Технологія навчання оцінно-контрольної діяльності дітей старшого дошкільного віку за допомогою створення особистої “Теки”

Пропонована далі “Тека” (у сучасному обігу частіше використано назви “Портфель” або “Портфоліо”) дозволяє розробити технологію оцінно-контрольної діяльності вихователя і дошкільника в контексті особистісно-орієнтованої освіти. Запропоновану технологію спрямовано на розвиток особистості дошкільника, його мислення, рефлексії, умінь самоконтролю і самооцінки, взаємоконтролю і взаємооцінки. Зазвичай результати діяльності представлено в “Теці” в задокументованому вигляді, що робить її зміст достатньо прозорим і доступним для постійного аналізу, як з позиції вихователя, методиста закладу дошкільної освіти, так і з позиції старшого дошкільника.

Примітка: Тека (пол. teka < лат. theca < дав.-гр. θήκη) або папка (від нім. Pappe — «картон») — канцелярське приладдя, обкладинка, конверт для паперів, швидкозшивач.

Отже, “Тека” є технологією збору й аналізу інформації про діяльність конкретної дитини. Для старшого дошкільника — це організатор його діяльності. У реальній ситуації — це тека, куди дитина збирає свої кращі роботи, з яких видно, чого вона навчилася.

Психолого-педагогічна мета роботи з “Текою” — розвиток адекватної самооцінки кожного дошкільника.

 

Увага!

Посилання на сайт – обов’язкове!

http://ukrdeti.com/

Статтю про технологію “Тека” можна безкоштовно завантажити звідси: Катерина Крутій Технологія Тека

Почитаємо? Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини. Сіґел Деніел, Брайсон Тіна.

Сіґел Деніел, Брайсон Тіна. Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини / пер. з англ. Ірина Борщ. — К. : Наш формат, 2017.  192 с.

Автори:  Деніел Сіґел — доктор медичних наук, професор клінічної психіатрії Медичної школи Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, один із керівників Дослідницького центру усвідомленості, дослідник Центру культури, мозку та розвитку, виконавчий директор Інституту Майндсайт.  Тіна Брайсон — докторка філософських наук психотерапевтка Асоціації дитячих і підліткових психологів Аркадії, Каліфорнія, директорка з роботи з батьками Інституту Майндсайт.

Про книгу:

Зрозуміти, як працює мозок, — нескладно. Навіть більше — це під силу дітям. У цьому переконані психотерапевти Ден і Тіна, які проведуть вас лабіринтами лівої і правої півкуль, піднімуться з нижнього поверху мозку на верхній, знайдуть схованку дитячих страхів та навіть зазирнуть у свідомість.

Захопливий текст і цікаві сюжетні ілюстрації допоможуть навіть дошкільнятам зрозуміти себе, свої почуття та поведінку, отже, навчать їх самоконтролю.

Приємним бонусом є  шпаргалка для педагогів і батьків, яка зорієнтує, як застосовувати ідеї видання залежно від віку дитини (від народження і до 12 років).

Дванадцять дієвих стратегій підкажуть, як виховати успішних, турботливих, упевнених у собі дітей.

 

 

Знайомтесь із блоково-тематичним плануванням освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку за альтернативною програмою формування культури інженерного мислення в дошкільників “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” на перший квартал

Готується до видання (середина серпня):

Крутій К. Л., Стеценко І. Б. Блоково-тематичне планування освітньої діяльності з дітьми молодшого дошкільного віку за альтернативною програмою формування культури інженерного мислення в дошкільників “STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт” на перший квартал. – Запоріжжя : ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2018. – 160 с.

Пропоноване планування розроблено до альтернативної програми формування культури інженерного мислення STREAM-освіта, або Стежинки у Всесвіт”, яку є сенс використовувати як парціальну зі своїм плануванням до будь-якої освітньої програми.

Пропонована  модель планування має достатній теоретичний базис системного аналізу і моделювання соціальних процесів та явищ. Модель, яку представлено, структурно охоплює освітню роботу з дітьми в закладі дошкільної освіти за всіма напрямами розвитку. Обґрунтована модель планування за блоково-тематичним принципом наочно відображає функціональність і динамічність усіх напрямів розвитку дітей. Розроблена модель характеризується: цілісністю, тому що всі блоки тематично взаємопов’язані між собою, несуть певне смислове навантаження та спрямовані на прикінцевий результат – досягнення сформованості й переходу на більш вищий та якісно відмінний щабель розвитку дитини; наявність інваріантної (мета, методологічні підходи, принципи) і варіантної (диференціація завдань, змісту, методів та прийомів, засобів, форм досягнення мети з урахуванням різних суб’єктів освітнього процесу) складової.

