Вірші Миколи Вінграновського для дітей: “Ще імені твого не знають солов’ї, ще імені твого не чули квіти”

Вінграновський Микола Степанович  (7.11.1936-26.05.2004) – український письменник, режисер, актор, сценарист і поет.

У всьому неповторний і талановитий, він і для дітей написав розкуті, вільні від штампів, дотепні, мелодійні поезії, які вже давно «прописалися» в читанках, збірниках з позакласного читання. За своєю формою його вірші іноді нагадують народнопісенну творчість.  Поезії М. Віграновського розвивають художнє мислення дитини, збуджують у неї потяг до власної творчості.
Уперше познайомилась із поезією для дітей Миколи Вінграновського, використав його вірш для своєї дисертації із граматики дитячого мовлення.  Його вірші виявилися найбільш продуктивними для активізації самостійної мовленнєвої діяльності дітей.
Наприклад:  У ластівки – ластовенятко, в шовковиці – (шовковенятко), 
В гаю у стежки – (стеженятко), у хмари в небі – (хмаренятко),
В зорі над садом – (зоренятко), вже народилися. Лиш зажурилися старезна скеля над урвищем та дуба зсохле стовбурище.

                                                                                  (М. Вінґрановський)

Вірші Вінграновського для дітей тут: 

 

http://abetka.ukrlife.org/virshi_dytynstva28.html

Харчове насильство-одне з найстрашніших насильств над організмом і особистістю, яке приносить шкоду і фізичну, і психічну

“… Ситуація харчового насильства, як багаторазове ігнорування дорослими харчових потреб та психофізіологічних переживань дитини, обумовлює формування таких патологічних процесів тілесності, що зміщують функціонування у бік різноманітних порушень. Серед них найважливішими є:
– надмірна фіксація на власних «знакових» індивідуальних кодах їжі, як специфічної системи семіотичних смислів, що зміщує акценти сприйняття їжі (як з «джерела поживних речовин та енергії» на інші психологічні смисли їжі), що провокує перекручення патернів харчової поведінки та створює передумови для формування субклінічних та клінічних форм розладів харчової поведінки;
– надмірна фіксація досліджуваних на харчовій активності, що блокується, карається або штучно стимулюється, а також на критичних зауваженнях Інших щодо обсягів, ваги, форми тіла призводить до закріплення та домінування у репертуарі поведінки неконструктивних способів подолання труднощів та досягнення автономності. До таких неконструктивних способів відходу від реальності відносяться викривлені патерни харчової поведінки обмежувального, екстернального та емоціогенного типів, а також клінічні форми розладів харчової поведінки;
– здатність до дистанціювання (відчуження, відсторонення, дисоціації) від дискомфортних відчуттів у тілі, що проявляється різноманітними порушеннями контакту з власним тілом, зокрема, втратою здатності до диференціації різних тілесних відчуттів, перш за все, відчуттів голоду та ситості як основних регуляторів харчової поведінки у системі «голод – апетит – їжа – насичуваність – насичення – ситість»;
– відчуття власної «плохості» як специфічний досвід переживання безпорадності та базової основи глобальної незадоволеності відносинами з «собою», «тілом», «їжею», «Іншими» та життям у цілому”.

Джерело: стаття В. І. Шебанової “ВПЛИВ РІЗНОМАНІТНИХ ФОРМ ХАРЧОВОГО НАСИЛЬСТВА НА ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОЇ КАРТИНИ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ”  тут:
Вплив різн форм харс насильства на особл суб карт жит шл

Вірш для розмірковування:

Суп

Мама супу наварила,
Мама знов мене сварила,
Що сижу й його не їм.
Каже: «Суп смакує всім!
Тату, брату і бабусі!
Лише я один не в дусі
І від супу відмовляюсь!»
Мама каже, я знущаюсь…
«Сам готуй собі що хочеш,
Голову мені морочиш!»
А я що? Їм суп по-троху,
Він до всього ще й з гороху,
Готувати ж я не вмію –
Їм, а сам про піццу мрію.

(С) Автор – Ніколенко Вікторія.  05.11.18

Наслідками харчового насильства у дорослих дітей можуть стати розлади харчової поведінки – булімія, анорексія, переїдання.

На обкладинці –  ілюстрація Джозефа Крістіан Лейендекера, це реклама 1917 кукурудзяних пластівців.

