Архіви категорій: Діти та дорослі

29 червня – Всесвітній день бруду!

Всесвітній день бруду (World Mud Day) — це щорічне свято, яке відзначається 29 червня. Це свято спрямоване на те, щоб діти (і дорослі) могли весело та корисно провести час, граючись у бруді (у калабані).

Мета заходу — заохотити дітей до активних ігор просто неба, сприяти їхньому фізичному та емоційному розвитку, а також нагадати дорослим про важливість природних умов для зростання і розвитку дітей.

Основні цілі Всесвітнього дня бруду

Стимулювання фізичної активності: гра в бруді сприяє розвитку моторики, координації та загальної фізичної підготовки дітей.

Емоційний розвиток: взаємодія з природою та вільні ігри допомагають знизити рівень стресу та тривожності у дітей.

Соціальний розвиток: колективні ігри в бруді сприяють розвитку соціальних навичок, співпраці та комунікації між дітьми.

Екологічне усвідомлення: діти вчаться цінувати природу, розуміти важливість захисту довкілля та правильного поводження з природними ресурсами.

Як відзначається Всесвітній день бруду

Організація ігор на природі: створюються майданчики з калабанею (глина, земля, пісок та вода), де діти можуть гратися, будувати з піску та бруду, малювати на землі та брати участь у різних іграх.

Екологічні заняття: проведення освітніх заходів про природу, екосистеми, важливість ґрунтів і захисту природного довкілля.

Творчі проєкти: діти можуть створювати мистецькі проєкти з використанням природних матеріалів, таких як глина, пісок та каміння.

Інклюзивні заходи: залучення дітей з різними можливостями до ігор та активностей, що сприяє соціальній інтеграції та рівності.

Історія та ініціатори свята

Всесвітній день бруду було започатковано в 2009 році Міжнародною асоціацією «Early Childhood Education» і «Nature Action Collaborative for Children». Ці організації прагнули створити день, коли діти з різних країн можуть брати участь в іграх просто неба, незалежно від їхнього місця проживання та культурного контексту.

Переваги для дітей

Здоров’я та фізичний розвиток: гра в бруді зміцнює імунітет, оскільки діти контактують з мікроорганізмами, що стимулюють захисні функції організму.

Поліпшується загальний фізичний стан та розвиваються м’язи.

Когнітивний розвиток: ігри з природними матеріалами розвивають уяву, креативність та мислення.

Емоційна стійкість: граючи в бруді, діти вчаться долати перешкоди, вирішувати проблеми та приймати рішення в умовах невизначеності.

Святкування Всесвітнього дня бруду — це чудова можливість для дітей і дорослих повернутися до природи, насолодитися простими радощами та зміцнити своє здоров’я та добробут.

Консультація для батьків: “Важливість хобіхорсинґу в розвитку дітей дошкільного віку”

Консультація для батьків
Важливість хобіхорсинґу в розвитку дітей дошкільного віку

Шановні батьки, вітаю вас! Сьогодні ми поговоримо про один з нових та захоплювальних видів активностей для дітей дошкільного віку — хобіхорсинґ. Це заняття не тільки приносить радість та задоволення, але й сприяє всебічному розвитку вашої дитини. Розгляньмо, які саме аспекти розвитку допомагає покращити хобіхорсинґ.
Що таке хобіхорсинґ?
Хобіхорсинґ — це вид активності, де діти грають з іграшковими кіньми на паличках, імітуючи їзду на справжньому коні. Цей вид гри охоплює різноманітні завдання та перешкоди, що дозволяє дітям розвивати фізичні та психічні навички.
1. Фізичний розвиток
Хобіхорсинґ сприяє загальному фізичному розвитку дитини:
Розвиток координації та рівноваги: під час гри діти вчаться утримувати рівновагу, координувати рухи, що покращує моторні навички.
Зміцнення м’язів: стрибки та рухи з іграшковим конем тренують різні групи м’язів, особливо ніг та спини.
Загальна фізична активність: хобіхорсинґ заохочує дітей бути активними, що сприяє здоровому способу життя.
2. Когнітивний розвиток
Гра з хобіхорсом (конячка на паличці, хобіхорсер – вершник) також має позитивний вплив на когнітивні навички дитини: діти вигадують різноманітні сценарії гри, що розвиває їхню уяву та креативність; проходження складних маршрутів та виконання завдань вимагає від дитини уваги та зосередженості.
3. Емоційний та соціальний розвиток
Хобіхорсинґ впливає на емоційний та соціальний аспект розвитку:
Емоційне задоволення: гра з хобіхорсом приносить радість та задоволення, сприяє покращенню настрою.
Соціальні навички: спільні ігри з однолітками розвивають вміння співпрацювати, ділитися, допомагати іншим.
4. Психологічний розвиток
Хобіхорсинґ сприяє формуванню важливих психологічних якостей:
Впевненість у собі: виконання складних завдань та подолання перешкод підвищують самооцінку дитини.
Наполегливість та витривалість: під час гри діти вчаться не здаватися при невдачах, працювати над досягненням цілей.
Як підтримати дитину у заняттях хобіхорсинґом?
Створіть умови для гри: організуйте безпечний простір вдома або на вулиці, де дитина зможе грати з хобіхорсом.
Підтримуйте інтерес: покажіть дитині різні відео та книжки про хобіхорсинґ, відвідуйте разом заходи, присвячені цьому виду гри.
Залучайтеся до гри: грайте разом з дитиною, це зміцнить ваші стосунки та подарує вам обом позитивні емоції.
Отже, хобіхорсинґ — це чудовий спосіб розвитку вашої дитини. Він сприяє фізичному, когнітивному, емоційному та соціальному розвитку.
Покликання на відео:

