Архіви категорій: Монографії, статті проф. К.Крутій

ІНДЕКС KIDSRIGHTS 2020, або як в Україні захищаються права дитини

Індекс KidsRights – це перший і єдиний глобальний рейтинг, який щорічно вимірює, як права дітей поважаються в усьому світі,  та в якій мірі країни поліпшують права дітей.

Індекс KidsRights – це ініціатива фонду KidsRights у співпраці з Університетом Еразма Роттердамського (Нідерланди), а саме: Школа економіки Еразма і Міжнародний інститут соціальних досліджень. Індекс охоплює рейтинг усіх держав-членів ООН, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, та за якими є достатньо даних (усього 182 країни).

Індекс KidsRights має з 5 доменів:  Право на життя. Право на здоров’я. Право на освіту. Право на захист. Сприятливе середовище для прав дитини.

Кожен домен має однакову вагу. Бали за кожен домен розраховуються як середнє значення показників. Щоб переглянути оцінку для кожного домена в кожній країні, відвідайте таблицю нижче.

https://kidsrights.org/news/childrens-rights-globally-under-pressure-due-to-corona-crisis/

Індекс KidsRights 2020 для України (місце в рейтингу 182 країн):

Індекс прав дітей на життя: 91 (оцінка: 0,733)

Рейтинг права на здоров’я: 80 (оцінка: 0,911)

Рейтинг права на освіту:      35 (оцінка: 0,816)

Ступінь захисту:                    45 (оцінка: 0,951)

Рейтинг сприятливого середовища для прав дитини:

                                                143-151 (оцінка: 0,357)

Загальний рейтинг:                80 (оцінка: 0,840)

Індекс презентовано списком країн із ранжируванням, з колірним кодуванням, що вказує відповідні групи ранжирування. В Індексі KidsRights 2020 Ісландія посідає перше місце як країна, де права дітей гарантовано найкращим чином, за нею йдуть Швейцарія та Фінляндія. Результати в останній категорії засновано на Прикінцевих зауваженнях, прийнятих Комітетом ООН з прав дитини. Таки країни як Чад, Афганістан і Сьєрра-Лєоне знаходяться в нижній частині індексу 2020 року. Існують також серйозні побоювання щодо благополуччя дітей через наслідки постійної нестабільності в таких країнах, як Сирія і Венесуела.

Детальніше про випуск KidsRights Index 2020 читайте в прес-релізі, посилання на який наведено нижче:

https://kidsrights.org/research/kidsrights-index/

Вимоги до Зустрічі, або що таке дистант із дошколятами?

Методичні акценти від проф. Катерини Крутій щодо організації дистантної освіти дошкільників

(Матеріал підготовлено для круглого столу “Проблеми дистанційної освіти дошкільнят”, що буде опублікований у журналі “Дошкільне виховання”. 2020. №5).

 До мене звертаються практики із запитаннями щодо організації навчальної діяльності дітей передшкільного віку в умовах карантину. Я зібрала до купи майже всі запитання і спробувала на них відповісти в цьому дописі.

 Який зміст вкладаємо в поняття «дистантна освіта»  та «дистанційне навчання дошкільнят»?

Я розводжу ці два поняття.

Треба чітко визначитись, що дистантна освіта – це той контент, який надається педагогом і закладом дошкільної освіти для батьків своїх вихованців.

Я повністю погоджують з позицією МОН України щодо  рекомендації  готувати матеріали для роботи з батьками (презентації, рекомендації щодо організації розпорядку дня та освітньої діяльності дітей) та підтримувати зв’язок із батьками, допомогти їм організувати найкращий “садочок” у себе вдома.

Є сенс звернутись до змісту статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту»  про роль сім’ї у дошкільній освіті, а саме:

«1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

  1. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
  2. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності».

Отже, батьки, як суб’єкти освітнього процесу, несуть відповідальність за здобуття дошкільної освіти власною дитиною.

Дистанційне навчання  —  це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій).

