Архіви категорій: Матеріали до дисципліни “Педагогіка раннього та дошкільного дитинства”

ІНДЕКС KIDSRIGHTS 2020, або як в Україні захищаються права дитини

Індекс KidsRights – це перший і єдиний глобальний рейтинг, який щорічно вимірює, як права дітей поважаються в усьому світі,  та в якій мірі країни поліпшують права дітей.

Індекс KidsRights – це ініціатива фонду KidsRights у співпраці з Університетом Еразма Роттердамського (Нідерланди), а саме: Школа економіки Еразма і Міжнародний інститут соціальних досліджень. Індекс охоплює рейтинг усіх держав-членів ООН, які ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, та за якими є достатньо даних (усього 182 країни).

Індекс KidsRights має з 5 доменів:  Право на життя. Право на здоров’я. Право на освіту. Право на захист. Сприятливе середовище для прав дитини.

Кожен домен має однакову вагу. Бали за кожен домен розраховуються як середнє значення показників. Щоб переглянути оцінку для кожного домена в кожній країні, відвідайте таблицю нижче.

https://kidsrights.org/news/childrens-rights-globally-under-pressure-due-to-corona-crisis/

Індекс KidsRights 2020 для України (місце в рейтингу 182 країн):

Індекс прав дітей на життя: 91 (оцінка: 0,733)

Рейтинг права на здоров’я: 80 (оцінка: 0,911)

Рейтинг права на освіту:      35 (оцінка: 0,816)

Ступінь захисту:                    45 (оцінка: 0,951)

Рейтинг сприятливого середовища для прав дитини:

                                                143-151 (оцінка: 0,357)

Загальний рейтинг:                80 (оцінка: 0,840)

Індекс презентовано списком країн із ранжируванням, з колірним кодуванням, що вказує відповідні групи ранжирування. В Індексі KidsRights 2020 Ісландія посідає перше місце як країна, де права дітей гарантовано найкращим чином, за нею йдуть Швейцарія та Фінляндія. Результати в останній категорії засновано на Прикінцевих зауваженнях, прийнятих Комітетом ООН з прав дитини. Таки країни як Чад, Афганістан і Сьєрра-Лєоне знаходяться в нижній частині індексу 2020 року. Існують також серйозні побоювання щодо благополуччя дітей через наслідки постійної нестабільності в таких країнах, як Сирія і Венесуела.

Детальніше про випуск KidsRights Index 2020 читайте в прес-релізі, посилання на який наведено нижче:

https://kidsrights.org/research/kidsrights-index/

Дитина на повідку: за та проти

Із допису: 
“Мені складно знаходитися на дитячих майданчиках. Дуже важко бачити, як дорослі люди, батьки-бабусі-дідусі створюють перешкоди для розвитку своїх власних дітей. І це вже не якась маленька колода, це  фортечні стіни з мурами-ровами-гарматами.
– Не ходи туди, ой-ой-ой, впадеш …
– Ти навіщо підняв палицю? Вона ж брудна, та й в око нею запросто можеш тиркнути …
– Ти що сама хочеш гойдатися на гойдалках? Почекай, зараз матуся прийде, вона тебе сама й погойдає …
На жаль. ці слова вже  є звичними.
А днями взагалі бачив дитину на повідку. З моєї точки зору це просто жахливо!

Фото: з відкритих джерел.

 

А бабуся дитини задоволена, радісно ділиться з оточуючими, як їй тепер зручно гуляти. Нікуди мовляв, онучка-двухліточка відтепер не лізе та й одяг завжди чистенький.
Мені можуть заперечити … Часи тепер інші…
Так ті ж самі часи! От що такого глобально змінилося в питаннях Дитинства, окрім  підвищенної тривожності дорослих щодо власних дітей?

Пропоную просто довіряти своїм дітям і давати їм можливість жити в світі, у РЕАЛЬНОМУ СВІТІ, таким яким він є!”

Юрій Фільов, Монтессорі-гід (AMI 3-6, 6-12).

Про дітей і бабусь фільм із “Єралашу”:

Ілюстрацію взято звідси: http://www.esferaradio.net/opinion/las-secuelas-de-la-sobreproteccion/

Оригінальний текст статті тут: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2815089341903004&set=a.1858635544215060&type=3&theater

Вимоги до Зустрічі, або що таке дистант із дошколятами?

