Дошкільна освіта Німеччини для щастя кожної дитини

Цікава та актуальна стаття про дошкільну освіту в Німеччині.

Автор статті Анна Тристан, директор у ЗДО “Сонечко” м. Пирятин:

“Шасливе дитинство в німецьких дитсадках полягає в наступному:

– з дітьми не просто працюють, а живуть. А будь-яка діяльність має сенс та значення і головне – від неї дитина має бути щаслива;

– вибір діяльності лишається за дітьми. Німецькі педагоги не бояться дати дітям свободу, бо вона надається відповідно до віку та набутих здібностей. Дорослі усвідомлюють, що не може 20 дітей одночасно хотіти малювати чи слухати казку. Дитина займається тією діяльністю, яка викликає саме в цей день саме в цієї дитини найбільше бажання;

– багато ігрової діяльності, активної, цікавої, вчасної, бо саме через процес гри дитина вчиться життю;

– перед дорослим кожна конкретна дитина індивідуальність з власними можливостями, інтересами та потребами. А щоб знати ці можливості, інтереси та потреби, німецькі педагоги активно використовують метод спостереження;

– дітей поважають. Думаєте немає за що поважати 3-5 річну дитину? А за її спроби бути самостійною? А за її наполегливість у набутті досвіду? А за її допомогу та підтримку? Отож-бо!!!

– прояв толерантності до всіх. В німецьких дитсадках серед вихованців можна зустріти представників до 20 націй, але до кожного з них толерантне відношення. Як говорять дорослі «Всі діти мають право на свій шанс у цьому житті»;

– забезпечення особистого простору дитини. Дитина має право на емоції, на жадібність, на усамітнення, на свої «хочу»/»можу» і не відповідати очікуванням дорослих…”

Повний текст статті тут:

http://education-ua.org/ua/component/content/article/19-blogi/tema-1/1260-doshkilna-osvita-nimechchini-dlya-shchastya-kozhnoji-ditini?fbclid=IwAR25hxYGNUbMY_XcrsGORiQd9Yx2m-VAVYVuWKT2p-fr9NAJpF5iGALkGOs

Чому в Японії діти майже не плачуть?

Амае – так називають матерів у Японії. Дієслово «амаеру» означає «скористатися чимось», «бути розпещеним», «шукати заступництва». Воно передає суть відносин матері й дитини.

При народженні малюка акушерка відрізає шматок пуповини, висушує  і кладе в традиційну дерев̓яну коробочку розміром трохи більше сірникової коробки. На ній позолоченими літерами викарбувано ім̓я матері й дата народження дитини. Це символ зв̓язку матері та немовляти.

В Японії рідко побачиш, як плаче малюк. Мати намагається зробити так, щоб у нього не було для цього приводу. Перший рік дитина нібито залишається частиною тіла матері, яка увесь день носить її прив̓язаною за спиною, вночі кладе спати поруч із собою і дає груди в будь-який момент, коли малюк захоче. Японська промисловість навіть випускає спеціальні куртки зі вставкою на блискавці, яка дозволяє носити спереду дитину.

Коли малюк підросте, вставка відстібається, і куртка перетворюється в звичайний одяг. Дитині нічого не забороняють, від дорослих вона чує тільки застереження: «небезпечно», «брудно», «погано». Але якщо дитина все ж таки забилась або обпіклась, мати вважає винною себе і просить  вибачення за те, що не вберегла свою крихітку. Коли діти починають ходити, їх теж практично не залишають без нагляду. Мами продовжують слідувати за своїми карапузами буквально по п̓ятах. Часто-густо вони організовують дитячі ігри, в яких самі є активними учасницями. Татки з̓являються на прогулянці тільки у вихідні, коли вся сім̓я виїжджає в парк або на природу. А в погану погоду місцем проведення сімейного дозвілля є великі торгові центри, які мають ігрові кімнати.