Зауважу, що інформація надається батькам (!), а вони вирішують у який зручний час для них і дитини цю інформацію (аудіо-, відео-, тексти казок, віршів, приклади організації дитячого експериментування, ігрової, зображувальної та інших видів діяльності дітей раннього і передшкільного віку) запропонують власній дитині, ураховуючи її психофізіологічний та емоційний стан.

Для всіх, кого цікавлять дослідження (опубліковано в лютому 2020) щодо впливу цифрових технологій на дітей, раджу познайомитись із висновками науковців.

Стаття «Digital media: Promoting healthy screen use in school-aged children and adolescents» має 108 (!) проаналізованих посилань автора. Ця інформація для тих, хто ще не розуміє чим може закінчиться неправильно організоване дистанційне навчання для здоров’я не тільки школярів, старших дошкільників, але й малюків – трирічок! Треба почати контролювати свою педагогічну завзятість у кількості матеріалів, які надсилаються дітям. Не треба перебирати на себе відповідальність батьків за освіту власних дітей. Порадити батькам, порекомендувати – це одне, а саджати всіх членів сім’ї до екрану на годину, це – зовсім інше…

Повний текст статті тут:  https://www.cps.ca/en/documents/position/digital-media

 

На мою думку, формат онлайн-занять не відповідає віковим особливостям дошкільнят

 У більшості випадків наша педагогічна завзятість та методичний свербіж – «усе та відразу»  – більше заважає, ніж дає можливість отримати дитині інформацію. Як правило, це дві крайнощі: або аніматорство («а щоб дитині було не нудно та весело»), або менторство («треба навчати, розвивати, формувати та виховувати» і все це одночасно).

У класичному розумінні такий формат підходить тільки зі старшого дошкільного віку.

На мій погляд, не маючи професійно захищених систем передачі фото, не треба вимагати від батьків їх надсилати. Це можливо, якщо є письмова домовленість між батьками і закладом дошкільної освіти. Але перед тим, як просити батьків надіслати фото виконаної роботи, слід самій собі відповісти на запитання: «А навіщо мені ці фото? Що я хочу для себе з’ясувати? Яка  подальша доля цих світлин?». Якщо є  чітка відповідь, можливо і є сенс отримати фото. Але це не може бути постійним фактом.

Якою має бути Зустріч як форма спілкування вихователя, дітей і батьків?

Я б почала використовувати інший формат і назву – «Зустріч». Зустріч – це зближення з ким-, або чим-небудь, наперед домовлене побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. Якщо ми почнемо вводити в лексикон термін «Зустріч», пройде зовсім небагато часу і вихователі,  діти та батьки почнуть і говорити, і чекати саме Зустрічі, а не заняття. А це принципово різні речі!

Передусім треба заздалегідь підготувати всі матеріали до Зустрічі. Бажано, щоб декілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) уже були в полі зору дітей.

Уявіть, що ви і діти нібито прийшли до театру. А в театр приходять ошатно одягненими і з гарним настроєм! Ще закрито лаштунки, але вже хочеться знати, а що там, за ними, у залі тихесенько грає спокійна музика, діти (глядачі) зручно вмощуються в своїх кріселках.

Починається етап первинного сприйняття – відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів недостатньої інформації (що зараз буде? як це буде? чого очікувати?).    Інформація дитиною (і батьками теж) свідомо або підсвідомо нібито черпається / зчитується з інформаційного поля місця, де знаходиться вихователь. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію «розмитий фон» (цей етап  до 2 хвилин – декодування інформації).

Лаштунки відкриваються, починається наступний етап – сприйняття педагога – вступний монолог дорослого (до 2 хв.) задає стиль  і характер спілкування, сприяє утворенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію  і вводить до неї (Крутій К.Л. стаття в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С. 6-10).

Якщо сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

У вільному режимі під час зустрічі діти переходять від статусу «глядач»  і «споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу». Бажано активно підключати ще одного учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їх діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователь (до 3 хв.) – етап сприйняття умов.

Якщо продовжити порівняння з театром – то далі відбувається «кульмінація спектаклю».