Методичні поради до планування можна завантажити звідси:

К.Л.Крутій Планування за блоково-тематичним принципом

“Ця система неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити”.

Відомо, що ідея дошкільного суспільного виховання належить Платону. Розвинули і зреалізували цю ідею видатні педагоги світу Ф. Фрьобель та М. Монтессорі. Назва – «Дитячий садок» (нім. Kindergarten) прийшло з Німеччини і було придумано в 1837 році педагогом Фрідріхом Вільгельмом Августом Фрьобелем. Ним же було створено заклад для ігор і занять дітей молодшого віку в місті Бад-Бланкенбург,  хоча цей заклад проіснував не більше двох років. Назва «Дитячий садок» він придумав із міркувань, що діти – квіти життя, які вимагають вмілого і ретельного догляду, а вирощувати їх повинні садівниці.

Перші дошкільні заклади виникли в Україні тільки в XIX столітті. Є відомо­сті, що в Полтаві в 1839 році було відкрито притулок, куди безоплатно приймали дітей від 3 років. У цьому притулку діти перебували влітку із 7-ї ранку до 21-ї години, а взимку із 7.00 до 20.00. Фінансування закладу відбувалось за кошти громади. Прототипом сучасних дитячих садочків були притулки при церквах, монастирях тощо. Жінки, що працювали, відводили туди своїх дітей і залишали на увесь день під опікою сестер-черниць. Розповсюдженню таких притулків для дітей  на території України, сприяли благодійні організації, які створювали для дітей незаможних батьків світські притулки двох типів: ясла (денні притулки для дітей, які не вміють ходити) та притулки (заклади денного догляду більш дорослих дітей). До притулку приймались діти (3-10 років) бідних батьків не тільки вільних верств населення, але й дворових людей християнської віри. Діти приймалися до притулку вранці і забиралися щовечора. Вихідні — неділя і свята. У притулку дітей годували обідом і полуденком, одягали в спеціальне вбрання притулку. Найбіднішим видавали взимку верхній одяг. Навчали молитвам, читанню, письму і рахуванню.  Відкривалися вони з ініціативи й на кошти приватних осіб та педагогічних товариств.

Перший безкоштовний, «народний дитячий сад» в Росії для дітей городян із нижчих верств населення було відкрито в 1866 році при благодійному «Товаристві дешевих квартир» у  Санкт-Петербурзі. У тому ж році А. С. Симонович відкрила платний приватний дитячий сад для дітей інтелігенції

Один із перших приватних дошкільних закладів ще в 1871 році разом зі своєю сестрою відкрила Софія Федорівна Русова в Києві. Вона була провідним викладачем Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907 р.), де з 1911 року читала курс дошкільної педагогіки. Саме з ім’ям С. Русової пов’язані наприкінці XIX — початку XX століття всі заходи поширення вітчизняного суспільного дошкільного виховання.

У жовтні 1863 року було опубліковано перший репортаж з першого дитячого садка Ф.Фрьобеля. Автор його – Іван Дмитрович Бєлов, вчитель і журналіст, в майбутньому автор багатьох педагогічних книг. Завершувалась стаття ось таким висновком про перспективи дошкільного виховання:
«… Система Фрьобеля неодмінно повинна похитнути школу з її мертвущою одноманітністю, з її властивістю заважати дітям жити тоді, коли так хочеться жити. Згадаймо сухість викладання, формальність занять, численність предметів для вивчення, вбивчу одноманітність ходу всієї машини, – інакше не можна назвати таку школу, – згадаємо все це, і ми погодимося, що справжня школа, надламує життя дитини, кладе зародок похмурого погляду на життя і людей, зародок страшної апатії і байдужості до праці, який зі шкільної лави робиться чимось обурливо важким.
Ми твердо віримо, що система Фрьобеля рано чи пізно повинна буде вступати в запеклу боротьбу зі справжньою школою, вона перетворить школу в ті ж дитячі садки, влаштувавши їх на засадах нових, згодних з вимогами більш суворого і систематичного навчання, що вона поєднає в гармонійному цілому умови розвитку тіла і душі, так нерозривно пов’язаних між собою. Справжня нормальна школа далека в майбутньому, проте ж не так далека, щоб втратити будь-яку надію побачити її … ».

