ЛЮТИЙ. III тиждень

Тема: ВЗУТТЯ.

Мета: збагачувати словник дітей на основі знань, уявлень про довкілля. Продовжувати формування розуміння вживання узагальнювального поняття взуття. Учити точно й доречно добирати потрібні слова для опису властивостей і якостей.

Ключові слова: буденний, взувати, взуття, дійсно, дірявий, майструвати, новий, підбори, підошва, святковий, шнурівка.
Іменники: босоніжки, взуття, каблук – підбор – підбори, кросівки, майстер, майстерня, підошва, туфлі, черевики, чоботи, швець, шнурівка.
Дієслова: берегти, взути, зав’язати, зашити, майструвати, мити, підбити, ремонтувати, розв’язати, роззути, чистити.
Прикметники: брудний, буденний, дірявий, національний, новий, охайний, повсякденний, робочий, святковий, старий, цілий, чистий.
Прислівники: дійсно.

Продовжувати самостійно добирати потрібні антоніми до заданих слів: взуття (старе – нове), черевики (сухі – мокрі).

Учити складати прийменникові відповіді-пояснення: на поличці, під поличкою, біля полички, у шафі.

Учити складати пояснювальні підрядні обставинні речення причини: "Я взула чоботи. Оля взула чоботи через те, що пішов дощ", "Я роззув взуття. Сашко роззувся тому, що пішов

Продовжувати збагачувати мову українськими прислів’ями, наприклад "Як дбаєш, так і маєш", та вміти пояснити.

Учити складати розповіді з власного досвіду на тему "Яке мені подобається взуття".

Закріпляти формули мовленнєвого етикету "Не дратуйся", "Треба заспокоїтись" та поради "Я хочу дати тобі пораду".

У рухливій народній грі "Червоні чобітки" співвідносити слова й рухи.

Сприяти розвиткові оцінно-контрольній діяльності.

Хід заняття

1 частина. КОМУНІКАТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

– Добрий день, діти! Привітайтеся також із Калинкою й Барвінком.
(П.В. – Доброго ранку! Доброго здоров’я!).

– Діти, ви помітили, що Барвінок сьогодні трохи похмурий? Запитаймо, чому він такий?
(П.В. – Барвінку, чому ти похмурий?
– Барвінку, чим ти не задоволений?).

– Барвінок мовчить, а ось Калинка розказала, що йому вчора купили кросівки і він вирішив прийти в них. Але Калинка пояснила, що не можна, одягнувши український національний одяг, узувати кросівки. Треба було взути інше взуття. Ви згодні з нею?
(П.В. – Так, авжеж, еге ж).
– Як можна словами поспівчувати Барвінку?
(П.В. – Барвінку не дратуйся так.
– Барвінку треба заспокоїтись).

– Правильно, а тепер даймо йому пораду.
(П.В. – Барвінок, я хочу дати тобі пораду: треба взути чоботи.
– Барвінку, я хочу дати тобі пораду: кросівки не підходять до українського костюму).

– Я дуже рада, що ви уважні й хороші діти. І вже зрозуміли, що мова в нас сьогодні буде про взуття.

– У мене є велика коробка, на якій підписано "Взуття", а у вас – малюнки. Пригадаймо назви взуття.
Діти по черзі називають взуття і кладуть малюнок у коробку.
(П.В. – Це черевики. Це туфлі. Це кросівки.
– Це босоніжки, це чоботи).

2 частина. ЕТАП ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. НАДБАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

– Правильно, молодці! Взуття буває різним. Подивіться на туфлі, вони мають підошву й каблуки, або підбори. Хто запам’ятав ці нові слова?
(П.В. – Туфлі мають підошву.
– Туфлі мають каблуки або підбори).
– А черевики й кросівки відрізняються від них шнурівкою. Чим, Петрику, відрізняються?
(П.В. – Черевики і кросівки мають шнурівку).

– Як ви думаєте, хто робить взуття?
(П.В. – Взуття робить сапожник).
– Так, а українською мовою правильно сказати швець.
Діти повторюють і запам’ятовують.

– Можна ще сказати майстер швець у майстерні майструє взуття.
– Молодець! Калинці сподобалася твоя відповідь. Але швець ще й ремонтує взуття. Ось послухайте віршик:

Стук-цок, стук-цок!
Ти не гнися, мій гвіздок!
Ти не гнися, мій гвіздок!
Я працюю, ремонтую черевики:
Підбиваю каблуки,
Зашиваю всі дірки…
(В.Ладижець, ст.87 "Вчимося мови та розмови" К.Л.Крутій, Н.А.Лопатинська, Н.В.Маковецька. Запоріжжя – 1999р.)

– Андрійку, що робить щвець?
(П.В. – Швець ремонтує взуття.
– Швець підбиває підбори.
– Швець зашиває дірки).

– Добре, а ось цей віршик допоможе вам сказати, які дії можна робити із взуттям.

Зв’язаним він ходить,
розв’язаним стоїть.
Здогадатись можна,
що звуть його черевик.
(ст.83 „вчимося мови та розмови).

