Вправа «Стрічки» для роботи зі студентами спеціальності «Дошкільна освіта»

Вправа «Стрічки»

(автор – В. Сатир)

 Адаптовано – К.Крутій для роботи зі студентами

спеціальності «Дошкільна освіта»

 

Матеріал: 6 стрічок однакової довжини, але менше ніж 1 м кожна.

Запрошуються 2 учасники – на ролі дитини і мами.

Інструкція:

Викладач звертається до одного зі студентів і каже: “Уяви, що ти дитина, якій вже виповнився рік, а це – твоя мама.

Усі родичі дуже чекають першого слова, цікавляться, чи говорить вже дитина.  Проходить зовсім небагато часу, ти починаєш говорити все більше і більше, ставити багато запитань. І ось настає той час, коли хтось із батьків скаже: «Закрий рот!», а щоб не казала нічого «зайвого», про всяк випадок дитинці рот закриваємо стрічкою».

Викладач: «Мама природно любить тебе і намагається робити все для твого блага! Батьки турбуються за тебе. Ти ж уже почала ходити. Ось ми вийшли гуляти на вулицю, ти не слухаєшся, а раптом ти від матусі втечеш? І що тоді вона буде робити? Отже, тільки з любові до тебе, зав’яже матуся тобі ніжки, щоб ти не втікла. Але ти знай – це вона робить тільки з любові до тебе!».

З цими словами «мама» перев’язує щиколотки «дитини» стрічкою.

Оскільки дитина підростає і починає все чіпати, мацати, роняти, викладач приблизно з таким же текстом пропонує зав’язувати стрічками ручки «дитини». Потім – стрічкою зав’язуються очі (щоб дитина, не дай Боже, не побачила нічого «зайвого»), вуха (щоб нічого не почула «зайвого» – сварки батьків, не літературні слова тощо).

Оскільки дитину пора віддавати до садочка, мама прив’язує їй стрічку на шию, з тим, щоб віддати вільний кінець іншим дорослим – вихователькам, щоб дитина була «на прив’язі» поруч і  слухалась.

Коли зав’язано всі стрічки, запропонуйте «дитині» прислухатись до себе. Запитати в «дитини»,  яка стрічка їй найбільше, яку б вона в першу чергу хотіла зняти і чому.  Запитання до «мами»: яку стрічку було найважче зав’язувати і чому? Яку не хотілось зав’язувати?

Наприкінці вправи знімаються по черзі всі стрічки.

 

Примітка: якщо вправу проводити для батьків молодших підлітків, можна використовувати ще й інші стрічки: дитина підростає, починає висловлювати багато почуттів і їй зав’язують груди, пізніше, коли з’являється інтерес до сексуальної сфери, зав’язують стрічку на стегнах.

Запропонувати студентам замислитись:

  • У яких сферах у вас у дитинстві було найбільше обмежень?
  • Від кого ви їх отримали? Як вони звучали? В якому віці ви їх почули? Чи актуальні вони зараз?
  • Чи допомагали ці обмеження вам в житті?

 

Запропонувати зробити висновок за змістом вправи.

Технологія „Кінодидактика” у роботі зі студентами (поради від проф. Катерини Крутій)

Технологія „Кінодидактика”

у роботі зі студентами

(поради від проф. Катерини Крутій)

Кінодидактика – це технологія, що дозволяє вивчити та скоригувати дієздатність і точність власного світогляду майбутнього педагога на основі перегляду та аналізу кінофільму.

Показником позитивного впливу кінопоказів на особистісний та професійний розвиток студентів є їхня самостійна робота не тільки після перегляду (есе, твори, дискусія), але і до нього. Для цього студентам пропонуються теми доповідей і повідомлень, які допомагають більш повно сприйняти художню реальність фільмів і реалізують міжпредметні зв’язки з такими дисциплінами, як  історія педагогіки, вікова психологія, дефектологія тощо.

Кінодидактика забезпечує:

  • включення механізмів рефлексії, саморозвитку та самоосвіти майбутніх педагогів;
  • створення освітнього співтовариства як форми інтеграції соціальних, просвітницьких і професійних структур;
  • розвиток і ампліфікацію суб’єктів підготовки в єдності їхніх громадянських, особистісних та індивідуальних характеристик;
  • реалізацію гуманістичних ідеалів в освіті.

Технологію варто запроваджувати зі студентами першого курсу під час викладання дисципліни “Вступ до спеціальності” (з”ясування рівня сформованості звязного мовлення) та з магістрантами (дисципліна “Методика викладання …”).