Вихователь презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7 хв.). Цей етап уможливлює стимулювання проявів почуття спільності інтересів дитини та дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення «поля радості» від взаємодії).

Останнім етапом дійства на сцені буде «вихід акторів театру на поклон», тобто підбиття підсумків зустрічі.

Можна скористатись наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв.):

  • Що ти зробив і що ти про це думаєш?     У тебе був план роботи. Чи вийшло у тебе те, що ти задумав?
  • Чи задоволений ти результатом своєї роботи?  Які нові слова ти запам’ятав?
  • Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому?   Яке слово тебе зацікавило?
  •  Що хотів би повторити?   Яке завдання для тебе виявилося  важким? А яке легким?
  •  Чого нового ти навчився?   Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися?
  •  Пригадай, хто кому допоміг на занятті?   Що запам’яталося найбільше?
  • Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому?  Що тобі не вдалося на занятті?
  •  Чим саме ти пишаєшся після заняття? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, усе залежить від майстерності вихователя, може змінюватись залежно від ситуації   спілкування з дітьми та батьками. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть бути до 20 хв., але чим молодша дитина, тим  коротша зустріч.

 Зустріч вона і є на те зустріч, щоб була очікуваною. Тому більше ніж один раз на день немає сенсу їх проводити, на тиждень – до 5, але це необов’язково саме 5.

Якщо зустрічі проводити щодня з різними групами дітей, то не більше ніж  2 зустрічі. Для вихователя це значне психо-емоційне навантаження. А ще буде підготовка до нової зустрічі. Тому для навантаження вихователя – цього достатньо.

Слід використовувати ті платформи (вайбер, месенджер, посилання на YouTube-ролики, ZOOM тощо), які опанувала вихователька  (а це – перспектива для організації майбутньої методичної роботи з кадрами після закінчення карантину). Також є необхідність погодити з батьками їхні можливості роботи з пропонованими платформами (рівень навичок, швидкість інтернету тощо).

Як спланувати роботу?  Чи можуть в цьому допомогти тематичні тижні?

Краще за все – це блоково-тематичне планування, воно розроблено, є в доступі для кожного вихователя. Можна скористатись уже готовими наробками, додати своє. Усі ці завдання мають подаватися в певній системі. Недостатньо дати посилання на безліч ресурсів.

Зауважу, що при дистанційному навчанні не можна знехтувати провідну діяльність дошкільнят — гру! Це можливо тільки за умови, коли сам вихователь сповідує цінності дитячої гри, тоді саме педагог нагадає батькам і про халабуди, і про особистий простір дитини, і про іграшки, які стимулюють до гри. У таких ситуаціях найбільш виявляються професійні якості вихователя – організація взаємодії з дітьми та батьками.

Блоково-тематичне планування можна замовити тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬ

 

 

 

 

 

Приклад блоко-тематичного планування до альтернативної програми «SNREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт» є  у файлі до цього допису.

УВАГА! Посилання на автора та сайт обов’язкове!

 

Повний текст цієї статті в PDF форматі тут: 

Крутій К.Л._Вимоги до ЗУСТРІЧІ або що таке дистант

 Ілюстратор – Ольга Громова.

Працюємо дистанційно: Завдання до дисципліни “Педагогіка раннього і дошкільного дитинства”

Коуч-зшиток (консультаційний зошит) розроблено для методич­ного забезпечення дисципліни “Педагогіка раннього і дошкільного дитинства”. Концепція коуч-зшитка передбачає роботу студента під час самостійної підготовки до практичних та лабораторних занять в аудиторії, а також для опрацювання джерел до кожної теми. Пропонований матеріал спрямовано на формування критичного і креативного мислення, спілкування і співпраці, є підґрунтям для саморозвитку, самовиховання, самовизначення студента. Кожне завдання є інтерактивним, передбачено формувальне оцінювання інтеґральних, загальних та фахових компетентностей.

Призначено для студентів, які вивчають дисципліну “Педаго­гіка раннього і дошкільного дитинства” у закладах вищої освіти.

