ЛЮТИЙ. I тиждень

Тема: ОДЯГ. ПРИКРАСИ.

Мета: учити розуміти семантичні відношення слів різних частин мови в єдиному семантичному полі: шарф > зав’язувати, шубу > одягають тощо.

Ключові слова: одяг, прикраси, одягати, зав’язувати, зручний, охайний, різнокольоровий.
Іменники: одяг, прикраси, бант, сорочка, спідниця, шорти, футболка, шуба, шапка, шарф, штани, гольфи, шкарпетки, колготи.
Дієслова: зав’язувати, застібнути, розстібнути, знімати, носити, одягати, дарувати, берегти.
Прикметники:блакитний, синій, червоний, зручний, охайний, різнокольоровий.

Учити утворювати присвійні прикметники: Андріїв, Ігорів, Миколин.

Знайомити дітей з багатозначними словами: ручка – у сумки, у парасольки, у дитини, у дверях.

Продовжувати розвивати діалогічне мовлення на тему: "Одягаємо ляльку на прогулянку", учити адекватно відповідати на запитання.

У рухливій народній грі "Панас" закріпляти рухи, слова.

Сприяти розвиткові елементарної оцінно-контрольної діяльності.

Хід заняття

1 частина. Комунікативна діяльність

– Добрий день, дітки. Добрий день, Грайлику.
(Діти вітаються).

– Чому це ти, Грайлику чепуришся перед дзеркалом? Не роздягаєшся? (Грайлик у шубі, шапці). Відкрив валізу, повитягав багато одягу. (На стільці лежить одяг: шорти, сорочка, спідниця. футболка, гольфи, хустка, шапка, шкарпетки, штани).
– Моя матуся поїхала на сесію в університет, а тато на роботі, а я заплутався, що мені вдягти в садочок.

– Дітки, допоможемо Грайлику правильно та послідовно одягнутися?
(П.В. – Так, допоможемо (Авжеж)).
– Що треба одягати спочатку?
(П.В. – Спочатку треба одягнути шкарпетки (потім штани, майку, сорочку)).

– Розумнички, Оленко і Світланко.

– А тепер, Оленко, розкажи, у що ти вдягнена.
(П.В.– Я одягла сьогодні гольфи, спідничку, футболку, а на голові у мене бант).
– А ти, Настусю, у чому сьогодні прийшла?
(П.В. – У платтячку).

– Діти, Грайлик дуже вам вдячний і каже: "Дякую вам, дітки, ви мені дуже допомогли".

2 частина. Етап пізнавальної діяльності. Надбання необхідної інформації

– Андрійку, а що ти надів на ніжки?
(П.В. – Носки).
Російською мовою – носки, а українською звучить так – шкарпетки.
(Діти повторюють хором та індивідуально український варіант).

– А що на ногах у Наталочки?
(П.В. – Гольфи).
– Правильно, це слово і російською, і українською вимовляється однаково, має однакове звучання. Складімо речення про гольфи і шкарпетки.

Діти складають.

– У мене є гольфи і шкарпетки.
– У мене є лише шкарпетки.

– А якого вони кольору?
(П.В. – Зеленого).

– А тепер про сорочку склади ти, Ромо, речення. Якого кольору у тебе сорочка?
(П.В. – У мене сорочка голубого кольору).
– Так, правильно. А ще можна сказати – блакитного.

– А у мене? – запитує Грайлик, у якого такого ж кольору сорочка.
(П.В. – У тебе теж блакитного (голубого) кольору сорочка).
– Дякую.
– А в тебе, Олю, якого кольору спідничка?
(П.В. – Червоного).

– Так, а на ній є ще візерунки жовтого та синього кольору. Таку спідничку можна назвати різнокольоровою.
– Яка, Грайлику, в Олі спідничка?
– Різнокольорова.
(Діти по черзі повторюють).

– Молодці. А ще наш одяг зручний і охайний.
(Діти повторюють хором та індивідуально).

– А тепер Грайлик запрошує нас пограти у гру, яка називається "Хто скаже правильніше?".
Вихователь показує послідовно малюнки із зображенням одягу, а діти кажуть, що з ним можна робити.

– Що можна робити із спідничкою?
(П.В. – Одягати,
знімати, берегти).

– Що можна робити із сорочкою?
(П.В. – Одягати,
застібати (розстібати)
ґудзики, знімати,
носити, берегти).

– Що можна робити з бантами?
(П.В. – зав’язувати,
розв’язувати).

– Молодці, діти, правильно відповідали. Грайлик запрошує вас відпочити.

3 частина. Перетворювальна діяльність

Вихователь викликає декількох дітей і запитує:
– Діти, що одягнув Андрій?
(П.В. – Андрій одягнув сорочку).

Грайлик запитує, вказуючи на Андрія:
– Чия це сорочка?
(П.В. – Андрієва).
– А штани?
(П.В. – Ігореві).
– А футболка?
(П.В. – Миколина).

Грайлик показує свої фотографії, де він одягнений по-зимовому.

– У що я тут вдягнений?
(П.В. – У шубу, в шапку, в чобітки).

Вихователь додає:
– Чиї шуба, шапка і чобітки?
(П.В. – Грайликова шуба, шапка і чобітки).

– Правильно відповіли, це все моє.

– Грайлик приніс ще й малюнок. Бо щось він розгубився, коли його побачив, вирішив звернутися за допомогою до вас.
На малюнку зображені сумка з ручкою, парасолька з ручкою, мама веде дитину за ручку, дівчинка пише ручкою.

– Діти, подумаймо, що у всіх малюнках є спільним?
У сумці є...
(П.В. – ручка),
у парасольки є...
(П.В. – ручка),
мама тримає дитину за...
(П.В. – ручку),
і у дівчинки є...
(П.В. – ручка).
Діти, слова звучать однаково, але мають різні значення.

Стосовно дітей, які не виявляють ініціативи, висловлюється впевненість у тому, що скоро вони обов’язково навчаться відповідати на різні запитання.

4 частина. Оцінно-контрольна діяльність

– Дівчатка, розкажіть, будь ласка, як ви одягаєте своїх ляльок на прогулянку. Хто розпочне?
(За бажанням діти розповідають).

– У що одягаєш ти свою ляльку?
(П.В. – Я свою ляльку Полю одягаю у білі гольфи, червоні штани, синю футболку, синій светр, червоні чобітки, зверху шапку, шубу та шарф).
– А ти, Марійко? (Запитує декількох дівчаток).

Запитання до дітей на формування оцінно-контрольних дій:

– Чого навчилися?
– Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?
– Чим саме ти пишаєшся після заняття?

Грайлик хвалить, арґументуючи, за що, та пропонує пограти у гру "Панас". Діти за допомогою лічилки вибирають Панаса, зав’язують очі хусткою і говорять:

– Панас! Панас!
– На чом стоїш?
– На бочці.
– Що продаєш?
– Квас.
– Лови мух, а не нас!

З цими словами діти розбігаються в різні сторони. Панас намагається когось спіймати. Кого спіймає, той буде Панасом. Гра починається спочатку. (Несміливих дітей, у кого зав’язані очі хусткою, вихователь притримує за руку).

Запитання до дітей на формування оцінно-контрольних дій:

– Пригадай, хто кому допоміг на занятті?
– Що запам’яталося найбільше?

Наприкінці заняття традиційно складають слова до скриньки-скарбнички, прощаються з вихователем і Грайликом.

Тривалість заняття 15-18 хвилин.