Наведемо приклад використання кінодидактики для студентів першого курсу спеціальності «Дошкільна освіта», дисципліна «Вступ до спеціальності».

Режисер  Ролан Биков у 1990 році зняв десятихвилинну картину «Я сюди більше ніколи не повернусь» («Люба») на замовлення ЮНЕСКО, яка входить до міжнародного кіноальманаху „Haw are the kids”. У ролі Люби знялася 6-річна Ніна Гончарова, вихованка Ташкентського дитячого будинку. Фільм пропонується майбутнім педагогам для перегляду (https://www.youtube.com/watch?v=sOMxpjeamWM).

На наступному практичному занятті  студентам пропонується перегляд фільму  „Я сюди більше ніколи не повернуся! 20 років по тому”

http://fishki.net/1812408-zhyostko-ochen-no-skolko-raz-ja-videl-takih-detej/gallery-2890956-ja-sjuda-bolyshe-nikogda-ne-vernusy-20-let-spustja-video.html ,

перегляд якого для багатьох буде повною несподіванкою.

Студентам слід запропонувати написати рецензію на фільм, скориставшись низкою запитань до переглянутих фільмів:

  • Чи виправдав фільм ваші очікування?
  • Який ваш вердикт в цілому?
  • Висловіть свою думку, підкріплюючи його аналізом і фактами.
  • Спробуйте спрогнозувати на матеріалі цих двох фільмів наступні 10 – 20 років життя Ніни та її дітей.

Звідси можна безкоштовно завантажити опис 

технології

К. Крутій. Технологія Кінодидактика в навчанні студентів

 

Інтерактивна вправа «Тітонька Чарлі з Бразилії» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Інтерактивна вправа

«Тітонька Чарлі з Бразилії»

(адаптовано проф. Катериною Крутій)

Мета: вправляти студентів у аргументованому мовленні, доведенні та відстоюванні своєї думки; привернути увагу до проблем розподілу фінансування освітніх закладів.

Час: до 40 хвилин.  Розмір підгрупи: 6-14 осіб.

Поради:

Розподілити групу на дві-три команди (більше не ефективно).

Роль тітонька Чарлі виконує викладач.

https://www.youtube.com/watch?v=owV78NRYnX0

ІНСТРУКЦІЯ

До вас у рідне місто приїжджає колишня його мешканка, нині багата громадянка Бразилії. Вона виїхала туди ще в дитинстві. Зараз вона хотіла б чимось допомогти своїй «малій батьківщині», з якої її колись вивезли під час революції (неважливо якої за рахунком).

У неї є 5 мільйонів тугриків, які вона отримала в спадок із Монголії від свого дідуся (показати картинку тугриків).

Вухатий їжак 500 монгольських тугриків

Тітонька Чарлі готова інвестувати у Ваш проект відкриття освітнього комплексу: дитячий садок (здобуття дошкільної освіти) – загальноосвітня школа – академія (вища освіта)

Вона готова розглянути будь-які пропозиції.

Звідси можна безкоштовно завантажити вправу:

Інтерактивна вправа Тітонька Чарлі із Бразилії

Інтерактивні методи в роботі зі студентами. Вправа «Людожери» (адаптовано проф. Катериною Крутій)

Мета: знайомство з групою, презентація себе, виявлення потреб.

Необхідний час: 25-30 хвилин.

Розмір групи – 6-14  осіб.

Інструкція для студентів:

Для наступної вправи потрібно розділитися на дві групи (можна за принципом: сезони народження – «зима-літо», «весна-осінь», або за будь-яким іншим).

Можна безкоштовно завантажити текст вправи звідси:

Вправа Людожери

Дебрифинґ:

 Запитання до тих, кого з’їли – як ви думаєте, чому так вийшло?

  • Чи варто було відразу пропонувати щось племені, не з’ясувавши того, що їм може бути потрібним?
  • Як можна було дізнатися, чим ви будете корисні племені?
  • Які навички потрібно було проявити в цій вправі?
  • Запитання до керманичів: чи легко було визначити, кого залишити в живих, а кого з’їсти? Чому? Що заважало, а що допомагало визначитись із вибором?
  • Що корисного для себе Ви взяли з цієї вправи?

Інформативно.

Брифінґ – це короткий інструктаж до виконання завдання.

Дебрифінґ – учасники групи доповідають як виконано завдання, що вдалося, що не вдалося і чому.

Джерело: Тагир Булавин · Sunday, October 19th,  2008

www.trainingtechnology.ru

Посилання на сайт обов’язкове:

http://ukrdeti.com/