Новонароджені, і навіть ще не народжені діти, відчувають біль точно так, як і дорослі

                                   До кінця 1980-х деякі лікарі не вірили,                                         що новонароджені здатні відчувати біль

Дослідження, проведене серед лікарів Великобританії і Ірландії в 1988 році, показало: 13% опитаних були впевнені, що діти у віці від 0 до 12 місяців не можуть відчувати біль, а ще 23% не були повністю в цьому впевнені. Тому навіть під час серйозних операцій медики нерідко обходилися лише місцевою анестезією.

Питання про те, чи можуть діти віком до 1 року відчувати біль, було предметом дебатів упродовж багатьох років. Доведено, що новонароджені, і навіть ще не народжені діти, відчувають біль точно так, як і дорослі.

Infant and neonatal pain: anaesthetists’ perceptions and prescribing patterns.

Джерело: 

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2352177/?page=1

Фото: © Showtime / Everett Collection

Немовлята кричать з інтонацією, яка схожа на ту, з якою розмовляє матуся

Немовлята кричать з інтонацією, яка схожа на ту, з якою розмовляє матуся. Дитина чує її, ще не з’явившись на світ. Такі результати отримали вчені на основі аналізу плачу 60 немовлят, половина з яких була народжена в німецькомовних сім’ях, а інша – у франкомовних.

Доведено,  немовлята плачем імітують свою рідну мову вже через три дні від народження.

Джерело: 

http://news.bbc.co.uk/2/hi/health/8346058.stm

Чи існує суспільство, яке в першу чергу задовольняє потреби дітей?

За Ю.С. Митрофановою, “… реальність дитинства суперечить публічній риториці, у межах якої затверджується, що «усе найкраще – дітям», «суспільство повинно діяти, перш за все, в інтересах дітей», «діти – це наше майбутнє».  Це публічна риторика, так як складно собі уявити суспільство, яке в першу чергу задовольняє потреби дітей, а потім потреби дорослих. Такого суспільства не може існувати в принципі, тому що доросла людина навіть фізично навряд чи зможе відтворити собі подібну, якщо не будуть задоволені її основні фізіологічні потреби.  Отже, суспільства, в якому на перший план ставиться задоволення потреб дітей, а потім потреб – дорослих – не існує, кажучи мовою Е. Дюркгейма, це суспільство аномії, або, використовуючи термінологію Т. Мора, суспільство утопії. Тому, можливо хоча б чесніше буде визнати, що це всього лише риторика, яка має дуже опосередковане відношення до повсякденного життя. І в реальності при побудові конкретних заходів у просторі дитинства виходити не тільки з бажаного, але і враховувати конкретні умови дорослішання дітей. І тоді, можливо згадувати про дитинство, суспільство буде не тільки тоді, коли йому самому загрожує небезпека, а в сучасному суспільстві, це, перш за все, небезпека його просто фізичного зникнення, але і в звичайному повсякденному житті, створюючи умови для найбільш оптимального розвитку дітей”.

Джерело:

Митрофанова С.Ю.*  Парадоксы   пространства  детства

http://region.3ebra.com/generation/publications/publication30/

Використано ілюстрацію Сари Джироні Карневалє “Психологічне насилля над дітьми. Чудовисько”.

Запрошую до дискусії: Чи перетворюється (або вже перетворилось) батьківство в дуже дорогий і громіздкий, але майже безглуздий проект?

Феномен «педолатрія» – це ревне, майже релігійне служіння дитині, яка є об’єктом культу, що вимагає жертвоприношення, бдіння, постів та паломництв.

Батьківство перетворюється в дуже дорогий і громіздкий, але при цьому майже безглуздий проект. Чому безглуздий? Тому що і батькам, і дітям уже два або три десятка років втовкмачують, що дитина нікому нічого не винна. Не тільки матеріально не повинна допомагати батькам, а й емоційно підтримувати – не повинна теж.

Виникає міф про т.зв. «токсичних батьків» – тобто тих, від яких треба тікати, попередньо використавши їх на всю котушку.

Далі мовою оригіналу: 

https://www.gazeta.ru/comments/column/dragunsky/11795287.shtml

Стрес в дитячому віці сприяє прискореному дорослішанню мозку, а в підлітковому – навпаки

Лонгітюдне дослідження, що тривало 20 років і охопило 39 індивідів, показало, що, якщо дитина переживає стрес у віці 0-5 років, її мозок дорослішає швидше, а якщо у віці 14-17 років, – спостерігається протилежний ефект, дорослішання сповільнюється.

