Про економічну рентабельність інвестування в ранній вік дитини

Відоме дослідження нобелівського лауреата – економіста Джеймса Хекмана [Heckman J. J.] довело міцний звязок інвестицій у ранній вік із подальшим збільшенням продуктивності праці та зростанням конкурентоспроможності держави.

Інші дослідження також показали високу економічну рентабельність інвестування в ранній вік дитини. Так, дослідження раннього дошкільного навчання (Abecedarian early childhood study, 2003 США) показало, що інвестиція одного долара США в ранній розвиток дитини повертається чотирма доларами США до моменту досягнення нею двадцяти одного року. Інше, більш тривале дослідження [Barnett S., Belfield C.R.] показало, що до сорокарічного віку людини інвестиція в її ранній розвиток одного долара США повертається вже шістнадцятьма доларами у вигляді зростання особистих доходів і соціальних ефектів.

Отже, розвинені держави розглядають дошкільну освіту як суспільне благо, а інвестиції у цей рівень освіти збільшуються щорічно. Необхідно відзначити, що в цілому, під час розгляду дошкільної освіти експерти концентруються на базових елементах, а саме:

а) фінансування дошкільної освіти з точки зору підвищення її ефективності;

б) зміст програм освіти дітей дошкільного віку;

в) середовище розвитку дитини.

Література:

  1. Heckman J. J. Skill Formation and the Economics of Investing in Disadvantaged Children / Science, 2006. 312.
  2. Barnett S., Belfield C.R., & Nores, M. Lifetime cost-benefit analysis. In L.J. Schweinhart, J. Montie, Z. Xiang, W.S. Barnett, C.R. Belfield, & M. Nores (Eds.). Lifetime effects: The High/Scope Perry Preschool study through age 40 (Monographs of the High/Scope Educational Research Foundation, 14). Ypsilanti, MI: High/Scope Educational Research Foundation, 2005.

 

Чому в Японії діти майже не плачуть?

Амае – так називають матерів у Японії. Дієслово «амаеру» означає «скористатися чимось», «бути розпещеним», «шукати заступництва». Воно передає суть відносин матері й дитини.

При народженні малюка акушерка відрізає шматок пуповини, висушує  і кладе в традиційну дерев̓яну коробочку розміром трохи більше сірникової коробки. На ній позолоченими літерами викарбувано ім̓я матері й дата народження дитини. Це символ зв̓язку матері та немовляти.

В Японії рідко побачиш, як плаче малюк. Мати намагається зробити так, щоб у нього не було для цього приводу. Перший рік дитина нібито залишається частиною тіла матері, яка увесь день носить її прив̓язаною за спиною, вночі кладе спати поруч із собою і дає груди в будь-який момент, коли малюк захоче. Японська промисловість навіть випускає спеціальні куртки зі вставкою на блискавці, яка дозволяє носити спереду дитину.

Коли малюк підросте, вставка відстібається, і куртка перетворюється в звичайний одяг. Дитині нічого не забороняють, від дорослих вона чує тільки застереження: «небезпечно», «брудно», «погано». Але якщо дитина все ж таки забилась або обпіклась, мати вважає винною себе і просить  вибачення за те, що не вберегла свою крихітку. Коли діти починають ходити, їх теж практично не залишають без нагляду. Мами продовжують слідувати за своїми карапузами буквально по п̓ятах. Часто-густо вони організовують дитячі ігри, в яких самі є активними учасницями. Татки з̓являються на прогулянці тільки у вихідні, коли вся сім̓я виїжджає в парк або на природу. А в погану погоду місцем проведення сімейного дозвілля є великі торгові центри, які мають ігрові кімнати.