https://www.youtube.com/watch?v=GFQ9rKIhsds&ab_channel=ArtemisHobbyhorses

Кінний спорт без коней, але з фантазією
https://www.youtube.com/watch?v=_ZKZCFvZTr8&ab_channel=%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8

11 червня  2024 року – новий щорічний Міжнародний день гри

11 червня  2024 року – новий щорічний Міжнародний день гри, повідомляє Організація Об’єднаних Націй. За підтримки майже  140 країн Генеральна Асамблея ООН офіційно ухвалила резолюцію, за якою ця дата стане синонімом святкування «сили гри». Право на гру — це глобальний рух, який об’єднає мільйони дітей, батьків, педагогів і, що особливо важливо, осіб, які приймають рішення, у всьому світі, щоб гра могла вплинути на майбутнє. Сьюзен МакІсаак, президент та генеральний директор Right To Play International, сказала: «Гра – це сила. Через гру діти досліджують і розуміють світ, навчаються співпрацювати та співпереживати іншим, знаходять впевненість у своїх правах та розвивають любов до навчання впродовж життя”.  https://www.internationaldayofplay.org/

План підготовки та проведення «Дня без іграшок» в дитячому садочку

План підготовки та проведення «Дня без іграшок» в дитячому садочку

 Підготовчий етап

1.1. Визначення мети та завдань

Мета: розвиток у дітей креативного мислення, творчих і комунікативних навичок, уміння працювати в команді (колаборація)  шляхом створення умов для  активних ігор та дозвілля без використання звичних іграшок.

Завдання: стимулювати уяву, сприяти соціальній взаємодії, розвивати навички розв’язання проблем.

1.2. Планування заходу

Вибір дати проведення – 11 червня у Міжнародний день гри.

Створення орієнтовного розкладу дня.

Підготовка матеріалів (різноманітних предметів для ігор, природних та залишкових матеріалів, костюмів тощо).

1.3. Інформування батьків та вихователів.

Підготовка інформаційних листів для батьків з поясненням мети дня без іграшок.

Проведення консультацій із вихователями для обговорення плану заходу.

  1. Організаційний етап

2.1. Прикраса приміщення

Використання природних матеріалів (листя, гілки, камінці) для декору.

Розміщення плакатів з малюнками та світлинами дітей.

2.2. Підготовка осередків активності

Осередок мистецтва: матеріали для малювання, ліплення з пластиліну, глини.

Осередок природи: предмети з природи для вивчення (лупи, мікроскопи) та гри.

Осередок театру: костюми та реквізит для імпровізаційних вистав.

Осередок конструктора: великі картонні коробки, папір, рулони від паперу, клей, скотч для створення різних конструкцій.

2.3. Підготовка вихователів

Ознайомлення вихователів з програмою дня та завданнями.

Обговорення можливих сценаріїв ігор та методів стимулювання творчої активності дітей.

  1. Проведення дня без іграшок

3.1. Ранкова зустріч

Привітання дітей.

Пояснення мети дня без іграшок (ситуація – іграшки пішли в мандри, забули попередити…).

Ознайомлення з розкладом дня.

3.2. Ранкове коло

Обговорення з дітьми, що і як вони можуть використовувати замість іграшок.