Організація навчання (перелік тем):

 

Тема 1. Педагогіка раннього і дошкільного дитинства як наука.

Тема 2. Дошкільна освіта в цілісній системі освіти України.

Тема 3. Дитина як об’єкт дослідження.

Тема 4. Сутність гри як діяльності дитини дошкільного віку.

Тема 5. Сюжетно-рольова гра як основний вид ігор дітей дошкільного віку.

Тема 6. Виховання в освітньому процесі закладу дошкільної освіти.

Тема 7. Розвиток дітей раннього віку.

Тема 8. Освітній процес у закладі дошкільної освіти. Елементи навчальної діяльності дітей дошкільного віку.

Тема 9. Зміст дошкільної освіти і тенденції його оновлення.

Тема 10. Розвивальне середовище та його проєктування в закладі дошкільної освіти.

Тема 11. Планування освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.

Тема 12. Проблеми вимірювання якості дошкільної освіти та оцінювання сформованості компетентностей у дітей.

КОУЧ-ЗШИТОК_ Тема 7_Для дистанційного навчання

КОУЧ-ЗШИТОК_макет_Початок

Навчаємо мови та розвиваємо мовлення дитини: допоможемо батькам і дітям під час карантину!

Доброго дня!

Звертаюся до татусів і матусь, бабусів і дідусів із пропозицією позайматися з дитиною.
Для розуміння вибору саме такої тематики міні-занять: в дитячих садочках, як правило, використовується лексико-тематичний підхід до навчання мови і розвитку мовлення.
Скоріше за все, вихователі вже познайомили дітей з іншими темами.
Матеріали, які презентовано далі, допоможуть вибрати для вашого синочка чи донечки саме ту інформацію, яка буде цікава їм.
Знаючи особливості й рівень розвитку мовлення  власної дитини (не орієнтуйтеся тільки на паспортний вік), почніть займатися за сценаріями, які запропоновані (на ваш вибір).
Пам’ятайте, що це всього лише орієнтир, яким зручно користуватися.
Успіхів!

 

Старший дошк.вік_Катерина Крутій

Середній дошк.вік_Катерина Крутій

Молодший дошк.вік_Катерина Крутій

 

Учим язык вместе с мамой и папой: поможем родителям и детям пережить карантин!

Добрый день! Обращаюсь к папам и мамам, бабушкам и дедушкам с предложением позаниматься с ребёнком.

Для понимания выбора именно такой тематики мини-занятий: в детских садах, как правило, используется лексико-тематический подход к  обучению языку и развитию речи.

Скорее всего, воспитатели уже познакомили детей с другими темами.

Материалы, которые представлены далее, помогут выбрать для вашего сыночка или доченьки именно ту информацию, которая будет интересна им.

Зная особенности и уровень развития речи ребёнка (не ориентируйтесь только на паспортный возраст), начните заниматься по сценариям, которые предложены (на ваш выбор).

Помните, что это всего лишь ориентир, которым удобно пользоваться.

Успехов!

В оформленні обкладинки використано
ілюстрацію Марини Пузиренко.

Апрель_Млад.дошк.возраст_Катерина Крутий

Апрель_Средний дошк. возраст_Катерина Крутий

Апрель_Старш.дошк.возраст_Катерина Крутий

Про шерентінг, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

Про шерентінґ, цифрові сліди дітей в Інтернеті та здоровий глузд

 (проф. Катерина Крутій)

Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління. Упродовж усього життєвого шляху особистості сім’я є тим найближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність культурного досвіду дитини.

Саме тісна взаємодія з батьками дитини є необхідною умовою соціалізації дитини в закладі дошкільної освіти.

Сучасні технології дозволяють спілкуватись з батьками on-line. Проте часто-густо вихователі іноді за незнанням, іноді на прохання батьків переходять межу, за якою конфлікт є неминучим. Маю на увазі розміщення в соціальних мережах, у додатках – месенджерах Viber ([vaɪbə], «Вайбер»), WhatsApp (Ватсап) тощо світлин дітей без письмового погодження з батьками.