Більш докладно можна почитати тут:

Стресс в детском возрасте способствует ускоренному взрослению мозга, а в подростковом — наоборот

https://www.eurekalert.org/pub_releases/2018-06/run-bmf061418.php,

https://www.medicaldaily.com/childhood-stress-can-cause-faster-brain-maturity-during-adolescence-424806,

https://www.news-medical.net/news/20180615/Accelerated-brain-maturation-linked-to-stress-in-childhood.aspx

Плем’я «БаБемба»: об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав

На півдні Африки є таке плем’я «БаБемба», яке має цікавий звичай.

Коли хтось із племені здійснює поганий вчинок, вони приводять його в центр поселення оточують натовпом і впродовж декількох днів згадують все добре і гарне, що людина зробила і дякують їй за це. Члени племені «БаБемба» вважають, що кожна людина приходить у Всесвіт гарною, вона такою народжується.  Кожна хоче любові, щастя, миру, безпеки. Але іноді в гонитві за цими цінностями людина робить помилку. Плем’я бачить у цих помилках сигнал, крик про допомогу.

Саме тоді вони об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав, відновити його в своїй істинній природі й нагадати йому, хто він є насправді.
Може є сенс взяти цей звичай на озброєння у африканців?…

За матеріалами журналу “Вокруг света”.

https://www.facebook.com/vokrugsveta/

Ранній розвиток дитини у сутнісному поданні: виступ акад. І.Д.Беха

Бех І.Д.,
доктор психол. наук,
дійсний член НАПН України,
директор Інституту проблем
виховання НАПН України

РАННІЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ У СУТНІСНОМУ ПОДАННІ
Ранній розвиток у психолого-педагогічній науці правомірно асоціюється з ранніми періодами дитинства, і якраз у такому ключі ми нині маємо більш-менш детальні наукові уявлення, що проливають світло на цю проблему. Вона набуває особливої актуальності, коли наша освіта істотно трансформується у плані її якісних змін у кожному виховному періоді.
Дошкільний вік у цьому контексті виразно особливий, оскільки педагогічний досвід і багаточисельні дослідження свідчать про те, що у дітей у цьому віці існують надзвичайно великі психофізіологічні резерви і що в дошкільні роки за сприятливих умов життя і виховання інтенсивно розвиваються різного роду практичні, розумові і художні здібності, починають формуватися перші моральні уявлення, почуття і звички, виробляються риси характеру. Звідси як у цьому віці здійснюється освітній процес дитини, багато в чому залежить її майбутнє.
Відповідно сучасним психолого-педагогічним положенням про провідну роль навчання і виховання у розвитку особистості в наших дошкільних установах здійснюється систематична освітня робота, за різних програм, спрямована на навчання дітей елементарним знанням і вмінням, на розвиток їх здібностей, на формування моральних якостей дитячої особистості.
Заслуговує уваги той факт, що вихованці дитячих установ під впливом систематичної освітньої роботи досягають у середньому більш високого розвитку, ніж їхні ровесники, які виховуються лише у сімейних умовах. Це по-перше. По-друге, за певних умов дошкільники можуть засвоювати такі знання, оволодівати такими способами розумових дій, набувати такі морально-вольові якості, які раніше вважались недоступними дітям цього віку.
Йдеться, таким чином, про організацію життєдіяльності дитини-дошкільника на психологічному оптимумі. Це означає, що заперечуючи штучну акселерацію психічного розвитку дитини, слід повсюдно збагачувати цей розвиток. Якраз у цьому полягає сутність психолого-педагогічної доктрини ампліфікації, яка у різних варіантах модифікації реалізується у нинішніх соціальних умовах функціонування дошкільної освіти.
Означена доктрина ґрунтується на чіткому врахуванні закономірностей розвитку психіки індивіда. До таких у першу чергу відноситься нерівномірність психічного розвитку. Її сутність полягає у тому, що навіть за найсприятливіших умов навчання і виховання різні психічні процеси не розвиваються рівномірно, одні передують, інші – відстають. Наприклад, граматичне мислення може сформуватися тільки на основі вже сформованої здібності мислити абстрактно, предметному мисленню передує процес сприймання і уявлення.
Друга закономірність психічного розвитку – системність. По мірі розвитку психіки утворюються психологічні системи. Так, формуються логічна (тобто мисленева пам’ять), мовлення і мислення об’єднуються у мовленнєве мислення. Пластичність і компенсація – третя закономірність розвитку психіки. Ця властивість визначається цілеспрямованими змінами психіки індивіда, способами навчання і виховання, заміщенням однієї функції другою за слабкості чи дефектності розвитку останньої.
Доктрина ампліфікації на своєму організаційно-програмному рівні виходить з того, що оптимальні педагогічні умови для реалізації потенційних можливостей маленької дитини, для її гармонійного розвитку створюються не шляхом форсованого надраннього навчання, спрямованого на скорочення дитинства, на передчасне перетворення малюка у дошкільника, дошкільника у школяра і т.д. Необхідно, навпаки, широке розгортання і максимальне збагачення змісту специфічно дитячих форм пізнавальної, ігрової, практичної й зображувальної діяльності, а також спілкування дітей між собою і з дорослими. На їхній основі повинно здійснюватись цілеспрямоване формування тих цінних душевних властивостей і якостей, для виникнення яких створюються найбільш сприятливі передумови у ранньому дитинстві.
Практично ранній розвиток дитини пов’язаний з формуванням здібності сприймати предмет цілісно, тобто системно, встановлюючи зв’язки між окремими властивостями предметів чи між самими предметами. Так, дітям стають доступні зв’язки, наприклад між температурою і агрегатним станом речовини, зовнішніми умовами і ростом рослин, образом життя тварини і будовою його тіла і т.д. Змістовні уявлення, що при цьому формуються у дитини, несуть зародок тих наукових понять, які повинні скластися на наступному віковому ступені під впливом шкільного навчання.
Особлива сфера, яка виражено презентує ранній розвиток дитини, формування першопочаткових наукових понять на основі відповідних предметно-перетворювальних дій пізнавальної спрямованості. Такі дії як предметні способи мислення відкривають дошкільникові істотні властивості відношення, характерні для логіко-математичного осмислення оточуючої дійсності.
Істотним є те, що використання інноваційних методів навчання дозволяє не лише виробити у дітей на ранніх ступенях їхнього вікового розвитку відому сукупність, хоча ще й не досить досконалих вмінь читання і рахунку, художньо-зображувальних способів, а й розвинути у них широке орієнтування у сфері мови, кількісних відношень, мистецтва, міжособистісних взаємин.
Дослідження свідчать також, що за відповідної організації життя і діяльності дітей у них ще у дошкільному віці можуть бути сформовані такі соціальні мотиви поведінки і розвинені такі почуття, виникнення яких раніше відносили до значно пізніших стадій онтогенезу.
Відмітимо таку розвивально важливу закономірність. За відповідної організації групової діяльності дітей, спрямованої на досягнення соціально значущого результату, і яка вимагає співробітництва, взаємодопомоги, у них досить рано починають формуватися простіші суспільні мотиви поведінки, які спонукають дотримуватися відомих моральних норм поведінки не під впливом зовнішніх спонук, а за своєю власною ініціативою, за внутрішнім переконанням.
У зв’язку з цим істотно змінюється характер емоційних переживань дитини й їхня регулююча роль у поведінці. На зміну більш примітивних емоцій задоволення чи незадоволення виникають початки вищих, специфічно людських моральних, естетичних і інтелектуальних почуттів, які спонукають дитину переходити до більш складних і більш соціально значущих видів діяльності.
Ранній розвиток дитини – її право на безумовне цілісне вдосконалення видаватиметься оптимальним, коли педагоги-вихователі у своїй практичній освітній діяльності розрізнятимуть тісно пов’язані, але все ж не тотожні і такі, що часто змішують, процеси функціонального і власне вікового розвитку дитини. Процес функціонального розвитку, який може спостерігатися у дітей різного віку, є результатом засвоєння дитиною певних знань і способів розумових дій, за допомогою яких ці знання дитина відкриває і засвоює. Вони входять у її досвід, який вона доцільно використовує у різновидах власної діяльності та спілкування.
Віковий розвиток характеризується глобальною перебудовою дитячої свідомості, особливо мислення, пам’яті, комунікативних процесів, які утверджують хід вікового розвитку дитини і сигналізують про перехід на новий ступінь вікового розвитку.

