«День народження Чеберяйчика»

(Методику розроблено

В. Т. Кудрявцевим у співавторстві з Г. К. Уразалієвою)

Адаптовано К.Л. Крутій 

Довідково:

Чеберяйчики –  так називається слов’янський казковий герой, схожий на ельфа. Часто чеберяйчиком ласкаво називають дитину.
Чеберяти – махати ручками або тупотіти ніжками. 

Чеберяйчики – це такі маленькі істоти, які жили в полях і лісах. Часом, вони трохи схожі на зайчиків. «Ой, на горі-горі сидить зайчик,
ніжками чеберяє, ручками чеберяє – чеберяйчик».

Тільки ті зайчики ходять на двох лапках, як люди ходять. Ще у них багато волосся і великі очі, які світяться в темряві і кругленькі животики, які вони люблять гладити. А ще чеберяйчики люблять співати пісеньки, чеберяти ручками та ніжками.

Вік: 6-7 років

Мета: оцінка здатності до перетворення завдання на вибір у завдання на перетворення (найважливіша творча здатність).

Матеріали: мотузочок, маленький іграшковий літачок, хустинку, шматочок пластиліну, невелика трубочка, мильниця з милом.

Інструкція до проведення. Перед дитиною на столі у випадковому порядку розкладені вищеназвані предмети. Спершу, не звертаючи на них уваги, дорослий розповідає дитині казкову історію:

«В одній кімнаті жили два веселих чеберяйчика. А ти знаєш, хто такі чеберяйчики? (Якщо дитина не знає, запропонувати вслухатись у слово, надати можливість припустити, хто це, розповісти про чеберяйчиків). Отже, один із чеберяйчиків жив внизу, на підлозі, а інший – нагорі, на самій далекій полиці великої книжкової шафи. Тому коли чеберяйчики розмовляли, їм доводилося голосно-голосно кричати, щоб почути один одного. А ось разом пограти та попустувати вони вже не могли – занадто велика відстань їх розділяла. Так кожен день чеберяйчики і перегукувались.

Завантажити безкоштовно методику можно звідси:

Діагностична методика День народження Чеберяйчика

Малюнки дітей