Що таке шерентінґ?

Шерентінґ – термін, утворений від англійських слів parenting (виховувати) і to share (ділитися, розміщувати в Інтернеті), описує явище, коли батьки викладають у соціальні мережі фотографії своїх дітей і публічно розповідають про ситуації з їхнього життя.

Компанія Інтернет-безпеки AVG провела опитування серед матерів в Північній Америці (США і Канаді), ЕС5 (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та Іспанія), Австралії / Нової Зеландії і Японії і з’ясувала, що 81 відсоток дітей у віці до двох років мають певний цифровий профіль або слід, з їх зображеннями, розміщеними он-лайн. У США 92 відсотки дітей присутні в Інтернеті на той час, коли їм два роки, в порівнянні з 73 відсотками дітей в ЕС5.

“Усе це потягнеться у їхнє доросле життя. Батьки виступають як господарі особистої інформації дітей, так і як оповідачі їхніх же історій», — йдеться в докладі Університету Флориди.

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Згідно з дослідженням, середнє цифрове народження дітей відбувається приблизно через шість місяців, при цьому третина (33%) фотографій та інформації дітей розміщуються в Інтернеті впродовж декількох тижнів після народження. У Великобританії 37 відсотків новонароджених мають онлайн-життя з народження, тоді як в Австралії та Новій Зеландії цей показник становить 41 відсоток.

Майже чверть (23%) дітей починають своє цифрову життя, коли батьки завантажують свої сканограмми пренатальної сонограми в Інтернет. Цей показник вищий в США, де 34 відсотки опублікували сонограми в Інтернеті, а в Канаді цей показник ще вище – 37 відсотків. Усе менше батьків діляться сонограмами своїх дітей у Франції (13%), Італії (14%) і Німеччини (15%). Точно так же тільки 14 відсотків батьків діляться цим он-лайн в Японії.

7 % дітей і немовлят мають адресу електронної пошти, створеної для них їхніми батьками, і 5 % мають профіль у соціальній мережі.

На запитання, що мотивує батьків розміщувати зображення своїх дітей в Інтернеті, більше 70 відсотків всіх опитаних матерів відповіли, що повинні ділитися ними з друзями та родиною (усього взяло участь в опитування 2200 осіб).

За словами генерального директора AVG Дж.Р. Сміта, «шокує той факт, що 30-річний юнак має он-лайновий слід, що розтягнувся максимум на 10-15 років, в той час як переважна більшість дітей сьогодні будуть присутні в Інтернеті, коли їм виповниться два роки – присутність, яке триватиме впродовж усього життя.

«Наше дослідження показує, що зростає тенденція до цифрового народженню дитини, яке збігається і в багатьох випадках передує даті його реального народження. Чверть дітей розміщують фотографії сонограм в Інтернеті ще до того, як вони фізично увійшли в світ.

У той же час ми закликаємо батьків подумати про дві речі:

«По-перше, ви створюєте цифрову історію для людини, яка буде слідувати за нею до кінця свого життя. Який вид сліду ви дійсно хочете почати для своєї дитини, і що вони подумають про інформацію, яку ви завантажили в майбутньому?

«По-друге, це посилює необхідність того, щоб батьки знали про налаштуваннях конфіденційності, які вони встановили у своїй соціальній мережі та інших профілях. В іншому випадку обмін фотографіями і конкретною інформацією дитини може бути переданий не тільки друзям і родині, а й усьому онлайн-світу».

(Джерело: https://www.businesswire.com/news/home/20101006006722/en/Digital-Birth-Online-World ).

Щодо поширення шерентінґу в Україні

За загальним правилом, викладеним у статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці або в іншому громадському місці й фізична особа не заперечує проти цього.

Проте в ситуації з дітьми виникають додаткові обставини. Права фізичної особи на захист свого зображення і заборону його використання без дозволу (ст. 307, 308 Цивільного кодексу України) є цивільними правами, і для їх реалізації фізична особа повинна мати цивільну дієздатність. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до статей 31, 32 Цивільного кодексу України, фізична особа до 18 років має часткову або неповну цивільну дієздатність.

