Місячні архіви: Грудень 2018

З батьками організовуємо роботу чи взаємодію?

Залишити відповідь

Звернемось до тлумачення термінів:

Робота – це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Праця — доцільна діяльність людини, спрямована на збереження, видозміну, пристосування середовища проживання для задоволення своїх потреб, на виробництво товарів і послуг.

Взаємодія — широкий загальний термін, що позначає таку сумісну дію кількох об”єктів  або суб”єктів  (тіла, люди, співтовариства), коли результат дії одного з них впливає на інші, що змінює їхню динамічну поведінку.

Отже, моленнєвий штамп, який блукає із одного підручника в інший – “робота з батьками” – є некорректним і невідбиває всього різноманіття взаємин педагога із батьками та родинами вихованців.

Вважаю, що більш педагогічно коректним і доцільним є термін “взаємодія з батьками”, де пріоритетними є дія та взаємини, тобто суб”єкт-суб”єктні відносини педагог-батьки.

 

Діяльність дитини чи життєдіяльність?

Залишити відповідь

Відносно людини або дитини термін «життєдіяльність» використовується  тільки в сенсі життєдіяльності організму – травлення, кровообіг тощо.

У педагогіці використання цього терміну небажано.

Джерело:
Новиков А.М.  Методология образования. Издание второе. — М. : «Эгвес», 2006.  488 с.

Притча. Найцінніше, що можемо залишити після себе дітям – навчити мистецтву бути щасливими!

Залишити відповідь

Якось курною дорогу мандрував старий і навчений життям чоловік. Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, або послухати їх спів, то подивиться на польові квіти, що ростуть уздовж дороги, затамувавши подих насолоджувався їх запахом.  Раптом він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку поклажу. Одного погляду на нього  було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки йому важко.

– Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці та нескінченних страждань? – запитав зустрічного старий.

– Я страждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щастя, – відповів нещасний. – Усі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильна працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей.

– Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник.

– Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно будуть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік.

– Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець. – Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя. Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!

Дуже важливо – надавати можливість дітям розібратися самим у  конфліктній ситуації

Залишити відповідь

На фото – Еллі Сінгер, професор Утрехтського  та Амстердамсього університетів (Нідерланди), яка вивчає різні аспекти навчання і розвитку дітей дошкільного віку. Еллі  Сінгер розглядає гру, як невичерпне джерело людської культури і адаптації до мінливих умов. У грі легше оцінити і вирішити соціальні конфлікти, нюанси.  Так, коли дитина хоче мати іграшку друга, то їх взаємини проходять на межі «хочу мати іграшку» і «хочу зберегти відносини з другом».

У своєму дослідженні Еллі Сінгер виявила, що у дітей у віці 2-3 років під час гри можуть виникати 8-11 епізодів конфлікту на годину, і більше 14 ситуацій гумору.

У 40% дорослі під час спостереження за дитячим конфліктом визначають призвідником не ту дитину. Дуже часто дорослий не дає дітям самостійно вирішити свій конфлікт і домовитися про спільні дії в грі.  А це дуже важливо – надавати можливість дітям розібратися самим у  конфліктній ситуації. Дорослий повинен стояти осторонь до тих пір, поки не порушується правило «не нашкодь іншому». Корисніше буде дорослому запитати, як ми можемо вирішити цю проблему, ніж з”ясовувати, хто винен.  У грі діти можуть програвати ситуації, які не можуть змінити в реальному житті. І, саме, граючи, дитина може відчути владу над даною ситуацією, встановлюючи свої правила. Вона може контролювати або змінювати свій навколишній світ. Наприклад, гра в “Лікарню”. Діти часто бояться лікарів, але в грі дитина може бути головною і сильною.

Дуже важливе відчуття виникає у дитини в грі «Joy in togetherness» – це радість від спільної гри – діяльності з другом. Звичайно, потрібен баланс між спільною грою і можливістю побути або пограти одному. Останнє дає шанс реалізувати свої правила в повному обсязі.

