Лепбук як дослідницький проект дошкільника

Лепбук як дослідницький проект дошкільника

 

 

У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).

Лепбук або як його ще називають інтерактивна тематична тека – це саморобна паперова книжечка з кишеньками, дверцятами, віконцями, рухливими деталями, які дитина може діставати, перекладати, складати на свій розсуд. У ній збирається матеріал з якоїсь певної теми. При цьому лепбук – це не просто виріб. Це прикінцевий етап самостійної дослідницької роботи, яку дитина виконала  під час знайомства з певною темою. Щоб заповнити теку, дитині потрібно буде виконати певні завдання, провести спостереження, презентувати матеріал.

Створення лепбуку допоможе збагатити, закріпити і систематизувати інформацію, а розглядання теки в подальшому дозволить швидко освіжити в пам’яті цікавий матеріал.

Етапи створення лепбуку:

  1. Вибір теми.
  2. Складання плану майбутнього лепбуку.
  3. Малювання макету теки.
  4. Створення лепбуку в натуральний розмір.

У результаті роботі з лепбуками в дошкільків розвиваються універсальні вміння, а саме: планувати майбутню деяльність; домовлятися з однолітками; розподіляти обов’язки; шукати потрібну інформацію, узагальнювати та системтизувати; самостійно  пояснювати; приймати власні рішення,  спираючись на надбані знання і вміння;  використовуючи усне мовлення, висловлювати своє бажання.

Є сенс запланувати спільну діяльність з виготовлення індивідуальних лепбуков, виходячи з інтересів кожної дитини. Упродовж певного часу виготовляється тека, а потім  її презентують дітям, результатом буде серія лепбуків. Отже, лепбук може бути продуктом дослідницької діяльності дитини.

Рекомендований вік занять із лепбуком – 5 років і вище. Діти 7-8 років  можуть цілком самостійно придумувати і робити свої власні лепбуки.

Для дітей старшого дошкільного віку це варіант проектної діяльності, коли треба продумати зміст і послідовність наповнення теки.

Лепбуки можна робити як індивідуально (дома з батьками), так і на груповому занятті. У разі роботи з групою дітей можливі два варіанти: або вихователька розподіляє завдання між дітьми, і всі разом збирають і заповнюють одну теку, або показує послідовність дій, а діти з його допомогою роблять кожен свій екземпляр лепбуку.

Розмір готового лепбука  є стандартним – папка А4 в складеному вигляді та А3 у відкритому вигляді.

Цей розмір ідеально підходить, щоб дитина могла самостійно працювати з лепбуком: тримати його в руках, малювати, писати, виконувати завдання в ньому, а після занять поставити теку на полицю або покласти в шафку (рюкзачок, якщо буде заповнювати вдома).

За посиланням можна більш детально познайомитись із типами лепбуків і технологією їх виготовлення:

http://www.tavika.ru/p/blog-page_5.html

 

Шиємо м”яч ТАКАНЕ: покрокова інструкція

М’яч ТАКАНЕ – це Монтессорі-посібник для дітей першого року життя.

М’яч розвиває координацію дитини і стимулює її до руху. Зробити це посібник своїми руками просто.

Дотримуйтесь покрокової інструкції, і у вас все вийде: http://amp.gs/YvAd
Детальніше про м’ячі  ТАКАНЕ  написано тут:

http://amp.gs/YvAO

Автор: Юрій Фільов

Семантичний конспект як основа для складання дидактичного синквейну

Завдання для студентів:

  1. Скласти семантичний конспект до статті К.Л.Крутій, Н.В.Гавриш «Модернізація освіти – прогрес, а не імітація руху» (Дошкільне виховання. – 2015 . – № 7. – С. 6-10).
  2. Скласти дидактичний синквейн до семантичного конспекту.

стаття Крутій

До п. 1. Інформативно:

Конспект — це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні ідеї тексту, що конспектують, але й зв’язок між ними. Стиль написання конспекту має бути наближений до оригіналу.

Семантичний конспект – це завжди закінчена і єдина думка, яка передається одним реченням, або висловлюванням. По суті справи, семантичні факти виконують роль одиниць знань предметної області.

Предметом семантичних фактів є поняття, явища, процеси, закони, висновки, причини, слідства, властивості, ознаки тощо.

До п. 2. Інформативно:

Синквейн (від фр. сinquains, англ. сinquain) – п”ятирядкова віршована форма, що виникла в США на початку XX століття під впливом японської поезії.  Уперше цей термін було використано американською поетесою Аделаїдою Крепсі 100 років тому. Вивчаючи японську літературу, вона так надихнулася їх хайку, що вирішила створити нову віршовану форму, яка складається з 5 рядків, кожна з яких містить певну кількість складів.

Згідно її теорії, традиційний синквейн повинен складатися всього лише з 22 складів: 2 з яких у першому рядку, 4 у другій, 6 – у третій, 8 — в четвертій і 2 — у п’ятій.