Колективне створення “правил гри” на цей день.

3.3. Активності в осередках

Осередок мистецтва: малювання, створення аплікацій з природних матеріалів.

Осередок природи: спостереження за природними об’єктами, створення композицій з камінців, квітів та листя.

Осередок театру: створення казок та їх інсценізація.

Осередок конструктора: будівництво з картонних коробок, створення “міст” та “будинків”.

3.4. Спільні ігри та активності

Колективні ігри на розвиток комунікації та кооперації (наприклад, “Ланцюжок друзів”).

Фізичні активності: спортивні естафети, танці, хобіхорсинґ.

3.5. Час для відпочинку

Спокійні заняття: читання книжок, розповіді, музичні паузи.

3.6. Підсумкове коло

Обговорення вражень дня.

Висловлення думок про те, що сподобалося найбільше.

Роздуми про те, як діти можуть використовувати свою уяву в повсякденному житті.

  1. Після завершення заходу

4.1. Оцінка результатів

Обговорення з вихователями успіхів та викликів дня.

Аналіз поведінки та реакцій дітей.

4.2. Зворотний зв’язок від батьків.

Опитування батьків про враження їхніх дітей після «Дня без іграшок».

4.3. Висновки та рекомендації

Визначення успішних практик та можливих покращень.

Розробка рекомендацій для майбутніх подібних заходів.

Висновок

Проведення «Дня без іграшок» у дитячому садочку є ефективним способом стимулювання творчості та комунікаційних навичок у дітей. Завдяки правильно організованим активностям, дітям надається можливість розвивати свої здібності в нестандартних умовах, що сприяє їхньому всебічному розвитку.

 

© Підготовлено проф. Катериною Крутій.

11 червня 2024 року Міжнародний день Гри

Кафедра дошкільної освіти Маріупольського державного університету пропонує 11 червня 2024 року в Міжнародний день Гри запропонувала провести у дитячих садочках України «День без іграшок», практична реалізація ідеї надасть можливість дітям проявити креативність та свободу у виборі неструктурованих матеріалів для ігрової діяльності, а вихователям спостерігати за розгортанням (або навпаки) ігрової діяльності дошкільників. З поміж тривожних тенденцій, що впливають на гру в дитинстві є такі: байдужість суспільства до важливості гри; надмірна увага до теоретичних та академічних занять як у закладах дошкільної освіти, так і у початковій школі; постійний вплив на дітей війни, насильства та руйнувань.

Підставою для проведення такого заходу є такі документи: Декларація прав дитини Організації Об’єднаних Націй, стаття 7: «Дитина повинна мати повну можливість грати та відпочивати, які мають бути спрямовані на ті самі цілі, що й освіта; суспільство та органи державної влади повинні прагнути сприяти здійсненню цього права»; стаття 31 Конвенції ООН про права дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р.): дитина має право на дозвілля, гру та участь у культурній та мистецькій діяльності.

Метою проведення заходу є: привертання уваги для проблем затухання (редукції)  гри дітей дошкільного віку у всьому світі, і в Україні зокрема, мілітаризації та комерціоналізації дитячих іграшок;  звернення до Уповноваженого Президента України з прав дитини щодо вступу України до членів Міжнародної Асоціації гри (International Play Association – IPA).

Декларація Міжнародної Асоціації гри свідчить про право дитини на гру. IPA – міждисциплінарна неурядова організація, що надає міжнародний форум та пропаганду можливостей для ігор. Членство в IPA відкрите для будь-якої людини, групи або організації, які підтримують Декларацію IPA, про право дитини на гру. IPA організовує регіональні та національні конференції, семінари, симпозіуми та ознайомчі поїздки, а також проводить Всесвітній конгрес раз на три роки. IPA також видає журнал PlayRights та випускає публікації, аудіовізуальні матеріали щодо аспектів гри, пропонує консультації національним урядам та агентствам ООН з питань та проблем, пов’язаних з реалізацією права дитини на гру. У 2014 році IPA випустила оновлену Декларацію про важливість гри https://ipaworld.org/childs-right-to-play/the-childs-right-to-play/

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ДІЙ: включити вивчення важливості ігор та засобів ігор на навчання для всіх майбутніх фахівців і волонтерів, які працюють з дітьми та для дітей; сприяти створенню безпечного освітнього ігрового середовища, яке захищає дітей від викрадень, сексуального та фізичного насильства; надавати час, простір, неструктуровані матеріали, формувати усвідомлений ризик у довкіллі, де діти можуть розвинути почуття приналежності, власної гідності та задоволення шляхом реалізації свого права на гру просто неба; заохочувати до збереження та використання традиційних ігор корінних народів; забезпечити всім дітям, особливо дітям з особливими потребами, доступ до різноманітного ігрового інклюзивного середовища, іграшок та ігрових матеріалів за допомогою громадських програм, таких як дошкільні ігрові групи, бібліотеки іграшок та ігрові автобуси,  організації ігор просто неба тощо.