Еллі Сінгер розкрила відмінний рецепт дружби: діти для цього імітують поведінку один одного, підтримують контакт очей і сміються: «Ти подобаєшся мені, тобі подобаюся я = тоді ми друзі».

Чи замислювалися ви коли-небудь про те, що гумор сприяє тривалому ефекту навчання? Еллі Сінгер каже, що гумор допомагає дитині мати особистий простір. Гумор допомагає пом’якшити напруження, в якому знаходиться дитина, так як формування будь-якого досвіду вимагає зусиль.  Гра і гумор це ресурси, що привносять елементи задоволення і креативності в освітній процес.

Дитина вчиться розрізняти тонку грань між гумором і образою. Якщо ти зламав пірамідку одного це смішно чи сумно? Варто відзначити, що гумор є зміцнюючим засобом відносини між дітьми і педагогами. Коли вихователь приймає жарт дитини і підіграє їй, дитина відчуває себе зрозумілою  і прийнятою. Почуття гумору педагогам допомагає не тільки у взаємодії і навчанні дітей, а й як отримання задоволення від роботи і профілактики від професійного перегорання.

Джерела:

Сингер Элли. «Первые шаги – это настоящее приключение для младенцев» // Современное дошкольное образование. Теория и практика. – 2015. – №9. – С.38–41.

Сингер Элли. Игра и удовольствие в дошкольном воспитании и образовании // Современное дошкольное образование. Теория и практика. – 2016. – №7. – С.72–80.

 Дерево пустушок,  або Як запровадити гарну традицію в дитячому садочку

Залишити відповідь

Автор – проф. Катерина Крутій

Дитина смокчить пустушку. Рано чи пізно питання як відучити малюка від пустушки постане як перед матір’ю, так і перед вихователями в групі, куди прийде дитина.  Зауважу, що із власного досвіду знаю, що європейські матусі вже давно користуються плодами чудової ідеї та не змащують гірчицею пустушку, щоб відучити малюка від пустушки. Майже в будь-якому великому європейському місті можна знайти так зване Дерево пустушок.

Що ж це таке – Дерево пустушок?

Дерево пустушок служить для полегшення відлучення від пустушки малюків. Воно може бути цілком реально існуючим деревом і перебувати в будь-якому парку, або сквері. Можна також віднайти це символічне дерево, яке встановлено в закритих приміщеннях.

Перше Дерево пустушок з’явилося в Данії. Найстаріше з подібних дерев знаходиться на данському острові Туро (йому майже 100 років!). У сучасній Данії подібні дерева розташовано в національних парках і парках розваг (наприклад, у Тіволі-парку в Копенгагені).

На думку європейських стоматологів, діти повинні до 2-х років життя бути повністю відучені від пустушки, в іншому випадку це може призвести до порушення прикусу, збільшити ризик розвитку карієсу і простудних захворювань.

Відомий український педіатр Є.Комаровський дотримується трохи іншої думки. Більш детально можна ознайомитись тут:

https://shablienko.livejournal.com/662623.html

http://www.komarovskiy.net/knigi/pustyshka.html

http://www.o-krohe.ru/komarovskij/pustyshka/

Як підготувати свято прощання з пустушкою, започаткувавши традицію в дитячому садочку?

 Звісно, що будь-які батьки, донечка чи синочок яких ніяк не може розпрощатися з улюбленою пустушкою, залюбки приведуть свою малечу на свято прощання з пустушкою. Чому не започаткувати традицію в дитячому садочку і не віднайти на території невисоке дерево для такого заходу? Коли малюк готовий розлучитися з пустушкою, сім’я (або декілька родин) приходить до дерева, влаштовується радісна церемонія прощання і переходу на новий рівень – життя без пустушки.

Так, у німців є  така традиція добрих справ – приїжджаючи до дерева, вони приносять 20 євро (шухлядка на дереві) для діток, хворих на рак (дерево з пустушок знаходиться на території медичного університету, це ідея університетського медичного центру).