Методичні акценти від проф. Катерини Крутій щодо організації дистантної освіти дошкільників

(Матеріал підготовлено для круглого столу “Проблеми дистанційної освіти дошкільнят”, що буде опублікований у журналі “Дошкільне виховання”. 2020. №5).

 До мене звертаються практики із запитаннями щодо організації навчальної діяльності дітей передшкільного віку в умовах карантину. Я зібрала до купи майже всі запитання і спробувала на них відповісти в цьому дописі.

 Який зміст вкладаємо в поняття «дистантна освіта»  та «дистанційне навчання дошкільнят»?

Я розводжу ці два поняття.

Треба чітко визначитись, що дистантна освіта – це той контент, який надається педагогом і закладом дошкільної освіти для батьків своїх вихованців.

Я повністю погоджують з позицією МОН України щодо  рекомендації  готувати матеріали для роботи з батьками (презентації, рекомендації щодо організації розпорядку дня та освітньої діяльності дітей) та підтримувати зв’язок із батьками, допомогти їм організувати найкращий “садочок” у себе вдома.

Є сенс звернутись до змісту статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту»  про роль сім’ї у дошкільній освіті, а саме:

«1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

  1. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.
  2. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності».

Отже, батьки, як суб’єкти освітнього процесу, несуть відповідальність за здобуття дошкільної освіти власною дитиною.

Дистанційне навчання  —  це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій).

Зауважу, що інформація надається батькам (!), а вони вирішують у який зручний час для них і дитини цю інформацію (аудіо-, відео-, тексти казок, віршів, приклади організації дитячого експериментування, ігрової, зображувальної та інших видів діяльності дітей раннього і передшкільного віку) запропонують власній дитині, ураховуючи її психофізіологічний та емоційний стан.

Для всіх, кого цікавлять дослідження (опубліковано в лютому 2020) щодо впливу цифрових технологій на дітей, раджу познайомитись із висновками науковців.

Стаття «Digital media: Promoting healthy screen use in school-aged children and adolescents» має 108 (!) проаналізованих посилань автора. Ця інформація для тих, хто ще не розуміє чим може закінчиться неправильно організоване дистанційне навчання для здоров’я не тільки школярів, старших дошкільників, але й малюків – трирічок! Треба почати контролювати свою педагогічну завзятість у кількості матеріалів, які надсилаються дітям. Не треба перебирати на себе відповідальність батьків за освіту власних дітей. Порадити батькам, порекомендувати – це одне, а саджати всіх членів сім’ї до екрану на годину, це – зовсім інше…

Повний текст статті тут:  https://www.cps.ca/en/documents/position/digital-media

 

На мою думку, формат онлайн-занять не відповідає віковим особливостям дошкільнят

 У більшості випадків наша педагогічна завзятість та методичний свербіж – «усе та відразу»  – більше заважає, ніж дає можливість отримати дитині інформацію. Як правило, це дві крайнощі: або аніматорство («а щоб дитині було не нудно та весело»), або менторство («треба навчати, розвивати, формувати та виховувати» і все це одночасно).

У класичному розумінні такий формат підходить тільки зі старшого дошкільного віку.

На мій погляд, не маючи професійно захищених систем передачі фото, не треба вимагати від батьків їх надсилати. Це можливо, якщо є письмова домовленість між батьками і закладом дошкільної освіти. Але перед тим, як просити батьків надіслати фото виконаної роботи, слід самій собі відповісти на запитання: «А навіщо мені ці фото? Що я хочу для себе з’ясувати? Яка  подальша доля цих світлин?». Якщо є  чітка відповідь, можливо і є сенс отримати фото. Але це не може бути постійним фактом.

Якою має бути Зустріч як форма спілкування вихователя, дітей і батьків?

Я б почала використовувати інший формат і назву – «Зустріч». Зустріч – це зближення з ким-, або чим-небудь, наперед домовлене побачення, але це ще й підготовлений заздалегідь прийом. Якщо ми почнемо вводити в лексикон термін «Зустріч», пройде зовсім небагато часу і вихователі,  діти та батьки почнуть і говорити, і чекати саме Зустрічі, а не заняття. А це принципово різні речі!