Харчове насильство – 2 відео: 

Юрій Бурлан: “Найважчі психологічні травми людина отримує від насильницького годування в дитинстві. Гучна заява? Тільки на перший погляд. Якщо не розуміти механізм. Як це може бути пов’язано з тим, що в дорослому віці людина не може отримувати задоволення від життя, радіти і жити в повну силу – відповідь в ролику:

https://scontent.fozh1-1.fna.fbcdn.net/v/t66.18014-6/10000000_241704533184954_3314635877451356398_n.mp4?_nc_cat=104&efg=eyJ2ZW5jb2RlX3RhZyI6Im9lcF9oZCJ9&_nc_ht=scontent.fozh1-1.fna&oh=388582aa09ee6fd54cd1414719e25b5a&oe=5C8402B1

Ще один ролик на цю ж тему:

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЇСТИ (консультація для батьків) тут:

http://dnzromazka.korets.in.ua/batki_lektori.html

Фотозагадка. “Коробка з йолопом”, або покарання дітлахів майже до середини ХХ ст.?

Фотозагадка.
Як називалось це покарання дітлахів майже до середини ХХ ст.?

Англійський переклад “dunce” означає – тупиця, йолоп, дурник – одним словом, неуспішний учень.  Є на позначення ще й такі слова – «Dummkopf» і «Dussel», які мають більш прямолінійне значення – дурак.

Такий ковпак називався “Вуха віслюка”, або “Вуха Мідаса”.
Ви запитаєте, до чого тут вуха Мідаса?

Нагадаю одну з давніх легенд про царя Мідаса, який, будучи суддею у музичному зіткненні між Аполлоном і Паном у грі на флейті, присудив останньому перемогу.  Тоді Аполлон, який гнівався на несправедливість Мідаса наділив царя  віслючими вухами. Мідас ховав їх під капелюхом із широкими крисами, цю тайну знав тільки його особистий  перукар. Він пообіцяв нікому не розголосити тайну, але знання так  заважали  перукарю, що він поплив до озера, видовбав ямку і прошепотів у неї: “У царя Мідаса вуха віслюка”.

За рік на цьому місці виріс очерет, у гомоні та шелесті якого можна було розібрати ці ж слова. Отже, усім стала відома тайна царя Мідаса.  Із того часу “Вуха Мідаса” позначають дурість, неуцтво, невігластво, які неможливо приховати. Історики стверджують, що версія виникнення такого шкільного атрибуту позору, як ковпак, також мало місце і у середньовіччі XVII століття, коли були “ганебні маски” (німецькою – Schandmaske) і ганебні стовпи.

На фото:  Це «коробка з йолопом» – зазвичай діти були змушені стояти в кутку або сидіти на табуреті. Це різновид дисциплінарної тактики, коли дитині надягають ковпак (1967 р.)

Більш матеріалу тут: 

http://www.sdelanounih.ru/evropejskaya-pedagogika/

(c) Manchester City Galleries; Supplied by The Public Catalogue Foundation

Аналізуємо стовбур дерева. Діагностика “Будинок-Дерево-Людина”

Стовбур  дерева. Діагностика

Зверніть увагу як дитина малює дерево, а саме СТОВБУР.
Стовбур символізує внутрішній стержень дитини, її особистісний потенціал. Прямий і рівний, правильної форми стовбур говорить про те, що малюк упевнений у собі, спокійний, розсудливий. Якщо ваш художник намалював основу стовбура, розширену вліво, то він мрійник, не дуже рішучий. Основа стовбура, розширена вправо, свідчить про надмірне благорозум’я, цілеспрямованість і навіть упертість у здобутті бажаного. Округла і розширена в обидва боки – повільність дитини, відповідальність і надійність. Стовбур, закритий зверху, свідчить про імпульсивність, несформованість абстрактного мислення.
Стовбур відображає силу „Я”, віру дитини у власні можливості. Це найбільш важлива характеристика для прогнозу адаптації та потенціалу особистісного розвитку дитини.
Якщо дерево дуже мале( буквально 2-4 см), але при цьому стовбур товстий (2 см і більше), то такі діти добре адаптуються і у подальшому завойовують повагу у своєму оточенні.

Форма стовбура. Стовбур у вигляді „моркви” догори гострим кінцем інтерпретується як інфантильність, збереження установок та манери поведінки, властивих молодшим дітям.
Стовбур – „морква” гострим кінцем донизу означає певну зайву дорослість, яка буває властива самостійним, незалежним дітям. Більш раннє дорослішання відбувається тоді, коли дитині доводиться самостійно піклуватися про молодших родичів чи про хворих дітей у сім”ї , або коли мати виявляється легковажною. Такі діти керують батьками, ставляться до них поважливо, дають їм розумні поради, роблять зауваження. Так само вони поводяться й у школі з учителями, через що мають багато неприємностей.
Дерево, роздвоєне від стовбура, спостерігається в малюнках близнят, або осіб, у яких родинні зв’язки з членами сім’ї дуже значущі.