По закінченню заходу планується «круглий стіл» з науковцями й практиками щодо обговорення результатів «Дня без іграшок» та подальшої співпраці у напрямку збереження гри в період дошкільного дитинства.

Роздуми про вибір майбутньої професії, або притча про можливості та здібності

Спочатку хочу нагадати притчу, яку я називаю так: «Притча про можливості та здібності».

Одного разу приїхав до дідуся онук у село і побачив в курнику орлятко. Воно, мов півень або курка, ходило перевальцем і клювало зерна. Хлопчина вирішив провести експеримент. Взяв орлятко на руки й сказав: «Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти мусиш літати!».

Проте орля зістрибнуло з його рук і пошкандибало назад, до курника, клювати зерна. Наступного дня хлопець знову взяв орлятко, відніс його на горище, і знову вимовив: «Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти мусиш літати!». І несподівано зіштовхнув орлятко вниз. Той пролетів декілька метрів, але, опинившись у дворі, знову потрусив до курника. На третій день хлопчина взяв орля з собою в гори. Піднявся на найвищу вершину і сказав: «Ти ж орел! Твоє місце в небі, ти мусиш і можеш літати!».

Цього разу він намагався підкинути орлятко щонайвище. Орля злякалося, адже внизу була прірва. Довелося молодому орлу розправити крила і полетіти. Він підіймався все вище і вище. Далеко внизу залишилися і людина, і гора, і село, і курник, де жили півні з курками, де було так затишно та все зрозуміло. За декілька секунд орля пошкодувало, що все ж таки навчилося літати, і знову йому захотілося назад, до майже вже рідного курника. Але й прийшло усвідомлення, що його місце дійсно в небі. І тоді він зрозумів, що завжди буде згадувати й свій курник, і село, і цю людину. Але назад до них не повернеться вже ніколи…

Часто-густо майбутні студенти обирають шлях, приймають рішення про вибір професії «випадково», «з волі обставин», «батьки умовили та сплатили навчання», не беручи до уваги власні інтереси та професійні переваги. У цьому випадку можливі помилки вибору, наслідки яких будуть проявитися в зрілому віці як незадоволеність життям, кризами, навіть депресіями.

Але буває й навпаки. Довгі роки людина займається нібито «не своєю» справою, перш ніж усвідомлює фаховий поклик і залишається у професії. Для сучасних випускників вишів вибір професії, усвідомлення свого покликання – деякого роду прозріння. Мрію, що ті знання та досвід, який отримали випускники, буде саме тим поштовхом до усвідомлення: «Я мушу та можу літати!».

 

Мої злі роздуми про ментальність, ментальні порушення в суспільстві

Мої злі роздуми про ментальність, ментальні порушення в суспільстві. І про політику теж. Пост довгий.
Мента́льність (від лат. mens — пов’язаний з духом, духовністю) — спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, це призма, крізь яку людина дивиться на світ і себе в ньому. Це своєрідний душевний устрій, типовий для людей певної культури, психологічні особливості, які є підвалинами звичаїв і моралі людей, виявляються в автоматизмі психологічних реакцій на типові події та ситуації.
Отже, теорії достатньо. Зафіксуємо автоматизм нашої психологічної реакції на відео, яке пропоную переглянути.

