Шведський ляльковий будиночок 1912 року.
Чотириповерховий, з ліфтом, що діє, зробленим з металевого годинникового механізму, електричним освітленням у всіх кімнатах, телефоном, що телефонує, мініатюрною друкарською машинкою, швейною машинкою, люстрою, вміщував 30 ляльок.
Створений Джоном Карлсоном для його молодшої сестри.
Кафедра дошкільної освіти Маріупольського державного університету пропонує 11 червня 2024 року в Міжнародний день Гри запропонувала провести у дитячих садочках України «День без іграшок», практична реалізація ідеї надасть можливість дітям проявити креативність та свободу у виборі неструктурованих матеріалів для ігрової діяльності, а вихователям спостерігати за розгортанням (або навпаки) ігрової діяльності дошкільників. З поміж тривожних тенденцій, що впливають на гру в дитинстві є такі: байдужість суспільства до важливості гри; надмірна увага до теоретичних та академічних занять як у закладах дошкільної освіти, так і у початковій школі; постійний вплив на дітей війни, насильства та руйнувань.
Підставою для проведення такого заходу є такі документи: Декларація прав дитини Організації Об’єднаних Націй, стаття 7: «Дитина повинна мати повну можливість грати та відпочивати, які мають бути спрямовані на ті самі цілі, що й освіта; суспільство та органи державної влади повинні прагнути сприяти здійсненню цього права»; стаття 31 Конвенції ООН про права дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р.): дитина має право на дозвілля, гру та участь у культурній та мистецькій діяльності.
Метою проведення заходу є: привертання уваги для проблем затухання (редукції) гри дітей дошкільного віку у всьому світі, і в Україні зокрема, мілітаризації та комерціоналізації дитячих іграшок; звернення до Уповноваженого Президента України з прав дитини щодо вступу України до членів Міжнародної Асоціації гри (International Play Association – IPA).
Декларація Міжнародної Асоціації гри свідчить про право дитини на гру. IPA – міждисциплінарна неурядова організація, що надає міжнародний форум та пропаганду можливостей для ігор. Членство в IPA відкрите для будь-якої людини, групи або організації, які підтримують Декларацію IPA, про право дитини на гру. IPA організовує регіональні та національні конференції, семінари, симпозіуми та ознайомчі поїздки, а також проводить Всесвітній конгрес раз на три роки. IPA також видає журнал PlayRights та випускає публікації, аудіовізуальні матеріали щодо аспектів гри, пропонує консультації національним урядам та агентствам ООН з питань та проблем, пов’язаних з реалізацією права дитини на гру. У 2014 році IPA випустила оновлену Декларацію про важливість гри https://ipaworld.org/childs-right-to-play/the-childs-right-to-play/
ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ДІЙ: включити вивчення важливості ігор та засобів ігор на навчання для всіх майбутніх фахівців і волонтерів, які працюють з дітьми та для дітей; сприяти створенню безпечного освітнього ігрового середовища, яке захищає дітей від викрадень, сексуального та фізичного насильства; надавати час, простір, неструктуровані матеріали, формувати усвідомлений ризик у довкіллі, де діти можуть розвинути почуття приналежності, власної гідності та задоволення шляхом реалізації свого права на гру просто неба; заохочувати до збереження та використання традиційних ігор корінних народів; забезпечити всім дітям, особливо дітям з особливими потребами, доступ до різноманітного ігрового інклюзивного середовища, іграшок та ігрових матеріалів за допомогою громадських програм, таких як дошкільні ігрові групи, бібліотеки іграшок та ігрові автобуси, організації ігор просто неба тощо.
По закінченню заходу планується «круглий стіл» з науковцями й практиками щодо обговорення результатів «Дня без іграшок» та подальшої співпраці у напрямку збереження гри в період дошкільного дитинства.
Більш докладно можна почитати та подивитися тут: https://kulturologia.ru/blogs/170718/39738/
Трагедія, що сталася на голландському узбережжі в 1421 році, за чотири століття поспіль знайшла своє відбиття в мальовничій роботі британського художника нідерландського походження – Лоуренса Альми-Тадеми. На цій картині зображено легендарний епізод: після повені люди вийшли з укриттів, поглянути на руйнування та почали пошукати тих, хто вцілів. Побачили колиску, прибиту до греблі. Здивувалися, бо по ній, як божевільний стрибав кіт. Було зрозуміло, що якщо у колисці є немовля, то воно не могло вижити після такої повені. Проте кота було вирішено врятувати. Яке ж було загальне здивування, коли в колисці виявилося немовля, яке тихесенько собі посапувало. Як так сталося? Це кіт його врятував! Він своїми стрибками з краю на край підтримував рівновагу колиски так, що ліжечко дитяти залишалося сухим і вона не прокинулася посеред хвиль.