Тобто навіть якщо дитина або підліток дають вам згоду на фотозйомку, а також на майбутнє використання свого зображення в інформаційному матеріалі, рекламному ролику, агітаційному плакаті тощо, така дія є нікчемним правочином. Перекладаючи з юридичної мови на людську, дитина не може вам дати дозвіл на використання свого зображення, бо не має права розпоряджатися ним. За дитину це роблять її законні представники – тобто батьки, які, відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України, є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. йдеться про батьків у множині, тобто про обох батьків. Навіть якщо вони розлучені, але не позбавлені батьківських прав, відсутність згоди одного з них може призвести до визнання правочину недійсним і вимоги компенсації заподіяної шкоди з боку іншого. Отримання згоди батьків не обов’язково має бути письмовим, воно може бути усним, проте в разі виникнення непорозумінь у майбутньому, зокрема подання судового позову, наявність усної згоди треба буде довести в суді. Тому найбільш безпечним з правового погляду буде саме письмовий дозвіл, у якому зазначається кому саме надається цей дозвіл, на що саме надається (яке зображення і де буде використано) ім’я дитини і її батьків, підписи батьків і дата надання згоди. Іншим варіантом є унеможливлення ідентифікації дитини за допомогою технічних засобів («блюрування» тощо).

 (Джерело: https://imi.org.ua/articles/fotohrafii-ditey-publikuvaty-chy-ni-i62)

Отже, варіантів розміщення світлин дітей, які відвідують дитячий садочок, декілька. Є сенс прислухатись до порад юристів і не піддаватися спокусі за будь-якою нагодою догодити батькам.

Пропоную один із варіантів розміщення на стенді фото дітей, не використовуючи соціальні мережі:

Звідси можна завантажити безкоштовно текст цієї статті:

Крутій К.Л.- Про шерентінг

Що ми робимо для здоров’я вихованців, або як віднайти необхідну технологію?

Констатуємо, що  в практиці роботи закладів дошкільної освіти має місце “забалакування” проблеми здоров’я. Тобто розмов про здоров’я вихованців на педагогічних радах, семінарах, консультаціях – майже забагато. Проте віднайти струнку і зрозумілу комплексну технологію, спрямовану на  творення здоров’я сучасної дитини дошкільного віку складно не лише вихователю-початківцю, але й досвідченому керівнику.

Існує такий педагогічний феномен: обговорюючи певну проблему, розглядаючи її з усіх боків, людина знімає частину внутрішньої напруги, що виникла у зв’язку з цією проблемою. У результаті біль, занепокоєння стають менше. Реальна діяльність у напрямку вирішення виниклої складної проблеми підміняється міркуваннями на цю тему. Проте ситуація не вирішується, тому що тільки роздумами і міркуваннями проблему не вирішити. Організовуючи діяльність щодо збереження, формування та розвитку  здоров’я суб’єктів освітнього процесу слід пам’ятати про існування цього феномена, не підміняти діяльність міркування про неї.

Є сенс об’єднати всі наявні в освітньому полі дошкільної освіти технології до одного узагальнювального поняття – здоров’ятворювальні технології.

Здоров’ятворення – це активний процес нескінченного розвитку, удосконалення та самореалізації. Отже, здоров’ятворювальні технології – це складний феномен сукупності, що об’єднує здоров’язбережувальні, здоров’яформувальні та здоров’ярозвивальні  технології.

Здоров’язбережувальні технології роблять акцент на зовнішній чинник (створення сприятливих умов для збереження здоров’я дітей, навчання різним прийомам і способам його підтримки);

здоров’яформувальні технології акцентують увагу на внутрішньому чиннику (створення умов для розвитку навичок саморегуляції, пробудження внутрішньої потреби бути здоровим, оволодіння методами підвищення внутрішніх ресурсів та потенціалу);

здоров’ярозвивальні технології – роблять акцент і на зовнішній, і на внутрішній чинник (вихователь виступає як транслятор знань, умінь і навичок здорового способу життя, форма передачі знання – научіння).

