Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба — це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя…

30 січня 1930 року народився український письменник Всеволод Нестайко! Він присвятив свою творчість дітям.
Ми ж пропонуємо згадати деякі з його цікавих та слушних думок про дитинство, дружбу і життя…
*
Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу.
*
Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.
*
Я народився в Бердичеві, але коли мені було три роки, батька заарештували. Був голодомор, батько загинув, а мати взяла мене й мою сестру, і ми переїхали в Київ (…) Так я став киянином і відтоді нікуди не виїжджав, навіть окупацію провів у Києві. Потім я їздив і у Париж, і в Берлін, у Будапешт, і не тільки в письменницьких справах. Але де б я не був – проведу там два тижні, і мене вже страшенно тягне назад, у Київ.
*
Я багато пам’ятаю, але всі ці спогади дуже сумні. Неволя – це найстрашніше, що може бути на світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, будь-який фашист може пхнути твою маму, образити і ти нічого не можеш вдіяти… В 1941-му році мені було 11 років і з того часу я став дорослим, мабуть. Дитинства у мене вже не було.
*
Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити
*
Усі діти у чомусь здібні, талановиті, вони завжди різні і чим дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким не додали уваги у дитинстві. А саме від дорослих залежить, кого вони виростять, і чи будуть їхні діти успішними та щасливими.
*
Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi стає приємною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, неприємний тобi.
*
Сьогодні приснилося, що я літаю. Поруч зі мною двоє хлопчиків: “Чого літаєте? – питають. – Ви дорослий, тільки діти мають літати”. Я тут же засоромився і прокинувся.