Χудoжник Лoуpeнc Альма-Тадема. “Повінь у Бісбосе у 1421 році” (картину написано в 1856 р.)
Примітка: Вживаємо правильно прізвище видатного педагога: Фрьобель (нім. Friedrich Fröbel).
Цей пам’ятник встановлено на могилі видатного педагога, який помер в 1852 році у віці 70 років.
Пам”ятник виконано у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі.
Выдповыдь: цей пам”ятник встановлено Фридриху Фрьобелю.
З історії педагогіки дошкільного дитинства відомо, що ще на початку ХХ ст. Ф.Фрьобель запропонував «дари», до яких входили різні за формою, величиною і кольором предмети: кульки, куб, м’ячі, циліндр, палички для викладання, смужки для плетіння тощо. Вдячні послідовники, які на практиці бачили неоціненність дарів для дитини, на могилі свого Вчителя встановили пам’ятник, виконаний у вигляді трьох геометричні фігур – куба, циліндра і кулі. Принципи педагогіки Фрьобеля і його підходи до системи створення освітніх засобів згодом увійшли в різні авторські педагогічні системи – М. Монтессорі, С. Френе, Л. Малагуцці, Р. Штайнера (вальдорфська педагогіка).
Фотозагадка.
Як називалось це покарання дітлахів майже до середини ХХ ст.?
Англійський переклад “dunce” означає – тупиця, йолоп, дурник – одним словом, неуспішний учень. Є на позначення ще й такі слова – «Dummkopf» і «Dussel», які мають більш прямолінійне значення – дурак.
Такий ковпак називався “Вуха віслюка”, або “Вуха Мідаса”.
Ви запитаєте, до чого тут вуха Мідаса?
Нагадаю одну з давніх легенд про царя Мідаса, який, будучи суддею у музичному зіткненні між Аполлоном і Паном у грі на флейті, присудив останньому перемогу. Тоді Аполлон, який гнівався на несправедливість Мідаса наділив царя віслючими вухами. Мідас ховав їх під капелюхом із широкими крисами, цю тайну знав тільки його особистий перукар. Він пообіцяв нікому не розголосити тайну, але знання так заважали перукарю, що він поплив до озера, видовбав ямку і прошепотів у неї: “У царя Мідаса вуха віслюка”.
За рік на цьому місці виріс очерет, у гомоні та шелесті якого можна було розібрати ці ж слова. Отже, усім стала відома тайна царя Мідаса. Із того часу “Вуха Мідаса” позначають дурість, неуцтво, невігластво, які неможливо приховати. Історики стверджують, що версія виникнення такого шкільного атрибуту позору, як ковпак, також мало місце і у середньовіччі XVII століття, коли були “ганебні маски” (німецькою – Schandmaske) і ганебні стовпи.
Більш матеріалу тут:
http://www.sdelanounih.ru/evropejskaya-pedagogika/
(c) Manchester City Galleries; Supplied by The Public Catalogue Foundation
У праці «Думки про виховання» («Some Thoughts Concerning Education», 1693 р.) Джон Локк представив власне переконання щодо спадковості та середовища у процесі формування дитини: «Усі ми – рід хамелеонів, які поступово беруть своє забарвлення від речей, що знаходяться біля них» [1, с. 614].
На думку Д. Локка, психіка людини від народження подібна до чистої дошки, або чистого аркуша, де ще немає ніяких записів. Джон Локк зазначав, що «на 9/10-х люди стають добрими або злими, корисними чи не корисними завдяки вихованню <…> від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу», що свідчить про тверде переконання філософа щодо винятково важливої ролі виховання в розвитку дитини [1, с. 614].
Джерело: Локк Дж. Сочинения в трёх томах: Т. 3./ Дж. Локк – М.: Мысль, 1988.– 668 с.– (Филос. наследие. Т.103).– С. 614.