Архіви категорій: Дошкілля за кордоном

Формула ідеальної іграшки, або як купити дитині корисний подарунок?

ФОРМУЛА ІДЕАЛЬНОЇ ІГРАШКИ

Психолог Кліфф Арналл (Cliff Arnall, Британія, 2009 р.) розробив рівняння для ідеальної іграшки в подарунок дитині після того, як дослідив понад 5000 батьків та дітей на замовлення британської іграшкової компанії Worlds Apart. Дослідження показало, що 65% дітей отримують різдвяні подарунки, які їм не подобаються, або з якими вони не грають.

На думку дослідника, батькам слід вибирати подарунок на основі суб’єктивних оцінок іграшок за шістьма ключовими властивостями за 5-бальною системою.

Ось ця формула:

Pi – наскільки іграшка корисна, якщо дитина грає одна (дитині подобається індивідуальна гра?)

Po – наскільки вона корисна, якщо дитина грає з іншими дітьми,

Cr – наскільки вона стимулює творчі здібності, почуття дитини,

S – наскільки вона допомагає налагодити контакт з однолітками (чи сприяє соціальній активності?),

U – загальна корисність іграшки (чи може дитина грати з іграшкою увесь рік? чи легко зберігати і легко транспортувати?),

H – чи достатньо міцна іграшка, щоб її можна було передати у спадок; чи буде актуальна для молодших братів і сестер в наступні роки?

Кліфф Арналл пропонує враховувати, скільки в середньому годин на місяць дитина буде регулярно грати з подарунком (T), а також упродовж якого часу вона збереже до неї інтерес (L).

Після цього необхідно обчислити значення виразу

L х T + Pi + Po + Cr + S + U + H

Результат треба розділити на квадратний корінь з ціни іграшки. Іграшка, яка набрала 40 балів і вище, вважається дуже цінною. Вибір слід робити на користь тієї іграшки, яка отримає в результаті найвищу підсумкову оцінку. Дослідник також попереджає, що результати можуть відрізнятися для різних дітей.

Джерело: https://www.cbc.ca/news/mathematical-formula-predicts-the-perfect-toy-1.827935

На світлині –   М’яч ТАКАНЕ.

Про нього можна почитати тут:

http://ukrdeti.com/shiyemo-myach-takane-pokrokova-instrukciya/

Метод Марії Монтессорі – в дії, або “уроки навпочіпки”

Часто-густо ми не помічаємо проростання в дітях найважливіших людських якостей і здібностей, які дає педагогіка М.Монтессорі. Така поведінка дорослого – це повага до дитини! Це відео про англійського принца Вільяма, у якого мама (принцеса Діана), працювала вихователькою в дитячому садку Монтессорі, і сам він разом з братом Гаррі такий сад і школу відвідував, а потім і діти Вільяма та Кейт пішли до садочка Марії Монтессорі.  https://www.bbc.com/russian/news/2016/01/160106_prince_george_nursery

ІНДЕКС KIDSRIGHTS 2020, або як в Україні захищаються права дитини

Індекс KidsRights – це перший і єдиний глобальний рейтинг, який щорічно вимірює, як права дітей поважаються в усьому світі,  та в якій мірі країни поліпшують права дітей.

Індекс KidsRights – це ініціатива фонду KidsRights у співпраці з Університетом Еразма Роттердамського (Нідерланди), а саме: Школа економіки Еразма і Міжнародний інститут соціальних досліджень. Індекс охоплює рейтинг усіх держав-членів ООН, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, та за якими є достатньо даних (усього 182 країни).

Індекс KidsRights має з 5 доменів:  Право на життя. Право на здоров’я. Право на освіту. Право на захист. Сприятливе середовище для прав дитини.

