Вербові котики. Ольга Тимофеєва

ВЕРБОВІ КОТИКИ
Глянь-но, Катрусю,
Вербові котики
Гріють на сонечку
Срібні животики.
-Чому вони “котики”,
А не “зайчата”?-
Примружила очко
Допитлива Катя.
Котики ж сплять
У теплесенькій хаті,
А в лісі студеному
Скрутно зайчаті…
Ану ж, поміркуємо
Разом, малята,
Що я Катрусі
Маю сказати?

Автор – Ольга Тимофеєва

Капелюшкові клопоти

В Катриного капелюшка – клопотів по вушка:
Коси Катрі прикривати, коло колеса скакати,
коровам у слід махати, котенятко колисати,
козенятко напувати, комариків проганяти,
качку з річки рятувати, від качура утікати…
У-у-у-ух!
Притомився капелюх.

Надія Гуменюк

Художник – Ігор Казарин  “Дівчинка в капелюшку з маковою квіткою”.

http://www.art-portrets.ru/devochka-v-shlyapke-s-makovym-cvetkom.html

 

Оксана Сенатович. Балакуни

Оксана Сенатович

Балакуни

              Будував Базіка дім –

Сім дверей і вікон сім.

Торохтій допомагав:

Язиком дошки тесав.

Метушився Пустомеля:

– Скоро будуть стіни й стеля.

Говорун клав на словах

з жерсті цинкової дах.

І Патякало не плакав:

– Я усе покрию лаком.

Балакун все щебетав,

нахвалявся, обіцяв

для гостей спекти в печі

пиріжки та калачі

В дім без вікон, без дверей

Лепетун скликав гостей.


 Про Оксану Сенатович та її вірші можна почитати тут:

http://abetka.ukrlife.org/virshi_dytynstva34.html

Хлопчик “НЕ” О.Виженко

 

ХЛОПЧИК «НЕ»

─ Здрастуй, серденько, мій друже!
Ти за казкою скучив?
─ Дуже!
─ То й чудово! Ну, сідай,
Швидше вуха розкривай!
В холодочку, у гаю,
Слухай казочку мою.

У великій, у родині,
У чарівній Україні,
Жив-був хлопчик Іван,
На прізвище Забіян.

Був Іванко веселенький,
І моторний, і жвавенький.
Всім цікавився хлопчина.
Що й казати ─ молодчина.

Де що діється ─ він там,
Ще й кричить: «Тарам-барам!»

А дорослі ─ ну, й серйозні,
Йванку ходу не дають,
Непосидьком називають,
Звідусіль його женуть.

Тільки й чути: 
«Що за хлопчик!
Як приборкати його?»
«Не кричи, не муляй очі!»
«Не роби того й сього!..»
«Сядь-сиди. Не лізь у грядку!..»
«Не чіпай, і не гризи!..»
«Не стрибай! Розсердиш татка,
То й заробиш жмут лози».

З часом Йвась перемінився.
Як повірити у це?
Хто б не звав його: «Іванчик!» ─
Він казав: «Я хлопчик НЕ!»

Правда це чи побрехенька,
Ти, мій друже, сам суди.
Жвавий будь і веселенький,
І цікавість не губи!

Автор – Олександр Виженко

Вірші О.Виженка можна почитати тут:

http://abetka.ukrlife.org/zhyvycya.htm

Автор малюнка – Sweet days gone by. Norman Rockwell