Пропоную розвинути ідею для наших реалій – звернутись до медичних закладів, де є дитячі відділення, і проводити церемонію там, або запропонувати дитині подарувати (віддати) маленьку іграшку іншим діткам. Це буде на кшталт буккроссінґу, але буде мати свою назву «Подаруй свою іграшку» (share your toy). Такий обмін іграшками можна зробити і в приміщенні дитячого садочку на першому поверсі: на поличку поставити свою іграшку, а якщо сподобалась інша – взяти, погратись нею, потім принести, або залишити собі і не повертати. На цьому принципі заснований будь-який обмін у Європі – книжками, іграшками, одягом тощо.

Прощання з пустушкою має бути добровільним

Під час своєрідного ритуалу дитина побачить, як інші залишають тут свої пустушки.  Для  розставання зі своєю пустушкою в ігровій формі дитині слід надати можливість самій підвісити її на гілку дерева. Після цього малюк отримує невеличку іграшку (може бути варіант «Подаруй іграшку» (share your toy). Прощання з пустушкою і її підвішування на дерево може відбуватись у присутності Феї пустушок (Чарівниці, Чеберяйчика або іншого героя (персонажа). Обов’язково той, хто буде виконувати роль Феї пустушок, повинен добре розумітись на психо-фізіологічних особливостях дітей раннього віку, не рекомендую до подібних свят залучати професійних актрис чи акторів. Фея пустушок також вручає дитині подарунок після того, як малюк попрощається з пустушкою.

Головна умова участі в запропонованому ритуалі – будь то організоване свято, дійство за участю феї або просто спільний похід батьків до Дерева пустушок – прощання з пустушкою має бути добровільним.

Отже, необхідно підготувати дитину до цієї події, заздалегідь розповівши їй про розставання з пустушкою. Пропоную версію: пустушка має  повернутися до своїх сестер і братів на казкове Дерево пустушок, або вона потрібна іншому малюкові, який забере її собі.

Якщо дитині важко обрати варіант, скажіть, що можна буде відвідувати улюблену пустушку в цій казковій країні.

Давайте вивчати досвід інших,

створювати своє та запроваджувати найкраще

Статтю для роботи можна безкоштовно завантажити тут:

Дерево пустушок. Ст. К.Крутій

Не забувайте робити посилання на сайт!

 

#Флешмоб_Збережемо_ялиночку

Пропоную статтю-огляд про зимових персонажів, які найчастіше з”являються на дитячих святах. Чи доречні вони, чия це традиція? Чи все ж таки залишити всіх та не  чіпати традиції?

У статті також запропонована порівняльна таблиця особливостей Діда Мороза, Санта Клауса та Святого Миколая – що спільного, а що різнить.

Катерина Крутій

МАЙЖЕ  ВСЕ  ПРО  СВЯТОГО МИКОЛАЯ, ДІДА  МОРОЗА,  САНТА КЛАУСА ТА  ЇХНІХ  РОДИЧІВ, або КОЛИ БУДЕМО СВЯТКУВАТИ ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ТРАДИЦІЯМИ?

Пам’ятаємо з дитинства чарівне свято — Новий рік. Святково при­крашена ялинка вабить дивовижністю й казковістю, а біля неї всіх вітають Дід Мороз і Снігуронька. Звідки ж до нас прийшов Дід Мороз? І чому навколо бачимо переважно зображення Санта Клауса,  а ще рідше – Святого Миколая?

Статтю можна безкоштовно завантажити звідси:

Стаття проф. Крутій К.Л. Дід Мороз та родичі

Батьки! Почитайте хоч що-небудь про дитячу психологію!