Кожен домен має однакову вагу. Бали за кожен домен розраховуються як середнє значення показників. Щоб переглянути оцінку для кожного домена в кожній країні, відвідайте таблицю нижче.

https://kidsrights.org/news/childrens-rights-globally-under-pressure-due-to-corona-crisis/

Індекс KidsRights 2020 для України (місце в рейтингу 182 країн):

Індекс прав дітей на життя: 91 (оцінка: 0,733)

Рейтинг права на здоров’я: 80 (оцінка: 0,911)

Рейтинг права на освіту:      35 (оцінка: 0,816)

Ступінь захисту:                    45 (оцінка: 0,951)

Рейтинг сприятливого середовища для прав дитини:

                                                143-151 (оцінка: 0,357)

Загальний рейтинг:                80 (оцінка: 0,840)

Індекс презентовано списком країн із ранжируванням, з колірним кодуванням, що вказує відповідні групи ранжирування. В Індексі KidsRights 2020 Ісландія посідає перше місце як країна, де права дітей гарантовано найкращим чином, за нею йдуть Швейцарія та Фінляндія. Результати в останній категорії засновано на Прикінцевих зауваженнях, прийнятих Комітетом ООН з прав дитини. Таки країни як Чад, Афганістан і Сьєрра-Лєоне знаходяться в нижній частині індексу 2020 року. Існують також серйозні побоювання щодо благополуччя дітей через наслідки постійної нестабільності в таких країнах, як Сирія і Венесуела.

Детальніше про випуск KidsRights Index 2020 читайте в прес-релізі, посилання на який наведено нижче:

https://kidsrights.org/research/kidsrights-index/

Працюємо дистанційно: Чому в Нідерландах діти полюють на ведмедиків?

Діти в Нідерландах полюють на ведмедиків, а в Америці малюють веселки

Зі своїми намистинковими очима і химерними тілами вони визирають крізь скло: це плюшеві ведмедики. Голландські віконні рами тепер  заповнено ведмедиками, тому що вся країна йде на полювання на ведмедя.
Тисячі  мешканців міст і містечок Нідерландів відтепер ставлять ведмедя перед своїм вікном, щоб діти могли полювати за скарбами по сусідству, якщо вони хочуть подихати свіжим повітрям під час карантину.

ПОЛЮВАННЯ НА ВЕДМЕДЯ
Гру засновано на ілюстрованій книзі Майкла Розена і Хелен Оксенбері «Ми йдемо на полювання на ведмедя» (1995 рік). Полювання на ведмедя зародилося в Австралії і Великобританії, щоб відвернути дітей від коронлвірусної кризи, а потім потрапило в Нідерланди.

Упродовж декількох днів у Facebook  у групах «Полювання на ведмедя»  уже тисячі учасників. Незважаючи на те, що все більше і більше людей беруть участь, звичайно, передбачається, що всі продовжують дотримуватися головних принципів карантину.

МАПА
Ті, хто  ставить ведмедика перед вікном, можуть зареєструвати  його  в спеціальній «картці ведмедя». Так виглядає “Картка ведмед” у Нідерландах.

Результат: голландська карта є коричневою. Люди також діляться фотографіями своїх плюшевих тварин на підвіконнях у Твіттері.

 

Детальніше можна почитати тут:

https://www.linda.nl/nieuws/binnenland/berenjacht-nederland-speurtocht/

https://www.usnews.com/news/best-states/louisiana/articles/2020-03-29/neighbors-put-teddy-bears-in-windows-for-bear-hunt

Продуманий ризик на ігрових майданчиках Амстердаму

Ігрові майданчики на вулицях Амстердаму – це унікальний елемент, який мало розповсюджено не лише в Україні,  але й в інших країнах Європи.

І це не тільки парки або сквери, у Нідерландах є чимало ігрових майданчиків усередині кварталів. А це допомагає родинам в умовах урбанізації виживати в міських умовах.

Чи хочуть діти насправді ризикувати?

У дослідженні взяли участь тридцять дітей, які  мали від 7 до 10 років. Вони грали на майданчику,  на різній відстані один від одного знаходилися блоки різної висоти.
Після того, як діти награлися, їх розпитували, де їм було страшно, а де ні, де цікаво, важко  тощо.

Виявилося, що фактичні труднощі, які були реально присутні на майданчику і те, як діти їх оцінюють – не збігаються!
Чим більш спритніша  була дитина, тим більшу відстань вона могла подолати, тим ширше були зазори між блоками, які вона перестрибувала.

Проте виявилося, що в цілому більш спритні та вмілі діти воліли перестрибувати з блоку на блок, тобто ризикувати в свідомо нескладних для них ситуаціях. Коли, наприклад, відстань між блоками та різниця у висоті – незначні. Тобто діти вибирали більш ризиковий спосіб пересування, і в простій ситуації – не переступали, а перестрибували. У складній ситуації, на висоті, за великої відстані – не ризикували, переступали.