https://www.facebook.com/criancaespecialblog/videos/2222310731180039

Подивіться на радість цієї маленької танцюристки! Таке враження, що ця подія для неї! Для тієї, яка не може танцювати так, як інші! Але скільки емоцій і бажання виконати правильно рухи!
На жаль, у нашому суспільстві тільки віднедавна почався рух до інклюзії. У більшості випадків дорослі й до сьогодні сповідують ексклюзію – ситуації соціального виключення дитини (характеризується відсутністю соціальних зв’язків, досвіду комунікацій та порушення типових соціальних ролей). І зовсім необов”язково, щоб це були діти з інвалідністю. Таке ж ставлення і до дітей із родин вимушених переселенців, з порушеннями ментальності, національних меншин та ін. Як тільки є ситуація, що до вікової групи в дитячий садочок прийде дитина, яка має певні особливості в розвитку, навчанні або поведінці, активність батьків починає зашкалювати: “Тільки не в нашу групу! Тільки не поруч із моєю дитиною!”
Звісно, що є ще й варіанти інтеграції – це об’єднання типових та «інших» дітей до одного колективу без зміни середовища, системи навчання. Передбачається активізація адаптивних особистісних механізмів «іншої» дитини. Але й це не найкращий варіант. Десятиліттями в Європі напрацьовувався досвід інклюзії – безбар’єрного середовища, де кожен учасник відкритий до спілкування, емпатії, толерантності. Цей досвід є позитивним, ми можемо його використати, подекуди він активно запроваджується.
Щодо ментальних порушень (розлади психічної діяльності), які з’являються у дітей з різних причин. Є генетичні порушення, неврологічні та соціально-педагогічні. Для мене дорослий, який не може прийняти “іншу” дитину як члена суспільства, є людиною з ментальними порушеннями, причиною яких є саме соціально-педагогічні умови, в яких його виховували. Не приймаючи ментально дитину, яка має певні особливості в розвитку, дорослий сам стає людиною з ментальними порушеннями.
Чим довше ми будемо заплющувати очі на дітей з особливостями, вдавати, що якщо я їх не бачу на вулиці, то їх нібито не існує, тим довше наше суспільство буде диким і ментально невиправним.
Щодо політики. У більшості суспільство, яке не визріло, не може адекватно спрогнозувати навіть своє майбутнє, де там спрогнозувати наслідки для держави… Аналіз і синтез “западають” як логічні операції. Тому – до роботи, до просвітництва та до вироблення в дорослих автоматизму психологічних реакцій на типові події і ситуації: поруч зі мною, дорослим, така ж дитина як і моя. І ця дитина має право на щастя. І я можу їй в цьому допомогти.
Дякую тим, хто дочитав. І за коментарі теж.

Ми нащадки козаків, тож нехай всі пам‘ятають – шансів вороги не мають!

Зі святом, наші захисники й захисниці!

Захисники – герої
Хто такі захисники?
Це жінки й чоловіки,
Для яких своя країна
Неподільна і єдина!
Це сміливці сильні духом,
Професійні відчайдухи,
Що країну захищають,
Мир у ній оберігають.
І герої ці завзяті
Можуть і життя віддати
В боротьбі із ворогами,
Захищаючи нас з вами.
Кожен, мабуть, зрозумів –
Ми нащадки козаків,
Тож нехай всі пам‘ятають –
Шансів вороги не мають!
(С) Ніколенко Вікторія

11.10.21

У мого друга, галасливого Марка, загинув тато на війні…

Вірш української поетеси Ніколенко Вікторії.

Це її сторінка у ФБ

https://www.facebook.com/profile.php?id=100024263767871 

Тато друга

У мого друга, галасливого Марка,
Загинув тато на війні десь місяць тому,
В бою загинув, захищаючи міста.
Марко тепер геть не виходить з дому…
Я пробував його у гості запросити,
Передавав через бабусю шоколадку…
Я б так хотів його розвеселити,
Та я не можу повернути йому татка.
Вони із татом були справді дружні,
Щодня ходили в двір на турніки…
Він був спортивним, сильним, дуже мужнім!
Я пам‘ятатиму його завжди таким.
І захищав він не лише свою родину,
І не лише майбутнє свого сина,
Він захищав нас всіх і Україну
І заплатив за це велику надто ціну.
Мій друг тепер став тихим і сумним…
Потрібен час, щоб пережити горе,
Я попри все дружити буду з ним
І щоб не сталось, завжди буду поряд.
(С) Ніколенко Вікторія

02.08.22

Якими є роль і місце освітніх ситуацій в освітньому процесі?

 Освітня ситуація — це ситуація освітнього напруження, що виникає спонтанно або спеціально організована вихователем і потребує розв’язання у спільній діяльності всіх її учасників.

Її мета ― створення разом з дітьми певного освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, дискурсу) в ході спеціально організованої діяльності.

Текст статті можна безоплатно завантажити звідси:

Освітні ситуації_Ст.К.Крутій_2016._9

Для цитування: Крутій К.Л. На зміну заняттю – освітні ситуації? Збережено найкраще і підемо далі. // Дошкільне виховання. 2016. № 9. С. 6-10.