Роздвоєння стовбура. Стовбур, розчеплений у верхній частині ( явно розходиться від середини). Свідчить про наявність установок, що конфліктують; про інтереси, які важко узгоджуються ; про неможливість здійснити вибір; про прагнення зберегти й те й те. Така ситуація може провокувати істерики, поведінкові зриви, довести до неврозу.
Дерево, розщеплене донизу, або стовбури, що перехрещуються
Можливі психічні порушення, які пов”язані з подвійністю внутрішнього життя, що не є наслідком якоїсь інтриги, з розчепленням внутрішнього світу( потрібна консультація психіатра).

Джерело: 

https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog/?__tn__=%2CdkCH-R-R&eid=ARCZnQ1WbHzYhYm8tCgZXKalfb9SpP9gJ0xvPgGC0lktGMdaZuGHOtbzEFiLcyXk9usOCz9QBUMf10EI&hc_ref=ARS9kdfJxTHIpApQrDZMAh8oeF6xssw0pSD2J-_NJnnNFBnXCYIi_7kx4GDRPcX8jc4&fref=nf&hc_location=group

Більш докладно про методику “Будинок-Дерево-Людина” з прикладами можна почитати тут:

http://detskiefantazii.ru/metodika-dom-derevo-chelovek/test-dom-derevo-chelovek-stvol-dereva.html

Виступ проф. Катерини Крутій із теми: “STREAM-STEAM-STEM: тренди в освіті чи еволюційна необхідність?”

Виступ проф. Катерини Крутій із теми: “STREAM-STEAM-STEM: тренди в освіті чи еволюційна необхідність?” (29 жовтня 2018 року. XІV Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні педагогічні технології” (м. Запоріжжя, Приватний комплекс неперервної освіти “Школа “Ейдос”).

Neil deGrasse Tyson. Як виростити розумних дітей?

Усесвітньо відомий космолог Ніл Деграссі Тайсон ділиться однією абсолютно простою батьківською порадою про природжене дитяче бажання пізнавати Всесвіт.

Флешмоб “Збережемо ялиночку!”. Відкритий лист проф. Катерини Крутій до освітянської спільноти

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ВСІХ,

ХТО ПІДТРИМАВ  ФЛЕШМОБ «ДЕНЬ БЕЗ ІГРАШОК».

І НЕ ТІЛЬКИ ДО НИХ!

Шановні колеги та колежанки, батьки! Щиро вдячна за підтримку моєї ідеї провести «День без іграшок». Отриманий зворотній зв’язок довів необхідність проведення такого заходу не одноразовим фактом, а якомога частіше.

Але це вже бажання тих, хто отримав від першого флешмобу професійне задоволення, навіть інсайт – це просто, це – круто, це – можливо! Для дітей – це радість творчості та вияв самостійності.

Переглядаючи фото і відео зі флешмобу, я не могла не тішитись дорослими і дітьми, які (можливо, хтось і вперше) в цей день були єдиною спільнотою.

Вдячність колег за  мою ідею розглядаю як аванс до наступних дій.

Отже, пропоную наступний флешмоб.

Проте відразу попереджую, що участь у ньому буде ще одним кроком до дійсно нових підходів і нового бачення сучасності, до зламу наших педагогічних стереотипів, до позбавлення того ментального мотлоху, який не дає нам рухатись уперед.

Тому організаторам і послідовникам треба бути готовими до «методичної інквізиції» з боку і колег, і батьків J

Назва флешмобу «Збережемо ялиночку».   Попереду підготовка до новорічних свят. На жаль, щорічно в цій підготовці забуваємо про головного героя свята. Ні, не про Діда Мороза чи Снігурку.

Ми забуваємо про Дитину.

Ми, дорослі, починаємо «догравати» своє дитинство, свої нездійснені мрії про свято…

Ми самостійно, без участі дітей, розробляємо такі складні сюжети в сценаріях, що навіть дорослий, який спостерігає за дійством, навряд чи зможе розібратись у всіх перипетіях із героями…

Хочу висловити власні думки щодо присутності на новорічному святі або запрошеного аніматора, або перевдягненої виховательки в ролі Діда Мороза.