Уперше цей вид літератури почали застосовувати на практиці в американських школах. Це, так званий, дидактичний синкейн. Від інших видів синквейнов, він відрізняється тим, що не вимагає точного підрахунку складів у кожній сходинці. В його основі лежить смислове навантаження кожного окремо взятого рядка.

Вимоги до дидактичного синквейну:

Перший рядок  це іменник, як правило, ключове слово теми статті.

У другому рядку – два прикметники, що представляють дві найбільш характерних ознаки цього іменника.

Третій рядок – три дієслова, що описують найбільш важливі процеси, що відбуваються з даним іменником.

Четвертий – ключова фраза, найбільш важлива ідея.

П’ятий рядок – знову іменник, але вже резюме або синонім іменника з першого рядка, метафора.

Отже, загальний вигляд сінквейну буде таким:

  • іменник
  • прикметник, прикметник
  • дієслово, дієслово, дієслово
  • ключова фраза
  • іменник.

Приклади дидактичних синквейнів, складених студентами до семантичного конспекту:

 Гавілей Юлія, група ПО-21 ТНПУ ім. В.Гнатюка

  1. Освіта.
  2. Дошкільна, модернізована.
  3. Покращується, прогресує, реформується.
  4. Модернізація освіти – прогрес, а не імітація руху.
  5. Удосконалення.

Надольська Вікторія, група ПО-21 ТНПУ ім. В.Гнатюка

  1. Прогрес.
  2. Позитивний, модернізований.
  3. Покращує, відбувається, оцінюється.
  4. Реформи не відбуваються миттєво.
  5. Реформа.

Якимів Марта, група ПО-21 ТНПУ ім. В.Гнатюка

  1. Дошколята.
  2. Маленькі, допитливі.
  3. Зростають, розвиваються, навчаються.
  4. Діти – квіти Всесвіту.
  5. Щастя.

Ковальчук Оксана, група ПО-21 ТНПУ ім. В.Гнатюка

  1. Реформи.
  2. Позитивні, важливі, соціальнозначущі.
  3. Відбуваються, коригуються, запроваджуються.
  4. Реформи – докорінні перетворення суспільного життя.
  5. Майбутнє.

Перші іграшки малюка – комфортер і «Ду-ду»

Комфортер – це спеціальна перша іграшка малюка, серветка, яка просочена запахом мами. Забавну дрібничку у вигляді зайчика, ведмедика або слоненяти кладуть поруч із мамою під час годування. А коли матусі потрібно відлучитись, комфортер кладуть у ліжечко до дитини. Тканина, просочена маминим запахом, допомагає дитині відчувати себе комфортно. Тому іграшка-серветка і названа «комфортер». Іграшку-серветку можна використовувати не тільки в період грудного вигодовування, а й коли малюк перейде на прикорм. Комфортер сприяє розвитку дрібної моторики завдяки вузликам, лапкам, вушкам і оченятам. Перша іграшка – завжди найулюбленіша. Її можна буде прибрати в пам’ятну скарбничку, в якій зберігаються бірочки з пологового будинку, пучок волосся від першої стрижки та інші милі дрібниці. Чудово, якщо улюблену іграшку малюка мама власноруч пошиє, вишиє чи вигаптує біля вузликів обереги для свого малюка. Тобто наповнить цю річ власною материнською енергетикою.

 


Близькою за призначенням є іграшка-забавка з назвою «Ду-ду». На вигляд – це прямокутний м’який шматочок тканини з вузликами на куточках замість ручок і ніжок, а по серединці голова будь-якої тваринки. За суттю – це замінник мами і маминого тепла на той час, поки та не може перебувати поруч зі своєю дитиною.

Термін «Ду-ду» прийшов до нас із Франції і означає «ніжний-ніжний». В Англії – є утішником, перекладається приблизно як «тішить» або просто «ковдра». В Америці – «ковдра безпеки».

Проте призначення цієї іграшки-забавки одне – у присутності такої іграшки дитина відчуває себе в безпеці, якщо мами немає поруч. Обнявшись з нею, вона скоріше засинає, у подорожі легше переносить зміну ситуації, якщо поруч є дуду. У багатьох країнах такі іграшки прийнято дарувати майбутній мамі ще до народження дитини. Пізніше малюк сам обирає з них улюблену і мама, як правило, купує ще таку ж про запас. На той випадок, якщо ду-ду загубиться або її потрібно буде випрати.

Часто-густо у малят іграшка-забавка асоціюється виключно з будинком. Можна зустріти на вулиці французьку дитину рочків так до 5-6, у неї в руках неодмінно буде або м’яка іграшка, або м’яка ганчірочка з головою м’якої іграшки. У деяких супермаркетах навіть встановлюють великі пластикові контейнери «Втрачені дуду». Власники супермаркетів знають, що без своєї ду-ду дитина може перестати спати, їсти і взагалі радіти світу, то треба обов’язково знайти господаря цієї іграшки.