Передусім треба заздалегідь підготувати всі матеріали до Зустрічі. Бажано, щоб декілька речей (предмети, іграшки, книжка тощо) уже були в полі зору дітей.

Уявіть, що ви і діти нібито прийшли до театру. А в театр приходять ошатно одягненими і з гарним настроєм! Ще закрито лаштунки, але вже хочеться знати, а що там, за ними, у залі тихесенько грає спокійна музика, діти (глядачі) зручно вмощуються в своїх кріселках.

Починається етап первинного сприйняття – відчуття близької таємниці збуджує, притягує, підштовхує дітей до пошуків довкола елементів недостатньої інформації (що зараз буде? як це буде? чого очікувати?).    Інформація дитиною (і батьками теж) свідомо або підсвідомо нібито черпається / зчитується з інформаційного поля місця, де знаходиться вихователь. Тому бажано використовувати на задньому плані функцію «розмитий фон» (цей етап  до 2 хвилин – декодування інформації).

Лаштунки відкриваються, починається наступний етап – сприйняття педагога – вступний монолог дорослого (до 2 хв.) задає стиль  і характер спілкування, сприяє утворенню необхідної атмосфери, готує освітню ситуацію  і вводить до неї (Крутій К.Л. стаття в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С. 6-10).

Якщо сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

У вільному режимі під час зустрічі діти переходять від статусу «глядач»  і «споживач» до значно ціннішого – «учасник освітнього процесу». Бажано активно підключати ще одного учасника освітнього процесу – батьків.

На цьому етапі зустрічі маємо забезпечити розуміння дітьми змісту їх діяльності, тобто того, чого вони можуть досягти, чого від них очікує вихователь (до 3 хв.) – етап сприйняття умов.

Якщо продовжити порівняння з театром – то далі відбувається «кульмінація спектаклю».

Вихователь презентує тему зустрічі, м’яко переходячи до практичного етапу (до 7 хв.). Цей етап уможливлює стимулювання проявів почуття спільності інтересів дитини та дорослих, колективного входження в процес навчальної діяльності (утворення «поля радості» від взаємодії).

Останнім етапом дійства на сцені буде «вихід акторів театру на поклон», тобто підбиття підсумків зустрічі.

Можна скористатись наведеним далі переліком запитань, але їх не може бути більше ніж 3-4 до фіналу зустрічі (до 3 хв.):

  • Що ти зробив і що ти про це думаєш?     У тебе був план роботи. Чи вийшло у тебе те, що ти задумав?
  • Чи задоволений ти результатом своєї роботи?  Які нові слова ти запам’ятав?
  • Як ти гадаєш, що мені сподобалось у твоїй відповіді? Чому?   Яке слово тебе зацікавило?
  •  Що хотів би повторити?   Яке завдання для тебе виявилося  важким? А яке легким?
  •  Чого нового ти навчився?   Що тебе здивувало? Які нові ігри тобі сподобалися?
  •  Пригадай, хто кому допоміг на занятті?   Що запам’яталося найбільше?
  • Чого на занятті тобі не хотілося робити? Чому?  Що тобі не вдалося на занятті?
  •  Чим саме ти пишаєшся після заняття? Перед ким ти хотів би похвалитися успіхами?

Щоразу структура заздалегідь підготовленої зустрічі може бути іншою, усе залежить від майстерності вихователя, може змінюватись залежно від ситуації   спілкування з дітьми та батьками. Такі зустрічі для дітей старшого дошкільного віку можуть бути до 20 хв., але чим молодша дитина, тим  коротша зустріч.

 Зустріч вона і є на те зустріч, щоб була очікуваною. Тому більше ніж один раз на день немає сенсу їх проводити, на тиждень – до 5, але це необов’язково саме 5.

Якщо зустрічі проводити щодня з різними групами дітей, то не більше ніж  2 зустрічі. Для вихователя це значне психо-емоційне навантаження. А ще буде підготовка до нової зустрічі. Тому для навантаження вихователя – цього достатньо.