Залишити відповідь

Ви читаєте посібники з маніпуляції людьми, або як зловити й утримати оргазм. Почитайте хоч що-небудь про дитячу психологію. Про те, як вміти втішати дитину, а не лякати її до енурезу чи заїкання. Про те, що таке психологічне та емоційне насильство. Про те, як залякані діти вчаться назавжди придушувати свої потреби, і це означає, що у них, коли виростуть, усередині блукає величезний обсяг агресії. Про те, як ці діти, які виросли, на прийомі у психолога плачуть, згадуючи вас, ненавидячи вас, відчуваючи своє безсилля перед вами, вже постарілими.  Прочитайте про вікові норми. Про те, що маленькі діти не знають, коли вони захочуть в туалет – пропонувати голосно їм “ссати в штани” в публічному місці  – це назавжди вбити в голову відчуття сорому і приниження.  Про те, що здоровий п’ятирічний хлопчик у нормі не може стояти спокійно -йому треба крутитися і рухатися. І дівчинці теж. Про те, що 4-х  річна дитина не знає, що таке “довго”, що таке “півгодини”, що таке “паспортний контроль”, вона може відчувати тільки, що саме вона раптово стає винна в тому, що мама втомилася і що їй, дитині, у такому випадку самій втомитися – чомусь соромно. Що дівчинка ні в 5, ні в 35 не здатна одночасно виконати команди, виголошені божевільним батьком: “відійди” і “йди поруч”.

Ви пропонуєте дитині випробувати сором, провину і приниження в екстремальній для неї ситуації – замість підтримки, розради і допомоги. Ви, дорослі, у цей момент всиновлюєте своїх дітей – вони бачать, що дорослі – це не ви, тому що дорослий справляється, а ви не справляєтеся. І тоді ваші діти намагаються з трьох років вести себе по-дорослому з вами, щоб вас, такого крихкого і не володіючого собою, не розлютити, не налякати і не засмутити.   Ви погрожуєте своїй дитині, погрожуєте побоями, міліцією, дитбудинком, – ви, той, від якого дитина очікує захисту. Батьки – це не ті, які захищають. Це – ті, які покарають і підставлять, коли і так погано. Ви кричите, коли відчуваєте безсилля, втому, роздратування і гнів. У цей момент ваша дитина відчуває страх, що паралізує, сором, провину і безпорадність. Крім цього, вона не зможе навчитися, як це – підтримати і допомогти, пожаліти, втішити і заспокоїти, подбати і бути уважною.   Дитина виростає в такого ж батька і партнера –  який не знає, як допомогти своїй дитині або близьким, але вміє погрожувати, лякати, лаяти, соромити і звинувачувати.                                           Я не знаю, коли вичерпаються покоління  божевільних та агресивних батьків, істеричних, крикливих матерів, які смикають своїх дітей з кожного приводу. Повірте мені – навіть якщо всі ці описані реальні персонажі десь там всередині люблять своїх дітей,  дітям, коли вони виростуть, буде дуже важко в це повірити.

@ Юлія Рубльова.

Переклад – Катерина Крутій.

“Столик Миру” від Марії Монтессорі

Залишити відповідь

У момент сварки – з’являється «Столик Миру». Вам зовсім не обов’язково повністю  наслідувати метод Марії Монтессорі, щоб використовувати цю практику. Все, що потрібно для створення «Столика Миру» Монтессорі – це дитячий стіл, пара стільців і таймер (це може бути пісочний годинник на 3-5 хвилин).

Для прикраси «Столика Миру» можна використовувати мереживну скатертину, свічку, маленьку горшкову рослину або квітку у вазі, які ставляться в центрі столу. Якщо вам здається, що справжня свічка становить небезпеку для дитини, а не заспокоює її, можна використовувати штучну свічку на батарейках.

Більш детально про цей прийом  можна прочитати тут:

https://mchildren.ru/stolik-mira-tehnika-razresheniya-konfliktov-v-montessori-shkole/?utm_source=facebook.com&utm_medium=social&utm_campaign=kak-reshayutsya-konflikty-v-montessorishkol

Якщо зовсім мало місця, можна використати “килимок миру” 🙂

МИРИЛКА:

Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.

Збірка мирилок тут:

http://abetka.ukrlife.org/myrylky.htm

 від Ольга Тимофієва

Притуляночки, примиряночки

Для Наталочки і Оксаночки,
Для матусеньки і дитиночки,
Ще й для сонечка і хмариночки.
Хмарки дощиком розіллялися,
В небі – сонечко засміялося,
Слізки витрімо, усміхнімося,
Обнімімося, притулімося –
МИР!