Амонашвілі Шалва Олександрович
Іграшка
Я не ламаю іграшку, правда, не ламаю!
Дайте мені її назад!
Це вам здається, що я її ламаю, бо не знаєте мене.
Але я розбираю її, щоб заглянути всередину, дізнатися, як вона влаштована.
Я досліджую іграшку і хочу використовувати її по-своєму, на свій розсуд.
Це своє я приніс з собою, в ньому щось нове, що вам не відомо.
Мені потрібно набувати досвіду, щоб через роки проявити себе, затвердити щось своє.
Мене не цікавить іграшка і я не хочу знати, скільки вона коштує.
Але те, до чого тягне мене моє майбутнє, буде коштувати у багато разів дорожче, і в ньому буде мій дар для всіх вас.
Цінуйте в мені те, що я «ламаю» іграшку, а не граю за її правилами.
У мене свої правила, і я не дам іграшці управляти мною.
Якщо я підкорюся всім правилам усіх іграшок, які ви для мене купуєте, то я швидко сам стану іграшкою, – хіба вам це незрозуміло?
Сьогодні «ламаю», а завтра на цьому досвіді буду будувати життя.
Не злися, мамо! Не лай, тато!
Поверніть мені іграшку, поки вона може послужити мені службу!
А вам з часом буде краще видно, куди спрямовує мене Природа!
Джерело:
Амонашвили Ш.А. Педагогические притчи / Шалва Амонашвили. – Х. : ИД «ШКОЛА», 2017. – С.167-168.