Прочитати детальніше  про це дослідження  можна тут:

– Journal of Environmental Psychology. Статья называется – Affordances in a simple playscape: Are children attracted to challenging affordances?

За посиланням:

супераналіз можливості/неможливості використання гумових шин  на дитячих майданчиках:

http://playspaces.ru/resina/?fbclid=IwAR3fphPDc9XXcndNMVj1XHzhXjWsqmH3zE3wJGUin340QWSpbhyv801ocMA

Відео допомагає зрозуміти як нідерландський архітектор зреалізува свою ідею  створення ігрових майданчиків в Амстердамі.

Історія Дитинства: коли дитяча садівниця стала вихователькою?

Народження дитячого садка датується 1837 роком.

Саме тоді  Фрідріх Вільгельм Август Фрьобель (нім. Friedrich Fröbel; німецький педагог (1782-1852) назвав «дитячим садком» утворену ним установу для малюків в місті Бад-Бланкенбургу в Німеччині (точніше, «Kindergarten»: Кinder – діти, Garten – сад).

Примітка: Вживаємо правильно прізвище видатного педагога: Фрьобель  (нім. Friedrich Fröbel).

Історія найменування не вичерпується однією версією. Найбільш поширена думка, що педагог вважав дітей «Божими рослинами», такими, що потребують дбайливого догляду. Звідси й «дитячий садок», тобто сад рослин. Інше припущення переносить народження дитячого садка в 40-і рр. XIX ст.: німецький педагог тоді нібито відкрив «першу установу  з догляду за дітьми» в колишньому готелі «У палацового саду» в Цорбіхе. Жителі містечка, приводячи сюди дітей, вигукували: «Ми йдемо до саду». Нарешті, відомо, що його дитячий садок був садом за своїм дизайном, з деревами та клумбами квітів.

В Енциклопедичному словнику Брокгауза – Ефрона (1902 р, т.36 а, С.690), зазначено: «Ця назва (дитячий садок – прим. К.К.) має подвійне значення: по-перше, Фрьобель дотримувався думки, що сад, в якому діти могли б грати та знайомитися з життям рослин, становить необхідну приналежність такої школи; по-друге, воно символічно вказує на схожість дітей з рослинами, які вимагають вмілого і ретельного догляду».
Викладачками в такому дитячому садочку стали Kindergдrtnerinnen, буквально – дитячі садівниці.

Зауважу, що і виховательок сам Фрьобель іменував «садівницями». Послідовниць Фрідріха Фрьобеля наприкінці XIX – початку XX століть ще називали «фрьобелічками».
Зараз це слово цілком вийшло з ужитку і мало кому відомо.
З часом місце слів “дитяча садівниця” та “фрьобелічка” посіло слово “вихователька” (у словниках воно відзначається з 1771 року). 

 

Діти гуляють у середньому менше, ніж ув’язнені!

На сайті уряду Великобританії (https://www.gov.uk) було розміщено звіт про дослідження дитячих прогулянок «Моніторинґ взаємодії з навколишнім середовищем» (MENE), який є експериментальною перевіркою методології розробки національного показника доступу дітей до природного середовища. У ході дослідження (Прес-реліз 2016 року) було зібрано інформацію про відвідування дітей природного середовища, а саме: частота і місце призначення, мотиви для відвідувань, хто відвідує, чи були присутні дорослі.

Коротко про висновки дослідників:

Діти гуляють у середньому менше, ніж ув’язнені! Тобто менше однієї години щодня! За останні 12 місяців лише 88% всіх дітей в Англії були хоча б один раз на природі. 70% дітей бували на природі один раз щотижня. 12% дітей жодного разу не були на природі за останні 12 місяців!

Якщо батьки рідко або узагалі жодного разу не були на природі за останній рік, то і їхні діти дуже рідко покидали міські вулиці (39% дітей були за останній рік у лісі або парку).

Таких досліджень в Україні не проводилось. Але, на вашу думку, чи є значна різниця в показниках? Скільки гуляють діти в дитячому садочку не за режимом, а насправді? А скільки з батьками?

Джерело:  https://www.gov.uk/government/statistics/monitor-of-engagement-with-the-natural-environment-pilot-study-visits-to-the-natural-environment-by-children

На фото – сон дітей на вулиці, ясла, 1958 рік.

