Третє тисячоліття привнесло в життєдіяльність людини нові атрибути, один із яких – глобалізований освітній простір. Інтеґруючись у світову спільноту, кожна країна прагне стати повноправним учасником як соціально-економічних процесів, які в ньому відбуваються, так і глобалізованого освітнього простору. А це, у свою чергу, обумовлює необхідність відповідності економіки й соціальних стандартів країни-аутсайдера (якою на сучасному етапі виступає, на жаль, і Україна) загальноприйнятним стандартам країн-суб’єктів глобалізації. Можна констатувати становлення у світі інформаційного соціуму, формування суспільства знань, яке базується на ринковій економіці та демократичному суспільстві і правовій державі. Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій виступає підґрунтям і засобом для освоєння світового глобалізованого простору кожною людиною. Людство оволоділо засобами отримання, пересилання та збереження інформації за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і глобальної мережі Інтернет. Це, у свою чергу, призвело до принципово нової взаємодії між людьми. Інформація та освіта стали відігравати роль товару, який можна купувати та продавати і який користується найбільшим попитом. Головним виміром суспільства стає освітньо-технологічний. У ХХІ столітті кожна людина повинна знати головні характеристики світу, в якому живе, свої можливості й соціально прийнятні (легальні) способи реалізації свого таланту. А суспільство повинно розробляти, створювати та пропонувати індивіду форми бажаної, соціально-конструктивної трудової активності, що дозволять йому не тільки виживати, а й жити повноцінним життям, задовольняти свої духовні потреби. В цьому плані глобалізований освітній простір пропонує більш широкі можливості. Сучасне глобалізоване суспільство потребує людину нового типу, з набором нових світоглядних орієнтацій. Відомо, що світогляд людини містить стратегію життя, перелік тих «вершин», яких треба досягти. Для цього індивід повинний удосконалюватись, змінювати себе в бажаному напрямі і перетворювати навколишній світ у тому секторі, що наданий йому безпосередньо в життєвому досвіді і повсякденній активності. Світовий освітній простір свідчить, що рушійними силами сучасного суспільства виступають праця (не сизифова, а соціально ефективна, продукти та послуги якої затребувані суспільством); інформація (значущим є повнота та швидкість її отримання); новітні технології виробництва, життя, комунікації, дозвілля; фінанси (гроші і соціально-економічні відносини, що пов’язані із соціально ефективним формуванням, розподіленням і використанням матеріальних ресурсів); енергоресурси та дієвий топ-менеджмент (влада) країни.

Глобалізований освітній простір обумовлює необхідність формування в людини здатності адекватно віддзеркалювати навколишній світ, шукати і знаходити «споріднену працю», забарвлювати своє повсякденне життя творчістю та змістовним дозвіллям; мати власний стиль і дотримуватись стильової послідовності та завершеності в усьому – мисленні, діях, одязі, уподобаннях тощо. Людина ХХІ століття повинна бути толерантною, відкритою до діалогу та новацій. Свобода (але не свавілля) – базова установка світоглядних настанов сьогодення, але життя в суспільстві завжди і особливо зараз потребує компромісів та пошуків співпраці, і тому вміння угамувати власні гордощі необхідно сучасній людині. Прагнення до краси, добра та істини наповнюють повсякденне життя духовністю і підкреслюють біблейську мудрість, що «не хлібом єдиним» живе людина.

Інформаційне суспільство потребує добре освіченої, ініціативної людини, яка здатна пропонувати проекти, плани, рекомендації, пропозиції (масштабні та малі) удосконалення способу виробництва, де вона задіяна, та сфер її життєдіяльності. Вимоги до інновацій у мисленні та діях сучасної людини обумовлюються прискоренням темпу соціальних змін та швидким їхнім поширенням завдяки глобалізованому освітньому простору. У людині необхідно формувати настанову на необхідність близького їй за інтересами та духовними запитами «близького кола оточення» – сім’ї, друзів, ділових партнерів. І тут мають бути як романтичний контекст (любов, дружба, захоплення), готовність до самопожертвування, підтримки іншої людини, так і раціональний дискурс, який передбачає професійне вдосконалення, відповідальність, урахування особистісних, корпоративних та національних інтересів, а також соціальний контекст конструктивної співпраці з іншими людьми.