Фото: Митрополит Андрей серед дітвори «Української Захоронки», 1938 р. Фото Я. Савки (Українське Дошкілля. – 1938. – Ч. 1)

Запрошую до дискусії: Чи перетворюється (або вже перетворилось) батьківство в дуже дорогий і громіздкий, але майже безглуздий проект?

Феномен «педолатрія» – це ревне, майже релігійне служіння дитині, яка є об’єктом культу, що вимагає жертвоприношення, бдіння, постів та паломництв.

Батьківство перетворюється в дуже дорогий і громіздкий, але при цьому майже безглуздий проект. Чому безглуздий? Тому що і батькам, і дітям уже два або три десятка років втовкмачують, що дитина нікому нічого не винна. Не тільки матеріально не повинна допомагати батькам, а й емоційно підтримувати – не повинна теж.

Виникає міф про т.зв. «токсичних батьків» – тобто тих, від яких треба тікати, попередньо використавши їх на всю котушку.

Далі мовою оригіналу: 

https://www.gazeta.ru/comments/column/dragunsky/11795287.shtml

Стрес в дитячому віці сприяє прискореному дорослішанню мозку, а в підлітковому – навпаки

Лонгітюдне дослідження, що тривало 20 років і охопило 39 індивідів, показало, що, якщо дитина переживає стрес у віці 0-5 років, її мозок дорослішає швидше, а якщо у віці 14-17 років, – спостерігається протилежний ефект, дорослішання сповільнюється.

Більш докладно можна почитати тут:

Стресс в детском возрасте способствует ускоренному взрослению мозга, а в подростковом — наоборот

https://www.eurekalert.org/pub_releases/2018-06/run-bmf061418.php,

https://www.medicaldaily.com/childhood-stress-can-cause-faster-brain-maturity-during-adolescence-424806,

https://www.news-medical.net/news/20180615/Accelerated-brain-maturation-linked-to-stress-in-childhood.aspx

Показники коефіцієнта IQ падають на 2,5-4,3 бала кожне десятиліття з моменту закінчення Другої світової війни

Фахівці Центру економічних досліджень Рагнар Фріша (Норвегія) виявили, що за останні кілька десятиліть показники коефіцієнта IQ почали знижуватися.
У першій половині минулого століття показники коефіцієнта інтелекту (IQ) поступово підвищувалися. Цей статистичний феномен назвали ефектом Флінна в честь звернув на нього увагу новозеландського вченого. Причини «просвітлення» людства до кінця не були зрозумілі, можливо, на результати IQ-тестів вплинули поліпшення харчування, охорони здоров’я, освіти та інші фактори. Як би там не було, тепер ця тенденція вже перестала бути актуальною.
Аналіз результатів IQ-тестів 730 тисяч норвезьких призовників в період з 1970 по 2009 рік показав, що кожне покоління справлялося з завданнями в середньому на сім пунктів гірше. На думку фахівців, тенденція до зниження коефіцієнта інтелекту може бути пов’язана зі зміною способу життя, падінням рівня освіти, низьким інтересом до читання. Раніше британська команда вчених також звернула увагу на «зворотний ефект Флінна». За їхніми даними, показники коефіцієнта IQ падають на 2,5-4,3 бала кожне десятиліття з моменту закінчення Другої світової війни.

Плем’я «БаБемба»: об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав

На півдні Африки є таке плем’я «БаБемба», яке має цікавий звичай.

Коли хтось із племені здійснює поганий вчинок, вони приводять його в центр поселення оточують натовпом і впродовж декількох днів згадують все добре і гарне, що людина зробила і дякують їй за це. Члени племені «БаБемба» вважають, що кожна людина приходить у Всесвіт гарною, вона такою народжується.  Кожна хоче любові, щастя, миру, безпеки. Але іноді в гонитві за цими цінностями людина робить помилку. Плем’я бачить у цих помилках сигнал, крик про допомогу.

Саме тоді вони об’єднують свої зусилля, щоб підняти того, хто впав, відновити його в своїй істинній природі й нагадати йому, хто він є насправді.
Може є сенс взяти цей звичай на озброєння у африканців?…

За матеріалами журналу “Вокруг света”.

https://www.facebook.com/vokrugsveta/

Ранній розвиток дитини у сутнісному поданні: виступ акад. І.Д.Беха

Бех І.Д.,
доктор психол. наук,
дійсний член НАПН України,
директор Інституту проблем
виховання НАПН України

РАННІЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ У СУТНІСНОМУ ПОДАННІ
Ранній розвиток у психолого-педагогічній науці правомірно асоціюється з ранніми періодами дитинства, і якраз у такому ключі ми нині маємо більш-менш детальні наукові уявлення, що проливають світло на цю проблему. Вона набуває особливої актуальності, коли наша освіта істотно трансформується у плані її якісних змін у кожному виховному періоді.
Дошкільний вік у цьому контексті виразно особливий, оскільки педагогічний досвід і багаточисельні дослідження свідчать про те, що у дітей у цьому віці існують надзвичайно великі психофізіологічні резерви і що в дошкільні роки за сприятливих умов життя і виховання інтенсивно розвиваються різного роду практичні, розумові і художні здібності, починають формуватися перші моральні уявлення, почуття і звички, виробляються риси характеру. Звідси як у цьому віці здійснюється освітній процес дитини, багато в чому залежить її майбутнє.
Відповідно сучасним психолого-педагогічним положенням про провідну роль навчання і виховання у розвитку особистості в наших дошкільних установах здійснюється систематична освітня робота, за різних програм, спрямована на навчання дітей елементарним знанням і вмінням, на розвиток їх здібностей, на формування моральних якостей дитячої особистості.
Заслуговує уваги той факт, що вихованці дитячих установ під впливом систематичної освітньої роботи досягають у середньому більш високого розвитку, ніж їхні ровесники, які виховуються лише у сімейних умовах. Це по-перше. По-друге, за певних умов дошкільники можуть засвоювати такі знання, оволодівати такими способами розумових дій, набувати такі морально-вольові якості, які раніше вважались недоступними дітям цього віку.
Йдеться, таким чином, про організацію життєдіяльності дитини-дошкільника на психологічному оптимумі. Це означає, що заперечуючи штучну акселерацію психічного розвитку дитини, слід повсюдно збагачувати цей розвиток. Якраз у цьому полягає сутність психолого-педагогічної доктрини ампліфікації, яка у різних варіантах модифікації реалізується у нинішніх соціальних умовах функціонування дошкільної освіти.
Означена доктрина ґрунтується на чіткому врахуванні закономірностей розвитку психіки індивіда. До таких у першу чергу відноситься нерівномірність психічного розвитку. Її сутність полягає у тому, що навіть за найсприятливіших умов навчання і виховання різні психічні процеси не розвиваються рівномірно, одні передують, інші – відстають. Наприклад, граматичне мислення може сформуватися тільки на основі вже сформованої здібності мислити абстрактно, предметному мисленню передує процес сприймання і уявлення.
Друга закономірність психічного розвитку – системність. По мірі розвитку психіки утворюються психологічні системи. Так, формуються логічна (тобто мисленева пам’ять), мовлення і мислення об’єднуються у мовленнєве мислення. Пластичність і компенсація – третя закономірність розвитку психіки. Ця властивість визначається цілеспрямованими змінами психіки індивіда, способами навчання і виховання, заміщенням однієї функції другою за слабкості чи дефектності розвитку останньої.
Доктрина ампліфікації на своєму організаційно-програмному рівні виходить з того, що оптимальні педагогічні умови для реалізації потенційних можливостей маленької дитини, для її гармонійного розвитку створюються не шляхом форсованого надраннього навчання, спрямованого на скорочення дитинства, на передчасне перетворення малюка у дошкільника, дошкільника у школяра і т.д. Необхідно, навпаки, широке розгортання і максимальне збагачення змісту специфічно дитячих форм пізнавальної, ігрової, практичної й зображувальної діяльності, а також спілкування дітей між собою і з дорослими. На їхній основі повинно здійснюватись цілеспрямоване формування тих цінних душевних властивостей і якостей, для виникнення яких створюються найбільш сприятливі передумови у ранньому дитинстві.
Практично ранній розвиток дитини пов’язаний з формуванням здібності сприймати предмет цілісно, тобто системно, встановлюючи зв’язки між окремими властивостями предметів чи між самими предметами. Так, дітям стають доступні зв’язки, наприклад між температурою і агрегатним станом речовини, зовнішніми умовами і ростом рослин, образом життя тварини і будовою його тіла і т.д. Змістовні уявлення, що при цьому формуються у дитини, несуть зародок тих наукових понять, які повинні скластися на наступному віковому ступені під впливом шкільного навчання.
Особлива сфера, яка виражено презентує ранній розвиток дитини, формування першопочаткових наукових понять на основі відповідних предметно-перетворювальних дій пізнавальної спрямованості. Такі дії як предметні способи мислення відкривають дошкільникові істотні властивості відношення, характерні для логіко-математичного осмислення оточуючої дійсності.
Істотним є те, що використання інноваційних методів навчання дозволяє не лише виробити у дітей на ранніх ступенях їхнього вікового розвитку відому сукупність, хоча ще й не досить досконалих вмінь читання і рахунку, художньо-зображувальних способів, а й розвинути у них широке орієнтування у сфері мови, кількісних відношень, мистецтва, міжособистісних взаємин.
Дослідження свідчать також, що за відповідної організації життя і діяльності дітей у них ще у дошкільному віці можуть бути сформовані такі соціальні мотиви поведінки і розвинені такі почуття, виникнення яких раніше відносили до значно пізніших стадій онтогенезу.
Відмітимо таку розвивально важливу закономірність. За відповідної організації групової діяльності дітей, спрямованої на досягнення соціально значущого результату, і яка вимагає співробітництва, взаємодопомоги, у них досить рано починають формуватися простіші суспільні мотиви поведінки, які спонукають дотримуватися відомих моральних норм поведінки не під впливом зовнішніх спонук, а за своєю власною ініціативою, за внутрішнім переконанням.
У зв’язку з цим істотно змінюється характер емоційних переживань дитини й їхня регулююча роль у поведінці. На зміну більш примітивних емоцій задоволення чи незадоволення виникають початки вищих, специфічно людських моральних, естетичних і інтелектуальних почуттів, які спонукають дитину переходити до більш складних і більш соціально значущих видів діяльності.
Ранній розвиток дитини – її право на безумовне цілісне вдосконалення видаватиметься оптимальним, коли педагоги-вихователі у своїй практичній освітній діяльності розрізнятимуть тісно пов’язані, але все ж не тотожні і такі, що часто змішують, процеси функціонального і власне вікового розвитку дитини. Процес функціонального розвитку, який може спостерігатися у дітей різного віку, є результатом засвоєння дитиною певних знань і способів розумових дій, за допомогою яких ці знання дитина відкриває і засвоює. Вони входять у її досвід, який вона доцільно використовує у різновидах власної діяльності та спілкування.
Віковий розвиток характеризується глобальною перебудовою дитячої свідомості, особливо мислення, пам’яті, комунікативних процесів, які утверджують хід вікового розвитку дитини і сигналізують про перехід на новий ступінь вікового розвитку.