Передусім – аніматор, у більшості випадків, погано орієнтується в сценарії, у вікових особливостях дітей у залі, часто-густо це професійний актор-танцюрист і «працює» на дорослу аудиторію. Він подобається присутнім жінкам, вони фільмують його на телефони та виставляють у соціальних мережах.

Діти, як загіпнотизовані кролики, дивляться на Діда, який шаленіє від можливості показати нижній брейк-данс. Йому вже ніколи прослухати віршики, які приготували діти. Але й тут – обмеження за сценарієм, будуть розповідати 2-3 дитини, бо the show must go on.

Але й перевдягнена вихователька в ролі Діда Мороза – це теж не найкращий варіант. Діти швидко вгадують жіночі риси і починають шепотіти, що «Дід не справжній!».

А як же ж диво? А його немає, ми, дорослі, прикладаємо багато зусиль, щоб це диво не зберегти, розвіяти, зім’яти…

Потім починається розподіл-роздача подарунків від Діда Мороза.

Подарунки всім однакові. Їх купувала «трійка» матусь-активісток, які на свій розсуд і смак вирішили, що канцтовари – це безпрограшний варіант, або хлопчикам-машинки, а дівчаткам – лялечки. Але ж діти пишуть листи Діду Морозу, просять особистий подарунок! У більшості випадків подарунок буде вдома, але від нібито якогось іншого Діда Мороза. А потім ще дитину поведуть на свято до палацу культури, на інший «новорічний ранок» тощо, там теж буде Дід Мороз. Якесь нескінчене коло цих дідів.

А якщо повернути сім’ї право виховання власної дитини? Поставити перед фактом – вашу дитину передусім виховуєте ви! Це батьки першими формують цінності, світогляд, ставлення до релігії, близьких, родини та України в цілому.

На жаль, ми й дотепер перебуваємо у впевненості, що дитячий садок виконує функцію «суспільного дошкільного виховання».  І всіма своїми заходами намагаємось підтримати вже давно не життєдайну функцію.

ПРОПОНУЮ:

віддати в сім’ю те, що їй належить за фактом народження дитини  – виховання. Суспільство, дитячий садок, як суспільна інституція, може лише допомогти у вихованні, але не замінити сім’ю.

Дід Мороз хай приходить у родину! У дитячому садочку – свято зими! А не новорічне! Досвіду в дітей святкування ще немає, свято буде потім, із батьками. Можна провести після новорічних свят бесіди, пограти в ігри, але потім, а не до свята. Тоді й ігри будуть іншого практичного наповнення!

Наступне – ялинка в груповій кімнаті та в музичній залі.

Можна скільки завгодно працювати над річними завданнями ЗДО щодо формування екологічного мислення в дітей і дорослим, але потім притягнути зрублену ялинку до зали, ще й в групи роздати для прикрашання. По закінченні святкових дійств – викинути ялинку, яка могла б ще в лісі рости й рости, як непотріб – на смітник.

Говоримо одне, думаємо інше, а робимо – третє…

ПРОПОНУЮ:

підвести дітей до рішення виготовити ялинку для групи самостійно, звісно – потім і прикрасити її власноруч зробленими іграшками та гірляндами. Ялинку можна зробити з різних матеріалів.

Інформаційна підтримка з мого боку буде постійна щодо варіантів виготовлення ялинок. Для початку можна подивитись тут:

https://www.pinterest.com/pin/568509152954175435/

https://www.facebook.com/groups/919279068082786/

Це буде ще одна спільна, цікава і креативна діяльність дітей і дорослих. Обіцяю незабутні емоції і радість від дійства.

Усвідомлюю, що висловлені  пропозиції й дотепер є дискусійними.

Але впевнена, що будуть послідовники, ті, хто поділяє мої думки.

Бажаю всім, хто підтримає флешмоб «Збережемо ялиночку»поруч мати однодумців і помічників!

Успіхів!

Ми це обов’язково зробимо!

Повний текст листа проф. Катерини Крутій про флешмоб для обговорення в спільноті тут:

Відкритий лист до колег

Дошкільна освіта Німеччини для щастя кожної дитини

Цікава та актуальна стаття про дошкільну освіту в Німеччині.