 Дерево пустушок,  або Як запровадити гарну традицію в дитячому садочку

Автор – проф. Катерина Крутій

Дитина смокчить пустушку. Рано чи пізно питання як відучити малюка від пустушки постане як перед матір’ю, так і перед вихователями в групі, куди прийде дитина.  Зауважу, що із власного досвіду знаю, що європейські матусі вже давно користуються плодами чудової ідеї та не змащують гірчицею пустушку, щоб відучити малюка від пустушки. Майже в будь-якому великому європейському місті можна знайти так зване Дерево пустушок.

Що ж це таке – Дерево пустушок?

Дерево пустушок служить для полегшення відлучення від пустушки малюків. Воно може бути цілком реально існуючим деревом і перебувати в будь-якому парку, або сквері. Можна також віднайти це символічне дерево, яке встановлено в закритих приміщеннях.

Перше Дерево пустушок з’явилося в Данії. Найстаріше з подібних дерев знаходиться на данському острові Туро (йому майже 100 років!). У сучасній Данії подібні дерева розташовано в національних парках і парках розваг (наприклад, у Тіволі-парку в Копенгагені).

На думку європейських стоматологів, діти повинні до 2-х років життя бути повністю відучені від пустушки, в іншому випадку це може призвести до порушення прикусу, збільшити ризик розвитку карієсу і простудних захворювань.

Відомий український педіатр Є.Комаровський дотримується трохи іншої думки. Більш детально можна ознайомитись тут:

https://shablienko.livejournal.com/662623.html

http://www.komarovskiy.net/knigi/pustyshka.html

http://www.o-krohe.ru/komarovskij/pustyshka/

Як підготувати свято прощання з пустушкою, започаткувавши традицію в дитячому садочку?

 Звісно, що будь-які батьки, донечка чи синочок яких ніяк не може розпрощатися з улюбленою пустушкою, залюбки приведуть свою малечу на свято прощання з пустушкою. Чому не започаткувати традицію в дитячому садочку і не віднайти на території невисоке дерево для такого заходу? Коли малюк готовий розлучитися з пустушкою, сім’я (або декілька родин) приходить до дерева, влаштовується радісна церемонія прощання і переходу на новий рівень – життя без пустушки.

Так, у німців є  така традиція добрих справ – приїжджаючи до дерева, вони приносять 20 євро (шухлядка на дереві) для діток, хворих на рак (дерево з пустушок знаходиться на території медичного університету, це ідея університетського медичного центру).

Пропоную розвинути ідею для наших реалій – звернутись до медичних закладів, де є дитячі відділення, і проводити церемонію там, або запропонувати дитині подарувати (віддати) маленьку іграшку іншим діткам. Це буде на кшталт буккроссінґу, але буде мати свою назву «Подаруй свою іграшку» (share your toy). Такий обмін іграшками можна зробити і в приміщенні дитячого садочку на першому поверсі: на поличку поставити свою іграшку, а якщо сподобалась інша – взяти, погратись нею, потім принести, або залишити собі і не повертати. На цьому принципі заснований будь-який обмін у Європі – книжками, іграшками, одягом тощо.

Прощання з пустушкою має бути добровільним

Під час своєрідного ритуалу дитина побачить, як інші залишають тут свої пустушки.  Для  розставання зі своєю пустушкою в ігровій формі дитині слід надати можливість самій підвісити її на гілку дерева. Після цього малюк отримує невеличку іграшку (може бути варіант «Подаруй іграшку» (share your toy). Прощання з пустушкою і її підвішування на дерево може відбуватись у присутності Феї пустушок (Чарівниці, Чеберяйчика або іншого героя (персонажа). Обов’язково той, хто буде виконувати роль Феї пустушок, повинен добре розумітись на психо-фізіологічних особливостях дітей раннього віку, не рекомендую до подібних свят залучати професійних актрис чи акторів. Фея пустушок також вручає дитині подарунок після того, як малюк попрощається з пустушкою.

Головна умова участі в запропонованому ритуалі – будь то організоване свято, дійство за участю феї або просто спільний похід батьків до Дерева пустушок – прощання з пустушкою має бути добровільним.

Отже, необхідно підготувати дитину до цієї події, заздалегідь розповівши їй про розставання з пустушкою. Пропоную версію: пустушка має  повернутися до своїх сестер і братів на казкове Дерево пустушок, або вона потрібна іншому малюкові, який забере її собі.