Слід використовувати ті платформи (вайбер, месенджер, посилання на YouTube-ролики, ZOOM тощо), які опанувала вихователька  (а це – перспектива для організації майбутньої методичної роботи з кадрами після закінчення карантину). Також є необхідність погодити з батьками їхні можливості роботи з пропонованими платформами (рівень навичок, швидкість інтернету тощо).

Як спланувати роботу?  Чи можуть в цьому допомогти тематичні тижні?

Краще за все – це блоково-тематичне планування, воно розроблено, є в доступі для кожного вихователя. Можна скористатись уже готовими наробками, додати своє. Усі ці завдання мають подаватися в певній системі. Недостатньо дати посилання на безліч ресурсів.

Зауважу, що при дистанційному навчанні не можна знехтувати провідну діяльність дошкільнят — гру! Це можливо тільки за умови, коли сам вихователь сповідує цінності дитячої гри, тоді саме педагог нагадає батькам і про халабуди, і про особистий простір дитини, і про іграшки, які стимулюють до гри. У таких ситуаціях найбільш виявляються професійні якості вихователя – організація взаємодії з дітьми та батьками.

Блоково-тематичне планування можна замовити тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬ

 

 

 

 

 

Приклад блоко-тематичного планування до альтернативної програми «SNREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт» є  у файлі до цього допису.

УВАГА! Посилання на автора та сайт обов’язкове!

 

Повний текст цієї статті в PDF форматі тут: 

Крутій К.Л._Вимоги до ЗУСТРІЧІ або що таке дистант

 Ілюстратор – Ольга Громова.

Працюємо дистанційно: Завдання до дисципліни “Педагогіка раннього і дошкільного дитинства”

Коуч-зшиток (консультаційний зошит) розроблено для методич­ного забезпечення дисципліни “Педагогіка раннього і дошкільного дитинства”. Концепція коуч-зшитка передбачає роботу студента під час самостійної підготовки до практичних та лабораторних занять в аудиторії, а також для опрацювання джерел до кожної теми. Пропонований матеріал спрямовано на формування критичного і креативного мислення, спілкування і співпраці, є підґрунтям для саморозвитку, самовиховання, самовизначення студента. Кожне завдання є інтерактивним, передбачено формувальне оцінювання інтеґральних, загальних та фахових компетентностей.

Призначено для студентів, які вивчають дисципліну “Педаго­гіка раннього і дошкільного дитинства” у закладах вищої освіти.

Організація навчання (перелік тем):

 

Тема 1. Педагогіка раннього і дошкільного дитинства як наука.

Тема 2. Дошкільна освіта в цілісній системі освіти України.

Тема 3. Дитина як об’єкт дослідження.

Тема 4. Сутність гри як діяльності дитини дошкільного віку.

Тема 5. Сюжетно-рольова гра як основний вид ігор дітей дошкільного віку.

Тема 6. Виховання в освітньому процесі закладу дошкільної освіти.

Тема 7. Розвиток дітей раннього віку.

Тема 8. Освітній процес у закладі дошкільної освіти. Елементи навчальної діяльності дітей дошкільного віку.

Тема 9. Зміст дошкільної освіти і тенденції його оновлення.

Тема 10. Розвивальне середовище та його проєктування в закладі дошкільної освіти.

Тема 11. Планування освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.

Тема 12. Проблеми вимірювання якості дошкільної освіти та оцінювання сформованості компетентностей у дітей.

КОУЧ-ЗШИТОК_ Тема 7_Для дистанційного навчання

КОУЧ-ЗШИТОК_макет_Початок

Як зняти ментальні шори та стереотипи? Відео з освітнім експертом В.Громовим.

Рекомендую!

Як зняти ментальні шори з тим, щоб забезпечити високу якість шкільної освіти.
Ви почуєте про те, навіщо потрібна ментальна трансформація, деконструювання міфів і стереотипів.
У переносному розумінні слова, шори, – це штучно створена ширма. Це те, що заважає зрозуміти справжню сутність чого-небудь, звужує поле зору.

Навчаємо мови та розвиваємо мовлення дитини: допоможемо батькам і дітям під час карантину!

Доброго дня!