Автор статті Анна Тристан, директор у ЗДО “Сонечко” м. Пирятин:

“Шасливе дитинство в німецьких дитсадках полягає в наступному:

– з дітьми не просто працюють, а живуть. А будь-яка діяльність має сенс та значення і головне – від неї дитина має бути щаслива;

– вибір діяльності лишається за дітьми. Німецькі педагоги не бояться дати дітям свободу, бо вона надається відповідно до віку та набутих здібностей. Дорослі усвідомлюють, що не може 20 дітей одночасно хотіти малювати чи слухати казку. Дитина займається тією діяльністю, яка викликає саме в цей день саме в цієї дитини найбільше бажання;

– багато ігрової діяльності, активної, цікавої, вчасної, бо саме через процес гри дитина вчиться життю;

– перед дорослим кожна конкретна дитина індивідуальність з власними можливостями, інтересами та потребами. А щоб знати ці можливості, інтереси та потреби, німецькі педагоги активно використовують метод спостереження;

– дітей поважають. Думаєте немає за що поважати 3-5 річну дитину? А за її спроби бути самостійною? А за її наполегливість у набутті досвіду? А за її допомогу та підтримку? Отож-бо!!!

– прояв толерантності до всіх. В німецьких дитсадках серед вихованців можна зустріти представників до 20 націй, але до кожного з них толерантне відношення. Як говорять дорослі «Всі діти мають право на свій шанс у цьому житті»;

– забезпечення особистого простору дитини. Дитина має право на емоції, на жадібність, на усамітнення, на свої «хочу»/»можу» і не відповідати очікуванням дорослих…”

Повний текст статті тут:

http://education-ua.org/ua/component/content/article/19-blogi/tema-1/1260-doshkilna-osvita-nimechchini-dlya-shchastya-kozhnoji-ditini?fbclid=IwAR25hxYGNUbMY_XcrsGORiQd9Yx2m-VAVYVuWKT2p-fr9NAJpF5iGALkGOs

Досвід роботи ЗДО № 545 (Шевченківський район, м. Київ) за альтернативною програмою «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт»

Родинне свято осені

Тільки що випустили планування на 1 квартал за альтернативною програмою формування культури інженерного мислення в дошкільників “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт”, а вже є перша звістка про впровадження.

Розповідаю про цікавинки з досвіду роботи ЗДО № 545 (Шевченківський район, м. Київ) — робота у жовтні (тема місяця — «Осінь до нас завітала»). Надаю слово дружному креативному колективу дитячого садочка.

Упродовж тижня на заняттях та на прогулянці проводились тематичні бесіди, спогади, спостереження, дослідження. Ми з дітками дізнавались і вивчали символи України, у кожній групі створювали чудові композиції з калиною.

Усі у захваті від освітніх ситуацій на тему «Такі різні рослини» (див. блоково-тематичне планування за програмою «STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт»).

Як підсумок діалогів-досліджень наші вихованці створювали колективні роботи — колажі, використовуючи різні техніки. Наприклад, дітки групи раннього віку малювали ватними паличками. (Це було так мило J)))

І ось 12 жовтня 2018 року ми запросили батьків, усіх дітей до гостинної зали нашого затишного садочка № 545 на чудове родинне свято «Посади калину в себе коло хати».

Були хороводи, ігри, вірші, пісні! А спеціально запрошений лісовий гість їжачок Колько-Колючко пригощав діток ласощами та разом з ними грав у Горіховому оркестрі!

Після веселого свята усі ми вийшли на територію та разом з дітками посадовили три калини. Вихованці приймали активну участь у висадженні кущів, підтримували атмосферу свята! Вирішили зробити свято традиційним для садочка та посадовити на наступний рік дубочок!

Дякую за яскраву креативну роботу, за втілення наших задумів! Щасти!

Придбати планування за 1 квартал та безкоштовно завантажити                  е-матеріали для роботи з дітьми можна на сайті видавництва ЛІПС:

Телефонуйте — +38 097-954-74-70, +38 099-972-04-60, +38 073-072-74-79

e-mail: mail@lips.zp.ua

Дружня родина дитячого садочка № 545 м. Києва:

директор — Олександра Семенова, вихователь-методист — Інна  Андрієнкова, музичний керівник — Ольга Трацевська, вихователі — Галина Корчук, Ганна Мусієнко, Ірина Мєшкова, Надія Зінченко, Інна Печенюк, Наталія Кісельова, Катерина Тимошек, Лілія Павленко, Ірина Хантога,  Алла Коростієнко.

А також наші бджілки-трудівниці — помічники вихователів  Танічка, Ніночка, Ганночка, Нінель.

https://plus.google.com/u/0/117763596935548080822?rel=author

 

 

Про труднощі у вихованні дітей

Усі труднощі виховання випливають з того, що батьки, не тільки не виправляючи своїх недоліків, але і виправдовуючи їх в собі, не хочуть бачити цих недоліків у дітях.
Лев Толстой