Технологія “Осередки затишку (спокою, тиші)”

                                                                   Як створити такі осередки?

Основні параметри осередків:

а) місце розташування – кут зліва від входу в приміщення; б) розмір – висота в 1,5 метрів, діаметр – дозволяє розміститися 2-м дітям, приблизно також 1,5 метрів; в) покриття підлоги – м’яке, суцільне (килим з густим глибоким ворсом, матрасик м’який); г) обов’язкове наповнення – подушечки, ковдри легкі ворсисті, м’які іграшки – Шуршалочки або Теребушки; д) освітлення – м’яке, спокійне (стіни куточка не прозорі, всередині напівморок, оптимально для освітлення використовувати міні-нічники з блакитним, блідо-жовтим світлом; варіант “зоряне небо”); е) можливість включення музики, аудіо-казок, спокійних текстів; ж) колірна гамма куточків спокійна, світла, але завіса не прозора.
Осередок відвідують максимум по 2 дитини, тільки добровільно. Педагог має право увійти тільки за запрошенням дитини.
Під час спостереження важливо враховувати: а) хто з дітей знаходиться в періоді звикання, б) у кого спостерігаються проблеми соціалізації; в) хто відвідує один, хто удвох і з ким; г) чи змінюється емоційний стан після відвідин …
Висновки робляться за підсумками спостережень упродовж мінімум 1 місяця – психологом при спільній бесіді з батьками.
Наповнення осередку затишку:
– ніякої “дихальної гімнастики”; є кульки для надування, шарудіння – то, що допомагає зняти гіпервентиляцію, віддихатися “в себе”;
– нічого прозорого;
– осередки  емоцій створюються окремо! (вони розміщуються праворуч від входу);  максимум – це рукавички емоцій для промовляння, вербалізації стану;
– обов’язково іграшки – Шуршалочки або Теребушки (різноструктурні, різнокольорові, що шарудять);
– рукав примирення – і тільки рукав (сенс рукава в невидимому рукостисканні; через нього ж як через трубу діти дивляться на інших, розмовляють, миряться тощо);
– подушки для обіймання, ковдри (Kuscheldecke);
– подушечки для биття і килимок злості;
– мішечки з ароматами трав (меліса, лаванда) – не плутати з тактильний куточком М.Монтессорі!
– ніяких фото (за бажанням –  фото дитина може взяти зі свого альбому; фото є в ліжечках дітей, в період звикання, але там інша мета.

Джерело:

https://www.facebook.com/hashtag/%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%89%D0%B8%D0%B5_%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%B4%D1%8B?source=feed_text&epa=HASHTAG

Наведу також різні ідеї корекції неробочого шуму, які могли б бути привабливими і мотиваційними для всіх дітей у групі/класі і для всіх мали б спільну користь. Ось деякі з них:

1. Спрей тиші. На пульвізатор наклеїти відповідну мітку з написом “спрей тиші” і «розбризкувати» в разі необхідності. Дітям подобається магія :).

2. Хороший спосіб перервати шум у групі/класі сказати тихим голосом «Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні один раз. Якщо ви мене чуєте, плесніть в долоні два рази.» Або «Хто мене чує, нехай доторкнеться рукою до носа», або назвати іншу подібну дію. Діти, які шумлять, помічають, що інші діти роблять щось і починають прислухатися. Це гарний спосіб привернути їхню увагу.

3. «Балакучі/Магічні» боби/квасолини. Наклейте на велику пластикову ємність позначки із зазначенням призу. Коли кількість квасолин досягне певної позначки клас отримує зазначений там приз. Квасолини маленькі, накопичуються довго) Як наповнюється ємність? Кожна дитина з ранку отримує певну кількість квасолин 5 або 3. Якщо дитина говорить на уроці, чи іншим чином порушує поведінку, вчитель/асистент вчителя бере в неї одну квасолину і повертає в сховище. Можна навіть зробити окрему ємність для цього, щоб наглядно показувати кількість неправильних вчинків. В кінці дня, всі діти зсипають свої збережені квасолини в банку призів. А вчитель в цей час хвалить кожного: «Молодець! Гарна робота!»Діти самі несуть відповідальність за збереження «магічних бобів» протягом дня, слідкують щоб не загубити. Щоб спростити їм цей обов’язок, можна на Алі-Експерсс замовити малесенькі контейнери кожній дитині для зберігання. На фото на банці стоять мітки: додаткова перерва, день кіно, морозиво; можна придумати будь-що.

4. Посада «директор з тиші». Призначаєте одну дитину директором з тиші і даєте їй пісковий годинник, розрахований на 2-3 хвилини. Ця дитина стає перед класом і слідкує, хто як себе поводить і обирає того, хто працює над завданням і поводить себе найтихіше. І тоді ця обрана дитина стає директором з тиші. Кожна дитина хоче побути на місці директора)

5. Можна навчити дітей жестовим знакам тиші. Мотивуючи, що так роблять шпигуни або спецназ. Наприклад, коли під час уроку до дитини починає говорити хтось з однокласників, дитина може прикласти палець до рота і продемонструвати знак «тссс», а потім показати пальцем на завдання яке вона зараз виконує, або на вчителя , який в цей час щось пояснює.

6. Візуальні підказки прийнятного рівня гучності голосу. На фото різні приклади таких підказок. Робите схему рівнів гучності голосу і вішаєте якусь позначку на допустимий зараз рівень. Наприклад: 0-мовчання золото, 1-розмова шпигуна (пошепки), 2-тихий голос для розмов під час групової роботи, 3- гучний голос для відповіді/презентації, щоб чули всі, 4 – будь яка гучність (на перервах, наприклад).

Ідеї з відкритих джерел, здебільшого з лінку: weareteachers.com

Джерело:

https://www.facebook.com/pochta.gm?__tn__=%2CdCH-R-R&eid=ARDTzG3utd35oOlV8GfLYVU35KaaScznhkxOkjMK3JVazNZdgvVO068zizhMBNQ-gWHWPQK3-SDQZKkJ&hc_ref=ARQTDT1b4assmGYBbdJ4qvDy6ppyc4KgxUx9ghLWGwLUrIIxnnR2Nrb8YfaYUBrV6qc&fref=nf&hc_location=group –

Maria Grishko