Отже, давайте створювати власні осучаснені дитячі іграшки-обереги, які будуть не тільки утішниками, але й пам”ятними подарунками дітям.

 

 

Експеримент Альберта Бандури «Лялька Бобо» (тема “Виховання дітей дошкільного віку”)

Людину оточує безліч моделей поведінки, за якими вона може  спостерігати: поведінка батьків, однолітків, учителів або навіть героїв телесеріалу. Ці моделі пропонують чоловічі й жіночі варіанти поведінки, за якими людина спостерігає і запам’ятовує, потім імітує. Людина схильна імітувати поведінку людей, які, на її думку, схожі на неї, що нерідко означає — представників тієї ж статі.

Теорія Альберта Бандури 1977 року — одна з найвпливовіши теорій пізнання у психології. Згідно з нею, набута поведінка – результат не тільки винагород або підкріплень, а й спостере жень за іншими людьми. На думку Бандури, люди засвоюют; моделі поведінки на основі спостережень за поведінкою люде: з їхнього оточення.

Доктор Альберт Бандура (Стенфордський університет)  запропонував альтернативний і більш комплексний погляд на соціальний тиск, що сприяє засвоєнню моделей поведінки. Його підхід є сучаснішим і дотепер вважається доцільним.

Теорія Альберта Бандури (1977 року) — одна з найвпливовіших теорій пізнання у психології. Згідно з нею, набута поведінка – результат не тільки винагород або підкріплень, а й спостережень за іншими людьми. На думку Бандури, люди засвоюють моделі поведінки на основі спостережень за поведінкою людей з їхнього оточення.

      ЕКСПЕРИМЕНТ «ЛЯЛЬКА  БОБО»

На підтвердження того, що діти спостерігають за поведінкою людей навколо й імітують її, Альберт Бандура провів знаменитий експеримент «Лялька Бобо».  У результаті науковець з’ясував, що діти, які спостерігали агресивні моделі поведінки, більше імітували ставлення де ляльки Бобо, ніж діти контрольної групи, які спостерігали не агресивні моделі поведінки. Крім того. Бандура завважив, що дівчатка, які спостерігали агресивну поведінку, схилялися до вербального прояву агресії до ляльки жіночої статі й до фізичного прояву агресії до ляльки чоловічої статі.

Хлопчики були більш схильними до імітації фізичної агресії ніж дівчатка, і частіше повторювали моделі ставлення до ляльки їхньої статі, порівняно з дівчатками.

За рахунок експерименту «Лялька Бобо» Бандура продемон­стрував, що діти засвоюють соціальну поведінку, зокрема агре­сію, на основі спостережень за поведінкою інших людей. Екс­перимент Бандури спростував ключову концепцію біхевіоризму відповідно до якої поведінка людини є результатом винагород і підкріплення.

Особливості проведення експерименту «Лялька БОБО»

В експерименті брали участь тридцять шість хлопчиків і три­дцять шість дівчаток віком від трьох до шести років. Контрольна група складалася з дванадцяти хлопчиків і два­надцяти дівчаток.

Прикладом для наслідування слугували один дорослий чоловік і одна доросла жінка.

Двадцять чотири хлопчики і дівчинки спостерігали, як жінка і чоловік агресивно нападає на іграшку — ляльку Бобо. Дорослі били ляльку молотком і підкидали в повітря, вигукуючи: «Бух, ба-бах» або «Я тобі дам».

Інша група з двадцяти чотирьох хлопчиків і дівчаток спосте­рігала за неагресивною поведінкою щодо ляльки Бобо.

Третя контрольна група не спостерігала за жодною моделлю поведінки.

Матеріал з кн. Клейнман Пол. Психологія 101: факти, теорія, статистика, тести й таке інше. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. – С.98-101.

 

The Bobo doll experiment А.Bandura

https://www.youtube.com/watch?v=k-fwJSEBpVo

Сучасна інтерпретація експерименту А.Бандури

https://www.youtube.com/watch?v=b51z7gjLMX0

 

Презентація проф. К.Крутій “На зміну заняттю — освітні ситуації? Збережемо найкраще і підемо далі! ”

Запропоновано презентацію за матеріалами статті в журналі “Дошкільне виховання”. – 2016. – №9. – С.6-10. (статтю розміщено на сайті)

Сучасне заняття ― це, по суті, квінтесенція того матеріалу, який вихователь пропонував дітям упродовж певного проміжку часу, результат, тематичний підсумок тощо, то освітня ситуація дає змогу врахувати інтереси дітей, дозувати інформацію чи завдання, розвести в часі змістове наповнення.

osvitni-situaci%d1%97