обговорення проекту Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010? рр. можна зробити висновок, що цей текст не відповідає суспільному і професійному призначенню документа, не висвітлює перспектив розвитку системи дошкільної освіти загалом і конкретних компонентів, що забезпечують її функціонування у суспільстві, зокрема. Вважаємо, що такий проект документа потребує суттєвого доопрацювання за своєю адресною спрямованістю, змістом, структурою, науковою коректністю у використанні педагогічних понять і логікою викладу концептуальних положень.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, протокол N 6 від 18 лютого 2010 року.

Елла КАРПОВА,
завідувач кафедри дошкільної педагогіки Південноукраїнського
національного педагогічного університету,
д-р пед. наук, професор,
м. Одеса