Повний текст статті можна завантажити безкоштовно звідси:

Стаття Крутій К.Л. Визначення термінів

Вітагенний досвід як чинник збереження психологічного здоров’я дитини дошкільного віку

Заняття є і залишається основною організаційною формою освітнього процесу в ЗДО, отже, виявлення критеріїв обґрунтованості розробки і побудови заняття на вітагенній основі (від лат. vita – життя) є важливою умовою подолання здоров’явитратного характеру освіти взагалі та дошкільної зокрема.

Аналіз досліджень сучасних психофізиологів (В.Ф.Базарний, М.М.Безруких та ін.) доводить, що стан здоров’я дошкільників багато в чому визначається не нормуванням навантаження, а психологічними чинниками.
Перевантаження нервової системи дошкільника виникає не тоді, коли дитині пропонують занадто багато завдань, а коли відсутня внутрішня мотивація до будь-якої діяльності.

Такий підхід дозволяє визначити в якості домінуючого чинника вітагенної обґрунтованності заняття дотримання принципу  природовіповідності, який розуміється як відповідність освітнього процесу базовим потребам і психофізіологічним можливостям дитини. Він передбачає використання освітніх технологій особистісно-орієнтованого характеру. Ми розуміємо вітагенну дошкільну освіту як урахування життєвого досвіду дитини.

Сутність вітагенної освіти (ідея була висунута А.С. Бєлкінім) полягає в тому, що той, хто навчається, є повноправним учасником освітнього процесу за умови, якщо освіта спирається на його життєвий досвід, який розглядається в якості важливого джерела розвитку. Привласнений досвід дитини відображає її життєву позицію, а зміст дошкільної освіти, яку вона засвоює, накладається на досвід, поєднується з ним.

Повний текст статті проф. Катерини Крутій Можна безкоштовно завантажити тут:

Стаття Крутій Вітагенні технології

 Дерево пустушок,  або Як запровадити гарну традицію в дитячому садочку

Автор – проф. Катерина Крутій

Дитина смокчить пустушку. Рано чи пізно питання як відучити малюка від пустушки постане як перед матір’ю, так і перед вихователями в групі, куди прийде дитина.  Зауважу, що із власного досвіду знаю, що європейські матусі вже давно користуються плодами чудової ідеї та не змащують гірчицею пустушку, щоб відучити малюка від пустушки. Майже в будь-якому великому європейському місті можна знайти так зване Дерево пустушок.

Що ж це таке – Дерево пустушок?

Дерево пустушок служить для полегшення відлучення від пустушки малюків. Воно може бути цілком реально існуючим деревом і перебувати в будь-якому парку, або сквері. Можна також віднайти це символічне дерево, яке встановлено в закритих приміщеннях.

Перше Дерево пустушок з’явилося в Данії. Найстаріше з подібних дерев знаходиться на данському острові Туро (йому майже 100 років!). У сучасній Данії подібні дерева розташовано в національних парках і парках розваг (наприклад, у Тіволі-парку в Копенгагені).

На думку європейських стоматологів, діти повинні до 2-х років життя бути повністю відучені від пустушки, в іншому випадку це може призвести до порушення прикусу, збільшити ризик розвитку карієсу і простудних захворювань.

Відомий український педіатр Є.Комаровський дотримується трохи іншої думки. Більш детально можна ознайомитись тут:

https://shablienko.livejournal.com/662623.html

http://www.komarovskiy.net/knigi/pustyshka.html

http://www.o-krohe.ru/komarovskij/pustyshka/

Як підготувати свято прощання з пустушкою, започаткувавши традицію в дитячому садочку?

 Звісно, що будь-які батьки, донечка чи синочок яких ніяк не може розпрощатися з улюбленою пустушкою, залюбки приведуть свою малечу на свято прощання з пустушкою. Чому не започаткувати традицію в дитячому садочку і не віднайти на території невисоке дерево для такого заходу? Коли малюк готовий розлучитися з пустушкою, сім’я (або декілька родин) приходить до дерева, влаштовується радісна церемонія прощання і переходу на новий рівень – життя без пустушки.