Звертаюся до татусів і матусь, бабусів і дідусів із пропозицією позайматися з дитиною.
Для розуміння вибору саме такої тематики міні-занять: в дитячих садочках, як правило, використовується лексико-тематичний підхід до навчання мови і розвитку мовлення.
Скоріше за все, вихователі вже познайомили дітей з іншими темами.
Матеріали, які презентовано далі, допоможуть вибрати для вашого синочка чи донечки саме ту інформацію, яка буде цікава їм.
Знаючи особливості й рівень розвитку мовлення  власної дитини (не орієнтуйтеся тільки на паспортний вік), почніть займатися за сценаріями, які запропоновані (на ваш вибір).
Пам’ятайте, що це всього лише орієнтир, яким зручно користуватися.
Успіхів!

 

Старший дошк.вік_Катерина Крутій

Середній дошк.вік_Катерина Крутій

Молодший дошк.вік_Катерина Крутій

 

STREAM-освіта: Допомагаємо батькам під час карантину: освітні ситауції для дітей старшого дошкільного віку

В умовах карантину, коли дошколята, як ніхто інший, страждають від нестачі сенсорних подразників, спілкування із довкіллям, неможливості (невміння) батьків організувати вільну самостійну освітню діяльність власних дітей,  пропонуємо чудо-планування!

Педагоги можуть обирати щодня освітні ситуації для дітей та відправляти батькам, пропонуючи скористатись планом, але не слід відправляти усе відразу, робіть скріншот дня.

Якщо необхідно, запропонуйте проконсультувати як і що треба організувати 🙂

Запропоноване планування є невід”ємною частиною альтернативної програми формування культури інженерного мислення в дошкільників ” STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт” .

Купити можна тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product-category/programy-ta-planuvannya/stream-osvita/programa/ 

Почитати додатково можна це:

  1. Крутій К.Л., Грицишина Т.І. STREAM-освіта дошкільнят: виховуємо культуру інженерного мислення // Дошкільне виховання. – 2016. – №1. – С.3-7.

  2. Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. – 2016. – №9. – С.6-10.

  3. Крутій К.Л. Едьютейнмент: навчання як розвага // Дошкільне виховання. – 2017. – № 1. – С.2-6.

  4. Крутій К.Л. STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт. Концептуальні засади парціальної програми формування культури мислення в дошкільників //  Інформаційний збірник для директора та завідувача дитячого садочка. – 2017. – № 9-10 (62), травень. –  С.57-76.

Не забувайте, що е-матеріали можна безкоштовно завантажити за цим посиланням:
http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product/prirodnicho-naukova-osvita-doshkilni-4/

Планування освітніх ситуацій, дослідів і досліджень, спостережень тут:

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬ

Планування STREAM_старший вік_3 кв_КВІТЕНЬ

STREAM-освіта: Допомагаємо батькам під час карантину: освітні ситуації для дітей середнього дошкільного віку

В умовах карантину, коли дошколята, як ніхто інший, страждають від нестачі сенсорних подразників, спілкування із довкіллям, неможливості (невміння) батьків організувати вільну самостійну освітню діяльність власних дітей,  пропонуємо чудо-планування!

Педагоги можуть обирати щодня освітні ситуації для дітей та відправляти батькам, пропонуючи скористатись планом, але не слід відправляти усе відразу, робіть скріншот дня.

Якщо необхідно, запропонуйте проконсультувати як і що треба організувати 🙂

Запропоноване планування є невід”ємною частиною альтернативної програми формування культури інженерного мислення в дошкільників ” STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт” .

Купити можна тут:

http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product-category/programy-ta-planuvannya/stream-osvita/programa/ 

Почитати додатково можна це:

  1. Крутій К.Л., Грицишина Т.І. STREAM-освіта дошкільнят: виховуємо культуру інженерного мислення // Дошкільне виховання. – 2016. – №1. – С.3-7.

  2. Крутій К. Сучасне заняття та освітні ситуації // Дошкільне виховання. – 2016. – №9. – С.6-10.

  3. Крутій К.Л. Едьютейнмент: навчання як розвага // Дошкільне виховання. – 2017. – № 1. – С.2-6.

  4. Крутій К.Л. STREAM – освіта, або Стежинки у Всесвіт. Концептуальні засади парціальної програми формування культури мислення в дошкільників //  Інформаційний збірник для директора та завідувача дитячого садочка. – 2017. – № 9-10 (62), травень. –  С.57-76.

