СІЧЕНЬ. II тиждень

Тема: ДИКІ ТВАРИНИ.

Мета: продовжувати формувати розуміння і вживання узагальнюючого поняття дикі тварини. Розвивати вміння порівнювати предмети за спільними та відмінними ознаками.

Ключові слова: дикі тварини, нора, барліг, ховатися, утікати, голодний.
Іменники: дикі тварини, ведмідь (ведмедиця, ведмежатко), вовк, заєць, лисиця, звірі, сплячка.
Дієслова: ховатися, підкрадатися, утікати, впадати (у сплячку).
Прикметники: голодний, злий, сонний, важкий, пухнастий, білий, сірий, руда тощо.

3 Учити утворювати прислівники з прийменником по і суфіксом -ому від основ прикметників у місцевому відмінку, які виражають ознаки осіб за відношенням до того, кому вони властиві: по-ведмежому, по-вовчому, по-лисячому, по-звірячому тощо.

Збагачувати словник дітей образними художніми виразами: лисичка-сестричка, зайчик-побігайчик, вовчик-братик, мишка-шкряботушка, ведмідь-топтигін та ін.

За допомогою вихователя та ілюстрацій до казки вчити дітей розказувати українську народну казку "Рукавичка" (скорочений варіант).

У рухливій народній грі "Зайчик" виконувати рухи відповідно до тексту, слідкувати за чіткою вимовою звуків.

Сприяти розвиткові елементарної оцінно-контрольної діяльності.

Хід заняття

1 частина. Комунікативна діяльність

– Добрий ранок, дітки, до нас у гості знову прийшов Грайлик.
(Діти вітаються).

– Скажіть, будь ласка, яка зараз пора року?
(П.В. – Зима).
– А яка погода взимку?
(П.В. – Морозно, холодно).
– Чим укрита земля?
(П.В. – Снігом).
– Який сніг?
(П.В. – Білий, пухнастий).
– Молодці, правильно відповіли.

– А чи зможете ви відгадати цікаві загадки? – запитує Грайлик.
(П.В. – Напевне).

Улітку сіренький, а взимку біленький.
Довгі вуха має, швидко в лісі стрибає.
(П.В. – Заєць).

– Розумничка, Софійко. Постав, будь ласка, картинку-відгадку на дошку.
Софійка ставить картинку із зображенням зайчика.

Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста.
(П.В. – Лисиця).

Тому, хто відгадав загадку, вихователь доручає виставляти картинки на дошку.
(Діти повторюють назву звіра).

Невсипущий, хитрий, сірий,
Голоднющий, ікла шкірить.
(П.В. – Вовк).

В теплій шубі він лежить,
Цілу зиму міцно спить.
(П.В. – Ведмідь).

– Як ви гадаєте, про кого ж ми з вами будемо сьогодні розмовляти?
(П.В. – Про вовка, ведмедя, лисичку, зайчика).
– Правильно, про диких тварин. Повтори, Максимко, Оленко, Галинко.

2 частина. Етап пізнавальної діяльності. Надбання необхідної інформації

– Діти, назвіть ще раз диких тварин, про яких ми щойно говорили. (Діти називають). А ще диких тварин можна назвати: дикі звірі. (Діти повторюють нову назву).

– Діти, що робить ведмідь узимку?
(П.В. – Він спить).

– А де він спить?
(П.В. – У лісі).
Вихователь показує картину лісу, де зображений барліг.
– Правильно, дітки, ведмідь спить у лісі, а його хатка називається барліг.
(Діти хором і індивідуально закріплюють нове слово).

– А хто ще спить у барлозі?
(П.В. – Ведмедиця, ведмежатко).

Далі вихователь розповідає, що ведмідь великий, важкий, ходить важко: туп-туп-туп, – за це його називають ведмідь-топтигін.
– Андрійку, Миколко, повторіть. А тепер, усі дітки, скажіть ще раз ведмідь-топтигін.

– Дітки, Грайлик дає мені мотузочку і пропонує пограти у гру "Який? Яка?". За мотузочку будуть братись ті дітки, які правильно і влучно доберуть слова до того слова, яке мені Грайлик скаже на вушко:

– Вовк
(П.В. – Злий, голодний, сірий).

– Ведмідь
(П.В. – Сонний, великий, важкий).

– Зайчик
(П.В. – Біленький, пухнастий).

– Лисичка
(П.В. – Хитра, голодна, руда) тощо.

– Подивись, Грайлику, скільки рученят тримають мотузочку. Наші дітки вміють добре добирати слова.