Якщо дитині важко обрати варіант, скажіть, що можна буде відвідувати улюблену пустушку в цій казковій країні.

Давайте вивчати досвід інших,

створювати своє та запроваджувати найкраще

Статтю для роботи можна безкоштовно завантажити тут:

Дерево пустушок. Ст. К.Крутій

Не забувайте робити посилання на сайт!

 

Дошкільна освіта Німеччини для щастя кожної дитини

Цікава та актуальна стаття про дошкільну освіту в Німеччині.

Автор статті Анна Тристан, директор у ЗДО “Сонечко” м. Пирятин:

“Шасливе дитинство в німецьких дитсадках полягає в наступному:

– з дітьми не просто працюють, а живуть. А будь-яка діяльність має сенс та значення і головне – від неї дитина має бути щаслива;

– вибір діяльності лишається за дітьми. Німецькі педагоги не бояться дати дітям свободу, бо вона надається відповідно до віку та набутих здібностей. Дорослі усвідомлюють, що не може 20 дітей одночасно хотіти малювати чи слухати казку. Дитина займається тією діяльністю, яка викликає саме в цей день саме в цієї дитини найбільше бажання;

– багато ігрової діяльності, активної, цікавої, вчасної, бо саме через процес гри дитина вчиться життю;

– перед дорослим кожна конкретна дитина індивідуальність з власними можливостями, інтересами та потребами. А щоб знати ці можливості, інтереси та потреби, німецькі педагоги активно використовують метод спостереження;

– дітей поважають. Думаєте немає за що поважати 3-5 річну дитину? А за її спроби бути самостійною? А за її наполегливість у набутті досвіду? А за її допомогу та підтримку? Отож-бо!!!

– прояв толерантності до всіх. В німецьких дитсадках серед вихованців можна зустріти представників до 20 націй, але до кожного з них толерантне відношення. Як говорять дорослі «Всі діти мають право на свій шанс у цьому житті»;

– забезпечення особистого простору дитини. Дитина має право на емоції, на жадібність, на усамітнення, на свої «хочу»/»можу» і не відповідати очікуванням дорослих…”

Повний текст статті тут:

http://education-ua.org/ua/component/content/article/19-blogi/tema-1/1260-doshkilna-osvita-nimechchini-dlya-shchastya-kozhnoji-ditini?fbclid=IwAR25hxYGNUbMY_XcrsGORiQd9Yx2m-VAVYVuWKT2p-fr9NAJpF5iGALkGOs

Чому в Японії діти майже не плачуть?

Амае – так називають матерів у Японії. Дієслово «амаеру» означає «скористатися чимось», «бути розпещеним», «шукати заступництва». Воно передає суть відносин матері й дитини.

При народженні малюка акушерка відрізає шматок пуповини, висушує  і кладе в традиційну дерев̓яну коробочку розміром трохи більше сірникової коробки. На ній позолоченими літерами викарбувано ім̓я матері й дата народження дитини. Це символ зв̓язку матері та немовляти.

В Японії рідко побачиш, як плаче малюк. Мати намагається зробити так, щоб у нього не було для цього приводу. Перший рік дитина нібито залишається частиною тіла матері, яка увесь день носить її прив̓язаною за спиною, вночі кладе спати поруч із собою і дає груди в будь-який момент, коли малюк захоче. Японська промисловість навіть випускає спеціальні куртки зі вставкою на блискавці, яка дозволяє носити спереду дитину.

Коли малюк підросте, вставка відстібається, і куртка перетворюється в звичайний одяг. Дитині нічого не забороняють, від дорослих вона чує тільки застереження: «небезпечно», «брудно», «погано». Але якщо дитина все ж таки забилась або обпіклась, мати вважає винною себе і просить  вибачення за те, що не вберегла свою крихітку. Коли діти починають ходити, їх теж практично не залишають без нагляду. Мами продовжують слідувати за своїми карапузами буквально по п̓ятах. Часто-густо вони організовують дитячі ігри, в яких самі є активними учасницями. Татки з̓являються на прогулянці тільки у вихідні, коли вся сім̓я виїжджає в парк або на природу. А в погану погоду місцем проведення сімейного дозвілля є великі торгові центри, які мають ігрові кімнати.