Не забувайте, що е-матеріали можна безкоштовно завантажити за цим посиланням:
http://xn--k1aig6f.xn--j1amh/ru/product/prirodnicho-naukova-osvita-doshkilni-4/

Планування освітніх ситуацій, дослідів і досліджень, спостережень тут:

Планування STREAM_середній вік_3 кв_КВІТЕНЬ

Планування STREAM_середній вік_3 кв_КВІТЕНЬ

Продуманий ризик на ігрових майданчиках Амстердаму

Ігрові майданчики на вулицях Амстердаму – це унікальний елемент, який мало розповсюджено не лише в Україні,  але й в інших країнах Європи.

І це не тільки парки або сквери, у Нідерландах є чимало ігрових майданчиків усередині кварталів. А це допомагає родинам в умовах урбанізації виживати в міських умовах.

Чи хочуть діти насправді ризикувати?

У дослідженні взяли участь тридцять дітей, які  мали від 7 до 10 років. Вони грали на майданчику,  на різній відстані один від одного знаходилися блоки різної висоти.
Після того, як діти награлися, їх розпитували, де їм було страшно, а де ні, де цікаво, важко  тощо.

Виявилося, що фактичні труднощі, які були реально присутні на майданчику і те, як діти їх оцінюють – не збігаються!
Чим більш спритніша  була дитина, тим більшу відстань вона могла подолати, тим ширше були зазори між блоками, які вона перестрибувала.

Проте виявилося, що в цілому більш спритні та вмілі діти воліли перестрибувати з блоку на блок, тобто ризикувати в свідомо нескладних для них ситуаціях. Коли, наприклад, відстань між блоками та різниця у висоті – незначні. Тобто діти вибирали більш ризиковий спосіб пересування, і в простій ситуації – не переступали, а перестрибували. У складній ситуації, на висоті, за великої відстані – не ризикували, переступали.

Прочитати детальніше  про це дослідження  можна тут:

– Journal of Environmental Psychology. Статья называется – Affordances in a simple playscape: Are children attracted to challenging affordances?

За посиланням:

супераналіз можливості/неможливості використання гумових шин  на дитячих майданчиках:

Покрытия детской площадки: баланс между игровой ценностью и проблемами эксплуатации (на примере резинового покрытия)

Відео допомагає зрозуміти як нідерландський архітектор зреалізува свою ідею  створення ігрових майданчиків в Амстердамі.

Гра – це стан свідомості, завдяки якому стаємо розумнішими. Давайте почитаємо!

Гра – це стан свідомості, завдяки якому ми стаємо розумнішими і пристосованими. Саме такі висновки зробив Стюарт Браун, провідний експерт у галузі  психології ігор, вивчивши більш шести тисяч історій самих різних людей – від серійних убивць до нобелівських лауреатів. Прочитавши його книгу, ви більше ніколи не зможете дивитися на ігри як на щось, що відволікає вас від роботи. Вона відкриє вам двері у світ успішного і щасливого життя.

Цитата:

Лаборатория реактивного движения (Jet Propulsion Laboratory – JPL) Калифорнийского технологического института больше семидесяти лет была главной площадкой для аэрокосмических исследований. Ученые и инженеры JPL создали основные компоненты для всех пилотируемых и непилотируемых космических программ США. Именно они придумали и построили марсоходы, которые после приземления многие годы исследуют поверхность планеты. Они же управляют всеми этими устройствами. Можно сказать, что JPL – воплощение космического века. Какой бы большой и амбициозной ни была цель, исследователи всегда говорят: «Это нам по плечу».