– А тепер скажіть, що роблять звірі взимку? І знову будемо триматись за мотузочку.
– Що робить ведмідь?
(П.В. – Спить).
– Можна сказати – впадає в сплячку. Повторімо ці слова і запам’ятаймо.
– Що роблять вовк, лисиця?
(П.В. – Бігають).

– А ще можна сказати – вони підкрадаються до зайчика, ховаються в кущах.
(Діти повторюють хором та тримаються за мотузочку).

– А що робить зайчик?
(П.В. – Стрибає).
– Так, а коли чогось злякається, то утікає і намагається заховатися.

– Грайлику сподобалось, як ми працюємо, і він пропонує відпочити. (Фізкультурна хвилинка)

По дорозі зайчик скаче,		(Діти, підстрибуючи, рухаються по кімнаті)
Сніг глибокий, зайчик плаче:		(Зупиняються, вдають, що плачуть)
Змерз він дуже і тремтить,		(Обіймають себе обома руками наперехрестя)
І не знає, що робить.		(Розводять руками)

– Як ви гадаєте, що можна порадити зайчику.
(П.В. – Весело пострибати, як ми). (Діти підстрибують).

3 частина. Перетворювальна діяльність

Вихователь виставляє картину, де зображена ділянка лісу, на якій видно сліди звірів.

– Дітки, ви помічали, коли ми йдемо по снігу, то на ньому залишаються... (П.В. – сліди). А в лісі на снігу залишають свої сліди звірі. Зараз ми з вами будемо узнавати, де чиї сліди.

Вихователь показує фігурку тварини, а діти називають відпо­відне слово.

– Ми йдемо по...    (П.В. – ведмежому сліду).
– Ми йдемо по...    (П.В. – вовчому сліду).
– Ми йдемо по...    (П.В. – лисячому сліду).
– Ми йдемо по...    (П.В. – заячому сліду).
– Ми ходили по...    (П.В. – звірячих слідах).

– Діти, запам’ятайте слова, які ми утворили, їх необхідно буде покласти до скриньки-скарбнички.

– Ми сьогодні так гарно працюємо. Грайлик дізнається все більше і більше нового про звірів. А запитаймо і Грайлика, чи знає він, як у казках ще називають звірів. Я почну, а ви продовжуйте:

Лисичка-сестричка;
вовчик-...    (П.В. – панібратик);
мишка-...    (П.В. – шкряботушка);
зайчик-...     (П.В. – побігайчик);
жабка-...     (П.В. – скрекотушка);
ведмідь-...     (П.В. – топтигін) та ін.

– Грайлик каже, що йому бабуся казочку про цих звірів читала, але він її підзабув, чи не нагадаємо ми йому. Хто хоче розпочати?

4 частина. Оцінно-контрольна діяльність

Вихователь кладе на стіл рукавичку, а поряд героїв казки (театр маріонеток).

– Діти, з якої казки ці герої?
(П.В. – З казки "Рукавичка").
Вихователь розповідає казку у скороченому варіанті. Далі діти інсценують.
– Я мишка-шкряботушка, а ти хто? і т.д.

– Грайлику, нагадали ми тобі казку "Рукавичка"? От і добре. Пограймо тепер у рухливу народну гру "Зайчик".

Діти стають у коло, взявшись за руки. Одного вибирають зайчиком. Він удає, що ховається в кущі, а решта дітей його просять:

– Зайчику, йди до нас,     (Діти долонькою"кличуть" зайчика)
– Сіренький, іди до нас.
– Ой да, кося, йди до нас!
Зайчик виходить і стає в коло. Діти знову починають промовляти:
– Зайчику, зайчику, лягай спать. (2 р.)     (Дитина присідає, "спить")
– Зайчику, зайчику, сіренький, вставай.     (Дитина прокидається)

Зайчик встає. Далі гравці промовляють до зайчика, просячи його умиватися, розчесатися, одягнутися. Взутися. Він робить за порядком все, що йому загадують.

Нарешті гравці кажуть:
– Зайчику, гопачка,
– Сіренький, гопачка,
– Ой да, кося, гопачка!

Зайчик танцює і вибирає на своє місце когось із дітей, а сам стає на його місце. Гра продовжується.

Запитання до дітей на формування оцінно-контрольних дій:
– Чого навчилися?
– Що тебе здивувало?
– Які нові ігри тобі сподобалися?

Наприкінці заняття традиційно складають слова до скриньки-скарбнички, прощаються з вихователем і Грайликом.

Тривалість заняття до 15 хвилин.