Клара Голдобіна

Звернення до читача

Шановний колеґо!

Ви тримаєте в руках збірку, що стала результатом спільної творчої роботи представників інституту післядипломної педагогічної освіти і педагогів дошкільної та початкової ланок освіти Запорізької області. "Прийняти серцем" — не просто слова, бо серце — це храм Духу, сховище Сумління, джерело Любові, імпульс Добра, скарбниця Мудрості, магніт Єднання, опора Розуму, хранитель Пам’яті. Серцем людина відчуває, через Серце пропускає своє життя. Розумом можна багато чого зрозуміти, але прийняти можна тільки Серцем.

Організатори Педагогічних читань вдячні тим ентузіастам, які готові працювати з дітьми за покликанням Серця, які цінують у дитині задатки особистості, здатної до саморозвитку, та прагнуть допомогти їй стати вільною, щасливою та відповідальною людиною, а не такою, котра спроможна буде тільки пристосовуватися. Приємно, що завдяки спільним зусиллям багатьох небайдужих людей у Запоріжжі було створено умови для обміну таким необхідним для педагогів досвідом, думками, досягненнями, ідеями. Маємо надію, що ця збірка буде корисною для тих учителів та вихователів, хто обрав для себе тернистий шлях до Гуманної педагогіки.

Перші обласні Педагогічні читання було присвячено вивченню та впровадженню в освітній процес навчальних закладів педагогічної спадщини Шалви Амонашвілі. Цей захід на тему "Гуманна педагогіка — основа сучасної системи освіти" сприяв усвідомленню того, як ми, педагоги, освітяни, цілеспрямовано виховуємо й удосконалюємо нашу духовно-моральну природу, як піднімаємося над собою, яких досягаємо успіхів, якими засобами, якими зусиллями волі.

Важко переоцінити роль та значення класичної педагогічної спадщини для становлення особистості вчителя, для формування гуманістичного світогляду, для усвідомлення педагогом своєї місії. Але потрібно розуміти: гуманізм — не синонім вседозволеності та постійної безконтрольної поведінки дитини. Свою любов до дітей потрібно вміти донести так, щоб не зашкодити їм. Гуманна педагогіка — найскладніша з усіх можливих не тільки за методами здійснення та вимог до особистості вчителя, а й тому, що шлях дитини не буде "вислано пелюстками троянд". А легкий, адаптивний шлях пропонує саме авторитарна педагогіка.

Гуманізм — ціннісна концепція людини як найвищої цінності у світі; захист достоїнства особистості, визнання її прав на свободу, щастя, розвиток та виявлення своїх здібностей через створення для цього відповідних сприятливих умов. Гуманна педагогіка — система наукових теорій, що стверджує дитину в ролі активного, свідомого, рівноправного учасника освітнього процесу, який розвивається, виходячи зі своїх можливостей.

Зараз відбувається зміщення пріоритетів: більше уваги приділяється розвитку психічних, фізичних, інтелектуальних, моральних та інших рис особистості замість оволодіння учнем обсягом знань і формуванням у нього певного кола вмінь. Ця педагогіка за найважливіше вважає виховання особистості через розвиток її духовного та морального потенціалу, сприяючи розкриттю та створенню в дитині рис та якостей Благородства. Саме виховання людини Благородної є провідною метою гуманно-особистісного освітнього процесу. Усе, що ми, дорослі, повинні зробити, — це допомогти дитині розкрити свою місію в цьому світі. Саме тому на читаннях потрібно міркувати й говорити про те, як удосконалюємося ми самі й завдяки цьому стають кращими наші діти; від чого потрібно відмовитись і до чого прагнути; яким чином можливо у своїй роботі кожного дня стверджувати Гуманну педагогіку.

Зустріч із Шалвою Амонашвілі — подія, що здатна поділити життя на "до" і "після". Особисто мені пощастило бачити Шалву Олександровича, слухати його лекції та виступи на Всеукраїнських читаннях, спілкуватися з ним. До освітян, які зібралися в залі, він задушевно звертався "Мої дорогі", "Мої хороші", вкладаючи в ці слова всю силу своєї любові до людства. Через деякий час, переглянувши записи його майстер-класів, була вражена демократичною манерою спілкування майстра, відомого академіка з учнями-початківцями: так само чуйно, навіть із благоговінням цей сивий чоловік спілкується і з дітьми. Улюблена поза Шалви-учителя — навприсядки перед партою. Це для того, щоб дивитися на учня не з висоти свого зросту, а йому в очі: "Не я їм даю урок, а вони мені!". "Дитина — це мікрокосмос, прояв вселенської мудрості" — це, власне, і є головним постулатом Гуманної педагогіки, до якої Амонашвілі йшов усі п’ятдесят років свого учительства.

Сьогодні за його методикою працюють школи в багатьох країнах світу. Над входом до московської школи N 200, школи Амонашвілі, замість традиційного "Ласкаво просимо!" — інші слова: "Школа Вам рада!". Система виховання та навчання за Амонашвілі — "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих" — будується на основах гуманності та віри в дитину, на основі виховання творчістю та співпраці педагогів із дітьми.

Маємо надію, що Педагогічні читання не залишили байдужими жодного зі слухачів: хтось по-новому погляне на освітній процес, хтось прагнутиме стати сердечнішим, благороднішим, а хтось вирішить "навчитися літати".

Наостанок хочу запропонувати Вашій увазі притчу про метелика. Учень, вирішивши поставити вчителя в безвихідне становище, приніс йому в закритих долонях метелика. "Запитаю вчителя, живий цей метелик чи ні. Якщо відповість "мертвий" — відкрию долоні, і метелик вилетить. А якщо скаже "живий" — здавлю долоні, і він загине." Здогадайтеся, що відповів учитель? "Все у твоїх руках!"

Отже, все у Ваших руках! Головне — вірити, що всі наші митарства не даремні, а нагородою будуть діти, які йтимуть до своїх відкриттів у власному житті разом із нами. Найкращий шлях — спішити до кращого; прекрасний шлях — творити прекрасне; шлях добра — творити добро, і всякий шлях — у серці. А шлях до серця — жити серцем.

Бажаємо натхнення і любові!