– Що можна зробити зі шнурівкою кросівок?
(П.В. – Кросівки можна зав’язувати.
– Кросівки можна розв’язувати).

– Правильно, але спочатку їх узувають, а якщо потрібно – роззувають. Наталочко, що ти зробиш, коли будеш йти на вулицю?
(П.В. – Я взую туфлі).
– А коли Сергійко прийдеш з вулиці?
(П.В. – Я роззую туфлі).

– Діти, скажіть, як називається взуття, в якому ви ходите кожного дня.
(П.В. – Взуття на кожен день).

– Правильно сказати – буденне, або повсякденне взуття.
Діти повторюють і запам’ятовують.

– Дорослі взувають на роботу робоче взуття, а ось на свято всі взувають…
(П.В. – Святкове взуття).

– Молодці, а ми, українці, взуваємо ще національне взуття – чоботи. Кирилку, яке взуття потрібно було взути Барвінку?
(П.В. – Треба було взути національне взуття – чоботи).

– Правильно, молодець! Як ви думаєте, як треба ставитися до взуття?
(П.В. – Його треба мити, чистити, сушити.
– Його треба берегти).

– Ляльки принесли нам цікавий черевик, який треба скласти із різних частинок. До кожної частини придумати слово "Який черевик буває?". Я почну: охайний.
Далі діти викладають на дошці черевик; кажуть слова:
(П.В. – Чистий. Цілий. Новий).

– Правильно, молодці! Багато слів знаєте. А якщо не берегти взуття, то воно буде старим, брудним, дірявим. Петрику, яким ти б не хотів, щоб було взуття?
(П.В. – Старим, брудним, дірявим).
– Так, тому в українців є гарне прислів’я "Як дбаєш – так і маєш". Як ви це розумієте?
(П.В. – За взуттям треба слідкувати. Взуття треба берегти.
– Взуття треба мити, сушити, не псувати).

– Правильно, молодці! Дійсно, взуття треба берегти. Хто запам’ятав це речення?
(П.В. – Дійсно, взуття треба берегти).

Проводиться фізкультхвилинка.

3 частина. ПЕРЕТВОРЮВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

– Діти, Калинка й Барвінок пропонують пограти в гру "Шукай пару". Я буду називати слова, а ви – добирати до них протилежне значення.

Наприклад: високі чоботи – низькі чоботи.
Далі діти за аналогією утворюють інші пари слів.
(П.В. – Широкі – вузькі підбори.
– Великі – малі капці.
– Старе – нове взуття.
– Чиста – брудна підошва.
– Сухі – мокрі черевики.
– Глибокі – мілкі кросівки).

– Молодці! Правильно добирали слова Оксанка, Оля, Миколка. Подивімось на ці малюнки і розкажімо Калинці й Барвінку, де стоїть взуття?
(П.В. – Взуття стоїть на поличці.
– Під поличкою.
– Біля полички.
– У шафі.
– Під шафою).

– Так, правильно. Зараз ми пограємо в мовленнєвий ланцюжок, у якому кожний із вас придумає речення. Послухайте.
Вихователь показує малюнок чобіт і питає дитину.

– Катрусю, що ти взула?
(П.В. – Я взула чоботи).
– Сашку, через що Катруся взула чобітки?
(П.В.– Катруся взула чобітки, через те, що пішов дощ.
– Я роззув взуття. Петрик роззувся тому, що пішов купатися).

– Молодці!

4 частина. ОЦІННО-КОНТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

– Діти, у кожного з вас є улюблене взуття, або взуття, яке ви б хотіли мати. Поділіться з нами, будь ласка, своїми розповідями, пригадайте всі нові слова, вони допоможуть вам скласти розповіді. Калинка вже хоче розказати, послухаймо її:

"Я мрію про те, щоб мені купили червоні туфлі на невеличких підборах з маленькими ґудзиками. Це буде святкове взуття. Я буду доглядати за ним: чистити, мити, щоб взуття завжди було охайним, чистим, цілим і новим".

Далі діти складають розповіді із власного досвіду про інше взуття: кросівки, чоботи, черевики.
Вихователь, Калинка й Барвінок оцінюють розповіді дітей.

– Наше заняття наближається до кінця, Калинка й Барвінок запрошують пограти в українську рухливу гру "Маринка".

Діти стоять у гурті й питають дитину:

– Маринко, Маринко на чому стоїш?
– На шпильках!
– Чому тобі не коле?
– Бо в червоних чобітках!
– А хто тобі їх зробив?
– Степанко (Сашко, Петрик)!
– Біжи, біжи, лови його!
Діти розбігаються, кого спіймають, той "Маринка".

– Діти, пригадайте, які ігри вам сподобалися?
– Пригадайте, кому ви допомогли на занятті?
– Чого не хотілось робити на занятті, чому?
– Які нові слова ви запам’ятали?

Далі за традицією діти складають нові слова до скриньки-скарбнички та прощаються з вихователем, Калинкою й Барвінком.

Тривалість заняття – 30 хвилин.