Джерело: https://www.facebook.com/ipv.org.ua/?hc_ref=ARQBORsDPjQ_vTb-giuMVapJDW_Tv3zdz_5d3fSUvo4m2JivVzBHJQshJ8C2ZIu6bBs&fref=nf

Дайте дитинству дозріти в дітях, або хто такі “Скоростиглі діти”

Свого часу  Жан-Жак Руссо (1712-1778),  французький філософ-просвітитель, політичний мислитель, письменник, поет, драматург, теоретик мистецтва, який своїми творами заклав фундамент радикальної і масштабної реформи педагогіки XVIII – XIX ст., писав: “Природа хоче, щоб діти були дітьми, перш ніж бути дорослими. Якщо ми хочемо порушити цей порядок, ми зробимо скоростиглі плоди, які не матимуть ані зрілості, ані смаку і не забаряться зіпсуватися: у нас вийдуть юні доктора і старі діти. У дітей своя власна манера бачити, думати і відчувати, і немає нічого необачного, як бажати замінити її нашою … Дайте дитинству дозріти в дітях“.

Джерело: Из книги «Эмиль, или О воспитании», 1762 год

Кащенко Всеволод Петрович (1908 г.), видатний педагог і дефектолог, орендував будинок в Москві з метою створення школи-санаторію для «виняткових» дітей. На думку Кащенко В.П., до розряду «виняткових» потрапляють не тільки діти з інтелектуальними або фізичними порушеннями, а й «обдаровані», а також «скоростиглі» діти.
Кащенко називав «скоростиглими» дітей, які виховувалися в умовах надмірної стимуляції з боку дорослих.
Чинниками, що викликають «скоростиглість»,  за В.П.Кащенко, є: раннє навчання, постійне «зайняття» дитини дорослими.
До корекції дитячої скоростиглості  В.П.Кащенко відносить такі підходи: змінити виховання; відмовитися від «зайняття» дитини дорослими; менше панькатися з дитиною, виховувати; не заважати, не перешкоджати і штучно не прискорює природний розвиток; педагог – обережний лікар.

Джерело: Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Испр. недостатков характера у детей и подростков: Кн. для учителя. – 2-е изд.—М.: Просвещение, 1994.—223 с.