Джерело: https://www.facebook.com/ipv.org.ua/?hc_ref=ARQBORsDPjQ_vTb-giuMVapJDW_Tv3zdz_5d3fSUvo4m2JivVzBHJQshJ8C2ZIu6bBs&fref=nf

Дайте дитинству дозріти в дітях, або хто такі “Скоростиглі діти”

Свого часу  Жан-Жак Руссо (1712-1778),  французький філософ-просвітитель, політичний мислитель, письменник, поет, драматург, теоретик мистецтва, який своїми творами заклав фундамент радикальної і масштабної реформи педагогіки XVIII – XIX ст., писав: “Природа хоче, щоб діти були дітьми, перш ніж бути дорослими. Якщо ми хочемо порушити цей порядок, ми зробимо скоростиглі плоди, які не матимуть ані зрілості, ані смаку і не забаряться зіпсуватися: у нас вийдуть юні доктора і старі діти. У дітей своя власна манера бачити, думати і відчувати, і немає нічого необачного, як бажати замінити її нашою … Дайте дитинству дозріти в дітях“.

Джерело: Из книги «Эмиль, или О воспитании», 1762 год

Кащенко Всеволод Петрович (1908 г.), видатний педагог і дефектолог, орендував будинок в Москві з метою створення школи-санаторію для «виняткових» дітей. На думку Кащенко В.П., до розряду «виняткових» потрапляють не тільки діти з інтелектуальними або фізичними порушеннями, а й «обдаровані», а також «скоростиглі» діти.
Кащенко називав «скоростиглими» дітей, які виховувалися в умовах надмірної стимуляції з боку дорослих.
Чинниками, що викликають «скоростиглість»,  за В.П.Кащенко, є: раннє навчання, постійне «зайняття» дитини дорослими.
До корекції дитячої скоростиглості  В.П.Кащенко відносить такі підходи: змінити виховання; відмовитися від «зайняття» дитини дорослими; менше панькатися з дитиною, виховувати; не заважати, не перешкоджати і штучно не прискорює природний розвиток; педагог – обережний лікар.

Джерело: Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Испр. недостатков характера у детей и подростков: Кн. для учителя. – 2-е изд.—М.: Просвещение, 1994.—223 с.

 

 

Науковий факт: Діти звикають до мови ще в утробі матері

Діти звикають до мови ще в утробі матері. Немовлята здатні визначити рідну мову вже за  пару годин після народження.

Дослідники провели експеримент, в якому записали звуки рідної мови і програли їх декільком немовлятам, яким було не більше 20 годин від народження. За допомогою датчиків учені вивчали реакцію дітей, і, як з’ясувалося, діти реагують на рідну та іноземну мову абсолютно по-різному.

Джерело: 

http://www.washington.edu/news/2001/05/29/babies-have-a-different-way-of-hearing-the-world-by-listening-to-all-frequencies-simultaneously/

Пишемо есе з теми «СУЧАСНИЙ СВІТ НАВКОЛО МЕНЕ: МОЄ МІСЦЕ В НЬОМУ»

Матеріали до практичного заняття

 (адаптовано проф. К.Л.Крутій для роботи

зі студентами спеціальності «Дошкільна освіта»)

 

ЯК НАПИСАТИ ЕСЕ

 Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне висловлювання невеликого обсягу і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання та свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Есе є публіцистичним твором, що пропонує роздум над якоюсь нетривіальною проблемою, есе пропонує індивідуальну позицію автора.

МЕТА есе – розвиток навичок самостійного творчого мислення та письмовий виклад власних думок.

Есе – це зв’язний текст, що відображає позицію автора з якої-небудь актуальній проблемі. В даному випадку з проблеми організації дошкільної освіти.

Мета есе – висловити свою точку зору на стан і процеси модернізації дошкільної освіти, використання нових форм і підходів до виховання, навчання, розвитку дітей дошкільного віку.

Далі за посиланням можна безкоштовно завантажити матеріали щодо написання есе з теми

«СУЧАСНИЙ СВІТ НАВКОЛО МЕНЕ: МОЄ МІСЦЕ В НЬОМУ»

Матеріали до практичного заняття Як написати есе

Цікавий матеріал щодо значущості есе в освітньому процесі вишу:

https://newtonew.com/opinion/essays-that-learn-you-to-think