Но в конце 1990‑х руководство лаборатории вынуждено было сказать: «JPL, у нас проблема»[1]. На пороге нового столетия инженеры и ученые, которые взошли на борт компании в 1960‑е годы, те, кто отправил человека на Луну и построил роботизированные зонды для исследования Солнечной системы, начали массово уходить на пенсию. И в лаборатории настали трудности с их заменой. Несмотря на то что туда отбирали лучших выпускников ведущих технических вузов вроде Массачусетского технологического института, Стэнфорда и самого Калтеха[2], новым сотрудникам часто чего‑то недоставало. Им не удавалось решать определенного рода задачи, которые были крайне важны для работы. Опытные руководители обнаружили, что свежеиспеченные инженеры прекрасно справляются с теоретическими математическими задачами на техническом уровне, но практические трудности, которые возникали на пути сложного проекта от теории к практике, им не давались. В отличие от старших товарищей молодые инженеры не могли определить ключевой недостаток сложной системы, над которой работали, посмотреть на проблему с разных сторон, разобрать ее на части, выделить важнейшие элементы и переставить их абсолютно по‑новому, чтобы таким образом найти решение.

Почему же JPL нанимала неподходящих инженеров? Люди, которых они брали, получали высшие баллы в лучших вузах, но блестящие результаты учебы определенно были не самым важным показателем, когда речь шла о навыках решения проблем. Подобно хорошим инженерам, руководители JPL проанализировали задачу и пришли к выводу, что при найме обращали внимание на не совсем правильные характеристики соискателей. Они решили, что кандидатов, которым хорошо дается решение нужных задач, можно отделить от остальных, если найти правильные критерии отбора.

И тогда глава JPL нашел Нейта Джонса. У Джонса была мастерская, которая специализировалась на шинах для гоночных автомобилей и болидов «Формулы‑1». В какой‑то момент он заметил, что многие новые сотрудники, приходящие в мастерскую, не способны решать нетипичные задачи. Джонс и его жена, учитель по профессии, задались вопросом: что же изменилось? Опросив новых ребят и более старых сотрудников, Джонс обнаружил: те, кто с детства делал что‑то своими руками ради удовольствия, могли «видеть решения», а те, кто не делал, – нет. Джонс написал статью о своих находках и таким образом привлек внимание руководителей JPL.

Тогда руководители JPL вновь обратились к своим инженерам, которые уходили на пенсию, и обнаружили сходную модель. Они увидели, что в молодости эти сотрудники разбирали часы, чтобы посмотреть, как они работают, строили мини‑кары, конструировали аудиосистемы Hi‑Fi или чинили электроприборы. Молодые выпускники инженерных вузов, которые делали вещи своими руками для удовольствия, тоже были способны решать проблемы так, как требовалось руководителям лаборатории. Те же, кто этим не занимался, обычно такой способности не имели. С этого момента JPL внесла вопросы о юношеских творческих проектах кандидатов в стандартную процедуру собеседования.

То, что Лорел открыла опытным путем, руководители JPL увидели благодаря исследованиям: в игре есть своего рода магия. Занятие, которое может показаться фривольным и даже детским, в конечном счете приносит нам благо. Парадоксально, что малая толика «непродуктивной» деятельности способна сделать человека гораздо продуктивнее и энергичнее в других аспектах его жизни. Когда занятие отвечает нашей глубочайшей внутренней правде, как это вышло с верховой ездой у Лорел, оно становится катализатором, оживляющим все остальное.

Как только люди поймут, что для них значит игра, они смогут вернуть радостное волнение и чувство приключения в свою жизнь, сделать работу продолжением игры и в полной мере взаимодействовать с миром.

Думаю, не будет преувеличением сказать, что игра может спасти вашу жизнь. Она, несомненно, спасла мою. Жизнь без игры – изнурительное механическое существование, организованное вокруг выполнения дел, необходимых для выживания. Игра – это палочка, без которой не смешаешь коктейль. Это основа всех искусств, книг, спорта, фильмов, моды, веселых занятий и чудес – короче говоря, основа того, что мы считаем цивилизацией. Это сама суть жизни. Игра и делает ее живой.

[1] Аллюзия на фразу «Хьюстон, у нас проблема» из известного фильма «Аполлон‑13», широко вошедшую в разговорную американскую речь. Прим. ред.

[2] Калтех (Калифорнийский технологический институт) – один из ведущих вузов в США и один из двух самых важных, наряду с Массачусетским технологическим институтом, специализирующихся в точных науках и инженерии. Прим. ред.

Джерело: Игра. Как она влияет на наше воображение, мозг и здоровье / Стюарт Браун, Кристофер Воган; пер. с англ. Т. Мамедовой»: Манн, Иванов и Фербер; Москва; 2015