Так, у німців є  така традиція добрих справ – приїжджаючи до дерева, вони приносять 20 євро (шухлядка на дереві) для діток, хворих на рак (дерево з пустушок знаходиться на території медичного університету, це ідея університетського медичного центру).

Пропоную розвинути ідею для наших реалій – звернутись до медичних закладів, де є дитячі відділення, і проводити церемонію там, або запропонувати дитині подарувати (віддати) маленьку іграшку іншим діткам. Це буде на кшталт буккроссінґу, але буде мати свою назву «Подаруй свою іграшку» (share your toy). Такий обмін іграшками можна зробити і в приміщенні дитячого садочку на першому поверсі: на поличку поставити свою іграшку, а якщо сподобалась інша – взяти, погратись нею, потім принести, або залишити собі і не повертати. На цьому принципі заснований будь-який обмін у Європі – книжками, іграшками, одягом тощо.

Прощання з пустушкою має бути добровільним

Під час своєрідного ритуалу дитина побачить, як інші залишають тут свої пустушки.  Для  розставання зі своєю пустушкою в ігровій формі дитині слід надати можливість самій підвісити її на гілку дерева. Після цього малюк отримує невеличку іграшку (може бути варіант «Подаруй іграшку» (share your toy). Прощання з пустушкою і її підвішування на дерево може відбуватись у присутності Феї пустушок (Чарівниці, Чеберяйчика або іншого героя (персонажа). Обов’язково той, хто буде виконувати роль Феї пустушок, повинен добре розумітись на психо-фізіологічних особливостях дітей раннього віку, не рекомендую до подібних свят залучати професійних актрис чи акторів. Фея пустушок також вручає дитині подарунок після того, як малюк попрощається з пустушкою.

Головна умова участі в запропонованому ритуалі – будь то організоване свято, дійство за участю феї або просто спільний похід батьків до Дерева пустушок – прощання з пустушкою має бути добровільним.

Отже, необхідно підготувати дитину до цієї події, заздалегідь розповівши їй про розставання з пустушкою. Пропоную версію: пустушка має  повернутися до своїх сестер і братів на казкове Дерево пустушок, або вона потрібна іншому малюкові, який забере її собі.

Якщо дитині важко обрати варіант, скажіть, що можна буде відвідувати улюблену пустушку в цій казковій країні.

Давайте вивчати досвід інших,

створювати своє та запроваджувати найкраще

Статтю для роботи можна безкоштовно завантажити тут:

Дерево пустушок. Ст. К.Крутій

Не забувайте робити посилання на сайт!

 

#Флешмоб_Збережемо_ялиночку

Пропоную статтю-огляд про зимових персонажів, які найчастіше з”являються на дитячих святах. Чи доречні вони, чия це традиція? Чи все ж таки залишити всіх та не  чіпати традиції?

У статті також запропонована порівняльна таблиця особливостей Діда Мороза, Санта Клауса та Святого Миколая – що спільного, а що різнить.

Катерина Крутій

МАЙЖЕ  ВСЕ  ПРО  СВЯТОГО МИКОЛАЯ, ДІДА  МОРОЗА,  САНТА КЛАУСА ТА  ЇХНІХ  РОДИЧІВ, або КОЛИ БУДЕМО СВЯТКУВАТИ ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ТРАДИЦІЯМИ?

Пам’ятаємо з дитинства чарівне свято — Новий рік. Святково при­крашена ялинка вабить дивовижністю й казковістю, а біля неї всіх вітають Дід Мороз і Снігуронька. Звідки ж до нас прийшов Дід Мороз? І чому навколо бачимо переважно зображення Санта Клауса,  а ще рідше – Святого Миколая?

Статтю можна безкоштовно завантажити звідси:

Стаття проф. Крутій К.Л. Дід Мороз та родичі